ТОП 10:

Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —



караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

1. Умисне знищення або пошкодження військового майна є одним з найнебезпечніших військових злочинів, оскільки ці дії направлені на спри­чинення значної матеріальної шкоди, що негативно впливає на стан боєго-товності та боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань України. Військове майно є державною власністю, а тому посягання на ньо­го є одночасно і посяганням на державну власність.

2. Об'єктом злочину є встановлений порядок зберігання військового майна, який зобов'язує кожного військовослужбовця дбайливо берегти зброю, техніку, бойові припаси та інше військове майно, правильно корис­туватися ними, обслуговувати їх і експлуатувати, охороняти від псування, втрати, знищення та пошкодження.

Предмет злочину — військове майно, тобто будь-який предмет, який пе­ребуває у віданні та на балансі військової частини (установи, організації) Збройних Сил України та інших військових формувань і може бути вико­ристаний для ведення бойових дій, бойової підготовки військ або їх забез­печення. У диспозиції ст. 411 КК конкретизовано лише певні види військо­вого майна: зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка тощо. Проте військовим майном є і будинки, інженерні споруди, комунікації, продовольство, тварини, речове та інше майно.

Майно, що не належить військовій частині, не відноситься до військово­го. У такому разі його умисне пошкодження (наприклад, автомобіля, тим­часово наданого для перевезення майна або особового складу) повинне ква­ліфікуватися не за ст. 411 КК, а за ст. 194 КК.

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 411 КК, знищення або по­шкодження особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями за контрактом предметів військового обмунди­рування, виданих їм в особисту власність. Проте знищення та пошкоджен­ня будь-яким військовослужбовцем предметів, які передбачені для видачі названим категоріям в особисту власність, але зберігаються на складах, підпадає під ознаки даного злочину, оскільки до моменту видачі це майно належить військовій частині.

Для кваліфікації за ст. 411 КК не має значення, належало знищене або пошкоджене майно тій військовій частині, де проходить службу військово­службовець, чи іншій військовій частині, знаходилося воно в індивідуально­му чи колективному користуванні або зберігалося на складі.

3. З об'єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна.

Знищення означає таку форму впливу на майно, за якої воно повністю стає непридатним для використання за цільовим призначенням і не підлягає відновленню. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Під втратою цінності майна слід розуміти випадки, коли майно фізично не перестає існувати, але стає непридатним для використання або, не втрачаючи своїх функціональних (споживчих) якостей, стає недоступним для користування.

При пошкодженні майно набуває стану, за якого втрачає повністю чи частково свої функціональні якості (наприклад, зброя не стріляє або стріляє із значними відхиленнями) або втрачає свою форму (деформація кузова автомобіля, хоча сам автомобіль рухатися може). Проте на відміну від зни­щення при пошкодженні предмет підлягає відновленню (ремонту), після чо­го може використовуватися в подальшому за своїм функціональним призначенням.

Ступінь пошкодження майна не впливає на кваліфікацію злочину. Проте якщо буде визнано, що пошкодження майна призвело до заподіяння військовій частині великої матеріальної шкоди (поряд з іншими чинниками може враховуватися і ступінь пошкодження), яка може розцінюватися як тяжкі наслідки, то дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 411 КК.

Знищення та пошкодження військового майна може бути вчинено різно­манітними способами: ударом, підривом, дією хімічних речовин, за допомо­гою різних засобів, що також для кваліфікації за ст. 411 КК значення не має і додаткової кваліфікації за іншими відповідними статтями Кримінального кодексу не потребує. Проте вчинення цих дій шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом визнано більш суспільне небезпечним і обу­мовлює кваліфікацію за ч. 2 ст. 411 КК («Положення про порядок розсліду­вання та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р.; «Положення про розслідування та облік аварій на об'єктах Служби безпеки України», затверджене наказом Голови Служби безпеки України від 5 жовтня 1999 р. № 212).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» від 2 липня 1976 р. визначено, що умисним знищенням або пошкодженням державного майна шляхом підпалу є 1 знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли ство­рюється загроза життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна во­гнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення предмета у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча ознака і тягне відповідальність зач. 1 ст. 411 КК.

