Розрахунок дощової (зливової) каналізаційної мережі.

Дощі, як ймовірне явище, характеризуються параметрами: інтенсивністю (л/с на 1 га), тривалістю (хвилин), періодичністю (роки). Періодичність розрахункового дощу виражається періодом одноразового перевищення розрахункової інтенсивності Р, який являє собою проміжок часу, за який не частіше 1 разу може спостерігатись дощ тієї ж тривалості з інтенсивністю, що перевищує розрахункову.

 

При проектуванні дощової або виробничо-дощової системи каналізації витрату дощових вод q_r, л/с, можна визначати по методу граничних інтенсивностей за формулою:

 

			z mid A ^1,2	F
		q r			m,	(3.2.1)
		1,2 n 0,1
			^tr
	де zmid – середнє значення коефіцієнта покриву, що характеризує поверхню басейну
стоку, визначається	згідно з таблицею 3.2.1; А та n – параметр та показник ступеня;
F –	розрахункова	площа стоку, га, яка визначається згідно з варіантом (Fпр.ч.+ Fзел.);
tr –	розрахункова	тривалість дощу,	рівна тривалості протікання	поверхневих вод по

поверхні, лотках та трубах до розрахункової ділянки, хв. (приймаємо 15 хв.); η – коефіцієнт, що враховує нерівномірність випадання дощу на площі стоку (приймаємо η=1); m – коефіцієнт, що враховує тривалість дощу, приймається при тривалості дощу більше 10 хв. рівним одиниці (m =1).

 

Таблиця 3.2.1 – Коефіцієнт покриву z для водонепроникних поверхонь

 

А	Коефіцієнт z для водонепроникних поверхонь
при параметрі n<0,65	при параметрі n≥0,65
	0,32	0,33
	0,30	0,31
	0,29	0,30
	0,28	0,29
	0,27	0,28
	0,26	0,27
	0,25	0,26
	0,24	0,25
	0,23	0,24

Параметри А і n та інші розрахункові дані слід визначати за результатами обробки багаторічних записів самописних дощомірів зареєстрованих у даному конкретному пункті. При відсутності оброблених даних допускається параметр А визначати за формулою:

A q	n	(1	lg P	).	(3.2.2)
		lg mr

 

Параметри, q ₂₀, m_r, n обрати згідно таблиці 3.2.2.

 

P –період одноразового перевищення розрахункової інтенсивності дощу визначаєтьсязгідно з таблицею 3.2.3; q ₂₀ – інтенсивність дощу, л/с на 1 га, тривалістю 20 хв. для даної

місцевості при P =1 рік; n – показник ступеня; m_r – середня кількість дощів за рік;

– показник ступеня.

Розрахункову витрату дощових вод Q_д знаходять за формулою:

Q_д q F, (3.2.3)

 

де q_r – розрахункова інтенсивність дощу, л/с; – коефіцієнт стоку (відношення кількості води, що стікає, до кількості води, яка випала в одиницю часу); – коефіцієнт, що враховує заповнення вільної ємкості мережі (=1); F – площа басейну стоку, (F_пр.ч.+F_зел.), га.

 

_mid q _r ^0,2 t_r ^0,1. (3.2.4)

 

Таблиця 3.2.2 – Значення параметрів _{, q 20, mr , n} для населених міст

України (n₁ для P ≥3,5; n₂ для 3,5> P ≥1,4; n₃ для 1,4> P ≥0,7; n₄ для P <0,7)

 

Кліматичні райони і населені пункти			^q 20		mr
Закарпаття n1 =0,74; n2 =0,76; n3 =0,70; n4 =0,63
Ужгород	1,54		94,2
Одеська область n1 =0,69; n2 =0,73; n3 =0,75; n4 =0,59
Одеса	1,82		93,2
Північні області n1 =0,71; n2 =0,73; n3 =0,69; n4 =0,61
Київ	1,82
Чернігів	1,54		88,2
Житомир	1,82		91,4
Басейн р. Сів. Донець і Приазов'я n1 =0,67; n2 =0,66; n3 =0,70; n4 =0,68
Харків	1,54
Луганськ	1,82
Донецьк	1,82		97,4
Прикарпаття і східні схили Карпат n1 =0,67; n2 =0,72; n3 =0,73; n4 =0,70
Львів	1,54
Тернопіль	1,82		96,7
Івано-Франківськ	1,82
Полтавська область n1 =0,70; n2 =0,65; n3 =0,69; n4 =0,64
Полтава	1,82		90,6
Басейн нижнього Дніпра n1 =0,68; n2 =0,69; n3 =0,70; n4 =0,64
Черкаси	1,82		97,9
Кіровоград	1,82		88,7
Дніпропетровськ	1,82		79,6
Запоріжжя	1,82		91,8

