Тема 1. Предмет, завдання і система криміналістики

Лекція – 2 години

 

1. Предмет та система криміналістики. Закономірності обʼєктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою.

2. Закони розвитку науки криміналістики.

 

3. Загальне та окремі завдання криміналістики на сучасному етапі розвитку суспільства і формування правової держави.

4. Система криміналістики.

 

Тема 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика

Лекція – 2 години

 

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

 

2. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація.

 

3. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

 

4. Поняття і сутність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики.

 

Тема 3. Судова фотографія і відеозйомка

Лекція – 2 години

 

1. Поняття судової фотографії та її значення.

2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки.

3. Види судово-дослідницької фотографії.

4. Судовий відеозапис.

 

Тема 4. Трасологія

Лекція – 2 години

1. Предмет, система і завдання трасології. Наукові засади трасології.

 

2. Механізм утворення слідів та їх класифікація в криміналістиці.

 

3. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів. Засоби та методи виявлення та вилучення слідів.

 

4. Види та характеристика слідів: людини (рук, рукавичок, ніг, взуття, тіла, одягу, зубів, виділень організму), транспортних засобів, знарядь злому і інструментів, матеріалів, речовин і виробів.

 

Тема 5. Зброєзнавство

Лекція – 2 години

1. Поняття і завдання судової балістики.

 

2. Види та характеристика обʼєктів балістичного дослідження: зброї, боєприпасів, слідів пострілу.

 

3. Можливості судово-балістичної експертизи.

 

4. Холодна зброя: поняття, класифікація. Питання, що вирішуються експертизою холодної зброї.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Предмет, завдання і система криміналістики

 

Семінар – 2 години

 

1. Предмет та система криміналістики. Закономірності обʼєктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою.

2. Закони розвитку науки криміналістики.

 

3. Загальне та окремі завдання криміналістики на сучасному етапі розвитку суспільства і формування правової держави.

4. Система криміналістики.

 

Література

1-36

 

Тема 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика

 

Семінар – 2 години

 

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

 

2. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація.

 

3. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

 

4. Поняття і сутність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики.

 

 

Література

1-36

 

Тема 4. Трасологія

 

Семінар – 2 години

1. Предмет, система і завдання трасології. Наукові засади трасології.

2. Механізм утворення слідів та їх класифікація в криміналістиці.

 

3. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів. Засоби та методи виявлення та вилучення слідів.

 

4. Види та характеристика слідів: людини (рук, рукавичок, ніг, взуття, тіла, одягу, зубів, виділень організму), транспортних засобів, знарядь злому і інструментів, матеріалів, речовин і виробів.

 

Література

1-36

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Значення криміналістичної ідентифікації і діагностики для розкриття і розслідування злочинів.

 

2. Ідентифікація особи за голосом (фоноскопічна експертиза): сутність, коло питань, що вирішуються, особливості підготовки матеріалів для дослідження.

 

3. Закономірності обʼєктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою.

4. Методи і засоби виявлення, фіксації і вилучення слідів рук людини.

5. Прийоми і методи судово-оперативної фотографії.

 

6. Основні напрями застосування методу "словесного портрету" в розкритті та розслідуванні злочинів.

 

7. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її практичне значення для розслідування злочинів.

 

8. Ознаки письмової мови і почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.

9. Судово-дослідницька фотографія: поняття, методи.

10. Поняття, криміналістичні ознаки і класифікація холодної зброї.

11. Види і характеристика методів криміналістики.

12. Поняття судової балістики, її наукові засади.

 

13. Співвідношення і звʼязок криміналістики з юридичними науками (кримінальним правом, кримінально-процесуальним правом, оперативно-розшуковою діяльністю).

 

14. Методи і засоби виявлення, фіксації і вилучення слідів ніг та взуття (обʼємних і поверхневих).

15. Система криміналістики, її основні поняття.

 

16. Поняття та характеристика вогнепальної зброї: криміналістичні ознаки, класифікація.

 

17. Звʼязок криміналістики з іншими науками (логікою, психологією, психіатрією, судовою медициною).

