З методики викладання економіки

 

Тема. Методика викладання економіки як навчальна дисципліна.

Методика викладання економіки як навчальний предмет – це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення економіки в школі. При цьому важливо підкреслити, що в економічному навчанні необхідна не тільки система знань та навичок, а й певний досвід творчої діяльності, соціально-економічного спілкування. В комплексі це повинно стимулювати спрямованість особистості на самоосвіту та вміння використовувати нові знання в нових ситуаціях. Таке завдання потребує широкого використання в практиці вивчення економічних дисциплін ігрових методик навчання як сучасних форм активізації навчальної діяльності.

Сучасна методика викладання економіки не повинна повторювати помилки старої педагогічної практики. Примусити учня «жахатися» економічного навчання дуже просто, якщо викладати її як дуже складну, нудну та далеку від реального економічного життя дисципліну. Тому вчитель повинен володіти такими якостями як повагою до тих, кого навчає; добре знати економіку, як предмет; володіти методикою викладання.

Зміст методики викладання економіки:

ü встановлення пізнавального і виховного значення курсу «Основи економіки» і його місце в системі шкільної освіти;

ü визначення завдань загальної середньої освіти та завдань вивчення сучасного курсу «Основи економіки»;

ü вироблення відповідно до завдань і змісту навчання, методів та організаційних форм роботи з учнями при опрацюванні даного курсу.

В Законі України «Про освіту» вказується, що метою освіти, зокрема, економічної – є «…всебічний розвиток її розумових і фізичних здібностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства висококваліфікованими фахівцями».

Відповідно од Закону України «Про загальну середню освіту» завданнями загальної середньої освіти є:

ü виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності;

ü виховання в учнів відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків громадянина України;

ü виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до національних цінностей українського народу та інших народів;

ü виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян, формування основ здорового способу життя та інші завдання.

Головні завдання сучасної методики викладання економіки:

ü теоретичне й методичне оновлення змісту викладання економіки;

ü розробка і наукове обґрунтування новітніх інформаційних технологій, форм, методів і засобів навчального процесу;

ü створення програм, підручників, посібників для навчальних закладів;

ü формування у школярів національної самосвідомості, високої моральності, гуманізму, працьовитості;

ü орієнтація на індивідуальний розвиток особистості відповідно до природних задатків, здібностей та інтересів учня.

«Потрібно самому багато знати, щоб навчати інших»

В. Короленко

Методика викладання економіки ґрунтується на знаннях економіки, з одного боку, та основ педагогіки, психології, педагогічної майстерності й вікової психології – з іншого. Також не слід забувати майбутньому вчителю інші науки, що взаємопов’язані із методикою навчання економіки, такі як математика, анатомія і фізіологія, генетика, філософія, етика і естетика.

Основи легкості навчання і учіння школярів:

ü своєчасно розпочинати навчання;

ü належно підготовляти розум учня;

ü у навчанні йти від конкретного до загального, від легшого до важчого;

ü не перевантажувати учнів кількістю навчального процесу;

ü не поспішати у навчанні, домагатися засвоєння й усвідомлення вивченого;

ü ураховувати вікові особливості учнів;

ü передавати знання, збуджуючи почуття учнів.

ü домагатися розуміння значущості знань.

ü навчати зрозумілими методами.

Тема. Структура процесу вивчення шкільного курсу економіки.

«Процес навчання – це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв’язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку».

Ю. Бабанський

Структура процесу навчання

процес навчання

закономірності принципи

економічного навчання процесу навчання

зміст загальної середньої освіти

компоненти функції

процесу навчання навчання

безпосередній процес навчальної діяльності

форми організації методи навчання засоби навчання

 

Хто вчить інших, той навчає сам себе, не лише тому, що повторенням він зміцнює засвоєнні знання, а й тому, що одержує можливість глибше проникнути у предмет.

