Додаткова вартість – це вартість, створена працею найманого робітника і привласнена підприємцем без еквіваленту.

Економічний зміст додаткової вартості розкривається в процесі аналізу робочого часу робітника.

Робочий день найманого робітника складається з двох частин:

- необхідного робочого часу (НРЧ);

- і додаткового робочого часу (ДРЧ).

Необхідний робочий час – це час, за який робітник відтворює вартість робочої сили (V), тобто це необхідна праця;

Додатковий робочий час – це час, за який робітник створює додаткову вартість (m), тобто це додаткова праця.

Протягом робочого дня робітник створює своєю працею нову вартість величиною V + m.

Показником розподілу нової вартості між підприємцем і робітником є норма додаткової вартості m′.

m′ = (m / V) × 100%

або: m′ = (ДРЧ /НРЧ) × 100%

Прибуток.

Продукт праці після завершення процесу виробництва потрапляє в умови обігу і перетворюється на товар. На товарних ринках товари реалізуються за цінами.

Ціна будь – якого товару визначається: Ц = К + р,

де Ц – ціна товару;

К – витрати капіталу на його виробництво;

р – прибуток.

Прибуток – це ринкова форма додаткової вартості.

Він визначається як різниця між ціною товару і витратами капіталу:

р = Ц – К.

Показником ефективності використання капіталу є норма прибутку або рентабельність р′.

р′. = р / К× 100%

Норма прибутку показує скільки прибутку забезпечує одна грошова одиниця затраченого капіталу.

Фактори, які впливають на величину прибутку:

а) норма додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості: тим більший прибуток забезпечує капітал;

б) вартісна будова капіталу: чим більша частка затрат припадає на змінний капітал, тим більший прибуток він забезпечує;

в) швидкість руху капіталу.

 

Питання для контролю знань:

1.Що таке капітал?*

a. За яких умов гроші перетворюються на капітал?**

b. Поясніть сутність первісного накопичення капіталів.*

c. Що таке робоча сила? За яких умов вона перетворюється на товар?*

d. В чому полягає вартість і споживна вартість робочої сили?*

e. Розкрийте структуру капіталу.*

f. Форми капіталу.*

g. Розкрийте сутність загальної формули капіталу.**

h. Що таке додаткова вартість?*

i. Поясніть механізм утворення додаткової вартості.***

j. Поясніть зміст додаткової вартості.**

k. Що таке норма додаткової вартості?**

l. Яким чином можна збільшити норму додаткової вартості?***

m. Що таке прибуток?*

n. В чому полягає відмінність між додатковою вартістю і прибутком?***

o. Які фактори впливають на величину прибутку?**

Література:

1. Г.І.Башнянин та ін. Політекономія. Підр. – К.: Ніка – Центр, 2000 – тема 10, 228 – 255 с.

2. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2002. 161 – 174 с.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Підр. – К.: ЦУЛ, 2003. 201 – 218 с.

Т.8 Акціонерний капітал

1. Сутність і види акціонерних підприємств.

2. Акція. Курс акції.

3. Організаційно – правові основи діяльності акціонерних товариств.

 

1. Акціонерні товариства і акціонерний капітал виникли на основі руху позичкового капіталу і розвитку кредиту. В 19 сторіччі суспільство зіткнулося з проблемою – індивідуальні капітали, якими великими вони не були, виявилися недостатніми для організації великих підприємств: залізниць, великих фабрик і заводів, заснування великих банків тощо. В той же час дрібні форми виробництва вже не задовольняли потреби суспільства. Таким чином, на певному етапі розвитку товарне виробництво стикається з суперечністю між зростаючими потребами суспільства і можливостями товарного виробництва.

Акціонерні товариства стали такою формою організації виробництва, яка поєднувала невеликі індивідуальні капітали і надавала стимули до економічної діяльності як власників капіталів так і безпосередніх виробників.

Акціонерний капітал – це капітал, створений за рахунок внесків учасників акціонерного підприємства.