18. Види та характеристика слідів вогнепальної зброї, їх класифікація.

 

19. Комплектація науково-технічних засобів, що використовуються в слідчій діяльності.

20. Зміст і завдання криміналістичного дослідження письма.

21. Судова фотографія: поняття, види.

 

22. Поняття криміналістичної одорології. Способи збирання та напрями використання одорологічної інформації в розкритті та розслідуванні злочинів.

 

23. Криміналістичні правила оформлення фототаблиць – додатків до процесуальних документів.

 

24. Поняття та завдання криміналістичної реєстрації. Наукові та правові засади криміналістичного обліку.

25. Загальне та окремі завдання криміналістики.

 

26. Криміналістичні правила поводження з вогнепальною зброєю та відомості, які необхідно відображати про неї в процесуальних документах.

27. Предмет науки криміналістики, сучасна концепція його визначення.

 

28. Криміналістичні обліки: поняття, види, система.

 

29. Правові, організаційні, етичні і тактичні засади використання техніко-криміналістичних засобів.

 

30. Техніко-криміналістична експертиза документів: поняття, види, коло питань, що вирішуються, підготовка матеріалів для призначення.

31. Поняття і сутність криміналістичної діагностики.

 

32. Поняття та класифікація мікрообʼєктів. Прийоми і засоби виявлення, вилучення та дослідження мікрообʼєктів.

 

33. Виникнення і розвиток науки криміналістики. Криміналістичні заклади України.

 

34. Основне коло питань, які вирішуються криміналістичним дослідженням зброї і боєприпасів.

 

35. Технічні засоби та прийоми виявлення, фіксації, вилучення і дослідження слідів злочину та речових доказів.

 

36. Поняття "словесний портрет" і методика його складання. Принципи опису зовнішності людини за методом "словесного портрету".

37. Види та форми криміналістичної ідентифікації.

 

38. Поняття письма, письмової мови та почерку. Властивості почерку, які дають можливість ідентифікувати особу.

 

39. Поняття і структура криміналістичної техніки. Характеристика основних галузей криміналістичної техніки.

40. Поняття та види криміналістичного дослідження документів.

 

41. Поняття ідентифікаційних властивостей і ознак, які визначають можливість криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.

 

42. Почеркознавча експертиза: поняття, коло питань, що вирішуються, підготовка матеріалів для призначення.

43. Обʼєкти і субʼєкти криміналістичної ідентифікації.

 

44. Поняття документів, їх класифікація. Правила поводження з документами-речовими доказами.

 

45. Стадії криміналістичної ідентифікації. Структура ідентифікаційної експертизи.

 

46. Поняття та наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності, їх ідентифікаційне значення.

47. Види та характеристика слідів транспортних засобів.

48. Завдання і методика слідчого огляду документів.

 

49. Особливості фотографування окремих обʼєктів: місця події, живих осіб, трупа, речових доказів.

50. Джерела інформації про ознаки зовнішності людини.

51. Види та характеристика слідів знарядь злому і інструментів.

52. Технічне дослідження документів: поняття, зміст і види.

53. Механізм утворення слідів і їх класифікація.

54. Види підробок документів та їх характеристика.

55. Види та характеристика слідів людини, їх інформативна сутність.

 

56. Принципи криміналістики, закони розвитку науки криміналістики.

57. Предмет, система і завдання трасології. Наукові засади трасології.

 

58. Критерії допустимості спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.

 

59. Особливості застосування відеозапису: види, способи і засоби його здійснення при проведенні слідчих дій.

 

 

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС (Ч.2)

 

Загальні положення. Навчальна дисципліна"Кримінальний процес"єоднією з основних навчальних дисциплін з підготовки фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" та "спеціаліст" за спеціальністю "Правознавство" у всіх вищих юридичних навчальних закладах України.