 

Таблиця 3.2.3 – Визначення періоду одноразового перевищення розрахункової інтенсивності дощу Р

Умови розташування колектора		Р при q20
На проїздах місцевого значення	На магістральних вулицях	≤60		60…80	80...120
Сприятливі та середні	Сприятливі	0.33…0.5		0.33…1	0.5…1
Несприятливі	Середні	0.5…1		1…1.5	1…2
Особливо несприятливі	Несприятливі	2…3		2…3	3…5
	Особливо несприятливі	3….5		3…5	5…10

Сприятливі умови: розташування колектора:басейн площею не більш як150га маєплоский рельєф при середньому похилі поверхні 0.005 і менше; колектор проходить на водорозділі або верхній частині схилу на віддалі від водорозділу не більш як 400 м.

 

Середні умови: басейн площею більш як150га має плоский рельєф з похилом0.005іменше; колектор проходить у нижній частині схилу по тальвегу з похилом 0.02 і менше, при цьому площа басейну не перевищує 150 га.

 

Несприятливі умови: колектор проходить у нижній частині схилу,площа басейну неперевищує 150 га; колектор проходить по тальвегу із стрімкими схилами, з середнім похилом схилів більше як 0.02.

 

Особливо несприятливі умови: колектор відводить воду із замкненої котловини.

 

Трасування каналізаційних мереж. При проектуванні господарсько-

 

побутової і зливової каналізаційної мережі застосовують роздільний метод прокладки. Збираючі мережі, трасують по вулицях у технічній смузі П2 (П3) або по території мікрорайону відповідно до похилу місцевості.

 

Приймальні каналізаційні мережі К1 улаштовують з керамічних труб d=150-200 мм. Кожна секція житлового будинку має один бічний випуск з чавунних труб d=100мм, що закінчується каналізаційним колодязем на відстані мінімум 3м від будинку, як правило, з боку дворового фасаду. Колодязь зі збірних залізобетонних кілець діаметром 1 м не повинен розташовуватися на вході в під'їзд секції.

 

Залежно від рельєфу місцевості всі колодязі з'єднуються між собою з відводом стічних вод у збиральні мережі.

 

З'єднання приймальних мереж по ходу води повинне відбуватися під прямим або тупим кутом.

 

Оглядові колодязі на каналізаційних мережах всіх систем слід передбачати:

 

у місцях приєднань; у місцях зміни діаметрів трубопроводів та встановлення запірно-

 

регулюючої арматури (вантузів, випусків, засувок, компенсаторів тощо); у місцях з’єднання на фланцях пластмасових труб із трубами з інших матеріалів. Для самопливних систем:

 

у місцях зміни напрямку та похилів; на прямих ділянках, де відстань приймається в залежності від діаметра

труб: 150 мм – 35 м, 200-450 мм – 50 м, 500-600 мм – 75 м, 700-900 мм – 100 м, 1000-1400 мм – 150 м, 1500-2000 мм – 200 м, понад 2000 мм – 250 -300 м.

 

Розміри в плані прямокутних оглядових колодязів або камер господарсько-побутової та виробничої каналізації рекомендується приймати в залежності від труби найбільшого діаметра D:

 

на трубопроводах діаметром до 600 мм включно – довжину і ширину 1000 мм;

 

на трубопроводах діаметром 700 мм і більше - довжину D+400 мм, ширину D+500 мм.

Діаметри круглих оглядових колодязів рекомендується приймати на трубопроводах діаметрами: до 600 мм - 1000 мм; 700 мм - 1250 мм; 800-1000 мм - 1500 мм; 1200 мм - 2000 мм.

 

Перепадні колодязі слід передбачати:

 

для зменшення глибини закладання трубопроводів; щоб уникнути перевищення максимально допустимої швидкості руху

 

стічної води або різкої зміни цієї швидкості; при необхідності, в місцях перетину з підземними спорудами;

при затоплених випусках в останньому перед водоймою колодязі.