Акціонерне підприємство – це підприємство, засноване на колективній формі власності. Частка кожного учасника акціонерного підприємства визначається кількістю акцій, якими він володіє.

Акціонерне підприємство має ряд переваг в порівнянні з приватними одноособовими підприємствами:

v Можливість концентрації значних коштів,

v Створення великих форм підприємств,

v Поєднання економічних інтересів власників капіталів і безпосередніх виробників шляхом перетворення виробників на співвласників підприємства,

v Можливість поновлення капіталу підприємства (через випуск і продаж нових акцій),

v Поєднання переваг приватної і суспільної власності.

Характерні ознаки акціонерних підприємств:

Ø Статутний капітал розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості,

Ø Акції розміщені між засновниками і учасниками,

Ø Акціонери несуть відповідальність за результати діяльності в межах вартості акції

Ø Відповідальність за зобов’язаннями – лише майном підприємства.

Акціонерні підприємства бувають двох видів: закриті і відкриті.

Закриті акціонерні підприємства – це такі підприємства, акцій яких розділені між засновниками і не можуть продаватися на ринку цінних паперів.

Відкриті акціонерні товариства – це підприємства, акції яких розповсюджуються за підпискою та можуть продаватися на фондовому ринку.

 

2. Акція – це цінний папір, який свідчить про внесок її власником в капітал акціонерного підприємства і дає право на отримання прибутку і участь в управлінні підприємством.

Функції акцій:

1. вона є свідоцтвом про внесення капіталу в статутний капітал підприємства,

2. акція є знаком власності,

3. акція дає право на отримання дивідендів,

4. акція є свідоцтвом інвестиції, технічного прогресу,

5. власник акції має право контролю і участі в справах підприємства.

Дивіденди – це частина прибутку акціонерного підприємства в розрахунку на одну акцію. Величина дивідендів залежить від розмірів внеску в капітал акціонерного підприємства і від прибутковості його діяльності.

Дивіденди розраховуються так: від загальної суми прибутку акціонерного підприємства вираховують видатки на розвиток, модернізацію, плати за кредити, премії. Сума, що залишилась, ділиться на кількість акцій.

Акції бувають двох видів: прості і привілейованих.

Привілейовані акції гарантують своїм власникам першочергову виплату дивідендів у фіксованих процентах до номінальної вартості акцій. Такі акції забезпечують також пріоритетну участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного підприємства. Водночас привілейовані акції не можуть бути враховані при голосуванні на зборах акціонерів. Їх власники можуть впливати на діяльність підприємства шляхом масового їх продажу на фондовій біржі (це може привести до падіння курсу акцій).

Згідно до Закону України «Про господарські товариства», акціонерне підприємство може випускати до 10 % привілейованих акцій.

Прості акції дають право своєму власнику брати участь в управлінні підприємством шляхом участі в голосуванні на зборах акціонерів.

Всі рішення про управління підприємством приймають загальні збори акціонерів шляхом відкритого голосування. Підрахунок голосів здійснюється за принципом: 1 акція = 1 голос. Міра участі акціонера в роботі підприємства визначається кількістю акцій. Фактично підприємством управляють власники найбільшої кількості акцій або ж контрольного пакету акцій. Контрольний пакет акцій включає більшість числа акцій (50% + 1 акція).

Акції можуть також бути іменними і на пред’явника.

Засновники акціонерного підприємства залишають у себе не менше 25% випущених акацій. Решту акцій реалізують за відкритою підпискою (якщо це відкрите акціонерне підприємство). Акції продають вперше за номінальною вартістю на первинному ринку цінних паперів. На фондовій біржі акції продають за ринковою ціною або курсом акції.

Курс акції – це ціна, за якою акція продається і купується на фондовій біржі.

На курс акції впливають наступні фактори:

1. величина дивідендів,

2. величина позичкового процента (%-ної ставки за якою банк виплачує проценти по депозитам),

3. рівень інфляції,

4. ринкова ситуація, економічна стабільність,

5. перспективи розвитку підприємства і галузі в майбутньому,

6. розміри нагромаджень, рівень доходів та схильність населення до заощаджень тощо.

