Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Методика навчання на першому етапіСодержание книги
Поиск на нашем сайте Розпочинаючи розучування вправи, дуже важливо, щоб учні усвідомили мету і завдання дій, прикладне і спортивне значення вправи, її місце в життєдіяльності та в спортивному вдосконаленні (дивись “Принцип свідомості й активності”). Сильним мотивом активізації діяльності учнів є інформація про найвищі досягнення з даного виду діяльності (стрибки у висоту, довжину, біг тощо) та про навчальні нормативи і найвищі результати ровесників, учнів даної школи, найближчі завдання навчання. Пам’ятаймо, що лише зацікавлене ставлення учня до вивчення чергової вправи принесе позитивний результат. Визначаючи руховий досвід учнів і поповнюючи його, вчитель одночасно визначає метод розучування запланованої вправи (“дивись методи розучування рухових дій”) і можливості учнів щодо її засвоєння шляхом пробного виконання. З метою формування уявлення про особливості виконання вправи після одержання учнями відповідних знань її демонструють. До демонстрації вправ на першому етапі висуваються такі вимоги: · демонстрація повинна бути природною і досконалою, непридатним є надмірний варіант демонстрації. Вправу потрібно продемонструвати у такому вигляді, як цього будуть вимагати в учнів; · акцент при першій демонстрації роблять на ці рухи, які важко пояснити; · створюючи уявлення про вправу демонструвати її будуть неодноразово. При цьому в кожній демонстрації слід акцентувати увагу учнів на інші деталі; · для того, щоб викликати у всіх учнів почуття впевненості в можливості досягнення успіху, добре, якщо вправу демонструє однокласник; · ефективними засобами демонстрації на цьому етапі є муляжі, макети, імітаційний показ, уповільнені кінокільцівки, які дозволяють учителю (як і в попередньому випадку) коментувати хід виконання вправи; · при повторних демонстраціях слід міняти не тільки об’єкти спостереження, але і місце учнів при цьому; · нарешті, на першому етапі застосовують демонстрацію помилок учнів. Демонструвати помилки вчитель має право лише тоді, коли впевнений, що точно відтворить їх. Необ’єктивна демонстрація помилки дезорієнтує учня. Демонструючи помилки, не можна ображати учнів, перекривляти їх. Найкращим способом демонстрації помилок є демонстрація на інших учнях, які допускають аналогічні огріхи у виконанні вправи, що вивчається. Після демонстрації вчитель пояснює техніку вправи, що вивчається. До пояснення, покликаного формувати уявлення, висуваються такі вимоги: · поясненнюючи говоріть не стільки про зовнішню структуру вправи, скільки про внутрішню суть рухової дії, причинно-наслідкові зв’язки окремих її рухів; · деталізувати техніку на першому етапі не слід, оскільки перевантаження учня одержаною інформацією може негативно позначитись на якості виконання вправи; · при поясненні техніки спирайтесь на руховий досвід учнів, викликайте асоціативні відчуття; · говоріть учневі не тільки як потрібно виконувати рухову дію, але і чому саме так, адже досвід може свідчити про інше; · чергуйте пояснення з демонстрацією і поєднуйте їх; · не говоріть учням про те, що вийде в них само по собі, або в окремих випадках говоріть навіть навпаки і, тоді вони виконають правильно. Наприклад, навчаючи опорного стрибка, акцентуйте, що наскок на місток слід робити на пальці прямих ніг, хоча при описанні техніки вказують, що наскок виконується на злегка зігнуті ноги. Після розповіді про вправу, її демонстрації та пояснення техніки учні приступають до практичного оволодіння руховою дією освоюючи її загалом або по частинах. При цьому: · широко використовуйте фізичну допомогу (дивись відповідний методичний прийом); · пам’ятаймо, що засвоєнню вправи допомагають зорові орієнтири (особливо орієнтири-стимули) та різноманітні звукові сигнали, але їх слід припинити до того, як вони стануть часткою умовно-рефлекторних зв’язків; · в процесі практичного виконання вправ учні повинні спиратись на власний руховий досвід, а в перервах між спробами “виконувати” вправи в уяві – ідеомоторне тренування (дивись відповідний методичний прийом); · радьте учням використовувати самоприклади, самозвіти, самопроговорювання і таке інше, що може мобілізувати їх свідомість; · використовуйте тренажери, які допоможуть учням одержати правильні м’язові відчуття; · поділіться з учнями власним досвідом про м’язові відчуття при правильному виконанні вправи, яку вони вивчають; · допомагаючи учням успішно засвоювати вправу, використовуйте різноманітні форми їх інформування про допущені помилки та шляхи їх усунення.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 219; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.105.199 (0.007 с.) |