Геніталій верхніх відділів жіночих статевих органів

(ендометрит, адиексшп, нельвіонеритоніт)

При гострому запальному процесі:

I. Лікування проводиться обов'язково в стаціонарі.

II. Антибактеріальна терапія.

У лікувальному комплексі основне місце посідають антибіотики. З початком захворювання, коли лабораторні дані про характер збудника та його чутливість відсутні, рекомендується призначати антибіотики широкого спектра дії або їх комбінації.

1. Монотерапія. Орієнтуючись на передбачувану етіологію захворювання. Призначають бета-лактамні антибіотики (напівсинтетичні пеніциліни):

- метицилін-нагрій 1,0 (в/м, 4,0—6,0 г на добу, на 4 —6 введень);

- оксациліп-натрій 0,5 (в/м, 3,0—6,0 г на добу, на 4—6 введень);

- ампіцилін-натрій 0,5 (в/м, 1,0—3,0 г на добу, на 4—6 введень);

- ампіокс-натрій 0,5 (в/м, 2,0—4,0 г на добу, на 4—6 введень).
Цефалоспорини:

- цефазолін 0,5—1,0 (в/м, в/в, 2,0—6,0 г на добу, на 4 введення);

- кефзол 1.0 (в/м, в/в, 4,0—6,0 г на добу, на 2 введення);

- цефтріаксон 0,25—1,0 (в/м, в/в, 2,0—4,0 г на добу, на І—2 введення).
Аміноглікозиди:

- канаміцин 0,5—1,0 (в/м, 2,0г на добу, на 2—3 введення);

- гентаміцин 2,0 (в/м, в/в, 0,04, 0,08 — 1,6—2,4 г на добу, на 2—З введення);

Карбаненеми; меронем 0,5 (в/м, в/в, 3,0 г на добу, на 4 введення).

2. Комбінації: цефалоспорини І генерації, нітроімідазоли, аміногдікозиди:

- цефазолін + мєтрогіл + гентаміцин (цефазолін — 1,0, на добу 3,0 г, на курс 15,0 г; мєтрогіл — 0,5, на добу 1,5 г, на курс 4,5 г в/в крапельно;
гентамєцин — 0,08, на добу 0,24, на курс 1,2 г).

3. Цефалоспорини II генерації, нітроімідазоли, аміноглікозиди:

- цефуроксим + мєтрогіл + гентаміцин (цефуроксим — 0,75. на добу 2,25, на курс 11,25 г; мєтрогіл — 0.5, на добу 1,5 г, на курс 4,5 г в/в крапельно;

гентаміцин — 0,08. на добу 0,24, на курс 1,2 г).

"Золотим стандартом" при лікуванні сальнінгоофорпту є призначення клафорану (цефотаксиму) в дозі 1.0—2,0 г 2—4 раза на добу в/м або одну дозу в 2,0 г в/в в сполученні з гентаміцином по 0,08 г 3 раза па добу. Курс лікування антибіотиками потрібно проводити не менше 5—7 днів. Доцільно поєднувати антибіотики з сульфаніламідами, особливо при призначенні пеніцилінів: сульфаніламіди пригнічують пеніциліназу, посилюючи тим самим дію наступних антибіотиків.

Для подавлення патогенного росту та розмноження грибів при антибіотикотерапії одночасно застосовують різні антигрибкові препарати: ністатин — по 500000 ОД 4 рази на добу всередину та вагінальні свічки 1—2 рази на день, патаміцин (пімафуцин) — по 0,1 г всередину 4 рази на день та вагінальна таблетка 2 рази на день, флуканазол (діфлюкан) — по 150 мг одноразово. Для профілактики та лікування вагінального дисбіозу (бактеріального вагінозу) після проведення антибіотикотерапії показне застосування препаратів біфідо- та лактобактерій: ацилак (по 1 свічці 2 рази на день протягом 10 днів), біфідумбактерин (в тому ж режимі), вагілак (вводити до піхви по 1 капсулі на ніч 10 днів) та ін. ГІерорально доцільно приймати еубіотики: ацилак, біфідумбактерин. біфікол, біоспорин, лінекс та ін. Під час антибіотикотерапії слід обов'язково призначити вітаміни В, С, полівітаміни.

III. Дезинтоксикаційна терапія здіснюється низькомолекулярними плазмозамісникамн (неогемодез, неокомпенсан, сольові розчини)- Загальний об'єм рідин, що вводяться в організм, залежить від важкості стану і визначається по
40—45 мл на 1 кг маси хворої під контролем гематокриту та діурезу.

Обов'язкове застосування препаратів, що покращують реологічні властивості крові (реополіглюкін, реоглюман, плазмастерил, волекам). Також застосовується гепарин, аспірин, курантил.

IV. Для підвищення імунітету застосовують препарати плазми (суха, нативна, гіперімунізована антистафідококова, антиколі-плазма, антиешеріхії- плазма — по 100—150 мл в/в 3—5 раз, щоденно або через день, гаммаглобулін по 3 дози через 3 дні 3 рази).

