Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси

Цей напрямок в методиці силової підготовки в літературі ще називають методом повторних зусиль. Він полягає у такій організації тренувального процесу, яка сприяє інтенсивному розщепленню білків у м’язах, продукти розпаду яких стимулюють їх синтез у період відновлення з наступною компенсацією міозину і відповідним зростанням м’язової маси.

Цей шлях розвитку максимальної сили найдоцільніший у фізичному вихованні дітей та підлітків, оскільки сприяє не тільки вдосконаленню їх сили, але й загальному зміцненню функціональних можливостей вегетативних систем.

Позитивними сторонами цього шляху збільшення м’язової сили є також:

· можливість контролювати техніку виконання рухових дій;

· зниження небезпеки одержати травму;

· можливість уникати натужувань, які негативно позначаються на здоров’ї учнів.

 

Найефективнішими засобами силової підготовки є вправи:

· з обтяженням масою предметів;

· з подоланням опору еластичних предметів;

· на спеціальних тренажерах.

Досить ефективними є також вправи:

· з опором партнерів;

· у подоланні опору маси власного тіла;

· у подоланні опору маси власного тіла з додатковими обтяженнями.

В процесі силової підготовки учнів використовують інтервальний та комбінований методи. При цьому величина опору підбирається індивідуально і повинна бути такою, щоб конкретний учень міг долати його протягом 25-30 с до втоми. Така тривалість роботи призводить до вичерпання засобів фосфогенів і активізації розщеплення білків. Тривалість до 10 с і більше 40-45 с не сприяє ефективному зростанню м’язової маси.

Велике значення для розвитку м’язової маси має темп виконання вправ. Найвищого тренувального ефекту можна досягнути при виконанні долаючої фази рухової дії за 1,0-1,5 с, а поступливої - за 2,0-3,0 с. при такому темпі на одноразове виконання вправи витрачається від 3,0 до 4,5 с. Якщо отриману тривалість роботи (20-35 с) поділити на оптимальну тривалість одного повторення, то одержимо необхідну кількість повторень в одному підході, що складає від 6-8 до 10-12 разів (рис. 12).

Кількість підходів у роботі з початківцями складає 2-3; з підготовленими особами – до 5-6 на одну групу м’язів.

В одному занятті рекомендують проробляти не більше однієї третини скелетних м’язів. Між підходами застосовується активний екстремальний інтервал відпочинку (відновлення ЧСС до 101- 120 уд/хв). Між серіями вправ для різних груп м’язів – повний комбінований інтервал відпочинку (91-100 уд/хв).

При активному відпочинку виконують повільну ходьбу, дихальні вправи, вправи на розслаблення і розтягування.

Програма силової підготовки*, яка складається на 4-6 тижнів і після досягнення адаптаційних процесів повинна мінятись, може будуватись або за принципом комплексного розвитку різних м’язових груп, або почергового розвитку певних м’язових груп.

Рис. 12. Залежність між кількістю повторень вправи

у одному підході (величина обтяження 50-75%) та приростом сили.

(Літературні дані узагальнені дані М.М. Линцем).

При комплексному розвитку різних м’язових груп тижнева програма може на суміжних заняттях передбачати вплив на різні групи м’язів. Наприклад: 1-ше заняття – м’язи рук і плечового пояса; 2-ге – м’язи тулуба; 3-тє – м’язи ніг і тазу. У подальших заняттях цей цикл повторюється протягом 4-6 тижнів.

Така побудова системи суміжних занять досить ефективна у роботі з початківцями.

При почерговому розвитку певних м’язових груп на кожному занятті протягом 4-6 тижнів розвиваються одні і ті ж м’язові групи. Коли досягнуто необхідного тренувального ефекту, переходять до розвитку інших груп м’язів, а для збереження досягнутого тренувального ефекту слід продовжувати виконання силових вправ для уже розвинутих м’язів, але з навантаженням, що становить 30-40% від тих, що мали місце у розвиваючому циклі.

Слід зауважити, що при будь-якій системі побудови занять великі повторні навантаження на одні і ті ж групи м’язів слід планувати один раз на 2-3 доби.