 

Дощоприймальні колодязі. Відведення поверхневих стічних водрекомендується забезпечувати шляхом комплексного вирішення питань організації рельєфу і влаштування відкритої або закритої системи водовідведення: водостічних труб (водостоків), лотків у зборі з водоприймальними ґратками решітками, дощоприймачів, кюветів, зливоприймальних колодязів, локальних очисних споруд.

Дощоприймальні колодязі слід передбачати:

 

на території промислових підприємств та комунально-складських зон, у знижених місцях житлових кварталів, дворових і зелених зон; в середині міських кварталів; на міських площах, вулицях і проїздах;

 

на затяжних ділянках спусків (підйомів) і наприкінці цих спусків; у знижених місцях при пилкоподібному профілю лотків вулиць і проїздів;

 

на перехрестях і пішохідних переходах з боку припливу поверхневих вод, а також у підземних переходах через вулиці, якщо сходи не захищено від атмосферних опадів;

 

на виїздах із дворів і кварталів.

 

Таблиця 3.2.1 - Відстань між дощоприймальними колодязями (відповідно до ДБН В.2.3-5)

		Похил вулиці	Відстань між дощоприймальними колодязями, м
До 0,004 включ.
Більше ніж 0,004	до 0,006 включ.
Більше ніж 0,006	до 0,01 включ.
Більше ніж 0,01 до 0,03 включ.
Більше ніж 0,03

Рис. 3.2.1 – Схема приймальної господарсько-побутової та дощової каналізаційної мережі

 

 

ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

 

Розрахунок теплових витрат. Розрахунок виконується на основіфрагменту генплану мікрорайону з нанесеною схемою теплових мереж від ЦТП до споживачів (ІТП) (рис. 3.1.1).

 

Розрахунок витрат теплоти на потреби систем опалення будинків Q _max ^o, Вт, для житлових та громадських будинків:

Q ^o

0,278 V

q (t

вн.

t

р. о.

) (1 k),

або

max

зовн.

o

Q o

1,163 V

зовн.

q (t

вн.

t

р. о.

) (1 k),

(3.3.1)

max

o

де – 0,278 при q_o в кДж/(м³×год×^оС) або 1,163 при q_o в ккал/(м³×год×^оС);

 

V_ЗОВН. – зовнішній об’єм будівлі, м³; q_o – питома опалювальна характеристика житлових та громадських будівель, кДж/(м³×год×^оС) або ккал/(м³×год×^оС), для районів з зовнішньою температурою мінус 30 ^оС (додаток 4); t_вн – температура внутрішнього повітря в приміщенні, ^оС (таблиця 3.3.1); t_р.о. – розрахункова температура зовнішнього повітря для опалення, ^оС (додаток 5); k₁ – коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення громадських споруд, дорівнює 0,25.

 

Таблиця 3.3.1 – Температура внутрішнього повітря та питома опалювальна характеристика будинків

	tвн –	qo – питома
	температура	опалювальна
Призначення будинку	внутрішнього	характеристика	Примітки
	повітря в	кДж/(м^3×год×^оС)
	приміщенні, ^оС	(ккал/(м^3×год×^оС))
Житловий будинок		За додатком 4	ДБН В.2.2-15:05
Дитячий садок-ясла		1,72 (0,41)	ДБН В.2.2-4:97
Учбовий заклад (школа)		1,75 (0,42)	ДБН В.2.2-3:97
Магазин продовольчих товарів		1,67 (0,4)	ДБН В.2.2-23:09
Магазин непродовольчих товарів		1,67 (0,4)	ДБН В.2.2-23:09

Розрахунок витрат теплоти на потреби систем вентиляції громадських

будинків, Q^В	, Вт:
max
Q max ^В	0,278 Vзовн . q В (t вн . t р . в .) k 1	k 2	або
Q max ^В 1,163 V зовн . q В (t вн . t р . в .) k 1	k 2,	(3.3.3);

де – 0,278 при q_в в кДж/(м³×год×^оС) або 1,163 при q_в в ккал/(м³×год×^оС);

 