 

Кримінальний процес як навчальна дисципліна розглядає поняття, завдання, стадії, засади кримінального провадження, стадій, кримінальне процесуальне законодавство та сферу його дії, правовий статус субʼєктів кримінально-процесуальної діяльності, теорію кримінально-процесуальних доказів та доказування, процесуальні акти, відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження, а також положення щодо процесуальної діяльності, яка відбувається у кожній стадії кримінального процесу, особливих порядків кримінального провадження та міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

 

Предметом цієї навчальної дисципліни є вивчення кримінально-

 

процесуального права; теорії та практики кримінальної юридичної діяльності щодо складання документів та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

 

Метою навчальної дисципліни "Кримінальний процес"є:навчаннястудентів кримінально-процесуальному праву України; розвиток умінь щодо: самостійного опрацювання нормативно-правових актів у сфері кримінального судочинства та відповідної навчальної літератури, узагальнення практики роботи органів кримінальної юстиції щодо кримінального провадження; формулювання власних висновків на підставі інформації наукового та статистичного характеру, яка отримана у процесі навчання; оцінки правових ситуації, які виникають у процесі кримінальної процесуальної діяльності; прийняття процесуальних рішень тощо; виховання у студентів прагнення підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівні, повагу до фундаментальних принципів існування держави та суспільства – законності, гуманізму, справедливості тощо.

 

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

 

- кримінально-процесуальне право України;

 

- норми Конституції та Кримінальне процесуальне законодавство, основні напрями нормотворчої (законопроектної) роботи у сфері кримінального судочинства;

 

- законодавство України у сфері охорони правопорядку, а також відповідних галузей права, у випадках опрацювання міжгалузевих правових питань, які передбачених навчальною програмою;

 

- засади побудови, функціонування та взаємодії судів, правоохоронних та правозахисних органів України;

 

- нормативно-правові акти (постанови, ухвали, рішення, узагальнення) судової гілки влади у сфері кримінального судочинства;

 

- основну навчально-методичну, навчальну та наукову літературу, яка стосується вивчення навчальної дисципліни;

- загальні засади наукової роботи у сфері кримінального судочинства.

 

Науково-педагогічним працівникам під час проведення занять необхідно звернути увагу на уміння студентів:

 

- показувати рівнобічні, системні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно правильно його подавати;

 

- повʼязувати теорію з практикою, вільно виконувати задачі, завдання та правильно відстоювати прийняті рішення;

 

- самостійно узагальнювати і викладати навчальний матеріал, не допускаючи помилок та проявляти творчі здібності у розумінні, поданні і використанні навчально-програмового матеріалу;

 

- опрацьовувати навчальну літературу та нормативно-правові акти у сфері кримінального судочинства;

 

- аналізувати наукову та статистичну інформацію, а також роботи власні висновки та висувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів кримінальної юстиції;

 

- самостійно тлумачити нормативно-правові акти кримінально-процесуального характеру;

- розвʼязувати ситуаційні завдання передбачені навчальною програмою.

 

Основними формами проведення занять з навчальної дисципліни

 

"Кримінальний процес" є лекційні, семінарські та практичні заняття. Для лекційних, семінарських і практичних занять студент повинен мати робочий зошит і робити у ньому необхідні записи: основних положень лекції; конспектування рекомендованих нормативних актів та літератури; письмове вирішення задач з обґрунтуванням відповідно до норм чинного законодавства, положень теорії та існуючої практики. Під час самостійної роботи студенти готуються до проведення семінарських та практичних занять з відповідно теми передбаченої цією навчальною програмою.

 

Студенти мають право отримати консультацію у науково-педагогічного працівника, який проводить заняття у відповідній навчальній групі. За структурою відповідь на питання семінару повинна складатись із вступу, основної частини, висновку. За змістом охоплювати норми чинного законодавства, положення теорії кримінального процесу, проблеми практики тощо. Перелік нормативних актів та літератури подається до кожної теми окремо. При підготовці до занять потрібно творчо використовувати літературні джерела, з урахуванням норм нового Кримінального процесуального кодексу України.

 

При підготовці до практичних занять студенти повинні завчасно вирішити ситуаційні завдання зазначені у цій робочій навчальній програмі. Результати

 

поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять та успішності.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Апеляційне провадження –це стадія кримінального процесу,в якій суд

 

апеляційної інстанції переглядає судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у звʼязку з поданою на них апеляційною скаргою.