Інший загальнонебезпечний спосіб — це будь-який спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється загроза життю та здо­ров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків (вибух, затоплен­ня тощо).

Умисне знищення чи пошкодження викраденого військового майна не потребує додаткової кваліфікації за ст. 411 КК, оскільки викрадення пе­редбачає можливість використання викраденого на свій розсуд.

У випадку якщо умисне знищення чи пошкодження одного військового майна пов'язане з пошкодженням іншого військового майна (наприклад, військовослужбовець з метою викрадення випилює переговорний блок, по­шкоджуючи тим самим пульт управління), то дії винної особи кваліфіку­ються за сукупністю злочинів — як розкрадання та умисне знищення чи по­шкодження майна, тобто за статтями 410 та 411 КК.

За сукупністю злочинів кваліфікується і умисне знищення чи пошкод­ження військового майна, якщо воно було взяте не з метою його розкрадання (наприклад, пошкодження автомобіля під час його угону).

Умисне знищення чи пошкодження військового майна може бути пов'язане з порушенням спеціальних правил несення військової служби (правил несення караульної, внутрішньої та інших видів служб, правил водіння та експлуатації машин та ін.). У цих випадках можлива кваліфікація за сукупністю злочинів — наприклад, якщо вартовий пошкодив майно, яке знаходилося під його охороною, то його дії кваліфікуватимуться за стаття­ми 411 та 418 КК.

Під поняттям загибель людей слід розуміти заподіяння смертінавіть однійлюдині.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти: велику матеріальну шко­ду, спричинену військовій частині внаслідок знищення чи пошкодження військового майна (при цьому у кожному конкретному випадку необхідно враховувати розмір шкоди, у тому числі затрати на відновлення майна, збит­ки, спричинені діями осіб при рятуванні майна, — наприклад, діями пожеж­ників під час гасіння пожежі, військову цінність та унікальність майна), зрив виконання завдання бойового, навчального, господарчого чи іншого характеру, спричинення тілесних ушкоджень.

Обов'язковим є встановлення причинного зв'язку між знищенням чи по­шкодженням майна і наслідками, що настали.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямо­го чи непрямого умислу. При цьому особа або ставить за мету знищення чи пошкодження військового майна, або свідомо припускає такі наслідки. Винна особа усвідомлює, що знищенню чи пошкодженню підлягає саме військове, а не якесь інше майно. Якщо винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується військове майно, а фактично таким воно не є, то вчине­не слід розцінювати як замах на знищення чи пошкодження військового майна. І навпаки, знищення чи пошкодження військового майна, коли вин­ний вважає його не військовим, а іншим (наприклад, таким, що перебуває у приватній власності), складає замах на знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК).

Необережне знищення чи пошкодження військового майна кваліфікується за ст. 412 КК.

Важливе значення має встановлення мотиву знищення чи пошкодження військового майна. Цей злочин може вчинятися з різних спонукань — помста, хуліганські мотиви тощо. Якщо ж знищення чи пошкодження військового майна скоєно з метою ослаблення держави, то дії винного по­винні кваліфікуватися за ст. 113 КК (диверсія).

Необхідно враховувати, що у випадках загибелі людей або спричинення тілесних ушкоджень суб'єктивна сторона діяння винної особи характеризується тільки необережним ставленням до цих наслідків. Якщо умисне зни­щення чи пошкодження військового майна пов'язане з умисним спричинен­ням загибелі людей чи тілесних ушкоджень,то такі діяння необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 411 та відповідною статтею розділу XI Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за злочин проти життя та здоров'я особи.

5. Суб'єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець, а також військовозобов'язаний, призваний на навчальні або перевірні збори. Питання співучасті інших осіб вирішуються на загальних підставах.

6. Частина 3 ст. 411 КК передбачає спеціальний кваліфікований склад даного злочину, який полягає у вчиненні дій, визначених ч. 2 даної статті, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (про визначення цих понять див. коментар до ст. 401 КК).







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.108.191 (0.004 с.)