Загальна характеристика кримінальної відповідальності державних службовців за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

Злочини у сфери службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов’язків, якими заподіюється шкода правам, свободам, чи право охоронюваним (законним) інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об’єднань громадян, суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та (або) в інтересах яких діють службові особи.

До цих злочинів відносяться: Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (364-1), Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст.365), Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (365-2), Службове підроблення (ст. 366), Декларування недостовірної інформації (366-1), Службова недбалість (ст. 367), Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), Незаконне збагачення (ст. 368-2), Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (368-3), Підкуп особи, яка надає публічні послуги (368-4), Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369), Зловживання впливом (369-2), Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань (369-3), Провокація підкупу (ст. 370).

Однак, низка норм КК передбачають відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів (наприклад, ч.2 ст. 162, статті 210, 238, 351, 371–373, 375 КК), вчинення яких також обумовлено службовим становищем суб’єкта, але їх основним безпосереднім об’єктом є інші суспільні відносини, такі як: конституційні права та свободи людини і громадянина, господарська діяльність, власність, нормальна діяльність у сфері правосуддя тощо. Кваліфікація таких діянь ХVII розділу КК можлива лише за наявності реальної сукупності загальних та спеціальних видів службових злочинів та злочинів в сфері професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.

1. Родовим об’єктом цих злочинів, а так само основним безпосереднім об’єктом є встановлений законом порядок здійснення своїх повноважень посадовими та службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, а також особами, які надають публічні послуги.

Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть бути: здоров'я і гідність особи, її права та свободи, власність, інші блага.

Деякі склади злочинів мають предмет, наприклад:

1) документи, в тому числі офіційні та завідомо неправдиві документи (ч. 1 ст. 366 КК). Під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

2) завідомо неправдиві відомості (ч.1 ст. 366 КК);

3) неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову (ст. ст.364-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК).

2. Об’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності характеризуються тим, що деякі з них (ст.ст. 364, 364-1 і 367, 369-2 КК) можуть вчинятися як шляхом дії так і бездіяльності, тоді як інші (ст.ст. 365, 365¹, 366, 368, 368², 368³, 3684, 369, 370 КК) – лише активною поведінкою – діями.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони більшості з цих злочинів (окрім ст.369 КК) є наявність безпосереднього зв’язку між діяннями особи та її службовою діяльністю, тому що вони завжди зумовлені службовим чи професійним становищем суб’єкта і вчиняються всупереч інтересам служби.

Отже, з об’єктивної сторони усі розглядувані злочини (за винятком тих, що полягають у пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди, а також зловживанні впливом) характеризуються спільними рисами, до яких належать вчинення діяння з використанням влади чи службового становища (службових повноважень) і всупереч інтересам служби або інтересам юридичної особи приватного права.

Значна частина злочинів проти порядку здійснення службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (ст.ст. 364, 364-1, 365, 365-2, 367), передбачає як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам (свободам) та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, зміст якої, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, а також тяжких наслідків.

Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Суб’єкт переважної більшості цих злочинів (крім передбачених частинами 1 і 2 ст. 368-3, частинами 1 і 2 ст. 368-4 і ст. 369) – спеціальний.

Суб’єктами злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням професійних послуг, виступають: 1) службова особа; 2) службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми; 3) особа, яка надає публічні послуги; 4) особа, уповноважена на виконання функцій держави; 5) загальний суб’єкт. Така диференціація спеціальних суб’єктів в цьому розділі свідчить про розмежування кримінальної відповідальності службових осіб та службових осіб юридичних осіб приватного права. Тому в КК України існує декілька понять «службової особи».

Квазікримінальну відповідальність за діяння, передбачені ст.ст. 368-3, 368-4, ст.ст. 369, 369-2 КК, несуть також юридичні особи.

4. Із суб’єктивної сторони всі злочини проти порядку здійснення службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, за винятком службової недбалості, є умисними.

Обов'язковими ознаками деяких службових злочинів можуть бути їх мотиви, як правило корисливі.

Залежно від видового об'єкта злочини, передбачені розділом XVII Особливої частини КК, можуть бути поділені на дві групи: 1) злочини у сфері службової діяльності; 2) злочини у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.