Економіка як складна різноманітно структурована система є

СУСПІЛЬНА НАУКА

Економічна наука має справу з

фундаментальними проблемами життя

суспільства; вона стосується усіх і належить усім.

Людвіг фон Мізес

Люди, які ніколи систематично не

вивчали економічну теорію, схожі на глухих, які

намагаються оцінити звучання оркестру.

Пол Самуельсон

 

 

План лекції

· Предмет економічної теорії.

· Методи економічних досліджень.

· Функції економічної теорії.

 

Основні категорії і поняття: економіка, меркантилізм, неокласицизм, фізіократи, кейнсіанство, класична політична економія, економічні закони, економічні категорії, мікроекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

 

· Предмет економічної теорії

Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домаїпнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;

4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Економіка як складна різноманітно структурована система є

Об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Що ж становлять собою економічні відносини?

Економічні відносини - це суспільні відносини і зв'язки, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг.

Методи економічної теорії

Предмет любої науки нерозривно пов'язаний з її методом.

Метод – це спосіб або шлях наукового пізнання предмету відповідної

науки.

Метод економічної теорії становить собою сукупність прийомів, засобів, принципів та інструментів, за допомогою яких здійснюється дослідження закономірностей та законів розвитку і функціонування економічних систем.

Економічна теорія використовує широкий набір (спектр) методів пізнання економічних процесів, який включає використання як загальнонаукових (універсальних), так і специфічних методів пізнання.

До числа загальнонаукових належать методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, системний, структурний, функціональний аналіз та інші.

Метод наукової абстракції передбачає очищення досліджуємого об'єкту від випадкового, несуттєвого, одиничного і визначення його постійних, типових та суттєвих внутрішніх рис і зв'язків. За допомогою методу абстракції формулюються економічні категорії і будуються економічні моделі.

Метод аналізу і синтезу передбачає розчленування предмету дослідження на окремі складові (аналіз) з послідуючим їх поєднанням (синтез), що дає можливість комплексно досліджувати внутрішні, причинно -наслідкові зв'язки та залежності в економічних явищах і процесах.

Метод індукції і дедукції. Під індукцією розуміють аналіз, систематизацію і узагальнення фактів і на цій основі виведення теоретичних положень, принципів, закономірностей. Тобто це рух від фактів до теорії.

Дедукція - це рух від теорії до практики. Це передбачає висунення спочатку теоретичних положень (гіпотез) з послідуючою їх перевіркою на основі аналізу фактів. Звернувшись до фактів, економісти або підтверджують висунуту гіпотезу, або відкидають її, як таку, що не відповідає фактам і є помилковою.

Системний аналіз (підхід). Як уже зазначалося, економіка – це складна, цілісна система. Відповідно цілісність є важливим елементом системного підходу, який передбачає, що будь-яке економічне явище і процес слід розглядати як систему, що складається з окремих, відносно самостійних елементів (підсистем). Це означає необхідність вивчення внутрішніх зв'язків і залежностей між окремими підсистемами на основі структурного аналізу, тому що структура виражає сутність системи і є засобом її внутрішньої організації.

На основі загальнонаукових методів пізнання економічна наука виробила специфічні методи економічних досліджень. До них, зокрема, належать економічне моделювання, економіко-математичні і статистичні методи, економічний експеримент та інші.

Економічна модель -це спрощене зображення, що у формалізованому вигляді розкриває взаємозалежності і зв'язки між різними економічними явищами та процесами. Використання моделей дозволяє визначити причинно-наслідкові зв'язки в процесі економічного аналізу.Економічні моделі включають екзогенні (або зовнішні) змінні та ендогенні (або внутрішні) змінні. Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники, що аналізуються в моделі.

Економічне моделювання базується на використанні економіко-математичних методів, в тому числі з використанням комп'ютерної техніки.

Засновником математичної школи в економіці був відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834-1910 рр.). Він створив теорію та математичну модель загальної економічної рівноваги, основу якої становить аналіз попиту і пропозиції.