Закономірності вивчення економіки у школі:

ü закономірно пов’язані процеси навчання і розвитку як основні його компоненти, а також процеси виховання і самовиховання, освіти і самоосвіти;

ü викладання і учіння творчої активності вихованця як складові частини цілісного навчального процесу;

ü зміст економічного навчального процесу залежить від єдності дій учителя та учнів;

ü ефективність навчального процесу закономірно залежить віл врахування індивідуальних та вікових особливостей учнів, рівня розвитку колективу;

ü ефективність навчального процесу зумовлена інтенсивністю і якістю сприймання, логічного осмислення та практичного застосування.

Основні принципи вивчення шкільного курсу економіки:

ü цілеспрямованість навчального процесу, орієнтація на всебічний економічний розвиток учня;

ü гуманізація навчального процесу – встановлення високогуманних відносин між учителем і учнями;

ü природовідповідність навчального процесу, врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів;

ü зв’язок економічного навчання та економічного виховання із життям і продуктивною працею;

ü формування колективних відносин між суб’єктами навчального процесу;

ü свідоме ставлення до всіх видів діяльності і спілкування на основі самодіяльності та творчої активності;

ü безперервність, послідовність, наступність економічного процесу навчання.

«Знання – знаряддя, а не мета» Л. Толстой.

Важливим аспектом у навчанні є мотиваційний момент. Учитель, навчаючи школярів основам економіки, повинен завжди мотивувати важливість набуття знань не тільки, як майбутнє професійне спрямування, а й орієнтація у повсякденному житті.

Для того, щоб забезпечити ефективність сприйняття учнями економічної інформації, потрібно враховувати: функції навчального процесу: освітньої, розвиваючої, виховної.

Компоненти процесу навчання: цільовий, стимулюючи-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, оцінно-результативний.

Підходи (види) навчання курсу економіки: інформаційно-повідомлюючий, пояснювально-ілюстративний, проблемний, ігровий, диференційований.

Мотивація школярів – це обов’язкове завдання учителя – зацікавити учнів у пізнаванні економічних понять, явищ, категорій тощо; які існують між суб’єктами економічних відносин. Розрізняють соціальні мотиви, інтелектуальні мотиви, мотивацію перспективного спонукання та негативні спонукання.

Посилання навчальної мотивації слід розглядати як важливий спосіб підвищення ефективності навчання.

Способи формування пізнавального інтересу школяра:

ü актуальність і новизна змісту;

ü розкриття важливості знань;

ü порівняння і аналогії;

ü використання творів мистецтва і літератури;

ü ефект парадоксальності і здивування;

ü пізнавальні ігри;

ü навчальні дискусії;

ü застосування комп’ютерів.

«Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів – він досконалий вчитель» Л.Толстой.

Так як курс економіки вивчається школярем різного віку, тому важливо розрізняти особливості сприйняття та усвідомлення матеріалу учнями молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Враховуючи певні психологічні особливості школярів, учитель повинен викладати матеріал з урахуванням їх вікових особливостей.

 

Тема. Шкільний курс економіки та навчально-методичне забезпечення.

1. Місце економічних дисциплін у навчальному плані.

2. Створення навчальних програм.

3. Огляд навчальних підручників.

 

1. Піднесення, що розпочалося в економіці України потребує подолання відставання у науково-технічній галузі, змін у якості підготовки робочої сили. Особливої актуальності для країни набувають проблеми відродження підприємництва та інші. Виконання цих завдань неможливе без розуміння ролі людського фактора в ринкових умовах. Основна роль у формуванні кваліфікованого працівника належить освіті.

 

З 2001/2002 навчального року предмет «Основи економіки» включено до інваріантної складової типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів (Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001р. №342).

З 2011-2012 н.р. економіка визначається як базова дисципліна навчального плану (11 клас усіх профілів 1год/тиждень). У межах варіативної частини пропонується вивчення у 10 кл. таких курсів: «Основи споживчих знань», «Основи інтелектуальної власності», «Фінансова математика», «Економічне моделювання» та ін.; до профільне вивчення у 8-9 класах «Моя економіка».

