ТОП 10:

Які штрафні санкції сплачує залізниця за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів.



 

Згідно з п. 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать суб'єктам господарювання або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачеві штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

 

- 10 % провізної плати - за прострочення на дві доби;

 

- 20 % провізної плати - за прострочення на три доби;

 

- 30 % відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

 

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей самий термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Перевізник не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

 

Мізерні штрафи за прострочення доставки вантажу також опосередковано впливають на збереження вантажів, оскільки за цих умов дозволені нескінченні простої вагонів на шляху прямування, що об'єктивно створює умови для розкрадання вантажів.

 

Відправник несе відповідальність за пред'явлення вантажу, який заборонений до перевезень або який потребує під час переве­зення особливих заходів безпеки, а також за пред'явлення вантажу з неправильним зазначенням його найменування або вла­стивостей. В такому випадку з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, він повинен відшкодувати завдані збитки. Така сама санкція передбачена й за неправильно зазначені у на­кладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача.

 

Терміни для пред’явлення претензії до залізниці про відшкодування збитків за псування, пошкодження, втрату.

Претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців, а претензії з приводу штрафів протягом 45 діб.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

є) з дня отримання заявником претензії копії платіжного доручення (рахунка) залізниці про нарахування плати - для претензій про повернення плати за користування вагонами і контейнерами;

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

 

Терміни розгляду залізницею претензій внаслідок перевезення

Залізниця зобов'язана розглянути заявлену претензію і повідомити заявнику про результати її розгляду в такі терміни з дня отримання претензії:

протягом 3 місяців - претензії, що виникли внаслідок перевезень у залізничному сполученні;

протягом 6 місяців - претензії, що виникли внаслідок перевезень у прямому змішаному сполученні;

протягом 45 діб - претензії про сплату штрафів.

У разі часткового задоволення або відхилення претензій у повідомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з посиланням на відповідні статті цього Статуту. У цих випадках подані з претензією документи повертаються заявнику.

Якщо у процесі розгляду претензії буде встановлено, що вантаж переадресовано або видано іншому одержувачу на законних підставах, така претензія відхиляється з повідомленням заявнику про те де, коли, кому і за чиєю вказівкою видано вантаж, для безпосереднього розрахунку з фактичним одержувачем або з тим органом, за вказівкою якого було переадресовано чи видано вантаж.

 

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання

1. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

2. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках- затверджувати типові договори.

3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

5. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

6. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

 

Істотні умови договору.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися
від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про
договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими
відповідно до актів цивільного законодавства.2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у
змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.Стаття 629. Обов'язковість договору1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.Стаття 631. Строк договору1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до
договору.2. Договір набирає чинності з моменту його укладення. 3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його
укладення.
4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії
договору.Стаття 632. Ціна1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни
(тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.3. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.4. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із
звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

 

 

Види договорів

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори класифікують:

1. Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору - консенсуальні і реальні.

Консенсуальні - це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом (купівля-продаж, найом, доручення, комісія).

Реальні - договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речей. Наприклад, договір позики вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будуть передані в борг, а з моменту передачі їх позичальнику.

2. Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками - односторонні та взаємні (двосторонні, багатосторонні).

У односторонньому договорі одна зі сторін має тільки права, а інша - тільки обов'язки (договір позики).

Взаємні договори завжди породжують права і обов'язки для кожного з учасників (купівля-продаж).

3.3 урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин - оплатні (договори купівлі-продажу, найму, підряду) і безоплатні (договір дарування).

4. За ступенем юридичної завершеності - остаточні (породжують права та обов'язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна ) та попередні(є угодою про укладення договору в майбутньому).

5. Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів:

- договори про передачу майна у власність

- договори про передачу майна у тимчасове користування

- договори про виконання робіт

- договори про передачу результатів творчої діяльності

- договори про надання послуг

- договори про спільну діяльність.

6. Залежно від суб'єкта, що набуває права за договором – на користь кредитора і договори на користь третьої особи (договір страхування життя).

7. За формою - усні (придбання товару в магазині) і письмові.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.245.121 (0.007 с.)