Важлива роль в економічних дослідженнях належить функціональному аналізу, як одному із розділів математики. Функції - це змінні величини, які залежать від інших змінних величин і зображуються математичним графіком функцій. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб вивчити та узагальнити функціональні залежності між різними економічними явищами, що мають кількісну визначеність. Наприклад, якщо підвищується ціна на якийсь товар, то (при інших рівних умовах) величина попиту на нього зменшується. Це означає наявність функціонального зв'язку між ціною і попитом. В даному випадку ціна є незалежною змінною, або аргументом, а попит - залежною змінною, або функцією. Тому можна сказати: попит є функція ціни.

Економічний експеримент - це науково обґрунтоване дослідження, що здійснюється за реальних економічних обставин з метою перевірки і апробації тих чи інших теоретичних концепцій, ідей, гіпотез, рекомендацій.

Проводиться шляхом створення “зменшеного” за масштабами аналога досліджуваної економічної системи (об'єкту). Важливу роль експеримент відіграє, зокрема, при підготовці і здійсненні економічних реформ. Так, прикладом таких практичних експериментів є створення спеціальних економічних зон в окремих регіонах України (Одеса, Крим, Закарпаття), або Львівський експеримент по апробації нової системи пенсійного страхування шляхом введення персональних накопичувальних рахунків страхувальників.

 

 

Функції економічної теорії.

Роль і значення економічної теорії в суспільному житті визначається її функціям:

1. Пізнавальна (гносеологічна) - вивчення економічних відносин дає

можливість пізнавати і розуміти закономірності економічних явищ і процесів, що відбуваються у житті суспільства.

2. Практична - полягає в застосуванні отриманих теоретичних знань в практичній діяльності людей в сфері економіки. Важлива роль і значення економічної теорії полягає в тому, що вона є науковою основою розробки та здійснення економічної політики держави.

3. Методологічна - економічна теорія є теоретичною основою (базою) для вивченняцілого ряду конкретних економічних дисциплін. (Більш детально зміст цієї функції буде розглянуто далі).

4. Прогностична - економічне прогнозування – це наукове передбачення майбутніх перспектив і можливих варіантів (сценаріїв) економічного розвитку з метою визначення найбільш ефективних способів і шляхів розв'язання ймовірних змін та проблем, що можуть виникнути в економіці.

Питання для самоконтролю

· В чому полягає необхідність виникнення і розвитку економічної теорії?

· Які основні напрямки розвитку економічної теорії?

· В чому полягає особливість марксистської політичної економії?

· Яке практичне значення має економічна наука в цілому і політична економія – зокрема?

· Що вивчає економічна теорія?

· Охарактеризуйте функції політичної економії

· Що таке економічний закон? Наведіть приклади економічних законів та категорій.

· Які загальні наукові методи дослідження використовує економічна теорія.

· Чому матеріальне виробництво є основою розвитку суспільства?

· Що таке процес праці і які елементи необхідні для його здійснення?

· У чому суть економічного змісту продуктивних сил суспільства?

· У чому полягає особливість взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. - 2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

2. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базидевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

3. Політекономія: Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ

4. Чухно А. А. Основи економічної теорії. Підруч. - К.: Вища школа, 2001

 

Тема. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

Найкраща економічна система — це та,

яка максимально забезпечує людей тим,

чого вони найбільше потребують.

Джон Гелбрейт

 

План лекції

· Економічна система: її суть та структурні елементи.

· Класифікація систем.

· Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.

· Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.

· Критерії періодизації розвитку суспільства.

Основні категорії і поняття: економічна система, національна економіка, цивілізація, господарський механізм, організація виробництва, продуктивні сили, економічні відносини, змішана економіка, традиційні економічні системи, ринкова економіка, командно-адміністративна економіка

 

· Економічна система: її суть та структурні елементи.

Система як загальнонаукове поняття — це сукупність взаємопов'язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.