Вивчення економіки позитивно впливає на розвиток особистості дитини. Формує в неї такі якості, як ініціативність, відповідальність, рішучість, шанобливе ставлення до праці. Економічні знання допомагають обґрунтовано вибрати шляхи подальшого навчання або професійної діяльності. Ефективно використати свої здібності.

Метою викладання предмету «Економіки» є формування у школярів уявлень про суть економічних процесів, розвиток економічного мислення, виховання економічної культури.

Щоб досягти цієї мети в процесі вивчення даного курсу, потрібно передбачати:

ü засвоєння базового рівня економічної освіченості;

ü формування знань і навичок прикладного характеру, що уможливлює адекватну дію в тій чи іншій економічній ситуації;

ü формування здатності самостійно засвоювати економічну інформацію, аналізувати її і ухвалювати обґрунтовані рішення;

ü виховання конкурентноспроможної особистості;

ü орієнтація на дотримання правил цивілізованого ринку;

ü застосування економічних методів конкурентної боротьби.

 

2. Для організації «навчання економіці через діяльність» викладач має вміти розробляти навчальні програми (в межах навчальних програм) і вести ці програми, користуючись методичними прийомами. Робота будь-якого педагога починається з визначення його власної позиції щодо змісту, програми, методики викладання, учнів.

Систематична робота з добору матеріалу для вивчення економічної дисципліни втілюються насамперед у розробці навчальної програми курсу. Навчальні програми є обов’язковим документом, що використовується вчителями і учнями як база для вивчення даної дисципліни. Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом

Складання навчальних програм – справа складна і трудомістка, звичайно молодому спеціалісту важко розробити навчальну програму, тому створюють творчі колективи вчителів. Крім того допомагають підручники, посібники та інша навчально-методична література. Основний принцип побудови програми – безперервність і послідовність засвоєння економічних знань.

При розробці методичної концепції курсу потрібно добре знати зміст наукової дисципліни за такими принциповими моментами:

ü необхідний учню мінімум знань з кожної теми;

ü педагогічні засоби і методи викладання;

ü форми спілкування з учнями;

ü форми контролю, закріплення знань та навичок.

Кожна проблема навчальної дисципліни трансформується в урок з конкретної теми, при цьому весь курс складається з окремих навчальних тем- розділів (модулів). Розділ (модуль) – це відносно самостійна частина навчального курсу, що містить одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять (законів, принципів).

Основні розділи навчальної програми:

ü пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

ü зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

ü обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

ü перелік унаочнень, літератури для учнів та методологічної літератури для викладачів;

ü критерії оцінювання знань, умінь і навичок що до кожного з видів роботи.

 

 

3. До навчально-методичного комплексу насамперед входить підручник, який є джерелом знань для тих, хто навчається.

Основними вимогами до підручників і посібників можна вважати відповідність рівню міжнародних стандартів, урахування психологічних і вікових особливостей сприймання економічних знань, наближення до реальних економічних потреб кожної людини.

В основу підручника має бути покладений принцип «розкручування» логічної спіралі базисних економічних концепцій. При цьому важливою умовою професійного викладання навчального матеріалу є те, щоб на вищих рівнях не було жодних розбіжностей з початковими базовими знаннями. Має діяти такий принцип: початкове базове поняття – розширене знання.

Як посередник у процесі навчання підручник має надавати компетентну професійну інформацію та стимулювати самостійну пізнавальну діяльність.

Дидактичні аспекти навчання побудови підручника:

ü кожному уроку (темі) передує схема понять, яка наочно відображає основний зміст, використані економічні поняття та їх взаємозв’язок;

ü найважливішу навчальну інформацію виділено іншим кольором, цитати і приклади – курсивом;

ü завдання, які є проблемно орієнтованими, спрямовані на стимулювання дискусій, оскільки потребують самостійного мислення та наявності власних поглядів на проблему;

ü кожну тему завершує контрольний тест, що дозволяє встановити, чи досягнуто навчальної мети (чи засвоєний матеріал). Тести складаються із завдань на вибір правильної відповіді та завдань на впорядкування вивченого. Кожне завдання має тільки одну правильну відповідь.

