Беззбитковість: сутність, точка та графіки, особливості, шляхи досягнення

Беззбитковість - режим господарської діяльності підприємства, фірми, приватної особи, при якому доходи, одержувані від діяльності, перевершують витрати, пов`язані з нею, чи рівні їм.

Точка беззбитковості - обсяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.

Слід зазначити, що в конкретних ситуаціях прояв механізму виробничого важеля має ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості полягають в наступному: 1.Положітельное вплив виробничого важеля починає виявлятися лише після того, як підприємство подолало точку безуби-точності своєї діяльності.

2.У міру подальшого збільшення обсягу продажів і віддалення від точки беззбитковості ефект виробничого важеля починає знижуватися. 3.Механізм виробничого важеля має і зворотну спрямованість: при будь-якому зниженні обсягу продажів у ще більшому ступені буде зменшуватися прибуток підприємства.

 

Безробіття

Безробіття — це складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи й заробітку. Воно робить економіку неефективною, а соціа­льні відносини — напруженими. Крім того, людина, що стала безробітною, зазнає надзвичайного психологічного навантажен­ня, втрачає можливість реалізувати свої потенційні творчі здіб­ності працівника, відчуває свою непотрібність, нездатність утри­мувати себе та свою сім’ю, впадає в депресію.

Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань, спричиненого відчаєм. Саме тому уряд жодної країни не може залишатися байдужим до пробле­ми безробіття.

Чисельність робочої сили — це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність пра­цювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи на­туральній формі. Іншими словами --- це трудові ресурси, або економічно активне населення.

Все населення країни поділяють на дві великі групи:1) Інституціональне — особи які не входять у вікові рамки, або інваліди. 2) Не інституціональне що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

· економічно активне населення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;

· економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють

Форми безробіття

Найважливішими формами безробіття є: фрикційне, структурне і циклічне, — саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв’язку з тим, що вста­новлення рівноваги між кількістю та якістю найманих праців­ників і кількістю та якістю робочих місць потребує певного часу. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі по­питу на працюючих у зв’язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв’язку з тим, що певні професії «старі­ють» і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Це означає, що структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Циклічн е безробіття — це відхилення фактичного безробіт­тя від природного в той чи інший бік. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економі­ки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фак­тичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.