 

Виконання судових рішень –це стадія кримінального процесу,в якій суд,що постановив рішення, вирішує усі питання, що виникають у звʼязку зі зверненням цього рішення до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання.

 

Виправданий –обвинувачений,виправдувальний вирок суду щодо якогонабрав законної сили.

 

Державне обвинувачення –процесуальна діяльність прокурора або іншоїуповноваженої КПК України, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

 

Дізнання –форма досудового розслідування,в якій здійснюєтьсярозслідування кримінальних проступків.

 

Докази –фактичні дані,отримані у передбаченому Кримінальнимпроцесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

 

Доказування полягає у збиранні доказів,їх закріпленні,перевірці,відповідній оцінці та отриманні обґрунтованих висновків в кримінальному провадженні. Доказування в кримінальному судочинстві як різновид процесу пізнання є діяльністю розумовою, що протікає відповідно до законів логіки, у визначених логічних формах.

 

Досудове розслідування –стадія кримінального провадження,якапочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

 

Досудове слідство –форма досудового розслідування,в якій здійснюєтьсярозслідування злочинів.

 

Експерт –особа,яка володіє науковими,технічними або іншимиспеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження обʼєктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення

 

кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

 

Загальні положення досудового розслідування –це встановлені закономправила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш суттєві вимоги, які предʼявляються до порядку провадження процесуальних дій і прийняття рішень. В них містяться правові вимоги, які забезпечують виконання в цій стадії принципів і завдань кримінального процесу.

 

Запобіжні заходи –частина заходів забезпечення кримінальногопровадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

 

Засади кримінально-процесуального права –це закріплені в правовихнормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

 

Засуджений –обвинувачений,обвинувальний вирок суду щодо якогонабрав законної сили.

 

Захисник –адвокат,який здійснює захист підозрюваного,обвинуваченого,засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

 

Заходи забезпечення кримінального провадження −передбаченікримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

 

Заявник –фізична або юридична особа,яка звернулася із заявою абоповідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

 

Зупинення досудового розслідування –це тимчасова вимушена перерва упровадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.

 

Касаційне провадження –це стадія кримінального процесу,в якій судкасаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у звʼязку з поданою на них касаційною скаргою.

 

Кримінальне провадження –досудове розслідування і судовепровадження, процесуальні дії у звʼязку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

 

Кримінальний процес (кримінальне судочинство) –це діяльністьуповноважених субʼєктів, спрямована на захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності та реалізацію інших норм кримінального закону, охорону прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та вирішення інших завдань, які поставлені перед нею, що здійснюється на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законом.

 

Кримінальний процес як галузь науки –це галузь правової науки,

 

предметом дослідження якої є кримінально-процесуальне право, практика його застосування, а метою – вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики діяльності субʼєктів кримінального процесу.

 

Кримінальний процес як галузь права (кримінальне процесуальне право) –це одна із галузей права України,сукупність правових норм,щорегулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також інших фізичних та юридичних осіб, що залучаються у сферу кримінального судочинства, під час кримінального провадження.

 

Кримінальний процес як навчальна дисципліна –це дисципліна,якувивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінально-процесуальне законодавство, практика його застосування, а також наука кримінального процесу.

 

Кримінальний процес як специфічний вид діяльності –це врегульованакримінально-процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також на вирішення питань, повʼязаних із виконанням судових рішень.

 

Кримінальні процесуальні норми –це встановлені державоюзагальнообовʼязкові правила поведінки субʼєктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках – засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності.

 

Кримінально-процесуальна форма –це визначений законом порядоккримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

 

Кримінально-процесуальні гарантії –це передбачені кримінальнимпроцесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, виконання його завдань.

 

Кримінально-процесуальні документи –це письмові документи,складеніна підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим на те субʼєктом у звʼязку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у якому зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.

 

Кримінально-процесуальні правовідносини –це врегульовані

 

кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у звʼязку зі здійсненням кримінального провадження.

