Ієрархічна система засобів розвитку артикуляційної моторики

Рівень усвідомлення	Засоби розвитку артикуляційної моторики
пасивний	Масаж
пасивні статичні та динамічні артикуляційні вправи
мимовільний	пасивно-активні статичні артикуляційні вправи
активні динамічні вправи з недовільним рівнем їхнього виконання
динамічні дихальні вправи з недовільним рівнем їхнього виконання
дихально-артикуляційні вправи з недовільним рівнем їхнього виконання
довільний	статичні артикуляційні вправи з довільним рівнем їхнього виконання
динамічні артикуляційні вправи з довільним рівнем їхнього виконання
динамічні дихальні та дихально-артикуляційні вправи з довільним рівнем їхнього виконання
дихально-мовленнєві вправи з довільним рівнем їхнього виконання

Таким чином організована система підготовчої роботи сприятиме переведенню дитину з пасивного рівня виконання завдань на активний, самостійний, довільний і усвідомлений рівень.

Існує ряд загальних правил проведення логопедичного масажу та переходу від застосування його до артикуляційних та дихальних вправ, за допомогою яких формують у дітей вміння самостійно і точно виконувати рухи органами артикуляції. Лише самостійний рівень моторної артикуляційної готовності можна вважати достатнім для постановки звуків мовлення.

1. При проведенні логопедичного масажу дитина повинна знаходитися «в рефлекс-заборонній позиції», тобто у позиції, у якій у неї б не проявлялися патологічні рефлекси, їй було б зручно і комфортно (див. рис. 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Рис. 1	Рис. 2	Рис. 3
Рис. 4	Рис. 5	Рис. 6

Зокрема, О. Архіповою описані такі позиції для дітей, що ще не сидять: лежачи на спині з приведеними чи відведеними від тулуба руками та ногами; лежачи на боку (правому чи лівому), руки і ноги при цьому можуть бути зігнуті чи випрямлені у суглобах; лежачи на животі, у цьому випадку під живіт підкладають великий валик або м’яч, а голова у дитини може бути повернута вбік. Масаж можна проводити і тоді, коли дитина знаходиться у позиції «сидячи» у зручному для неї кріслі з поручнями чи без них. У всіх випадках при проведенні логопедичного масажу логопед може знаходитися у позиції «сидячи» чи «стоячи» перед обличчям у дитини, або «сидячи» чи «стоячи» за спиною у дитини. Її обличчя при цьому він повен бачити у дзеркалі.

2. Масаж проводять чисто вимитими руками, спеціально розробленими зондами або пристосованими для масажу індивідуальними засобами гігієни (зубною щіткою з обрізаними щетинками, спеціальними валиками тощо) (див. рис. 7).

На даному етапі найбільш відомим автором-розробником зондів вважається Л. Новікова, проте є й інші зразки зондів, автори-розробники яких не завжди відомі. Зразки таких зондів ми приводимо нижче (див. рис. 7).

Рис. 7

Зонди повинні бути виготовлені з нержавіючої сталі, а також для виготовлення кулькових зондів можуть бути використані ебонітові кульки, які садять на сталевий стержень без клею, міцно вкручуючи так, щоб вона не злетіла.

При користуванні зондами обов’язково дотримуються заходів гігієни: їх періодично дезинфікують методом сухої стерилізації чи кип’ятять у дистильованій воді. До користування і відразу ж після проведеного масажу зонди миють під проточною водою з мильним розчином (найбільш підходить для нього дитяче мило), висушують їх, а потім ще протирають етиловим спиртом. У випадку підвищеної потреби дотримуватися заходів гігієни зонди можна обмотувати стерильним бинтом таким чином, щоб починати обмотку з ручки і закінчувати ручкою так, щоб обидва кінці бинта у процесі роботи знаходилися у руці того, хто проводитиме масаж. Такі заходи необхідні для того, щоб у процесі роботи у ротовій порожнині бинт не злетів і не потрапив у дихальне горло. Після масажу бинт знімають і викидають, а зонди дезинфікують уже описаними засобами. Зберігають спеціальний інструментарій у коробці, викладеній стерильною марлею чи бинтом. Зверху вони теж мають бути накриті стерильною тканиною, рушником, марлею чи бинтом.

З метою дотримання заходів гігієни на сучасному етапі рекомендовано використовувати для рук стерильні гумові рукавички, або при виконанні окремих прийомів обмотувати пальці стерильним бинтом (який є гідрофобним і не слизьким).

4. При проведенні логопедичного масажу, як і при проведенні в загальному класичного масажу використовують чотири групи прийомів: погладжування, розтирання, розминання та вібрації (див. рис. 8).

Рис. 8.

Проте, слід пам’ятати, що в області обличчя в цілому та в межах органів артикуляції зокрема, використовують лише легші за інтенсивністю впливу прийоми – прогладжування, розтирання, легке пощипування та легку вібрацію (прийом пунктирування). Переважно проводять усі прийоми пучками пальців рук) (див. рис. 9).

Рис. 9

Існують різні способи проведення цих прийомів у залежності від того, працюють спеціальним інструментарієм чи руками. Зокрема, у випадку проведення масажу руками, легкі прийоми проводять прямими, ковзаючими, спіралеподібними рухами чи рухами по колу (рис. 8), а для сильніших прийомів розтирання використовують спосіб натискання з переступанням (рис. 9). У процесі здійснення масажу спеціальним інструментарієм усі прийоми можна здійснювати прямими ковзаючими спіралеподібними рухами чи рухами по колу. При використанні кулькових зондів та спеціальних валиків використовується спосіб перекочування (див. рис. 10). При використанні «голочки» та найменшої кульки використовуємо спосіб натискання з переступанням та обколювання.

Рис. 10

 

5. Масаж є ефективним засобом корекції порушення моторики, проте його ефективність зростає, якщо правильно ієрархічно вибудувати систему корекційного впливу, поступово включивши у неї артикуляційні та дихальні вправи різного рівня складності таким чином, щоб плавно перевести дитину з пасивного рівня рухової активності на самостійний довільний рівень. для формування та корекції артикуляційної моторики нами було виділено чотири етапи (див табл. 3).

Таблиця 3