Кожній системі притаманні такі властивості:

· цілісність,

· упорядкованість,

· стійкість,

· саморух

· загальна мета.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

· як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

· як сукупності людей, об'єднаних спільними економічними інтересами;

· як історично визначеного способу виробництва;

· як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;

· як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

Найзагальнішим є таке визначення економічної системи.

Список рекомендованої літератури

1. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базилевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. -2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення економічної системи та охарактеризуйте її основні елементи.

2. Охарактеризуйте організаційно-економічні та соціально-економічні відносини.

3. Розкрийте поняття «економічний зміст» та «право власності».

4. Які основні тенденції розвитку власності за сучасних умов?

5. Визначте основні риси традиційної економіки.

6. Охарактеризуйте командну економіку.

7. Назвіть основні фактори виробництва і розкрийте їхній взаємозв'язок.

8. Розмежуйте поняття "економічне зростання" й "ефективність виробництва".

9. Які основні риси притаманні змішаній економіці?

 

 

Тема: форми організації суспільного виробництва

 

Для людини немає нічого природнішого за

працю, людина народжена для неї, як

пташка для польоту і риба для плавання.

Франческо Петрарка

 

План лекції

· Суспільне виробництво, його основні риси та складові елементи..

· Натуральна (традиційна) форма організації виробництва.

· Товарна форма виробництва. Проста і розвинута форми товарного виробництва.

· Товар і його властивості.

· Альтернативні теорії вартості. Закон вартості.

 

Основні категорії і поняття: натуральне виробництво, товарне виробництво, суспільний поділ праці, товар, споживча вартість(корисність), вартість, продуктивність праці, інтенсивність праці, суспільно необхідний робочий час, закон вартості.

· Суспільне виробництво, його основні риси та складові елементи.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки:

· Виробництво завжди є суспільним;

· Має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;

· У процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

· Виробництво є важливою складовою частиною тієї чи іншої соціально-економічної системи

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь- якому суспільстві є:

• праця,
• предмети праці,
• засоби праці.

 

Праця — свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила — це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.

Іншими словами, робоча сила — це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили.

Предмети праці — всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

Оскільки результатом процесу суспільного виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві великі сфери:

· Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги. Його галузева структура:

· промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче господарство;

· комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги;

· транспорт, зв'язок, торгівля (в частині обслуговування процесу виробництва

· Нематеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють духовні і соціальні проблеми людей. Його галузева структура:

· охорона здоровя;

· освіта;

· культура, мистецтво;

· спорт, туризм;

· духовне виробництво

Продукт сфери нематеріального виробництва набуває форми "товару-послуги", яка має ряд характерних ознак, що відрізняють її від продукту сфери матеріального виробництва.

Ознаки товару-послуги:

· сутність послуги, як правило, полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті певної трудової діяльності;

· процес виробництва послуги збігається з моментом її споживання в часі і просторі (послуга лікаря, вчителя, музиканта, тренера, перукаря тощо);

· послуга, як правило, не може накопичуватись і транспортуватись.

Між сферами матеріального та нематеріального виробництва існує тісний взаємозв'язок та взаємодія:

• матеріальне виробництво створює матеріально- технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе, так і сфери нематеріального виробництва;
• нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні, забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення всіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови —

фактори виробництва.

Фактори виробництва — це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

В економічній науці поряд з поняттям "фактори виробництва" використовується і така категорія як "ресурси виробництва".

Ресурси виробництва - це сукупність природних, капітальних і людських сил, які потенційно можуть бути використані в процесі виробництва.

Фактори виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально використані в процесі виробництва ресурси. Інакше кажучи, фактори виробництва — це "працюючіресурси".

В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва.

І. марксистська теорія поділяла всі фактори виробництва на дві великі групи: особистий фактор виробництва та речовий фактор виробництва. Під особистим фактором виробництва розуміють робочу силу як сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини до праці. Під речовим фактором виробництва розуміють сукупність засобів праці, предметів праці та природних умов.

