Основи методики розвитку витривалості

 

Загальна характеристика витривалості

4.2. Фактори, що зумовлюють витривалість людини

Засоби виховання витривалості

Методика вдосконалення загальної витривалості

Методика розвитку швидкісної витривалості

Методика розвитку силової витривалості

4.6.1. При застосуванні вправ з обтяженням масою предметів, з еластичними предметами тощо

4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м’язів

4.6.3. Параметри навантажень при застосуванні ізометричних вправ

4.6.4. При розвитку силової витривалості ніг за допомогою стрибкових вправ

Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках

Вікова динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком

Контрольні питання

 

Загальна характеристика витривалості

Різні люди мають різну здатність виконувати певні види робіт. Одні успішно виконують високоінтенсивну роботу і зазнають труднощів при тривалій роботі. Одні виконують роботу тривалий час не знижуючи інтенсивності, інші – швидко знижують інтенсивність і припиняють роботу. Окремі особи (включаючи і дітей) мають дивовижну працездатність. Фізкультурно-спортивні події багаті на такі факти, як наприклад: норвежець Дік Тот за 24 години пробіг 261 км. В міжнародних змаганнях зі спортивної ходьби на 100 км у Женеві в 1983 році взяла участь 7-річна швейцарка Наталі Ліндер, 10-річний американець. 42-річний австралієць Рон Грант подолав відстань 400 м по розпечених до 40-600С піщаних дюнах австралійської пустелі за 3 доби 17 годин і 52 хвилини. 11-річний англійський школяр Томас Грегорі за 12 годин переплив протоку Ла-Манш. Що дозволило їм продемонструвати такі високі показники працездатності? Очевидно, кожен читач відповість – витривалість. І насправді витривалість людського організму має величезні ресурси, які за певних умов можна реалізувати. Щоб переконатись в цьому, досить згадати ще такі факти: більше, як 6 діб (142 год.15 хв.) безперервно грали в теніс два молоді американці, а австралієць Яніс Курас у 1987 році подолав 1005 км за 5 діб, 14 годин і 47 хвилин.

Хто ж витриваліший? Той, хто за рівних умов може ефективніше виконувати фізичну роботу (Яніс Курас), чи той, хто за визначений час виконає більшу кількість роботи(Дік Тот)? І в першому, і в другому випадку якість роботи чітко обумовлюється, але її критерії дещо інші. Витривалість є немов би зворотньою стороною втоми. Більш витривалим є той, хто за інших рівних умов менше втомлюється, або втома в нього наступає пізніше.

Отже, фізична витривалість як рухова якість людини – це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності.

Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.

В залежності від об’єму м’язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:

· локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об’єму м’язової маси;

· реґіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м’язової маси;

· тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м’язів.

Між названими видами втоми (витривалості) немає прямої залежності. Найчастіше у професійній, побутовій, спортивній діяльності ми стикаємось з тотальною втомою, тому надалі будемо розглядати переважно питання вдосконалення витривалості стосовно роботи, що вимагає функціонування більшої частини опорно-рухового апарату.

Втома розвивається поступово, і в її розгортанні можна умовно виділити три фази:

· фаза звичайної втоми;

· фаза компенсованої втоми;

· фаза декомпенсованої втоми.

В залежності від специфіки роботи розрізняють загальну та спеціальну витривалість.