РОЗДІЛ 1 Система еколого-економічного регулювання держави.

ВСТУП

Зміна соціально-економічної формації загострила економіко-екологічну кризу в Україні. Превалювання галузей з високою питомою вагою ресурсо- й енергоємних технологій призводить до порушення екологічної рівноваги. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є перехід на принципи сталого розвитку, які полягають у забезпеченні динамічної рівноваги, єдності природокористування та природовідтворення, єдності економічних і екологічних інтересів. Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища у більшості країн світу є предметом державного регулювання. В Україні охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є обов’язковою умовою сталого економічного та соціального розвитку. Для гармонійного розвитку і досягнення сталого економічного зростання енергетика повинна розвиватися прогресивно і швидшими темпами, ніж усі інші галузі промислового та сільськогосподарського виробництва. Сутність економіко-екологічного державного регулювання енергетичної галузі визначається екологічною та енергетичною політикою держави, що вписані у загальну промислову політику, і спрямовуються на збереження довкілля, на захист життя та здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, на досягнення гармонічної взаємодії суспільства, природи і промислових об’єктів, на охорону, раціональне використання природних та енергетичних ресурсів [1].

Вивченню стану, проблем та перспективних шляхів розвитку економіко-екологічного регулювання енергетичної галузі в Україні приділялося достатньо уваги, проте ефективність її функціонування залишається низькою.

Питання енергетичної політики в контексті екологічної безпеки промислових об’єктів, формування комплексної системи економічних та екологічних інструментів регулювання сфери енергетики досліджуються у працях В. Барановського, В. Волошина, Л. Гринів, Б. Данилишина, С. Єрохіна, С. Єрмолова, В. Кравціва, І. Осауленка, В. Павлова, І. Синякевич, М. Хвесика, І. Черваньова, М. Чумаченка та інших.

РОЗДІЛ 1 Система еколого-економічного регулювання держави.

РОЗДІЛ 2 СТАН СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИКА У 2012 РОЦІ: ПІДСУМКИ РОКУ І ПЕРСПЕКТИВИ

Ситуація в Україні подібна до світової - українська альтернативна енергетика останнім часом розвивається значно інтенсивніше, аніж традиційна, та й взагалі важко назвати галузь, яку можна було б порівняти з "альтернативою" за темпами розвитку. За даними НЕК "Укренерго", за підсумками 2012 року встановлені потужності атомних (13,835 тис. МВт) і гідроакумулюючих (861,5 МВт) електростанцій збереглися на рівні попереднього року. Найбільше зростання встановленої потужності за підсумками 2012 року показали вітрові і сонячні електростанції.

Згідно із звітом Ernst&Young у 2011 році, Україна потрапила в рейтинг країн, найпривабливіших для вкладень у відновлювані джерела енергії, а в 2012 році перемістилася в ньому з 30-го на 29-е місце. Минулого року в Україні були зроблені дієві спроби одержання енергетичної незалежності. Незважаючи на прогнози скептиків і протидію "традиційного" лобі, минулий рік став роком реальної диверсифікації джерел постачання країни енергією.

Енергія вітру

У 2012 році в Україні вітроенергетика розвивалася найінтенсивніше. Три компанії, що займаються вітроенергетикою, отримали ліцензії на виробництво електроенергії і зелений тариф. Минулого року, за даними НЕК "Укренерго", були введені вітряні електростанції загальною потужністю 141,5 МВт, що удвічі перевищує показник 2011 року і збільшує сумарну потужність ВЕС до 262,8 МВт. У кінці минулого року у Приазов'ї була запущена одна з найбільших в Україні Ботієвська вітроелектростанція.

Завдяки вимозі про "місцеву складову" в Україні побудували і запустили виробництво вітчизняних вітроустановок великої потужності. Це виробництво розгорнуте на підприємстві "Фурлендер Віндтехнолоджі", яке вклало у виготовлення ВЕУ 120 млн. грн. приватних інвестицій.

 

Таблиця 2.1. - Вітряні електростанції, які отримали "зелений тариф" до 2012 р.*

ВЕС	Встановлена потужність, МВт
Донузлавська	11,63
Новоазовська	57,5
Тарханкутська
Прісноводненська	5,59
Новоросійська
Очаківська	12,5
Тузлівська	2,5
Сивашська	2,32
Східно-Кримська	2,81
Ботієвська

* Дані НКРЕ України

Сонячна енергетика

2012 рік для сонячної енергетики став роком нових успіхів. За даними дослідницької компанії Bloomberg New Energy Finance в 2012 році в сонячну енергетику було інвестовано $142 млрд., що складає більше половини світових інвестицій в альтернативну енергетику [9]. В Україні особлива увага інвесторів спрямована знову-таки на сферу сонячної енергетики, головним чином завдяки "зеленому тарифу", який за 2012 рік отримало 14 сонячних електростанцій (табл. 2.2). Загальна кількість сонячних електростанцій, що продають електроенергію за "зеленим тарифом", збільшилося до 41 (37 наземні і 4 дахові), що, без сумніву, свідчить про підвищення рівня прозорості ринку.