ІІ. У другій половині XIX ст. ряд західних економістів всупереч марксистській класифікації ввели в науковий обіг три фактори виробництва: працю, капітал, землю.

ІІІ. На початку XX ст. засновник неокласичної теорії А. Маршалл поряд з названими трьома факторами визначив четвертий — підприємницькі здібності щодо організації та управління виробництва.

ІV. Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію

В економічній науці протягом останнього часу сформувалася концепція "людського капіталу", згідно з якою праця освіченого та кваліфікованого працівника розглядається як головний фактор економічного і соціального прогресу суспільства.

Людський капітал — сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій і стан здоров'я, які доцільно й ефективно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

Капітал — це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.

 

Співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію.

Виробнича функція — це технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва, з одного боку, і максимальним обсягом випуску продукції — з іншого.

 

 

2. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва.

Форма суспільного виробництва — це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну.

Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Натуральне господарство — такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Основні риси натурального господарства:

• замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі і природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою;
• ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку є, як правило, просте відтворення;
• відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їх виробничого і особистого споживання без зворотних зв’язків;
• панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях (первісна община, латифундія рабовласника, маєток феодала);

Об'єктивний аналіз дає підстави для висновку, що вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чинників — витрат праці і його корисності. Вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості — це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів; він відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 1.2.):

 

Рис. 1.2. Функції закону вартості

 

Питання для самоконтролю

1. Поясніть різницю між натуральним і товарним господарством.

2. Назвіть передумови виникнення товарного виробництва.

3. Охарактеризуйте загальні риси і особливості простого та капіталістичного товарного господарства.

4. Дайте визначення товару. Які властивості він має?

5. У чому заключається двоїстий характер праці, втіленої в товарі?

5. Як визначається величина вартості товару?

6. Які фактори впливають на зміну вартості товару?

7. Що таке проста та складна праця?

8. Які різновиди теорії вартості Ви знаєте?

9. У чому полягає суть та роль закону вартості?

10. Умови виникнення грошей.

11. В чому полягає суть грошей?

12. Охарактеризуйте функції грошей.

13. Що таке ціна?

14. Що відображає закон грошового обігу?

 

Література

1. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. академіка НАН України А.А. Чухна. К.: Вища шк., 2001.

Тема: ринок: суть, функції та умови формування

 

 

...Економічна свобода набагато ілюзорні-

ша, ніж це видається на перший погляд.

Кожен має право чинити на ринку так,

як йому заманеться. Однак якщо хто-не-

будь визнає за краще робити те, що ринок

не схвалює, ціною індивідуальної свободи

виявляється економічне розорення.

Р. Хейлбронер

.

План лекції

1. Основи ринкової економіки. Домінування приватних інтересів. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Визначення ринку: альтернативні теорії. Сутність ринку.

2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

3. Функції ринку. Умови його формування і розвитку.

4. Конкуренція, її суть, функції та форми.

5. Конкуренція і моделі ринків.

 

Основні категорії і поняття: ринок, конкуренція, попит, пропозиція, ринкова рівновага, ціна

І. Ринок є складною соціально-економічною структурою, що відображує наявні відносини. Він є економічною категорією, що є однією з центральних в економічній теорії. Проте немає єдиної позиції щодо його універсального визначення. Приводиться безліч визначень цієї категорії, що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Тлумачення може відбуватись на двох рівнях: науковому і побутовому.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем з приводу купівлі–продажу товарів. Ринок – це обмін, сукупність купівлі–продажу, яка відбиває збалансування попиту і пропозиції, що здійснюється у відповідності з економічними законами товарного виробництва і обігу. Він є складним утворенням, що являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі–продажу, які здійснюють збалансування попиту і пропозиції за рахунок цін, а з іншого боку забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення його цілісності.

Ринок – суспільна форма організації і функціонування економіки, за якою забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють більшість виробників і споживачів, їх прямий і зворотній вплив. Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі–продажу, але й соціально-економічні (власність, виробництво, розподіл, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), дає підстави розглядати ринок у економічні системі як підсистему.