Найбільш відомі фондові біржі (в Нью – Йорку, Лондоні, Токіо, Франкфурті, Гонконгу) визначають курси акцій найбільш впливових компаній, які є основою для визначення узагальнюючих індексів курсів акцій. Ці індекси є показниками рівня розвитку і стабільності економіки в цілому.

Крім акцій акціонерні підприємства можуть випускати також облігації.

Облігації акціонерних підприємств – це цінний папір, який свідчить про внесок певних коштів в капітал підприємства і дає право на отримання фіксованого прибутку. Облігація акціонерного підприємства не дає права її власнику брати участь в зборах акціонерів і не підлягає передачі. Вони свідчать про кредитні відносини і з часом виконуються підприємством.

1). курс акції = Д / Б% * 100%,

Де, Д – розмір дивідендів,

Б% - позичковий процент.

2). д_ап^' = Д / Ц_а * 100% або д_ап^' = Р_ап / К_ап * 100%

д_ап^' – норма прибутку акціонерного підприємства,

Ц_а – номінальна ціна акції,

Р_ап - прибуток акціонерного підприємства,

К_ап – капітал акціонерного підприємства.

3). Д = Курс акції - Ц_а

За цією формулою визначається величина дивідендів в реальних ринкових умовах.

З поширенням акціонерних підприємств з'явились холдинги.

Холдинг – це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній. Таким чином, холдинг контролює залежні компанії і використовує їх діяльність в своїх інтересах.

Холдинги створюють систему участі – це володіння одними акціонерними компаніями контрольними пакетами інших компаній. На її основі складається багатоступенева залежність великої кількості підприємств від фінансових груп або окремих фінансових магнатів, які отримують можливість розпоряджатися капіталами і вилучати прибутки підприємств, формально не несучи відповідальності за їх діяльність.

Суть системи участі полягає в тому, що головна компанія «мати» (холдинг) скуповує контрольні пакети акцій інших «дочірніх» компаній, які в свою чергу скуповують акції дрібних фірм «онуків». Так створюється розгалужена система фінансової залежності, при якій холдинг, володіючи відносно невеликим капіталом, контролює в декілька разів більший капітал, спрямовуючи його діяльність у власних інтересах.

Утворення акціонерних підприємств породжує фіктивний капітал – капітал у вигляді цінних паперів. Реальний капітал – це промисловий капітал у всіх його формах (грошовий, продуктовий, товарний). Цінні папери не мають власної вартості, вони є лише титулами вартості.

Фіктивний капітал виникає на основі реального капіталу, відокремлюється від нього і здійснює власний рух в економіці.

В сучасних умовах фіктивний капітал зростає значно швидше, ніж реальний. Це пов’язано:

1. з тенденцією прибутковості до зниження, падінням банківського проценту (чим нижчий банківський процент, тим вище курс акцій, отже тим більший фіктивний капітал),

2. з перетворенням все більшої кількості підприємств на акціонерні, що збільшує фіктивний капітал,

3. зростання державних боргів, випуск облігацій державних позик.

Зростання фіктивного капіталу породжує ілюзію зростання народного добробуту. Але акції розміщені нерівномірно серед людей з різними рівнями доходів: 52% акцій зосереджені у 2,5% найбагатших людей, 3% - у робітників, 0,3% - у фермерів.

Крім того, зростання фіктивного капіталу означає зростання чисельності людей, що отримують доходи від цінних паперів, не займаючись ніякою продуктивною працею.

 

3. Процес створення акціонерного підприємства включає наступні етапи:

1. оголошення про намір створення акціонерного підприємства,

2. проведення підписки на акції,

3. проведення установчих зборів,

4. державна реєстрація підприємства.