Сучасний підручник виконує такі основні функції:

1. Освітню – функція підручника, що полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.

2. Розвивальну – функція підручника, яка сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.

3. Виховну – функція підручника, яка полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.

4. Управлінську – функція підручника, яка полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

5. Дослідницьку – функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми.

 

Тема. Методичні вимоги до проведення уроків економіки.

За традиційною педагогікою урок – це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу, з постійним складом учнів одного віку – вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають потрібний тип уроку.

Готуючись до уроку, вчитель економіки аналізує зміст матеріалу, виділяє головне і другорядне, формулює головну тезу. Теза має бути чітко сформульована, не містить в собі двозначностей та залишається незмінною весь час її доказу. Для доказу обираються аргументи, правдивість яких не викликає в учнів сумнівів.

Важливо виокремити головну мету не тільки одного уроку, а й цілої теми або розділу, а потім її послідовно доводити на кожному уроці, підводячи слухачів поступово до головного висновку.

Переконливість засобів, що використовуються вчителем, підвищується у таких випадках:

ü конкретність вираження засобів (слово, жест, приклад);

ü особливості теми – чим вища ступінь абстракції, тим менша сила впливу.

ü мовна динаміка (м’якість та сила голосу);

ü музика (особливо ритмічна).

Оцінюючи методику викладання необхідно звернути увагу на структуру уроку, вміння вчителя глибоко зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники і технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність учнів, увійти в контакт з аудиторією, сподобатись учням манерою поведінки тощо.

Вимоги до сучасного уроку

Загальнопедагогічні:

ü урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

ü створення емоційно-актуальної атмосфери уроку;

ü педагогічний такт і культура мови;

ü пізнавальна самостійність учнів;

ü чітке визначення освітніх, розвиваючих і виховних завдань уроку.

Психологічні:

ü урахування психологічних особливостей кожного учня;

ü нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя та учнів;

ü розумна вимогливість і доброзичливість учителя;

ü педагогічний такт і педагогічна етика.

Дидактичні:

ü раціональне використання кожної хвилини уроку;

ü раціональне поєднання словесних, наочних і практичних методів навчання;

ü розвиток пізнавального інтересу і активності учнів;

ü зв’язок із раніше вивченим;

ü формування вмінь самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

ü індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

ü організоване завершення уроку.

Гігієнічні:

ü температурний режим;

ü норми освітлення;

ü провітрювання;

ü відповідність шкільних меблів нормативам;

ü чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання.

При підготовці навчального матеріалу дуже важливо визначити його обсяг, розподілити на основний і другорядний, знайти засоби розвивальної навчальної діяльності.

Розробка структури уроку – це форма творчої методичної майстерності. Справжній вчитель готуючись до уроку розробляє конспект, виділяє опорний матеріал, враховує між предметні зв’язки, можливі запитання учнів, тренує своє ораторське мистецтво.

Підготовка вчителя до уроку

1 етап. Усвідомлення значення теми

і визначення мети уроку:

ü вивчення навчальної програми і змісту навчально-методичних посібників;

ü зв’язок із раніше вивченим матеріалом;

ü визначення мети уроку (освітньої, розвивальної, виховної).

2 етап. Відбір матеріалу з теми уроку:

ü відбір змісту й обсягу знань із теми уроку;

ü підбір до кожного питання доцільних фактів і прикладів;

ü підготовка наочностей, посібників і ТЗН, визначення місця, порядку і послідовності використання їх;

ü визначення колективних та індивідуальних форм роботи учнів на уроці.

3 етап. Підготовка плану-конспекту уроку:

ü складання плану уроку;

ü основні питання нової теми і висновки з них;

ü визначення обсягу домашнього завдання для учнів;

ü розподіл часу за етапами уроку і на вивчення кожного питання.

4 етап. Апробація уроку:

ü визначення основних частин змісту матеріалу, на яких слід акцентувати увагу учнів;

ü пробне проведення уроку, уточнення його часу і темпу.