Методика вибору потужності електродвигуна механізму піднімання крану

ВСТУП

Електроприводом називається електромеханічний пристрій призначений для електрифікації і автоматизації виробничих процесів. Він складається з перетворюючого електродвигунового, передаючого і управляючого пристроїв.

Електропривод складається з трьох основних елементів:

Передачі між електродвигуном і робочою машиною, системи управління електроприводом.

Пріоритет створенні першого електродвигуна належить російським вченим.

В 1838 академіком Б. С. Якобі разом з академіком Е. Х. Ленцом був створений перший електродвигун постійного струму з обертовим рухом потужністю 0,736 кВт.

Він був малонадійним, вся установка з батареями була громіздкою, тому він не був придатний до використання у промисловості. Створення електродвигуна Б. С. Якобі і рахується початком в історії розвитку електроприводу.

Російський вчений М. О. Доліво-Добровольський (1862-1919) в 1889 році запропонував трьохфазний асинхронний короткозамкнений електродвигун. З нього почалось широке використання асинхронних електродвигунів у всіх галузях промисловості, що пояснюється простотою його конструкції, надійністю в роботі, дешевизною.

Російський вчений Д. А. Пагінов (1842-1902) в своїй праці “Електромеханічна робота” вперше заложив основні теорії електроприводу.

В 1925 році бела видана книга С. А. Зінкевича “Електричний розподіл механічної енергії”.

В. К. Попов (1895-1948) керівник ленінградської школи електриків в 1982 році випустив книгу “Використання електродвигунів в промисловості”.

А. Т. Голован керівник московської школи електриків в 1938 році і в 1959 році видав книгу “електропривод”.

 

 

Методика вибору потужності електродвигуна механізму піднімання крану

Вихідні дані

 

 

Вихідні дані	Номінальна вага вантажу	Вага доп. пристрою	Діаметр барабану	Швидкість руху вантажу	Прискорення 3 вантажем	Прискорення без вантажу	Передавальне число редуктора	ККД редуктора	Висота піднімання	Система електро приводу
Умовне позна­чення	Gн	Gо	Dб	V	а1	а2	і	hм	Н	Постій-ного струму
Одиниця виміру	кН	кН	м	м/хв	м/с^2	м/с^2			м
Варіант			0,6		0,3	0,6	23,3	0,922

 

Методика вибору потужності електродвигуна головного руху токарного верстату

Завдання

Технічні дані	Варіанти №0
Значення коефіцієнтів для визначення швидкості і зусилля різання Xf = 1; Yf= 0,75; n= 0
Значення коефіцієнтів: Cf Cv Xv Yv m T, хв	0,2 0,8 0,2
Номінальний ККД верстату, h ст ном	0,8
Момент інерції обертових частин, J, Н× м^2	0,6
Система електроприводу	ДПС
Глибина різання на кожному переході t, мм	3,5 3,5 4,0 3,5
Довжина проходів обробки L,мм і діаметр d,мм	20/90 50/90 80/250 50/250
Подача на кожному переході S, мм/об	1,5 1,5 2,2 1,5

Методика вибору потужності електродвигуна ліфтової установки

Вибір потужності електродвигуна ліфтової установки

Таблиця 3.1 - Технічні дані ліфтової установки

Вихідні дані	Умовне позначення	Одиниця виміру	Варіант 1
Номінальна вага вантажу	Gн	Н
Вага доп. пристрою	Gо	Н
Діаметр барабану	Dб	м	0,4
Швидкість руху кабіни	V	м/сек	0,4
Прискорення з вантажем	а1	м/с^2	0,2
Прискорення без вантажу	а2	м/с^2	0,4
Передавальне число редуктора	і		40,17
ККД редуктора	hм		0,922
Висота піднімання	Н	м
Система електро приводу			Змінного струму

Розраховується необхідна статична потужність і момент на валу двигуна при підніманні і опусканні номінального вантажу у сталому режимі за формулою:

, кВт, (3.1)

, Нм,

, кВт,

, Нм,

де F_c – зусилля на канатоведучому шківу,Нм;

V- швидкість руху кабіни, м/с;

- ККД механізму

- передавальне число редуктора; - діаметр барабану, м.

Зусилля на канатоведучому шківу визначається за формулою:

, Н (3.2)

де - вага вантажу, кН;

- вага кабіни, кН;

- вага противаги, кН.