Оголошення про створення акціонерного підприємства здійснюється в пресі, радіо, телебаченні. Засновники акціонерного підприємства оголошують про відкриту підписку на акції. В повідомлені повинні міститися дані про майбутнє підприємство: фірмова назва, мета діяльності, склад засновників, розмір статутного капіталу тощо. Термін відкритої підписки не перевищує 6 місяців. Якщо за цей час не буде реалізовано 60% акцій акціонерне підприємство не вважається заснованим. Засновники зобов’язані залишити в себе не менше 25% акцій. Установчі збори акціонерного підприємства обирають Раду акціонерного підприємства, затверджують статут та пільги засновників.

Вищім органом правління акціонерного підприємства є загальні збори, участь у яких можуть брати всі акціонери. Збори приймають рішення щодо виробничої діяльності. Збори є правомочними, якщо на них присутні більше 60% голосів (акцій). Рішення приймаються більшістю голосів (3/4 голосів).

Між зборами управління акціонерного підприємства здійснює Рада акціонерів, яка здійснює такі функції:

Ø контроль за діяльністю акціонерного підприємства (Спостережна рада),

Ø виконання поточних функцій управління (Правління),

Ø контроль за фінансово0-господарською діяльністю правління (Ревізійна комісія).

 

Література

 

1. Г.І.Башнянин та ін. Політекономія. Підр. – К.: Ніка – Центр, 2000 – тема 14, 325 – 342с.

2. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2002. 266 – 277 с.

 

 

Т.9 Ринок. Ринкова система

1. Сутність та функції ринку.

2. Структура та інфраструктура ринку.

3. Закони функціонування ринку.

4. Попит, пропозиція, ринкова рівновага.

5. Еластичність попиту і пропозиції.

6. Особливості формування ринкової економіки в Україні (самостійне вивчення).

 

 

1.Ринок – сукупність економічних відносин між домогосподарствами, фірмами, організаціями і державою з приводу купівлі-продажу товарів та послуг, та механізм забезпечення цих процесів згідно з законами товарного виробництва.

Ринок забезпечує збалансованість розвитку економіки, бо він визначає скільки і яких товарів треба виробити. Він побудований на конкурентних відносинах, стихійності розвитку. Для сучасного рику характерною ознакою є значна ступінь державного регулювання.

 

Ознаки сучасного ринку:

1. наявність економічно та юридично незалежних суб’єктів;

2. еквівалентний обмін товарів;

3. конкуренція;

4. стихійне ціноутворення;

5. реальна інформація про ринок;

6. «диктат» споживача;

7. тенденція до монополізації

 

«Диктат» споживача, тобто перевищення попиту над пропозицією, дає можливість споживачу обирати товар серед множини подібних товарів. Таким чином споживач своїм вибором товару стимулює його виробника.

 

 

Функції ринку:

1) регулююча – забезпечує зв’язки між різними галузями, між попитом і споживанням; встановлює пропорції витрат і прибутків; забезпечує безперервність відтворення капіталу;

2) стимулююча – ринок сприяє тим виробникам, які найбільш раціонально використовують фактори виробництва; які скорочують індивідуальні затрати робочого часу, стимулює запровадження досягнень НТП в виробництво; спонукає виробників на виробництво нових видів продукції;

3) розподільча – якщо затрати індивідуального робочого часу на виробництво товарів перевищують суспільно необхідні затрати, то такі товари не витримають цінової конкуренції: тобто ринок розподіляє доходи виробників. Для одних виробників створюються умови для подальшого розвитку; для інших – настає питання подальшого існування. Відбувається соціальне розшарування суспільства за доходами.

4) інтегруюча – об’єднання економіки країни в одне ціле; створення системи зв’язків між сферами виробництва і споживання;

5) ціноутворююча – встановлення цін відповідно з законом вартості та врахуванням корисності.

6) інформаційна – ринок дає об’єктивну інформацію про попит і пропозицію товарів (корисність і затрати).про рівень витрат і доходів, про ефективність національної економіки в цілому.

 

2.Структура ринку:

За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин ринок розподіляється на частини (сегменти):

- ринок предметів споживання і послуг;

- ринок засобів виробництва;

- ринок науково-технічних розробок та інформації;

- фінансовий ринок;

- валютний ринок;

- ринок робочої сили;

- тіньовий ринок.