V. Обезболюючий ефект досягається призначенням аналгетиків. спазмолітиків, дозованою гіпотермією.

VI. При стабілізації запального процесу та відсутності ознак нагнивання через 10—12 днів можна призначити фізіотерапевтичні методи лікування: ультрафіолетову еритемотерапію, магнітотерапію, діадинамічні струми.

Курс лікування гострого запалення або загострення хронічного процесу в стаціонарі повинен бути не менше 3 тижнів. Потім хвора продовжує почате в стаціонарі фізіотерапевтичне лікування в жіночій консультації. Для проведення реабілітації функції уражених систем через 4—6 місяців після гострої стадії захворювання показано санаторно-курортне лікування.

При хронічному запальному процесі:

В сучасних умовах більшість жінок з хронічними запальними захворюваннями геніталій лікується амбулаторно. Але при тяжких формах висхідної інфекції, формуванні тубооваріальних абсцесів, ознаках ураження очеревини, пацієнтки підлягають обов'язковій госпіталізації.

Лікування у хронічній стадії має бути комплексним і включати біологічні, фармакологічні і фізіотерапевтичні методи.

І. З біологічних засобів рекомендують, незалежно від виду збудника, застосувати:

1) гоновакцинотерапію (лікування починають з дози 0,2 мл — 200 000 000 мікробних тіл і повторюють через 2 дні зі збільшенням дози під час кожного повторного введення на 0,2 мл, усього на курс — 2 мл гоновакцини);

аутогемотерапію (від 0,5 мл крові, поступово підвищуючи дозу до 10 мл);

2) плазмол або екстракт плаценти (по 1 мл підшкірно у передню черевну стінку через день, усього 15 ін'єкцій);

3) алое або ФіБС (по 1 мл підшкірно щоденно, усього 30 ін'єкцій);

4) екстракт плаценти по 2 мл в/м 1 раз на тиждень, 8—10 ін'єкцій;

5) полібіолін — препарат, який отримують з донорської сироватки крові людини, мас значний розсмоктуючий ефект. Призначається по 0,5 т (розвести в 5 мл 0,25% розчину новокаїну), в/м, щоденно. На курс —10 ін'єкцій.

6)

II. Десенсибілізуюча терапія: димедрол — 0,05, тавегил (клемастин) —0,05, супрастин або піпольфен (діпразин) — 0,025 по 1 табл. 2 рази на день протягом 7—10 днів. Одночасно призначають нестероїдні протизапальні засоби (індометашін, диклофенак-натрій та ін.).

III.Ферментогерапія. Ферментативні препарати покращують мікроциркуляцію, позитивно впливаючи на гемореологічні показники, підвищують імунітет:

- вобензим призначають по 3 таблетки 3 рази на день за 30—40 хвилин перед їжею, запивати великою кількістю води (до 250 мл).Максимальна доза — до 30 таблеток;

- флогензим призначають по 2 таблетки 3 рази на день, за тими ж правилами;- мусал призначають по 3—4 таблетки 3 рази на день, дозу можна підвищити в 3—4 рази.

IV. Фізіотерапія.

Фізіотерапевтичне лікування повинно бути достатньо тривалим (20—25 процедур) та багатокурсовим (2—3 курси з інтервалом 2 місяці). Бажано виконувати переважно внутрішньовагінальні та ректальні методики викону­вання фізіотерапевтичних процедур.

Для фізіотерапії ЗЗСО застосовують такі штучні (перфомонані) фізіотерапевтичні фактори:

1) світлолікування — УФ-промені, лазерні промені;

2) вібраційна терапія — масаж, ультразвукова терапія;

3) електролікування — перемінні електромагнітні поля високої частоти (ВЧ), ультрависокої частоти (УВЧ) та надвисокої частоті (НВЧ); індуктотермія; постійні магнітні поля (ПМП) та перемінні (ПеМП); діадинамічні токи; мікрохвилі сантиметрового діапазону (СМХ) та дециметрового діапазону (ДМХ) та ін.;

4) сполучення фізіотерапії — електрофорез, фонофорез лікарських засобів; парафін, озокерит або грязі у вигляді трусів і піхвових тампонів у дні, вільні від діатермії, через день, 15—20 процедур.

V. Голкорефлексотерапія.

VI. При безплідності, пов'язаній з непрохідністю маткових труб. — ферменти (лідаза 32—64 ОД, хімотриисин 5—10 мг в ін'єкціях, ронідаза за допомогою фонофорезу на низ живота). Зважуючії на те, що ферменти діють
при безпосередньому контакті з тканинами, оптимальним шляхом введення цих препаратів є ін'єкції через заднє склепіння або введення їх у порожнину матки за допомогою гідротубацій.

VII. Седативна терапія (аналгетики, спазмалітики).

VIII. Санаторно-курортне лікування (Любсн Великий, Одеса, Хаджибей, Євпаторія, Бердянськ, Слав'янськ, Миргород).

Крім перелічених методів лікування гострих та хронічних запальних процесів геніталій, що відносяться до консервативних, застосовуються також хірургічні методи.

