Фінансовий капітал в системі економічних відносин. Банки їх види та функції

За своєю економічною сутністю фінансовий ринок — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов'язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки. На ці відносини впливають об'єктивні економічні закони розвитку суспільства, а також фінансова політика держави та інших суб'єктів господарювання.

З організаційного погляду фінансовий ринок — сукупність фінансових інституцій, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників, і навпаки. До таких інституцій належать банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Отже, основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів від суб'єктів, які їх заощадили, до суб'єктів, які відчувають потребу в таких коштах. Як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не має можливості їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно.

За адміністративно-командної системи управління економікою фінансового ринку не існувало, оскільки не було поняття ринку взагалі, приватної, ін-дивідуальнрї та інших форм власності (крім загальнодержавної), фінансової інфраструктури тощо. Передумовами становлення фінансового ринку в Україні стали: ліквідація державної монополії на рух фінансових ресурсів, економічна самостійність суб'єктів господарювання, розвиток відповідної інфраструктури фінансового ринку тощо.

Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватись до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, що відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, у тому числі витрати кожного з учасників ринку.

Банки - це підприємства, що виконують посередницькі функції при здійсненні платежів та кредитних операцій між суб'єктами економічної діяльності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органів державної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю. Вони діють у межах чинного законодавства.
Банки володіють капіталом, який складається з двох частин: власного капіталу банкірів та залученого у формі вкладів.
Діяльність банків щодо залучення вільних засобів та кредитування суб'єктів господарської діяльності здійснюється через банківські операції. Останні поділяють на два види: пасивні та активні.
Пасивні операції - це операції банку по залученню тимчасово вільних коштів і створенню ресурсів банку. При цьому вклади бувають строковими, що можуть бути вилучені кредиторами після встановленого строку, і до запитання, які можуть вилучатися в будь-який час. За строковими вкладами виплачується більш високий процент, оскільки банк має можливість вільно використовувати ці вклади протягом відповідного строку.
Активні операції - це операції банку по розміщенню грошового капіталу. До них належать облік векселів, надання позик під заставу товару, товарних документів і цінних паперів, надання позик, які не мають певного забезпечення.
Як підприємства, банки одержують прибуток. Він утворюється переважно за рахунок різниці між сумою процентів за надання кредитів і сумою процентів, що банки сплачують вкладникам. Крім того, банки отримують прибуток від біржових операцій з цінними паперами, надання позик власного капіталу тощо.
Банківська система включає в себе різні види банків, зокрема, емісійні, комерційні, іпотечні. Кожен вид банків виконує певні функції. Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошові резерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави, надають кредити комерційним банкам і державі. Емісійні банки практично виконують роль центрального банку країни.
Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а також за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб'єктів господарської діяльності.
Іпотечні банки надають позики під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.
В Україні згідно із законом України "Про банки і банківську Діяльність" діють Національний банк України і комерційні банки.
Національний банк України є центральним банком держави, тобто він виступає емісійним центром, здійснює єдину державну політику в І сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Крім того, він володіє монопольним правом на виготовлення грошей та випуск їх в обіг, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінних металів та золотовалютних запасів, здійснює операції щодо розміщення їх, у тому числі в іноземних банках.
Статутний фонд національного банку України утворюється за рахунок держави.
В умовах ринкової трансформації України набувають розповсюдження комерційні кооперативні банки. Джерелом засобів кооперативних банків є вільні кошти підприємств, громадян і позики спеціалізованих банків.