Вага противаги:

, кВт. (3.3)

де а – коефіцієнт зрівноважування: а=0,4-0,6.

Тоді

Н

, кВт,

, Нм,

, кВт,

, Нм.

Час середньої тривалості робочої операції:

, с (3.4)

де H – висота будівлі, м.

, с

Необхідна швидкість електродвигуна:

, об/хв. (3.5)

де – коефіцієнт поліспаста: .

, об/хв.

Еквівалентне значення потужності:

кВт

Вибір електродвигуна проводиться за умовою:

Вибираєм двигун 4A200M4.

Номінальні параметри вибраного двигуна приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Номінальні параметри двигуна

Тип	Рн, кВт	nн, об/хв	ККД	Ін, А	cosφ			Момент Інерції J, кгм^2	В
4A200M4			92,0		0,90	7,0	2,5	64,3 10^-2

 

Після цього потужність двигуна перевіряється на перевантажувальну здатність за моментом:

,

де М_max – найбільший момент при максимальному навантаженні, Н×м:

Н× м;

Н×м;

λ_м – коефіцієнт перевантажувальної здатності двигуна за моментом (вибирається за каталогом).

Якщо обидві умови виконуються, то вважається, що двигун вибраний вірно.

Висновок

В даній курсовій роботі вирішено комплексне завдання з проектування електроприводу виробничого механізму підйомного крану, токарного верстату та ліфтової установки за заданими технічними параметрами. Розглянуто питання розрахунку, вибору, перевірки двигунів виробничих механізмів, побудовано діаграму навантаження, розраховано та побудовано механічні характеристики. Проведено розрахунок і вибір пускових і регулювальних кутів та гальмівних опорів.

Перелік посилань на джерела

1. Галущак І.Д., Семенцова А.О. Основи електроприводу. Курсова робота. Методичні вказівки.- Івано-Франківськ: Факел, 2006. - с.

2. Капунцов Ю. Д. Елисеев В. А. Ильяшенко Л. А. Електрооборудование и електропривод промьішленних установок-М:ВШ. 1979г.

3. Чиликин М. Г. Сандлер А.С. Общий курс электропривода – М.: Энергия, 1981. – 576 с.

4. Вишеневский С. М. Характеристики двигателей в електроприводе – 6-е изд. М.: Энергия, 1977. – 432 с.

5. Ключев В. И. Терехов В. М. Электропривод и автоматизация общепромышлених механизмов – М.: Энергия, 1980. – 360 с.

6. Справочник по проектированию автоматизированного электропривода и систем управления технологическими процесами / Под ред. Круповича В. И. Барибина Ю. Г. – 3-е изд., М.: Энергия, 1982. – 416 с.

 

ВСТУП

Електроприводом називається електромеханічний пристрій призначений для електрифікації і автоматизації виробничих процесів. Він складається з перетворюючого електродвигунового, передаючого і управляючого пристроїв.

Електропривод складається з трьох основних елементів:

Передачі між електродвигуном і робочою машиною, системи управління електроприводом.

Пріоритет створенні першого електродвигуна належить російським вченим.

В 1838 академіком Б. С. Якобі разом з академіком Е. Х. Ленцом був створений перший електродвигун постійного струму з обертовим рухом потужністю 0,736 кВт.

Він був малонадійним, вся установка з батареями була громіздкою, тому він не був придатний до використання у промисловості. Створення електродвигуна Б. С. Якобі і рахується початком в історії розвитку електроприводу.

Російський вчений М. О. Доліво-Добровольський (1862-1919) в 1889 році запропонував трьохфазний асинхронний короткозамкнений електродвигун. З нього почалось широке використання асинхронних електродвигунів у всіх галузях промисловості, що пояснюється простотою його конструкції, надійністю в роботі, дешевизною.

Російський вчений Д. А. Пагінов (1842-1902) в своїй праці “Електромеханічна робота” вперше заложив основні теорії електроприводу.

В 1925 році бела видана книга С. А. Зінкевича “Електричний розподіл механічної енергії”.

В. К. Попов (1895-1948) керівник ленінградської школи електриків в 1982 році випустив книгу “Використання електродвигунів в промисловості”.

А. Т. Голован керівник московської школи електриків в 1938 році і в 1959 році видав книгу “електропривод”.

 

 

Методика вибору потужності електродвигуна механізму піднімання крану