 

Обвинувачений –особа,обвинувальний акт щодо якої переданий до суду упорядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

 

Обвинувачення –твердження про вчинення певною особою діяння,передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

 

Підготовче провадження –це стадія кримінального процесу,в якій суддяодноособово за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника) здійснює процесуальну діяльність спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.

 

Підозрюваний –особа,якій у порядку,передбаченому статтями276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

 

Підсудність у кримінальному провадженні –це сукупність специфічниххарактеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обовʼязок розгляду даного провадження у першій інстанції.

 

Повідомлення особи про підозру –це одне із важливих процесуальнихрішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа стає набуває статусу підозрюваного.

 

Понятий –особа,яка запрошена слідчим,прокурором для участі у слідчихдіях: предʼявлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі повʼязаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатимуть це за доцільне.

 

Потерпілий –фізична особа,якій кримінальним правопорушенням завданоморальної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

 

Предмет доказування –це сукупність передбачених кримінальнимпроцесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожному кримінальному провадженню і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті (ст. 91 КПК України).

Предмет цивільного позову –матеріально-правова вимога позивача до

 

підозрюваного, обвинуваченого чи фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (цивільного відповідача) про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

 

Представник цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні –особа,яка у кримінальному провадженні маєправо бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.

 

Присяжні –громадяни України,які у випадках,передбаченихпроцесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 63 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

 

Притягнення до кримінальної відповідальності –стадія кримінальногопровадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

 

Провадження за нововиявленими обставинами –це стадіякримінального процесу, в якій судове рішення, що набрало законної сили, переглядається у звʼязку з нововиявленими обставинами, тобто такими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ст. 459 КПК).

 

Прокурор –Генеральний прокурор України,прокурор АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень, визначених КПК України.

 

Прокурор –субʼєкт кримінального процесу,що бере участь у всіх йогостадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.

 

Процесуальні витрати –витрати на забезпечення кримінальногопровадження, відшкодування яких покладається на певних його учасників та на державу. Вiднесення до них витрат, повʼязаних з кримінальним провадженням, але не передбачених статтями 118-123 КПК, недопустимо.

 

Процесуальні строки –встановлені законом,прокурором або судомпроміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобовʼязані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

 

Свідок –фізична особа,якій відомі або можуть бути відомі обставини,щопідлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

 

Слідчий –службова особа органу внутрішніх справ,органу безпеки,органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

 

Слідчий суддя –суддя суду першої інстанції,до повноважень якогоналежить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції визначається зборами суддів із складу суддів цього суду.

 

Слідчі дії –це регламентовані нормами процесуального права таздійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів.

 

Спеціаліст –особа,яка володіє спеціальними знаннями та навичкамизастосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

 

Стадії кримінального процесу –це відносно самостійні етапикримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом субʼєктів процесуальної діяльності, властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими рішеннями.

 

Сторони кримінального провадження –з боку обвинувачення:слідчий,

 

керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

 

Субʼєкти кримінального процесу –це державні органи та посадові особи,які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обовʼязки.

 

Суд –це єдиний державний орган,на який покладена функція правосуддя.Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють

 

професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні.

 

Суд апеляційної інстанції –Апеляційний суд Автономної РеспублікиКрим, апеляційний суд області, міста Києва чи Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення.

 

Суд касаційної інстанції –Вищий спеціалізований суд України з розглядуцивільних і кримінальних справ.

 

Суд першої інстанції –районний,районний у місті,міський таміськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження.

 

Суддя –голова,заступник голови,суддя Верховного Суду України,Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя; а також присяжний.

 

Судове провадження –кримінальне провадження у суді першої інстанції,яке включає попереднє судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

 

Судовий розгляд –центральна стадія кримінального процесу,в якій судколегіально або суддя одноособово за участю сторін судового провадження розглядає і вирішує матеріали кримінального провадження по суті, тобто вирішує питання про наявність чи відсутність діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, про наявність складу кримінального правопорушення у цьому діянні, про наявність чи відсутність вини обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення, про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші питання, передбачені законом.

 

Учасники кримінального провадження –сторони,потерпілий,йогопредставник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.