Література для поглибленого вивчення

Балушок В.Г. Етногенез українців. – К., 2004. – 231 с.Баран В.Д. Історичні витоки українського народу. – К.: Ґенеза, 2005. – 208 с.

Бойко О.Д. Історія України. Посібник. Київ: Видавничий центр "Академія", 2002. – 656 с.

Бойко О. Д. Історія України. Навчальний посібник - К.: Академвидав, 2006. – 686 с.

Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття: Навч. посіб. для студ. вузів. – К.: Либідь, 1998. – 615 с.

Галичанець М. Українська нація: Походження і життя української нації з найдавніших часів до ХІ століття: Веди краєзнавця. –Т.: Мандрівець, 2005. – 368с.

Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – Киев: «Либидь», 1991. – 398 с.

Залізняк Л. Від склавинів до української нації: Навч. посіб. з етнології українців для студентів та викл. гуманіст. ф-тів. – К.: Б-ка українця, 1997. – 256 с.

Іванченко Р.П. Київська Русь: початки Української держави: Посібник з історії. – К.: Просвіта, 1995. – 96 с.

Історія України /Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гуржій О.І та ін. Під ред.. Смолія В.А. – К.: Альтернатива, 1997. – 423 с.

Історія України /Ю. Зайцев, В.К. Баран та інші. – Львів: Світ, 1998. – 487 с.

Історія України: Навч.-метод. посіб. для семінар. занять / В.М. Литвин, А.Г. Слюсаренко, В.Ф. Колесник, М.І. Гладких, В.І. Гусєв. — К.: Знання, 2006 – 608 с.

Історія України: навч. посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слюсаренко. — К.: Знання, 2008 – 957 с.

Крип’якевич І.П. Історія України. –Львів: Вид-во «Світ», 1990. – 519 с.

Левицька Н.М. Київська Русь та її місце у світовій історії. – К.: НУХТ, 2005. – 24 с.

Литвин В.М. Історія України: Підруч. - К.: Наук. думка, 2006. – 727 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 1. До середини ХVII століття. – Київ: «Либідь», 1992. – 588 с.

Субтельний О. Україна. Історія. – Київ: «Либідь», 1991. – 510 с.

Україна крізь віки: В 15 т. / В.А. Смолій. – К.: Альтернативи, 1998. – Т. 4. Київська Русь. – 351 с.

Федак С.Д. Політична історія України-Русі доби трансформації імперії Рюриковичів (ХІІ століття). – Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2000. – 340 с.

Черняк Н. Княжа доба: Коротка історія – Нью-Йорк: Вид-во шкільної ради, 1987. – 96 с.

Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. З історії зовнішньої політики Русі в період утворення і зміцнення Давньоруської держави в VІІ – Х ст. – К., Вид-во Академії Наук Укр. РСР, 1963. – 199 с.

Юрій М. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних факультетів. – К.: «Кондор», 2007. – 249 с.

 

 

[1]Етнічність історично-етнографічних регіонів України. – режим доступа: http: //referatnik. org. ua /index.php?action = eferat&referat = 4924

[2] Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt.htm.

[3] Залізняк Л. Від склавинів до української нації.: Навч. посіб. з етнології українців для студентів та викл. гуманіст. ф-тів. – К.: Б-ка українця, 1997. – 256 с.

[4]Окрім трьох – українського, білоруського, російського етносу, науці відомий четвертий східнослов'янський етнос – псково-новгородці, що постали з ільменських словен, а у ХV-ХVІ ст. були асимільовані росіянами в процесі експансії Московського князівства на захід

[5] В ХІІ ст. Київська Русь розпадається на 12 князівств (земель), в ХІІІ ст. на теренах Русі налічувалося - 50 князівств, в ХІV ст.. – 250.

[6]Розгалужені торговельні зв’язки Полоцька й Смоленська, що пов’язували їх через Двіну з Балтійським морем, створювали економічне підгрунтя для дуже ранніх самостійницьких тенденцій у полочан і смоленчан. У кінці ХІ ст. Полоцьк перший з давньоруських міст досяг фактичної незалежності від київського князя. У середині ХІІ ст. за доби феодальної роздрібності самостійну політику почав проводити Смоленськ. З цього часу обидва прабілоруські центри переорієнтували свою економіку і політичні впливи в західному напрямку: Двіною до Риги і далі до ганзейських міст Західної Балтії.

[7] У березні 1169 року організував розгром Києва. Захопив і нещадно зруйнував місто, знищив та спалив не лише житлові квартали, а й значну кількість церков та монастирів. Вивіз з Києва ікону Пресвятої Богородиці. Посадив на київський престол Гліба Переяславського. Втручався у внутрішні справи південно-руських князів.

[8] Моска, бувши заснованою 1147р. батьком А.Боголюбського Юрієм Долгоруким, стає з ХІV ст. центром «збирання руських земель».

[9] Слово «Україна» вперше згадується в літописах 1187 р. як географічне позначення Київського порубіжжя.

1 Фігурний Ю. С. Український етнос як один із важливих концентрів українознавства: Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства – К., 2003. – Т. І. – С. 346