Лекція 3. Мораль як соціальний феномен

3.1. Природа, сутність, структура і особливості моралі..............59

3.2. Концепції походження моралі.................................................63

3.3. Функції моралі..........................................................................67

3.4. Основні етапи історичного розвитку моралі..........................70

3.4.1. Мораль первісного суспільства.....................................70

3.4.2. Мораль рабовласницького суспільства........................71

3.4.3. Мораль феодального суспільства.................................75

3.4.4. Мораль епохи Відродження...........................................77

3.4.5. Мораль буржуазного суспільства..................................78

3.4.5. Комуністична мораль......................................................81

3.5. Майбутнє моралі......................................................................81

3.5.1. Сутність і концепції прогресу моралі.............................82

3.5.2. Основні віхи прогресу моралі........................................84

3.5.3. Моральні виклики сучасного світу.................................87

3.5.4. Особливості моралі майбутнього..................................89

Лекція 4. Основні категорії етики

4.1. Сутність основних категорій етики........................................89

4.2. Добро і зло..............................................................................92

4.3. Совість (сумління)....................................................................95

4.4. Моральний ідеал......................................................................96

4.5. Моральна вимога.....................................................................97

4.6. Проблема морального вибору................................................99

4.7. Моральні вади і чесноти........................................................101

4.8. Справедливість......................................................................103

4.9. Честь і гідність.......................................................................106

4.10. Сенс (смисл) життя.............................................................106

4.11. Щастя....................................................................................107

Лекція 5. Моральний аспект людського буття

5.1 Усезагальний характер моральних відносин........................107

5.2. Людина і навколишнє середовище. Біоетика......................113

5.3. Професійна мораль і етика...................................................117

5.3.1. Медична мораль і етика. Евтаназія.............................119

5.3.2. Педагогічна етика.........................................................124

5.4. Мораль і етика в умовах ринкової економіки.......................126

5.4.1. Етика бізнесу.................................................................126

5.4.2. Моральний аспекти найманої праці............................128

Післямова..................................................................................126

Короткий термінологічний словник………………………....……..127

Література.....................................................................................132

Запитання до заліку......................................................................134

 

ПЕРЕДМОВА

Перед сучасною цивілізацією постала низка проблем, пов’язаних із можливістю виживання людства як виду та збереження феномена планетарного життя. Серед найгостріших на межі тисячоліть – екологічна, демографічна, ресурсо-енергетична та ядерна небезпеки. Причини їх породжені суперечністю між розвитком цивілізації та культури. Людство досягло великих успіхів у пізнанні таємниць природи, підпорядкувало своїм потребам інші види планетарного життя, навчилося виробляти необхідні засоби для гарантованого виживання.

Однак стає усе очевиднішим, що людство не опанувало власної природи і тому перебуває у постійній небезпеці її стихійних виявів. Складність сучасного життя, що визначилася як криза гуманізму, ставить людство перед необхідністю зосередження уваги на чинниках, здатних відкрити перспективи подальшого розвитку і усунути відчуття наближення есхатології історії.

Ця ситуація висуває перед культурою, зокрема етичною теорією, моральну вимогу: відкривати суспільству і людству масштаби небезпеки, що загрожують цивілізації, яка ігнорує мораль. Етична теорія, що володіє критеріями моральності процесу творення людьми умов свого життя, знанням шляхів гармонізації стосунків у межах конкретних людських спільнот та у масштабах людства загалом, – вагомий чинник запобігання стихійності суспільних процесів. Останні особливо небезпечні в умовах розвинутих технологій, що працюють на творення засобів масового знищення людей. Перед сучасною цивілізацією постала моральна відповідальність величезної ваги: утвердити принципи гуманізму та поширити їх на усі види планетарного життя. Егоїзм людства небезпечний тим, що, зрештою, загрожує обернутися проти нього самого.

Стосунки всередині людських спільнот потребують осягнення сфери моральності. Обмеженість суспільного життя виявляє себе у відсутності моральних (і ширше – духовних) чинників, здатних живити розум і почуття людини, надихати на щире, безпосереднє спілкування, на взаємну приязнь і довіру, тобто на самоздійснення у формах морально-прекрасного. Суспільне життя, що не містить у собі спонуки на моральне самопізнання та самоздійснення людської особистості, відкривається власною обмеженістю. Принаймні великий потенціал культури, величезні її здобутки, характерні для попередніх епох, нині практично вилучені з числа вагомих чинників творення моральності.

Цінність людини не у тому, що вона вміє і як багато знає, а у тому, наскільки знання та вміння зігріті людяністю відношення до світу. Розгортаючись у суб’єкті здібністю чути і розуміти інших, бути небайдужим до них та утверджувати життя у багатстві його виявів як вищу цінність, моральність є вагомим чинником соціального оптимізму. Розумна воля, або, що те ж саме, добра воля – джерело спонуки свідомого творення суспільної злагоди, приязні та порозуміння. Апелюючи до особи з метою стимулювати самопізнання для морального самоздійснення, етична теорія утверджує людину як вищу цінність світу.

Можливість здобути підстави для оптимізму щодо перспектив виходу з глобальної духовної кризи сучасної цивілізації також зумовлює актуальність звертання до етичної теорії. Вона показує, що вихід знаходиться не десь поза суспільством та людиною, а в їх зорієнтованості на гуманістичні цінності. Подолання відчуженості людини від людини, людини від суспільства сприяє необхідності, поряд із зовнішніми (відчуженими) формами, створювати підстави для внутрішніх (моральних) взаємодій. Зрозуміло, що така можливість відкривається за умови зменшення стихійної змагальності воль, що, у свою чергу, передбачає зміну суспільних орієнтацій у напрямку посилення ролі морального чинника.

Суб’єкт моральності, що є носієм ідеї добра та утверджує його у стосунках як норму відносин, постає ідеалом людини. Між тим, життя потребує його як реального і типового суб’єкта стосунків, оскільки на кожному з рівнів творення людьми своєї життєвості (людство, конкретні спільноти, особа) якість процесу визначається наявною в її суб'єктах мірою людяності.

Зосереджуючи увагу на зростанні ролі морального чинника у сучасному світі, ще раз звернемо увагу на спільне та відмінне у регулюванні стосунків засобами моралі у минулому і нині. Аналіз становлення моралі в антропогенезі та закономірностей її розвитку в соціогенезі засвідчує її величезний творчий потенціал: організуючої сили специфічно людського життя.

Моральність, укладена в традиції та звичаєвість, об’єктивована у змісті законів, розглядалася як умова збереження життя, її цінність утверджувалася також тим, що мораль вважалася дарунком богів. Контроль за дотриманням її вимог здійснювали усі члени соціального цілого.

Нині особистість, яка поставлена в ситуацію вільного вибору способу життя, опиняється перед необхідністю свідомого налаштування на принцип морального добра, щоб утвердитися як суб’єкт моральності. Отже, особливої актуальності набувають питання морального виховання. Розв’язання низки політичних, економічних, соціальних проблем, що особливої гостроти набули нині в Україні, неможливе без опори на свідомий моральний вибір.

Життя за законами моралі – не лише вимога філософів-моралістів. Це об’єктивна необхідність: умова збереження соціальної злагоди та творення добробуту не лише для “обраної меншості”, а для широких верств суспільства. Зрештою, це умова подальшого поступу в усіх сферах життя. Пізнання сутності моралі та організація життя згідно з її законами – умова свободи її суб’єкта – людської особистості.