-

1.Ринок предметів споживання і послуг:

В структурі витрат економічно розвинених країн частка споживання складає 60-70% від ВВП. Купівля продаж відбувається в формі оптової і роздрібної торгівлі.

Якщо предмети споживання не мають індивідуальні особливості і є взаємозамінними вони можуть продаватися на біржі.

Біржа – це регулярно функціонуючий оптовий ринок взаємозамінних товарів які продаються за стандартом та зразками.

2.Ринок засобів виробництва.

Товарами на ринку засобів виробництва є засоби праці (знаряддя, станки, інструменти, техніка) і предмет праці (це в основному - сировина)

3.Ринок інформації

Товарами на ньому виступають патенти, ліцензії, цінна інформація.

4. Фінансовий ринок (або ринок позичкових капіталів) - це механізм мобілізації та перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Фінансовій ринок включає:

а) ринок капіталів (інвестиційний ринок);

б) ринок кредитів;

в) ринок цінних паперів.

Товарами на ринку капіталів є вільні кошти окремих осіб, підприємств і держави, які можуть бути спрямовані на інвестиції: будівництво, реконструкцію, придбання засобів виробництва, МТЗ, придбання нової техніки і технології і т.п.

Кредитний ринок – це система відносин між позикодавцями (кредиторами) та позикоодержувачами з приводу позики в грошовій або товарній формі. Кредитор отримує певний дохід за надання кредиту в залежності від умов кредиту.

Ринок цінних паперів. Цінні папери – це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб’єктами,що їх випустили (емітентами) і тими, хто їх придбав. Вони передбачають виплату доходу у вигляді відсотків або дивіденду.

Ринок цінних паперів складається з 2-х частин:

1) емісійний ринок – випуск цінних паперів в обіг

2) фондова біржа – продаж цінних паперів.

5. Валютний ринок.

Предметом купівлі-продажу на ньому є різні національні валюти. На валютному ринку встановлюються курси валют – ціна валют на внутрішньому ринку в залежності від рівня попиту і пропозиції на валюту, рівня інфляції, політики Національного банку та інших факторів.

6. Ринок робочої сили.

Перетворення робочої сили на товар привело до виникнення ринку робочої сили. Характерна ознака цього ринку – перевищення пропозиції робочої сили над попитом – тобто безробіття. Це свідчить про неефективне використання робочої сили в суспільстві в цілому. Економічно розвинені країни намагаються створити умови, щоб фактичного безробіття наблизився до рівня природного безробіття.

7. Тіньовий ринок.

Тіньовим ринком називають сегмент економіки,в межах якого відбувається позазаконна діяльність з метою отримання прибутку. Функціонування тіньового ринку проявляється в двох напрямках: 1) приховування результатів від легальної діяльності з метою уникнення сплати податків; 2) зайняття незаконною діяльністю (наприклад: виробництво і розповсюдження грошових знаків, зброї, наркотичних речовин).

 

Для функціонування ринку необхідна наявність інфраструктури – комплексу галузей, систем, служб, які обслуговують ринок.

Інфраструктура включає:

- підприємства оптової та роздрібної торгівлі

- кредитну систему та комерційні банки

- систему страхування та страхові компанії

- митну систему

- валютну систему

- громадські організації

- аудиторські фірми

- аукціони, ярмарки

- організації захисту прав працюючих за наймом

-.господарські суди

- торгові палати.

 

3. Ринок функціонує у відповідності з ринковим механізмом.

Ринковий механізм – це система, яка забезпечує ефективний розподіл ресурсів, оптимальну організацію виробництва, економічно доцільний розподіл прибутків і встановлення об’єктивної ринкової ціни.

Складові частини ринкового механізму:

- попит

- пропозиція

- ціна

- конкуренція

Ринковий механізм сам забезпечує свою стабільність, це саморегульована система(тобто, він сам відновлює порушену рівновагу). Він діє у відповідності з законами ринкової економіки.