V_ЗОВН. – зовнішній об’єм будівлі, м³; q_В – питома вентиляційна характеристика громадських будівель та терміном будівництва після 1981 р., кДж/(м³×год×^оС) (прийняти для школи q_В=2,26 кДж/(м³×год×^оС) або 0,54 ккал/(м³×год×^оС), для дитячого садка – q_В=0,96 кДж/(м³×год×^оС) або 0,23 ккал/(м³×год×^оС), для торгівельного центру (магазину) – q_В=3,01 кДж/(м³×год×^оС)) або 0,72 ккал/(м³×год×^оС); t_вн – температура внутрішнього повітря в приміщенні, ^оС (таблиця 3.3.1); t_р.в. – розрахункова температура зовнішнього повітря для вентиляції, ^оС (додаток 5); k₁ – коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення громадських споруд, дорівнює 0,25; k₂ – коефіцієнт, що враховує тепловий потік на вентиляцію громадських споруд, дорівнює 0,6.

 

Розрахунок витрат теплоти на потреби систем гарячого водопостачання

 

Q_ср^ГВ _.,Вт,для житлових будинків:

 

Qср^ГВ .		1,2 m a c t г tх	,	(3.3.4);
	24 3600

де 1,2 – коефіцієнт, що враховує тепловіддачу в приміщення від теплопроводів систем гарячого водопостачання (опалення ванних кімнат, сушіння білизни); а – норма гарячої води на одну людину на добу (додаток 6); t_г – температура гарячої води, прийняти 55^оС;

 

t_х. – температура холодної води, прийняти 5^оС; С = 4187 Дж/кг×°С – теплоємкість води; m – кількість мешканців.

 

Розрахунок витрат теплоти на потреби систем гарячого водопостачання

 

Q_ср^ГВ _.,Вт,для громадських будинків

 

Qср^ГВ .		1,2 Рb c t г tх	,	(3.3.5);
	24 3600

де 1,2 – коефіцієнт, що враховує тепловіддачу в приміщення від теплопроводів систем гарячого водопостачання (опалення ванних кімнат, сушіння білизни); b – норма гарячої води на одиницю або на працюючого (додаток 6); t_г – температура гарячої води, прийняти 55^оС; t_х. – температура холодної води, прийняти 5^оС; С = 4187 Дж/кг×°С – теплоємкість води; Р – кількість працюючих (згідно пункту ІІ).

 

Тепловий потік на потреби систем гарячого водопостачання житлових

 

будинків (другий метод):

Q ^ГВ q	m,	(3.3.6);
cр n

де q_n – питомий показник середнього теплового потоку на гаряче водопостачання на одну людину відповідно до таблиці 3.3.3; m – кількість мешканців.

 

Таблиця 3.3.3 – Питомий показник середнього теплового потоку на гаряче водопостачання.

Середня за опалювальний	Питомий показник середнього теплового потоку на
період норма витрати води	систему гарячого водопостачання (СГВ) на одну людину,
при температурі t=55^OC на		Вт, що проживає в будинку
гаряче водопостачання на		з СГВ з урахуванням	без СГВ з урахуванням
добу на одну людину,	з СГВ	споживання в	споживання в
л/доб/люд		громадських будинках	громадських будинках

Результати розрахунків заносять до табл. 3.3.4.

Таблиця 3.3.4 – Показники теплопостачання мікрорайону

 

№ або адресабудинкувмікрорайоні

наявність

центр. СГВ

Vн,

m, люд.

qО,

qВ,

Q max ^O,

Q max ^В,

Q max ^ГВ,

Разом убудинку

або p,

кДж

кДж

м

кільк.

Вт

Вт

Вт

м ^3 год ^оС

м ^3 год ^оС

Q1

Q2

Q3

Q4

5 (школа)

Q5

Q6

Q7

QЦТП, Вт

∑Q

Максимальний тепловий потік на гаряче водопостачання

QГВ

, Вт, для

житлових та громадських будинків:

max

Q max ^ГВ

2,4 Qср^ГВ.

(3.3.7)

 

 

 

Рис. 3.3.1 – Розрахункова схема мікрорайону

Гідравлічний розрахунок теплових мереж. Метою гідравлічного розрахункує визначення діаметрів трубопроводів і витрат тиску при русі теплоносія.