Суб’єкти ринку

· Держава.

· Іноземні фірми та громадяни.

· Державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об’єднання.

· Різні установи та організації.

· Громадяни України.

Об’єкти ринку

· Матеріальні продукти праці.

· Робоча сила.

· Позикові капітали, валюта, золото.

· Цінні папери.

· Інтелектуальні продукти праці.

 

Суб’єкти – всі учасники ринку, об’єкти – товари і послуги, цінності, багатство, земля, робоча сила.

 

ІІ. Ринковий механізм являє собою взаємодію ринкових елементів: ціни, попиту, пропозиції, конкуренції, кон’юнктури; що надає певної спрямованості економічнійповедінці суспільства і узгоджує приватні та суспільні інтереси.

Попит – це форма вираження потреби, платоспроможна потреба. На ринку мається справа не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним. Тому він включає в себе:

· потреби (бажання придбати);

· грошові засоби, що є в наявності для придбання товарів чи послуг.

Отже, попит, як правило, виражається в грошовій формі.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, які є чи можуть бути доставлені на ринок. Включає 2 моменти:

· готовність виробників виробляти і продавати певний вид товару чи послуги;

· умови, на яких виробники згодні продавати їх.

Функції конкуренції

1. Стимулююча.

Полягає у тому, що конкуренція сприяє заохоченню тих, хто раціональніше використовує фактори виробництва для найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновітніші досягнення науки і техніки, організацію праці і управління.

2. Контролююча функція. Контролює і обмежує економічну силу кожного підприємства. Чим досконаліша конкуренція тим справедливіше ціна.

3. Розподільча функція (розподіл факторів виробництва, доходів і продукції).

Форми конкуренції

 

V. В залежності від співвідношення монополізації та конкуренції виділяють декілька моделей ринку:

· ринок досконалої конкуренції;

· ринок монополістичної конкуренції;

· ринок олігополії;

· ринок чистої конкуренції

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою ринок як економічна категорія?

2. Охарактеризуйте функції ринку.

3. З яких основних елементів складається ринок?

4. Що є вирішальною умовою створення ринкових господарств?

5. Охарактеризуйте види ринків.

6. Які моделі ринкового господарства Ви знаєте?

7. Що являє собою ринкова інфраструктура і яка її соціальна роль?

8. Як визначається курс акції?

9. Що являють собою попит і пропозиція?

10. Які фактори впливають на їх зміну?

11. Які моделі ринкового господарства Ви знаєте?

12. Сформулюйте економічні функції та соціальну роль конкуренції.

13. Назвіть види та форми конкуренції.

14. Чому ринкова економіка породжує монополію?

15. Що таке монопольна ціна?

16. Які найголовніші напрямки антимонопольної політики держави?

Список рекомендованої літератури

1. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базилевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. -2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

 

Тема. Підприємництво і підприємство (фірма).

1.Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.

2.Організаційно-правові форми підприємництва в ринковій економіці.

3.Підприємство в системі підприємництва. Суть, ознаки та види підп риємств

 

Згідно з Господарським кодексом (гл.42) Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою створення соціального ефекту та одержання прибутку.

Розвиток підприємництва означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, звільнення від баласту не використовуваних або погано використовуваних ресурсів. Підприємництво – невід’ємна частина ринкової економіки й розвивається тільки там, де утверджується вільне ринкове середовище й демократизація суспільства.

Передумови розвитку підприємництва:

Політичні - стабільність політики держави, дебюрократизація процедур регулювання підприємницької діяльності з боку державних органів

Економічні – економічна свобода, наявність попиту та пропозиції, різноманіття форм власності, існування розвинутої інфраструктури

Соціальні – рівень культури, позитивне ставлення до підприємницької діяльності.

