Причини виникнення монополій.

1) через процес концентрації виробництва, коли підприємства замість введення між собою всеможлива конкурентна боротьба укладають між собою угоди, тобто обєднують і капітал.

2) на основі централізації виробництва і капіталу.

Централізація виробництва - це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті обєднань кількох підприємств в одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внасоідок обєднання раніше самостійних капіталів.

3) вніслідок дій держави, спеціальних або навмисних її кроків.

4) поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальм розвитку продуктивних сил. Воно виникає в результаті злиття обєднання декількох капіталістів.

5) кризові явища в економіці.

Виникли й набули розвитку різні форми монополій.

Початкові об'єднання – пули, ринки, конвенції, корнери – являли собою тимчасові угоди між підприємствами, як правило, однієї галузі з метою підтримання певного рівня цін. або поділу отриманого прибутку. Пізніше монополістичні об'єднання стали створюватися на тривалий строк. Перша стійка форма монополії – картель. Це об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, які домовляються про обсяги виробництва, ринку збуті рівень цін, поділ прибутку, зберігаючи при цьому свою власність на засоби й продукти виробництва.

Наступна форму – синдикат – об'єднання ряду підприємств однієї галузі, які здійснюють реалізацію продукції через спеціально створену контору збуту. Втрачаючи комерційну самостійність, учасники синдикату зберігають виробничу самостійність. Конкуренція та деяка неузгодженість дій між підприємствами синдикату була подолана в новій формі монополії – тресті. Вона являє собою виробниче об'єднання, управління яким здійснюється централізовано. У ньому створюється спільна власність підприємств однієї або кількох галузей, що цілком втрачають свою виробничу та комерційну самостійність. Найвищою формою монополістичного об'єднання в ринковій економіці є концерн – він об’єднує підприємства різних галузей виробництва, у межах якого головна фірма організовує фінансовий контроль за всіма учасниками. Великі концерни контролюють десятки компаній у різних галузях виробництва.

Ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Фірма володіє монопольною владою тоді, коли вона має можливість впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість, що вона готова продати. Ступінь, до якої монополіст може використовувати свою монопольну владу, залежить від наявності близьких замінників на його товар і його частки на даному ринку. Природно, щоб володіти монопольною владою фірмі не потрібно бути чистою монополією. Істотна відмінність між монополістичним ринком і ринком конкурентним полягає в тому, що монополіст здатний впливати на ціну, виручає за товар, а конкурентний продавець такої можливості не має. Фірма з монопольною влада є фірмою, яка на свій розсуд встановлює ціну на свій товар, а не приймає її як дане, тобто на відміну знову - таки від конкурентного продавця вона не є ціно утримувачем..

Логічним завершенням дослідження монопольної ринку має стати оцінка впливу монополізму на економічні процеси взагалі. Найсуттєвіші економічні наслідки чистої монополії такі:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник Тому, з одного боку, суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат. Перерозподіл ресурсів на користь монополізованої галузі зменшив би середні витрати, що свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів. З іншого боку, споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей "податок" становить економічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку у довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми. До цього часу про можливості такого незбігу не йшлося. Середні витрати монополіста (АТСМ) можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у конкурентної фірми (АТСК).

Оскільки монополіст — це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу (рис. 8.6). Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. Більшість сучасних відкриттів, дійсно, зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується більше, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відміннос тями у витратах. Продавець-монополіст може застосо вувати цінову дискримінацію за умови, що він ма змогу виділити різні групи покупців та якщо первинний покупець не може перепродувати товар чи послугу. Прикладів такої дискримінації досить багато, особливо коли йдеться про природну монополію. Так, електропостачання населенню та підприємствам в Украї­ні відбувається за різними тарифами, заниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.