Показанням до термінового хірургічного втручання при гострому запаленні геніталій є:

1) дифузний перитоніт;

2) розрив піосальпінксу;

3) відсутність ефекту протягом 24 годин після дренування черевної порожнини за допомогою лапароскопії. В плановому порядку операція виконується при наявності гнійного запалення придатків, мішечкуваних запальних пухлин. Оптимальним терміном для операції є період ремісії процесу. Об'єм операції залежить від характеру та розповсюдження деструктивного процесу, віку хворої, анамнезу, потенційної онко-небезпеки. В молодому віці операція обмежується видаленням ураженого органу (частіше за все, це маткова труба), а у віці після 45 років — об'єм операції розшируюється (видалення матки, можливо, яєчника).

Профілактика запальних процесів геніталій

Профілактика полягає перш за все в дотриманні особистої гігієни, гігієни статевого життя:

1) виявленні та лікуванні осередків хронічного запалення екстрагеніталь-ного походження, перш за все захворювання кишківника;

2) запобіганні небажаної вагітності, переривання якої наносить організмові жінки непоправної шкоди, бо веде до інфікування статевих шляхів, порушення менструальної функції, безплідності;

3) гігієні статевих зносин;

4) раціональній організації праці та побуту з виключенням переохолоджения, фізичного чи психічного перенапруження;

Ситуаційні задачі для оцінки остаточного рівня знань

№ 1. Хвора А. звернулась до лікаря жіночої консультації зі скаргами на свербіж та печіння в ділянці зовнішніх статевих органів та у вапні, біль при статевому акті, гноєподібні виділення. При огляді: шкіра та слизова оболонка в області зовнішніх статевих органів гіперемована, стінка вагіни гіперемована, болюча, виділення гноєподібні, шийка матки гіперемована, ціліндричної форми, вічко закрите. Тіло матки та придатки без особливостей, склепіння глибокі.Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження хворої, призна­чити лікування.

№ 2. Хвора Б. звернулася до лікаря з приводу різкого болю в області зовнішніх статевих органів, набряку статевих труб, біль при ходінні, неможливість статевого життя. Температура 38,5 С, пульс — 100 уд. в 1 хв., задовільних властивостей. При огляді в ділянці великої статевої губи праворуч визначається пухлиноподібне утворення розміром 3x4 см, різко болюче, тверде. Шкіра в області зовнішніх статевих органів гіперемована. Вагінальне дослідження неможливе внаслідок різкої болючості.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

№ 3. Хвора В. скаржиться на біль внизу черева, сукровичні виділення, які з'явилися через 3 дні після проведення діагностичного вишкрібання матки. Температура 38,7 С, пульс — 100 уд. в 1 хв. задовільних властивостей. При огляді: живіт м'який, чутливий у нижніх відділах, симптомів подразнення очеревини немає. З боку зовнішніх статевих органів патології немає. Вагіна містка, шийка матки циліндрична, вічко закрите, виділення кров'янисті, з неприємним запахом. Тіло матки трохи збільшене, м'якої консистенції, болюче. Додатки не пальпуються, параметрії вільні.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

№ 4. Хвора Г. Доставлена в стаціонар каретою швидкої допомоги зі скаргами на різкі болі внизу живота, підвищення температури до 39,7 С. Протягом останніх 2 років хворіє хронічним запаленням придатків матки. 2 дні тому з метою поновлення прохідності труб проведена гідротубація. При огляді: живіт м'який, різко болючий у нижніх відділах. Симптоми подразнення очеревини слабо позитивні в нижніх відділах живота. З боку зовнішніх статевих органів патології немає. Шийка матки циліндрична, чиста, вічко закрите. Тіло матки не збільшене, обмежено рухливе, неболюче. Праворуч від матки пальпується пухлиноподібне утворення розміром 3x7 см, різко болюче, обмежено рухливе. Ліві придатки оточені спайками, неболючі. Праве склепіння глибоке, болюче, ліве — без особливостей. Параметрії вільні. Виділення гноєподібні.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити

лікування.

№ 5. Хвора Д. Доставлена в стаціонар каретою швидкої допомоги зі скаргами на різкі болі внизу живота, підвищення температури до 39,8 С. Тиждень тому з метою переривання вагітності ввела в шийку матки катетер. При огляді: живіт напружений, різко болючий при пальпації. Симптом подразнення очеревини позитивний в нижніх відділах до рівня пупка. При вагінальному дослідженні: зовнішні статеві органи без особливостей, вагіна містка, шийка матки циліндрична, вічко пропускає кінчик пальця, виділення гнійні. Склепіння вкорочені, заднє випнуте, різко болюче. Тіло матки та додатки пальпувати неможливо внаслідок болючості та напруження живота.

Поставити попередній діагноз, скласти план дослідження, призначити лікування.

 

1. ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