Правові - законодавча база, що створює сприятливі умови для розвитку підприємництва, підтримка з боку держави, ефективна система захисту інтелектуальної власності

Нормативною базою для здійснення підприємницької діяльності є Господарській кодекс України. Він регламентує ступінь свободи підприємницької діяльності, її основні принципи, організаційні форми підприємництва, права найму робітників і соціальні гарантії щодо використання їх праці, загальні гаранті для підприємців, державну підтримку

підприємництва, діяльність іноземних підприємців і Україні, припинення підприємницької діяльності.

Види підприємництва:

виробниче (створення продукції, надання послуг і т.д.),

комерційне (здійснення операцій з купівлі - продажу),

фінансове (операції з грішми та цінними паперами),

консалтингове (надання професійних спеціальних послуг).

Але в реальному житті зустрічаються не тільки професійно зорієнтовані підприємці, тобто люди, які зробили свідомий вибір, але й ті, хто приймає таке рішення вимушено. Усвідомлюючи ситуацію, в якій вони опинилися, вони шукають джерела індивідуального доходу або більших, ніж вони мають, індивідуальних доходів. До цього вони звертаються не тому, що це відповідає їх життєвому устрою, а тому, що іншого рівноцінного джерела вони не бачать.

Необхідність звернення до підприємницької активності характеризує цей тип економічної діяльності як вуличне підприємництво. Воно, як правило, не передбачає отримання спеціальних знань, професійної підготовки. Цей вид підприємництва здійснюється за принципами розумності та раціональності.

До більш поширених типів вуличного підприємництва можна віднести:

· Перепродаж – придбання товарів для його подальшого продажу за біль високою ціною за умов відсутності у підприємця стаціонарного торгового приміщення;

· Виробництво кустарним способом товарів народного споживання і реалізація їх в місцях масового скупчення споживачів;

· Надання сервісних послуг;

· «човникова» діяльність.

При визначенні умов, таких як достатній доход, рішення про зміну напряму діяльності, сприятливе зовнішнє середовище підприємець з категорії вуличного може перейти в категорію професійно-зорієнтованого підприємця.

Економічна наука виокремлює три головні функції:

Ресурсна функція підприємництва – формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція – діяльність по організації виробництва, збуту, маркетингу; поєднання всіх ресурсів для виготовлення кінцевого продукту.

Інноваційна функція – генерування та реалізація нових ідей, готовність до ризику.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику підприємництва та розкрийте спільне і відмінне у поняттях «підприємництво» і «бізнес».

2. Які причини зумовили еволюцію теорій підприємництва? Розкрийте головні пункти цих еволюційних змін.

3.Дайте порівняльну характеристику класичної та інноваційної моделей підприємництва.

4. Чим (якими чинниками) визначаються організаційні форми підприємництва?

5. Які типи об'єднань підприємств Ви знаєте? Чим визначається доцільність використання кожного із них?

6. Що таке концентрація виробництва? Якими показниками вимірюють її рівень?

7. Який критерій лежить в основі поділу підприємств на малі, середні та великі? Для чого потрібна така класифікація?

8. Що визначає доцільність вибору типу підприємницької діяльності?

9. Назвіть переваги та недоліки малого підприємництва.

10. Які переваги та недоліки (обмеження) властиві великому підприємництву?

11. Яке місце в системі підприємництва займають середні підприємства?

12. Як і чому співіснують великі, середні та малі підприємства?

13. Що таке венчурне підприємництво, які функції воно виконує, на яких засадах функціонує?

14. Що особливого ви вбачаєте в лізинговій формі підприємництва?

Список рекомендованої літератури

1. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базилевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. -2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

 

Тема. Витрати виробництва і прибуток.

1. Поняття витрат виробництва і прибутку.

2. Класифікація витрат.

3. Теорія прибутку.

4. Норма прибутку і рентабельність.

Витрати виробництва і прибуток є категоріями, безпосередньо пов'язаними з діяльністю фірми (підприємства). Їх розглядають як похідні від таких категорій, як вартість, додана вартість, необхідний продукт, постійний і змінний капітал тощо. Загало