Закони ринкового механізму:

- закон попиту

- закон пропозиції

- закон ринкової рівноваги

- закон вартості

- закони грошового обігу

- закон конкуренції

 

4. Попит – це кількість товарів, яку споживачі спроможні купити за певними цінами протягом певного періоду часу.

Закон попиту: при зниженні ціни на одиницю продукції у споживачів виникає бажання купити її в більшій кількості і навпаки – підвищення ціни викликає скорочення попиту.

P

	D1

 

Нецінові фактори попиту:

1. зміна уподобань

2. зміна числа покупців

3. зміна доходів звичайних споживачів товару

4. зміна цін на пов’язані товари

5. зміна очікувань

Вплив нецінових факторів викликає зміну попиту при всіх рівнях ціни, що ілюструється графічно зміщенням кривої попиту.

 

Пропозиція – це кількість товарів, яку фірми згодні продати за певним рівнем цін протягом певного періоду часу.

1.Закон пропозиції: із зростанням ціни на товар фірми згодні продати його в більшій кількості і навпаки – із зниженням ціни кількість товаріу, яку пропонують для продажу зменшується.

2. Закон пропозиції: виробники бажають продати більшу кількість продукції по більш високим цінам, ніж по низьким.

			Q

 

 

S

Нецінові фактори пропозиції:

1. зміна цін на сировину (ресурси)

2. кількість продавців на певному ринку

3. зміна рівня технології виробництва

4. державне вручання (податки, дотації)

5. ціни на інші товари

6. очікування (ефекти очікувань)

 

Стан ринкової рівноваги визначається шляхом співставлення попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага – цетакий стан ринку, коли попит на товар дорівнює його пропозиції, тобто, продавці і покупці товару дійшли до компромісного рішення щодо ціни товару(згодні з нею).

Р – ціна, гр., од.

Q – кількість товару, од. тов..

P

S

т. О – точка ринкової рівноваги

т.

P₀ – ринкова рівноважна ціна

Q₀ – рівноважна кількість продажу.

	Po

 

 

Рівноважна ціна – ціна, при якій попит і пропозиція співпадають. Це єдина стійка ціна на даному ринку, хоча вона може змінюватися під впливом ріноманітних нецінових чинників.

 

5. Еластичність попиту характеризує чутливість споживача до зміни цін на товари або до зміни рівня доходів. Розрізняють три види еластичності попиту:

 

а) еластичність попиту за ціною /E_d /показує наскільки змінюється величина попиту при зміні ціни товару на 1%

або

Якщо: - попит еластичний

- попит нееластичний

- попит одиничний (пропорційний)

- попит абсолютно нееластичний

- попит абсолютно еластичний

 

б ) еластичність попиту за доходом E_I показує наскільки змінюється попит на товар при зміні доходу споживача на 1%

або

 

В залежності від значення E_I товари розрізняються

- товари першої необхідності

- товари вищої якості

- товари нижчої якості

- предмети розкоші

 

в ) перехресна еластичність попиту характеризує відносну зміну попиту на певний товар при зміні ціни на інший товар. Цей коефіцієнт характеризує пов'язаність товарів.

 

 

, або

Якщо: Е_CN >0 – товари С і N взаємозамінюючі;

Е_CN < 0 – товариС і N взаємодоповнюючі;

Е_CN = 0 - товариС і N незалежні.

 

 

Еластичність пропозиціїE_S показує наскільки змінюється кількість пропозиції при зміні ціни на 1%

Якщо:

E_S > 1 – пропозиція еластична;

E_S <1 – пропозиція нееластична;

E_S = 0 – пропозиція абсолютно нееластична;

E_S → ∞ - пропозиція абсолютно еластична.

 

Еластичність пропозиції залежить від тривалості ринкового періоду: довгострокового, короткострокового або миттєвого. Чим більша тривалість ринкового періоду, тим більш еластичною може бути пропозиція.

 

Література:

 

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р. 2.4, 106 – 115с.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - теми 9, 10, 114 - 155 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.6, 135 - 147 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 2.1, 2.2, 126 – 132 с.