 

Для цього теплотрасу попередньо розподіляють на розрахункові ділянки (рис. 3.3.1). Розрахунковою ділянкою називають частину трубопроводу з незмінною витратою теплоносія і діаметром. Для кожної ділянки визначають

сумарні теплові витрати Qділ:
Q5-6=Q1	Q4-5=Q1+Q2	Q3-4=Q1+Q2+Q3
Q2-3=Q1+Q2+Q3+Q4			Q1-2= Q1+Q2+Q3+Q4+Q5
Q0-1= Q1+Q2+Q3+Q4+Q5+Σ(Q6+ Q7)=∑Qцтп
Витрату теплоносія G^діл, кг/с, на кожній	з ділянок теплової мережі
обчислюють за формулою:		^Qділ
Gділ	,	(3.3.8);

с (t ₁ t ₂)

де Q_діл – сумарні теплові витрати на ділянці теплопроводу, Вт; С=4187 Дж/кг×°С –

 

теплоємкість води; t₁ – температура сітьової води у подавальному трубопроводі теплових мереж, t₁=130 °С; t₂ – температура сітьової води у зворотному трубопроводі, t₂=70 °С.

 

Прийнявши величину питомих втрат тиску у трубопроводах теплотраси R (від 30 до 80 Па/м), за відому величину витрат теплоносія на ділянці Q_діл за допомогою номограми для гідравлічного розрахунку теплових мереж (додаток 7) вибирають діаметри трубопроводів і дійсні питомі втрати тиску на кожній із ділянок R_діл^пит.

 

Під час руху теплоносія по трубопроводах виникають втрати тиску по довжині внаслідок тертя між частинками теплоносія і внутрішніми поверхнями труб, а також місцеві опори, що виникають у фасонних частинах трубопроводу.

 

Загальні втрати тиску на ділянці визначають як

Р Р л Рм,

(3.3.9)

 

де P_л - сумарні втрати тиску на подолання сил тертя або лінійні втрати тиску, Па:

 

Рл R	пит	lф,	(3.3.10)
діл

Лінійні втрати тиску прямо пропорційні питомим втратам тиску на тертя

 

R^пит,Па/м,і фактичній довжині ділянки l_ф,м,на якій втрачається тиск.

діл

Р_м -місцеві опори,що виникають у фасонних частинах і в арматурітеплопроводів, знаходять за формулою, Па:

 

Р м 0,35 Рл 0,35 (R	пит	lф).	(3.3.11)
діл

Сумарні втрати тиску на всій довжині теплової мережі обчислюють як суму загальних втрат тиску на ділянках теплотраси:

∆Р_о=∆Р_1-2+∆Р_2-3+∆Р_3-4+∆Р_4-5+∆Р_5-6. (3.3.12)

Результати гідравлічного розрахунку зводять до табл. 3.3.5.

Таблиця 3.3.5 – Гідравлічний розрахунок головної магістралі теплотраси

 

			Тепловенавантаження	, Вт	Витрати води наділянціG,л/с		Діаметртрубопроводу,мм	Втрати тиску
	№ ділянки		Довжинаділянки,м		на ділянці, Па
		діл
		ділянки Q	питомі,Па/м
1-2
…
5-6
									∆Ро

Трасування теплових мереж. Теплові мережі можуть бути,яккільцевими, так і тупиковими. Прокладатись як роздільно, так і сумісно з іншими інженерними мережами. Розподільні теплові мережі Т0(2) прокладають по вулицях міста від джерела до інженерних споруд: при роздільному методі прокладки - під тротуаром; при суміщеному методі прокладки в міському колекторі разом з В1, W1, V0 також під тротуаром.

 

Розвідні теплові мережі Т0(4) виходять із ЦТП до будинків мікрорайону при роздільному методі прокладки в непрохідних каналах, розташованих у землі, як правило, з боку дворових фасадів, на відстані не менше 2 м від фундаментів будинку, а при безканальній прокладці на відстані не менше 5 м. При суміщеному методі прокладки теплові мережі розміщують у прохідному каналі (мікрорайонному колекторі) під мікрорайонними проїздами або в технічних підпіллях будинків і "зчіпках" між ними.

 

Ввід Т0(4) і відгалуження при транзитному методі прокладки по технічних підпіллях закінчуються індивідуальним тепловим пунктом (ІТП), в якому відбувається зниження температури теплоносія від 150-130⁰С до 95-105⁰С для подальшої подачі теплоносія в систему опалення будинку. ІТП розміщується в технічних підпіллях будинку. Можлива установка одного ІТП на кілька секцій будинку або одного на весь будинок. При роздільному методі прокладки в місцях відгалужень мережі до будинків установлюють теплові камери із запірною арматурою і контрольно-вимірювальними приладами.