 

Таблиця 2.2. -14 сонячних електростанцій, які отримали "зелений тариф" у 2012 р.*

№	СЕС	Встановлена потужність, МВт
	ТОВ «Вінниця-енергосервіс»	1,035
	ТОВ «Грін Агро Сервіс»	4,5
	ТОВ «Екосолар Інвест»
	ТОВ «Енергогарант»	0,3015
	ТОВ «Євросолар»
	ТОВ «Ліманська Енерджі 1»	21,385
	ТОВ «Ліманська Енерджі 2»	22,058
	ТОВ «Ренджі Тростянець»	1,37445
	ТОВ «Самбірська сонячна станція»	1,1
	ТОВ «Біоенергопродукт»	0,02294
	ТОВ «Франко Солар»	21,18
	ТОВ «Франко Піві»	21,77
	ТОВ «Дунайська СЕС-1»	21,5
	ТОВ «Дунайська СЕС-2»	21,62

* Дані НКРЕ УкраЇни

У 2012 р., за даними НЕК "Укренерго", в Україні введено в експлуатацію сонячні електростанції сумарною потужністю 130,3 МВт, що збільшило загальну потужність сонячних електростанцій України до 317,8 МВт. У найближчі декілька років в Україні планується введення, окрім нині діючих, 300 МВт нових потужностей в сонячній енергетиці, зокрема в Новій Каховці, Одеській області, Херсонській, Миколаївській, Вінницькій і Кіровоградській областях (див. табл. 2.3). Тобто ми спостерігаємо не лише нарощування об'ємів генерації енергії, але і розширення географії сонячних станцій. Раніше ж скептики ставили під сумнів перспективи розвитку галузі навіть в Криму - регіону з найбільшою кількістю сонячних днів в році на територіїУкраїни [11].

 

Табл. 2.3. -Основні сонячні електростанції, заявлені до введення в експлуатацію в Україні в 2013-2015 рр.

Об'єкт	Місце розміщення	Потужність, мВт	Введення в експлуатацію	Назва компанії
Сонячна електростанція	Нова Каховка (Херсонська обл.)		Будівництво першої черги – квітень 2013 р.	ТОВ "Стар Південь Енерго"
Сонячна електростанція	Новотроїцький район Херсонської обл.		Проектування	ТОВ "Ново Енержі" (дочірня BetenIngenierie)
Сонячна електростанція	Херсонська обл.		Проектування	ТОВ «Солар Енерго»
Сонячна електростанція	Запоріжська обл.		Кінець 2013 р.	ТОВ «Токмак Солар Енерджі»
Сонячна електростанція	Харьківска		Будівництво
Сонячна електростанція	Вінницька	4,5	Проектування
Сонячна електростанція	Вінницька обл.	1,36	2013 р.	ТОВ "Енергогарант"
Сонячна електростанція	Новоукраїнський р-н Кіровоградська обл.	1,3	н/в	Компанія "Рентехно" (Київ)

 

Світове споживання енергії виросло більш ніж на 40% за попередні 20 років, приблизно така ж динаміка повинна зберегтися і на наступні 20 років. Основне збільшення споживання енергії відбудеться за рахунок країн, що розвиваються. Енергоефективність виросте в усіх розвинених країнах і дещо обмежуватиме нестримне зростання споживання енергії. У структурі джерел енергії очікується зміщення балансу від вугілля і нафти на користь газу і відновлюваних джерел енергії.

Вступивши в європейське Енергетичне Співтовариство, Україна зробила свій політичний вибір на користь ВДЕ. Великі промислові електростанції були першими, не лише підтвердивши, що це можливо, але і продемонструвавши успішний досвід. Тепер на шляху досягнення амбітних цілей дуже важливо створити чіткі правила гри на ринку, налагодити механізми роботи і взаємодії у рамках законодавчих норм на практиці, в реальних проектах, і заручитися підтримкою населення.

