Упаковка та оцінка якості крапель.

Упаковка і закупорювання готового розчину является одним із завершальних етапів технології розчинів. Рівень рідини у флаконі не повинен бути вище його плічок. Для закупорювання флаконів застосовують коркові та пластмасові пробки. Кращими сортами коркових пробок є оксамитові і полубархатние, що відрізняються дрібної пористістю, чистотою і пружністю. Коркову пробку підбирають трохи більшого розміру, ніж отвір флакона.. Пластмасові пробки випускають розмірам, відповідно отвору флаконів. Пробку вставляють, тримаючи флакон на вазі за горлечко (щоб уникнути поранень).

Під коркову пробку обов'язково підкладають гурток пергаментного або вощеного паперу, а в деяких випадках для зміцнення пробки і надходження лікарського препарату до хворого в «закупореному» вигляді горлечко флакону закривають паперовим ковпачком, який знизу обв'язують міцною ниткою. Кінці нитки виводять на поверхню ковпачка і приклеюють до неї за допомогою круглої марки з реквізитом аптеки. Пробку можна закріплювати також за допомогою клейової смолки різних складів.
При оформленні на флакони наклеюються етикетки відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

Контроль якості готового препарату (розчину) проводять відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Звертають увагу на прозорість розчинів, колір, запах, смак (дитячі), відхилення в об'ємі і т. д.

Якість приготовлених крапель оцінюють так само, як і інших форм, тобто перевіря­ють документацію (рецепт, паспорт), оформлення, упаковку, колір, запах, відсутність механічних включень, відхилення в об'ємі.

Важливим фактором підвищення якості крапель для носа і вушних крапель є засто­сування буферних розчинників, стабілізаторів і інших допоміжних речовин, що забезпе­чують терапевтичну ефективність, стабільність та інші показники.

Недоліком крапель для носа (водних розчинів лікарських речовин) є короткочасність терапевтичної дії. Тому для пролонгації дії лікарських речовин рекомендується вводи­ти до складу крапель синтетичні полімери - 1% метилцелюлози або 1 % оксипропілме-тилцелюлози, або 4% спирту полівінілового.

Становить інтерес використання інтраназального шляху введення лікарських речо­вин для надання загальної дії. Наприклад, запропоновано застосовувати в такий спосіб інсулін.

 

Експерементальна частина.

3.1Аналіз прописів крапель(%) відносно загальної рецептури,залежно від медичного призначення,виду розчинника та ін.

Існують скорочені і розгорнуті форми прописів. При виписуванні лікарських засобів у скороченій формі в Р. спочатку вказують лікарську форму (звичайно в родовому відмінку, наприклад Solutionis - розчину, Ungienti - мазі), а потім назву лікарського засобу, концентрацію і кількість. У розгорнутій формі перераховують всі вхідні в лікарський препарат інгредієнти та їх кількість В складних Р. лікарські засоби виписуються в наступному порядку: спочатку основне лікарську речовину (basis), потім допоміжні речовини (adjuvans), далі речовини, що поліпшують смак, запах препарату (corrigens),і нарешті, з'єднання, що надають форму (консистенцію) лікам (constituens). Далі за допомогою прийнятих позначень відзначають лікарську форму, яка повинна бути виготовлена. Більшість лікарських препаратів випускається фармацевтичною промисловістю у вигляді готових лікарських форм (наприклад, таблетки, драже, мазі), у зв'язку з чим скорочена форма прописів використовується частіше.

Виписують краплі здебільшого в кількості 5.0—50.0.Крім того, виписують і призначають в краплях майже всі рідкі офіцінальні фармацевтичні препарати, а саме: настойки рідкі екстракти, ефірні олії,кислоти, луги ароматичні води, а також сильнодіючі речовини(алкалоїди, глікозиди).Розчинниками для твердих лікарських речовин, виписуваних в краплях,можуть бути дистильована вода, ароматичні води, спирти, ефір,гліцерин,жирні й ефірні олії. Рідини, призначувані в краплях, залежно від фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, які входять до їх складу, можуть мати різний колір і прозорість.Іноді ці рідини бувають каламутними. Краплі вважаються портативною і зручною формою бо в них можна виписувати майже всі ліки і на будь-яку кількість днів. Але дозування краплями не дуже точне. Посуд (склянки з носиками, піпетки,каплеміри, пропоновані для уточнення дози лікарських речовин,виписуваних у краплях), як свідчить практика, мало допомагає, і точного дозування не досягається. Крім того, вага краплі значною мірою залежить ще від розчинника.

Розчинниками для готування розчинів буває дистильована вода, рідше спирт, олія, гліцерин. Дистильована вода (aqua deslillata) як розчинник зручна, дешева разом з тим індиферентна до багатьох лікарських речовин. На воді, власне, й готують більшість розчинів для зовнішнього і внутрішнього вживання, а також для ін'єкцій і вливання... Коли виписують в розчинах лікарські речовини, не зазначаючи розчинника, то такі розчини аптека готує на дистильованій воді. Тільки невелику кількість ліків, нерозчинних у воді, виписують на інших розчинниках.