Порівняльна характеристика стану енергетики України з державами Європи

На сьогодні в енергетичній галузі у розрізі світового господарства певною мірою удосконалюються форми і методи економічної діяльності, дедалі частіше зусилля спрямовуються на встановлення контролю над галузями, які найбільше забруднюють навколишнє середовище, на реалізацію екологічних проектів. Значна частина економічних відносин у сфері енергетики складається у тісних міжрегіональних та міжнародних зв’язках. Незважаючи на багатоаспектність природи виникнення та поширення проблем, що обумовлюють важливість економіко-екологічного регулювання енергетичної галузі у кожній окремій державі, до основних факторів, що сприяють їх поширенню в Україні, можна віднести, з одного боку, зростання значення використання енергетичного потенціалу у промисловості і погіршення на цьому тлі екологічної ситуації, високі показники забрудненості територій, відсутність систем екологічного захисту в регіонах, а з іншого – прагнення до нарощування економічного потенціалу та щорічного збільшення фінансових надходжень від експорту енергетичних ресурсів.

Розвиток енергетики у більшості держав Центральної та Східної Європи, а також у країнах, які виникли на пострадянському просторі, тісно пов’язаний з тим, що вони знаходяться в стані економічної та суспільної трансформації. Чинники успішного економіко-екологічного регулювання роботи потужностей паливно-енергетичного комплексу вже давно використовуються міжнародною спільнотою. Це, насамперед, відкритість державної енергетичної політики, забезпечення енергетичними ресурсами усіх стадій процесу суспільного відтворення з метою нарощування обсягів реального валового внутрішнього продукту, перерозподіл енергетичних ресурсів між галузями, регіонами та суб’єктами економічних та суспільних відносин, науково-технічна підтримка пріоритетних галузей паливно-енергетичного комплексу з метою досягнення енергозбереження, підвищення їх промислового потенціалу та конкурентоспроможності, підтримка збалансованості енергетичної галузі в цілому.

Енергетична галузь визначає економічну міць та політичну вагу держави у світовому співтоваристві, тому вагомою функцією державного регулювання економіки виступає підтримка паливно-енергетичного комплексу, його раціональної структури, яка реалізується в цілому через енергетичну політику. Розробка проблем енергетичного потенціалу, енергетичної політики та раціонального використання енергетичних ресурсів в Україні має важливе економічне, суспільне, соціальне та наукове значення, оскільки в умовах трансформаційних процесів та становлення ринкових відносин енергетична галузь є важливим фактором економічного зростання. За умов масштабного державного регулювання акцент робиться саме на усунення причин, а не на боротьбі з конкретними проявами. Так для енергетичних галузей деяких розвинутих країн характерно використання цілісних систем енергоекологічного менеджменту. Однією з головних складових формування і реалізації ефективної системи економіко-екологічного регулювання в умовах інтернаціоналізації та глобалізації є чітка взаємодія держав на регіональному і міжнародному рівнях, участь у заходах екологічної боротьби з наслідками нераціонального використання енергетичного потенціалу [5]. Основною метою такої співпраці є оцінка рівня використання енергетичних ресурсів, виявлення недоліків у національних механізмах здійснення енергетичної політики, підтримка в проведенні необхідних реформ у цій сфері, здійснення екологічного контролю та захисту відповідно до спільної програми дій. Разом з цим слід зазначити, що втілення в життя ефективних заходів із економіко-екологічного регулювання в окремих країнах не проходить без суттєвих проблем, подолання яких вимагає підвищення економічної ефективності використання енергетичних ресурсів у промисловому виробництві. Повинен також існувати зворотній зв’язок – підприємства промисловості надають необхідну інформацію державним органам влади для її використання відносно заходів енергоекологічного менеджменту (екологічні програми, проекти).

Таким чином економіко-екологічне регулювання базуватиметься на інформації про конкретні чинники використання енергетичного потенціалу на місцях. Зазначена система дозволить також досить ефективно виявляти економічні злочини у сфері використання енергетичних ресурсів та вести ефективну боротьбу з ними.

З огляду на актуальність проблеми екологічної безпеки енергетичної галузі, одним із головних завдань сучасності для багатьох держав світу є перегляд комплексу організаційно-правових та інших заходів на національному рівні з метою їх удосконалення, підвищення рівня взаємодії на двосторонньому та регіональному рівнях, а також активізація діяльності в межах міжнародних організацій у сфері економіко-енергетичного регулювання. Практика роботи у цьому напрямі державних органів влади зарубіжних країн свідчить про те, що саме досконалість нормативно-правового забезпечення є однією з головних умов успішного здійснення цілеспрямованих заходів енергетичної політики [2]. Світовий досвід дослідження проблем розвитку енергетики свідчить про помітне зміщення пріоритетних проблем використання енергетичного потенціалу різних регіонів до всебічного оцінювання можливих наслідків впливу основних галузей енергетики на навколишнє середовище. Енергетичні об’єкти зокрема та паливно-енергетичний комплекс в цілому за ступенем впливу на навколишнє середовище належать до ряду найбільш інтенсивно діючих на біосферу. Особливої уваги заслуговують такі об’єкти енергетики як гідровузли, вугільна та нафтогазова промисловість, атомні електростанції та інші об’єкти ядерного паливного циклу[6].