ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ



Тероризування у виправних установах засуджених або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі, вчинені особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він порушує нор­мальну діяльність органів та установ кримінально-виконавчої системи, пере­шкоджає досягненню цілей покарання, а також посягає на особисту безпеку та здоров'я як представників адміністрації кримінально-виконавчих установ, так і засуджених.

2. Потерпілими від злочину можуть бути дві категорії осіб: а) засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі; б) пред­ставники адміністрації виправних установ.

Під засудженими у ст. 392 КК розуміються особи, які відбувають пока­рання у виді обмеження або позбавлення волі незалежно від їхньої по­ведінки (стали чи ні вони на шлях виправлення) у виправній установі.

До представників адміністрації належать як службові особи, наділені пра­вом застосовувати заходи заохочення та стягнення щодо засуджених (статті 71, 10713 ВТК), так і інші особи начальницького складу; військово­службовці, що несуть службу з охорони та нагляду; особи, які здійснюють у виправних установах медичне обслуговування, культурно-просвітну роботу, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання; адміністративний та інже­нерно-технічний персонал цих установ. Напади, здійснені у виправних уста­новах на працівників правоохоронних органів чи суддів, а також інших осіб, діяльність яких хоч і пов'язана зі здійсненням правосуддя, але які не є пред­ставниками адміністрації (наприклад, адвокатів), слід кваліфікувати за стат­тями 342, 345, 348, 349, 377, 379, 398 та 400 КК.

3. З об'єктивної сторони злочин вчиняється лише шляхом активної по­ведінки — дії, яка виражається в одній з таких форм: а) тероризуванні засу­джених; б) нападі на адміністрацію; в) організації (створенні) організованої групи для тероризування засуджених або нападу на адміністрацію; г) ак­тивній участі у такій (організованій) групі.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є місце вчинення злочину — виправна установа, призначена для відбування (виконання) покарань у виді обмеження або позбавлення волі. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених дій незалежно від того, чи спричинила вона які-небудь наслідки.

4. Під тероризуванням засуджених слід розуміти застосування до них фізичного насильства (побоїв, мордувань, катувань, тілесних ушкоджень) або погрози їх застосування (у тому числі погрози вбивством) з метою при­мусити засуджених відмовитися від сумлінного ставлення до праці, дотри­мання правил режиму та внутрішнього розпорядку або з метою підкорити їх своїм незаконним вимогам, змусити виконувати обов'язки, покладені на винного, а також вчинення таких дій з помсти за виконання громадських обов'язків зі зміцнення дисципліни та порядку у виправній установі чи глумі та знущанні над засудженими з метою їх залякування та перешкод­жання виконанню покарання.

Застосування фізичного насильства, погроз або знущань над засуджени­ми, насильницьке заволодіння їхнім майном на ґрунті особистих неприязних стосунків або з інших спонукань, що не мають на меті дезорганізацію робо­ти виправної установи, не може бути кваліфіковане за ст. 392 КК і має наслідком відповідальність за злочини проти особи чи власності.

5. Під нападом на адміністрацію слід розуміти вчинення насильницьких дій (незаконне позбавлення волі, заволодіння зброєю, завдання побоїв, застосу­вання мордувань, катувань, заподіяння тілесних ушкоджень), а також погро­зу застосування насильства (у тому числі погроза вбивством) щодо представ­ників адміністрації (хоча б одного з них) у зв'язку з їхньою службовою діяльністю. Такі дії також вчиняються або з метою протидії (перешкоджання) законній діяльності адміністрації, або з мотивів помсти за таку діяльність.

6. Погроза насильством може розглядатись як один із способів нападу ли­ше за умови, якщо є реальні підстави побоюватися негайного її приведення у виконання. Якщо погроза є обіцянкою застосувати насильство лише у майбутньому (наприклад, після звільнення від покарання), такі дії не мо­жуть кваліфікуватися за ст. 392 КК і за наявністю необхідних підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 345 КК (див. коментар до ст. 345 КК).

7. Тероризування засуджених чи напад на адміністрацію, поєднані з неза­конним позбавленням волі, умисним завданням побоїв, застосуванням мор­дувань та катувань, заподіянням легких, середньої тяжкості та тяжких тілес­них ушкоджень, охоплюються ознаками ст. 392 КК і додаткової кваліфікації не потребують. Якщо тероризування або напад виразилися в умисному вбивстві потерпілого, дії винного слід кваліфікувати за статтями 115 та 392 КК. Якщо вчинення зазначених дій супроводжувалося захопленням за­ручників, без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 147 КК), вчинене охоплюється ознаками ст. 392 КК й додаткової кваліфікації не потребує. Захоплення за­ручників за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 147 КК) або передбаченого ст. 349 КК слід кваліфікувати за сукупністю із ст. 392 КК.

8. Під організацією (створенням) організованої групи слід розуміти ство­рення з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію такої злочинної групи, яка відповідає ознакам ч. З ст. 28 КК. Діяльність організа­тора такої групи характеризується ознаками, передбаченими у ч. З ст. 27 КК (див. коментар до статей 27 та 28 КК).

9. Активна участь в організованій групі припускає такі дії учасника гру­пи, які охоплюються ознаками ч. З ст. 28 КК і можуть виражатися у схи­лянні окремих засуджених до тероризування інших засуджених або до на­паду на адміністрацію, підшукуванні необхідних засобів чи знарядь злочи­ну, безпосередньої участі у нападах та в інших подібних діях, спрямованих на реалізацію плану організованої групи. За статтею 392 КК карається не будь-яка, а лише активна участь в організованій групі.

10. Створення організованої групи та активна участь у ній визнаються закінченим злочином навіть у тому випадку, коли така група ще не вчинила намічених злочинних дій. У таких випадках відповідальності за стат­тею 392 КК підлягають організатори та активні учасники групи. Створення у виправній установі злочинної організації або озброєної банди слід кваліфікувати тільки за статтями 255 або 257 КК.

11.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою. При створенні організованої групи та активній участі у ній метою є тероризування засуджених чи напад на адміністрацію, а в ціло­му мета злочину — дезорганізувати роботу виправної установи та перешко­дити здійсненню діяльності щодо виконання покарання.

12.Суб'єкт злочину — спеціальний: засуджений, який відбуває покаран­ня у виді обмеження волі (ст. 61 КК), позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) чи довічне позбавлення волі (ст. 64 КК). Якщо співучасником злочину є особа, яка не відбуває ці покарання, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною статей 27 та 392 КК.





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.66.86 (0.008 с.)