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, в процесі переходу України до ринкової економіки для реалізації економічних та екологічних аспектів державного регулювання енергетичної галузі потрібно визначити його зв’язок з ринком. Необхідний системний підхід до формування чіткої державної енергетичної політики структурного розвитку в контексті його загальної сталості. Для вдосконалення економіко-екологічного регулювання енергетичної галузі в Україні необхідна реалізація таких напрямів: забезпечення економічної й організаційно-правової активності держави, формування ефективної системи державного управління з метою стимулювання економічного зростання; підтримання розвитку конкуренції й підприємницької діяльності; створення умов формування ринку капіталу.

Існуючі тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу обумовлюють необхідність докорінних змін в системі використання енергетичних ресурсів і, в першу чергу, перехід до інноваційно-інвестиційного характеру їх використання. Удосконалення системи управління використанням енергетичних ресурсів повинно базуватись на основі нормативного регулювання економіко-екологічних відносин із застосуванням стимулів, важелів, санкцій, відповідних функцій державного впливу, направлених на реалізацію еколого-економічних інтересів усіх суб’єктів суспільного відтворення[7].

Зміст енергетичної політики сьогодні визначається не тільки виробленням загальної стратегії її розвитку, а й системним підходом до вирішення науково-технічних, екологічних, структурно-відтворювальних, соціальних, інституційних і правових аспектів з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв, реальної ситуації і досягнення ефективності, правильного прогнозування соціально-економічних процесів, враховуючи інноваційні процеси як основний чинник продуктивності економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 41 (08.10.91), ст. 546.

2. Екологічна політика України // Журнал. - Міжнародний центр перспективних досліджень, № 10, 2010.

3. Єрмілов С. Проблеми та шляхи удосконалення державної політики України у галузі енергозбереження //Економіка України.– № 9.– 2009р. – С. 4 – 11.

4. Єрохін С. Фінансово-економічний механізм промислової політики // Актуальні проблеми економіки. – №3(69).–2011.–С.52 – 56.

5. Кондрашов О.М. Державне регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку в промисловості/Кондрашов О.М.//Теорія та практика державного управління. Вип. 3(12).–Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005.–С.247–253.

6. Саксонова О. Державне регулювання в сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів // Регіональна економіка.-2012-№1.- с.267-271.- Біібліогр.: 5 назв.- укр.

7. Пашечко О. А., Мельник Л. В. Проблеми екологіко-економічного регулювання енергетичної галузі. /Національний університет водного господарства та природокористування. // УДК 620.9. - 9 с.

8. Енергетична стратегія України. Місія Неможлива-1//Українська енергетика [Електронний ресурс], Національний екологічний центр України. – 2012. Режим доступу: http://ua-energy.org/post/27626

9. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Державне підприємство НЕК «Укренерго» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ukrenergo.energy.gov.ua/ukrenergo/control/publish/category

11. Офіційний сайт Міністерства екології та природних ресурсів [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/

12. Офіційний сайт Міністрества енергетики та вугільної промисловості. Енергетична стратегія України. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http//mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358

ВСТУП

Зміна соціально-економічної формації загострила економіко-екологічну кризу в Україні. Превалювання галузей з високою питомою вагою ресурсо- й енергоємних технологій призводить до порушення екологічної рівноваги. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є перехід на принципи сталого розвитку, які полягають у забезпеченні динамічної рівноваги, єдності природокористування та природовідтворення, єдності економічних і екологічних інтересів. Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища у більшості країн світу є предметом державного регулювання. В Україні охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є обов’язковою умовою сталого економічного та соціального розвитку. Для гармонійного розвитку і досягнення сталого економічного зростання енергетика повинна розвиватися прогресивно і швидшими темпами, ніж усі інші галузі промислового та сільськогосподарського виробництва. Сутність економіко-екологічного державного регулювання енергетичної галузі визначається екологічною та енергетичною політикою держави, що вписані у загальну промислову політику, і спрямовуються на збереження довкілля, на захист життя та здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, на досягнення гармонічної взаємодії суспільства, природи і промислових об’єктів, на охорону, раціональне використання природних та енергетичних ресурсів [1].

Вивченню стану, проблем та перспективних шляхів розвитку економіко-екологічного регулювання енергетичної галузі в Україні приділялося достатньо уваги, проте ефективність її функціонування залишається низькою.

Питання енергетичної політики в контексті екологічної безпеки промислових об’єктів, формування комплексної системи економічних та екологічних інструментів регулювання сфери енергетики досліджуються у працях В. Барановського, В. Волошина, Л. Гринів, Б. Данилишина, С. Єрохіна, С. Єрмолова, В. Кравціва, І. Осауленка, В. Павлова, І. Синякевич, М. Хвесика, І. Черваньова, М. Чумаченка та інших.

РОЗДІЛ 1 Система еколого-економічного регулювання держави.