 

 

 

Рис. 3.3.2 – Роздільний метод прокладки теплових мереж

ГАЗОПОСТАЧАННЯ

 

Розрахунок споживання газового палива. Розрахункові річні витрати газуна побутові й комунальні потреби житлових визначають згідно з нормами його споживання (табл. 3.4.1).

 

Річні витрати газу Q_рік, м³/рік, визначають для кожного з житлових будинків мікрорайону, що використовують його на побутові потреби:

Q	рік	m	n 1 n 20,1 n3	,	(3.4.1)
Q^Р
			н

де m – кількість мешканців у житловому будинку; n_ı – норма витрат газу на приготування їжі на 1 людину, ккал/рік (табл. 3.4.1); n₂ та n₃ – норми витрат газу на приготування гарячої води для побутових потреб та (або) прання (якщо в будинку передбачене централізоване гаряче водопостачання, то n₂=0 та n₃=0, якщо є газові водонагрівачі, то прийняти за табл. 3.4.1); 0,1 – кількість білизни для прання на одну людину на рік, т; Q^P_Н – калорійність газового палива, ккал/м³ (згідно завданню).

 

Годинні витрати газу Q_год, м³/год, для всіх видів споживачів визначають залежно від річних витрат газу і коефіцієнта годинного максимуму K^h_max за формулою:

Q	Q	рік	K^h	(6.2)
год		max.

Для житлових мікрорайонів K^h_max обирають залежно від кількості жителів у мікрорайоні за табл. 3.4.2.

 

Таблиця 3.4.1 - Норми споживання газу

 

Споживачі газу	Показник	Норма витрати
споживання газу	теплоти, ккал/рік
Житлові будинки
приготування їжі (за наявністю газової плити	на одну людину за
та централізованого гарячого водопостачання	рік	640 10
від ЦТП) – n1
приготування гарячої води без прання білизни	на одну людину за	630 10^3
(за наявністю газового водонагрівача) – n2	рік
прання білизни в домашніх умовах – n3	на 1 т сухої білизни	2100 10^3

 

Таблиця 3.4.2 - Коефіцієнт годинного максимуму

 

Кількість жителів, що споживають газ,	Коефіцієнт годинного максимуму
тис. чол.	споживання газу на побутові потреби, K^hmax
1	1/1800
2	1/2000
3	1/2050
5	1/2100
10	1/2200
20	1/2300

 

Таблиця 3.4.3 – Показники газопостачання мікрорайону для житлових будинків

№ або адреса будинку в					^Qрiк ^,	h	^Qгод ^,
мікрорайоні	m, люд.	n1	n2	n3	м^3/рік	K max	м^3/год

 

Трасування газових мереж. Розвідні газові мережі низького тиску від ГРПможуть прокладатися у двох варіантах: 1-й варіант – газопроводи зі сталевих труб з посиленою ізоляцією прокладають в землі на відстані 2 м від фундаменту будинку. Ввід в будинок роблять у сходові клітки; 2-й варіант - газопроводи, пофарбовані олійною фарбою, прокладають в основному по дворових фасадах житлових будинків вище вікон 1-го поверху і між будинками під землею. Вводи в будинок улаштовують безпосередньо в кухні. Якщо кухні знаходяться з боку вуличного фасаду, то ввід роблять у сходові клітки (рис. 3.4.1).

 

 

Рис. 3.4.1 – Методи прокладання газових мереж:

1-й варіант - Г1 у землі (ввід до сходової клітки); 2-й варіант - Г1 по фасадах будинків (ввід безпосередньо до кухонь)

 

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

 

Розрахунок споживання електричної енергії. За ступенем надійностіелектропостачання електроприймачі в мікрорайоні належать до категорій, вказаних в додатку 8.

 

Електропостачання приймачів II категорії надійності електропостачання рекомендується здійснювати від двох незалежних взаєморезервованих джерел. Допускається перерва в електропостачанні на час, необхідний для вмикання резервного живлення черговим персоналом чи виїзною оперативною бригадою.

 

Електропостачання приймачів III категорії надійності електропостачання може здійснюватись від одного джерела живлення за умови, що перерва в електропостачанні, яка необхідна для ремонту і заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби.