ТОП 10:

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —



караються позбавленням волі від п'яти до десяти років.

 

1. Безпосереднім об'єктом злочину є порядок беззастережної покори начальнику, яка установлена у Збройних Силах і забезпечує начальнику мож­ливість керувати діяльністю своїх підлеглих в інтересах військової служби. Додатковим безпосереднім об'єктом є життя, здоров'я та особиста недотор­канність начальника. Злочин посягає на можливість командира (начальника) у будь-яких умовах виконувати свої обов'язки і твердо керувати діями підлег­лих в інтересах військової дисципліни та порядку. Суспільна небезпечність злочину визначається тим, що погроза порушує встановлений порядок відно­син між начальниками і підлеглими, може справді злякати начальника, нега­тивно вплинути на його службову діяльність, привести до зниження вимог­ливості до підлеглих, ослаблення військової дисципліни.

2. З об'єктивної сторони злочин може мати такі форми: 1) погроза вбив­ством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або зни­щенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405 КК); 2) заподіяння тілесних уш­коджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405 КК).

Під погрозою щодо начальника слід розуміти такий вплив на начальника, який має на меті залякати його скоєнням вбивства, заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв, або знищенням чи пошкодженням його майна з ме­тою добитися від нього в інтересах погрожуючого відмови від належного ви­конання обов'язків з військової служби. Для складу цього злочину не­обхідно, щоб погроза була адресована начальнику; була висловлена у зв'яз­ку із виконанням ним обов'язків з військової служби; полягала в заля­куванні вбивством, заподіянні тілесних ушкоджень чи побоїв або знищенні чи пошкодженні його майна; була реальною.

При відсутності однієї із зазначених ознак, відсутній і склад розгля­дуваного злочину.

Погроза є формою психічного насильства над начальником. Вона може виявлятися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також у жестах або інших діях, за допомогою яких винний заля­кує потерпілого. Реальність погрози визначається у кожному конкретному випадку із врахуванням обставин справи, зокрема з врахуванням форми її висловлення, можливості реалізувати погрозу негайно чи після спливу порівняно нетривалого часу, впливу, який вона зробила на начальника, а також тих негативних наслідків, які могли бути обумовлені цією погрозою. Нереальною є така погроза, якщо її здійснення обумовлене обставинами, які на сьогодні відсутні, а можливість їх настання в майбутньому непевна та не залежить від підлеглого чи начальника (наприклад, погроза вбити начальни­ка на фронті, коли почнеться війна).

Під погрозою вбивством слід розуміти виражений зовні та доведений до потерпілого намір позбавити його життя.

Під погрозою заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв слід розуміти по­грозу заподіяння начальнику різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень чи побоїв. При цьому ступінь небезпечності насильства для здоров'я по­терпілого на кваліфікацію не впливає.

Під погрозою знищення майна слід розуміти виражені зовні та доведені до потерпілого нахваляння так пошкодити його майно, що воно стане непри­датним для використання за цільовим призначенням. Водночас протидія законній діяльності начальника може здійснюватися і шляхом погрози по­шкодження майна. При цьому вартість ремонту майна, яке особа погро­жувала пошкодити, може дорівнювати або перевищувати його вартість. Іншими словами, ступінь суспільної небезпечності таких дій може дорівню­вати або навіть перевищувати ступінь суспільної небезпечності злочину, вчиненого шляхом погрози знищення майна начальника.

Це означає, що погроза пошкодження майна за певних обставин може вплинути на психіку потерпілого так, що протидія його законній діяльності буде більш ефективною.

Під майном слід розуміти як рухоме (носильні речі, автомашина, мото­цикл, худоба тощо), так і нерухоме (жилий будинок, дача, плодоягідні та інші насадження, посіви тощо) майно.

3. Судова практика не розглядає як військовий злочин погрозу, вислов­лену начальнику у зв'язку з вчиненням ним неправомірних дій, а також таких, що не відповідають інтересам військової служби.

4. Погроза повинна бути конкретною. Заяви типу «я тобі покажу» тощо не містять конкретної форми залякування і не можуть бути визнані злочи­ном, що коментується.

5. Погроза може бути висловлена безпосередньо начальнику або через інших осіб. В останньому випадку обов'язково має бути встановлено, що винний бажав, щоб погроза була відома начальнику.

6. Погроза вважається закінченим злочином з того моменту, коли' начальник, на адресу якого вона була висловлена, сприйняв її.

7. З суб'єктивної сторони цеї злочин вчинюється тільки з прямим умис­лом: винний усвідомлює, що погрожує начальнику вбивством, спричинен­ням тілесних ушкоджень, нанесенням побоїв або знищенням чи пошкоджен­ням його майна, і бажає, щоб ця погроза була сприйнята начальником.

Мета погрози — залякати начальника та вплинути на його службову діяльність.

Мотивом погрози є невдоволення правомірною службовою діяльністю на­чальника або його конкретними діями по службі.

8. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, підлеглий по службі чи військовому званню особі, якій погрожує.

9. Якщо погроза є складовою частиною вчинення опору начальнику або примушення, то такі дії необхідно кваліфікувати тільки за ст. 404 КК. Не створює самостійного складу злочину і погроза, висловлена під час вчинен­ня насильницьких дій щодо начальника (ч. 2 ст. 405 КК).

10. Насильство щодо начальника, якому підлеглий відповідно до вимог військових статутів повинен виявляти повагу і якого повинен захищати в бою, є дуже грубою формою порушення військової дисципліни. Воно утруд­нює виконання начальником своїх обов'язків з військової служби та завдає шкоди його здоров'ю. У багатьох випадках насильство щодо начальника пов'язане з помстою за його справедливу вимогливість. Ось. чому кримінальний закон відносить розглядуване діяння до найбільш суспільне небезпечних злочинів.

До частини 2 ст. 405 КК віднесені такі здочинні дії, як заподіяння тілес­них ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби.

11. Тілесними ушкодженнями називається протиправне і винне заподіян­ня шкоди здоров'ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на здо­ров'я.

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою. При цьому ступінь тяжкості тілесних ушкоджень на кваліфікацію не впливають.

Побої — це неодноразові удари, що завдаються одночасно одному по­терпілому.

Іншими насильницькими діями можуть бути викручування рук, ніг, стис­кування горла, статевих органів тощо. Одним з обов'язкових компонентів насильницьких дій є безпосередній фізичний вплив на потерпілого.

12. Спричинення начальнику тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася його смерть, кваліфікується за сукупністю злочинів (ч. 2 ст. 405 та ч. 2 ст. 121 КК).

Умисне вбивство начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби при відсутності ознак опору та примушення кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

13. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння начальнику тілесних ушкоджень, побо'їв або вчинення інших насильницьких дій.

14. Зазначені дії щодо начальника характеризуються умисною формою вини. Злочин має бути пов'язаний зі службовою діяльністю начальника. Насильство щодо начальника з мотивів ревнощів, заздрості, особистої не­приязні та з інших причин, не пов'язаних зі службовою діяльністю начальника і порушенням військового правопорядку, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 405 КК.

15.Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. З ст. 405 КК, складають дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені групою осіб, або в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці.

16. Для наявності групи як кваліфікуючої ознаки не обов'язково, щоб між винними відбулася попередня домовленість. Спільність умислу і сумісність дій можуть виникнути під час вчинення злочину. Необхідно тільки, щоб кожна особа усвідомлювала, що вона робить.

17. Застосування зброї означає безпосередній вплив холодною чи во­гнепальною, а також іншою стрілецькою зброєю, яка є у винного, на осіб, щодо яких вчинюються злочинні дії. Зброя у цих випадках використо­вується як засіб психічного чи фізичного насильства. (Про зброю див. ко­ментар до ст. 404 КК).

18. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.219.167.194 (0.007 с.)