Біологічні фактори виробничого середовища

Термін біологічне забруднення охоплює різноманітні біологічні об’єкти, здатні справляти прямий несприятливий вплив на здоров'я людини або впливати опосередковано через об’єкти навколишнього середовища шляхом пригнічення перебігу природних процесів самоочищення.

На підприємствах біотехнологічного, мікробіологічного, текстильного виробництва, на тваринницьких та птахівницьких комплексах має місце високий рівень забруднення повітряного середовища мікроорганізмами та пилом органічного походження, що зумовлює зростання захворюваності працівників.

Професії за несприятливим впливом біологічних факторів умовно можна поділити на 3 групи:

До першої групи професій слід віднести різновиди трудової діяльності, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності: роботи з виробництва біологічних препаратів, основою для яких є мікроорганізми, біологічні рідини або культури тканин; роботи, пов’язані з використанням біологічних препаратів для профілактики, лікування або діагностики у медичній галузі; роботи з ліквідації осередків інфекційних хвороб; роботи з лікування та догляду за інфекційними хворими чи носіями збудників та ін.

До другої групи належать роботи, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини свійських, диких та лабораторних тварин: роботи з обслуговування тварин у сільському господарстві – у виробництві біологічних препаратів, продуцентами яких вони є; роботи з обслуговування тварин у віваріях науково-дослідних установ; мисливські та рибальські промисли; забій тварин; переробка сировини тваринного походження; обслуговування та дресирування тварин у зоологічних парках і цирках тощо.

До третьої групи варто віднести різновиди трудової діяльності, пов’язані зі шкідливою дією на організм людини культурних та дикорослих рослин: роботи з вирощування рослин у сільському та лісовому господарствах; збирання та переробку рослинної сировини; виробництво лікарських препаратів та алергенів з рослин; виробництво кормів тощо.

Усі компоненти, які входять до безпосередньої структури біологічного фактора, доцільно розділити на 2 основні групи: природні та штучні (індустріально-техногенні). До природних компонентів біологічного фактора відносять: збудників, переносників і носіїв збудників інфекційних захворювань людини, тварин та птахів; природні відходи тваринного світу; пилок під час цвітіння рослин; водорості. До штучних (індустріально-техногенних) компонентів відносять: готові продукти та пил рослинного походження, що пов’язані з діяльністю тваринницьких комплексів; споруди для очищення стічних вод; виробництво та використання антибіотиків, білково-вітамінних концентратів, вакцин, сироваток, біологічно активних препаратів, мікробіологічних засобів захисту та стимуляторів росту рослин та ін.

Провідні місця у структурі галузей сучасного виробництва, які безпосередньо стосуються формування специфічного біологічного забруднення, посідають сільське господарство, насамперед тваринництво, мікробіотехнологія та медицина.

До головних біологічних факторів виробничого середовища в означених галузях відносять мікроорганізми і продукти їх метаболізму, мікроорганізми та органічні речовини природного походження, які можуть несприятливо впливати на організм людини в ході виконання професійної діяльності.

Як результат їх негативної дії на організм людини – виникнення інфекційних та паразитарних захворювань та інвазій професійного ґенезу внаслідок контакту людей із джерелом інфекції або факторами передачі, передусім несприятливими умовами праці.

Професійні інфекційні, інвазивні та паразитарні хвороби людини, джерелом яких є хворі тварини і продукти їх життєдіяльності, називають зооантропонозами. Частіше зооантропонозами хворіють тваринники, ветеринари, працівники молокозаводів та м’ясокомбінатів, фабрик з оброблення вовни та шкіри.

До професійно-зумовлених зооантропонозів відносять: бактеріальні (сибірка, сальмонельоз, бруцельоз, лептоспіроз та ін.), вірусні (орнітоз, сказ), рикетсіозні (ку-гарячка), грибкові (кандидоз, актиномікоз, мікроспорія, трихофітія та ін.), гельмінтозні (теніоз, трихінельоз, ехінококоз та ін.) зооантропонози.

Профілактика складається з комплексу протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та санітарно-ветеринарних заходів, головною метою яких є покращення санітарно-гігієнічного стану об’єктів.

В умовах виробництва антибіотиків, гормонів, вітамінів є висока імовірність забруднення довкілля та виробничого середовища мікроорганізмами (актиноміцетами, плісневими і дріжжоподібними грибами та бактеріями) і продуктами їх життєдіяльності. Заходами профілактики є: обов’язкове дотримування ГДК антибіотиковмісних препаратів у повітрі виробничих приміщень, застосування технологічних і санітарно-технічних заходів (автоматизація й герметизація технологічних процесів, припливно-витяжна вентиляція, застосування спецодягу та індивідуальних засобів захисту органів дихання і рук, проведення профілактичних медичних оглядів).

Біологічні фактори підлягають нормуванню за принципом: доза (кількість) – "час – ефект, тобто інтегративний за змістом показник – інфікувальна доза (кількість патогенних мікроорганізмів, що може спричинити виникнення інфекційних захворювань).

У ЛПЗ пріоритетним залишається проведення контролю за рівнем мікробного забруднення повітря у приміщеннях. Основними етапами контролю є:

- встановлення відсутності збудників інфекційних, паразитарних, інвазивних захворювань;

- визначення допустимих рівнів забруднення приміщень ЛПЗ, при яких об’єкти навколишнього середовища вважаються безпечними з погляду епідемічного благополуччя;

- визначення відповідних порушень та внесення конкретних пропозицій і рекомендацій.