Державні гарантії діяльності вчених, наукових працівників

Стаття 19. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації

Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та докторантура. Порядок вступу та навчан­ня в аспірантурі та докторантурі встановлюється Кабіне­том Міністрів України.

Наукові працівники проходять стажування у відпо­відних наукових, державних установах, організаціях як в Україні, так і за її межами.

Наукова установа забезпечує проходження курсу під­вищення кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації наукових працівників.

Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання

Стаття 22—1. Посади наукових працівників

 

Вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вче­них звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України.

Атестати доцента і професора видаються Міністерс­твом освіти України, а дипломи кандидата і доктора на­ук та атестат старшого наукового співробітника — Ви­щою атестаційною комісією України.

Наявність відповідного наукового ступеня або вчено­го звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття нау­ковим працівником відповідної посади.

Стаття 21. Атестація наукових працівників

Атестація наукових працівників провадиться в науко­вих установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:

оцінки рівня професійної підготовки наукового пра­цівника, результативності його роботи;

визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді;

виявлення перспективи використання здібностей на­укового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;

визначення потреби в підвищенні кваліфікації, про­фесійної підготовки наукового працівника.

Положення про атестацію наукових працівників за­тверджується Кабінетом Міністрів України.

Посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є:

керівник (президент, генеральний директор, гене­ральний конструктор, директор, начальник);

заступник керівника (віце-президент, заступники ге­нерального директора, генерального конструктора, ди­ректора, начальника) з наукової роботи;

академік-секретар (його заступники);

головний учений секретар, учений секретар (їх за­ступники);

керівник (завідувач) та заступники керівника (заві­дувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сек­тору, бюро, групи);

головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової уста­нови, організації, закладу та їх заступники;

провідний конструктор, провідний інженер, провід­ний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу;

головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант.

До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. (Закон доповнено статтею 22—1 згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

 

Стаття 22. Правовий режим наукового і науково-технічного результату

Правовий режим наукового і науково-технічного ре­зультату як об'єкта права інтелектуальної власності ви­значається законами України.

Стаття 22—2. Посади науково-педагогічних працівників

Посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації визнача­ються відповідно до частини другої статті 48 Закону Ук-

раїни «Про вищу освіту» (2984—14). (Закон доповнено статтею 22—2 згідно із Законом № 1316 — IV (1316—15) від 20.11.2003)

Стаття 22—3. Стаж наукової роботи

До стажу наукової роботи зараховується:

час роботи на посадах наукових працівників, визна­чених статтею 22—1 цього Закону;

час роботи на посадах науково-педагогічних праців­ників вищих навчальних закладів III —IV рівнів акреди­тації, визначених у частині другій статті 48 Закону Ук­раїни «Про вищу освіту» (2984—14);

час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеці­альністю відповідно до групи спеціальностей галузі нау­ки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;

час роботи наукових (науково-педагогічних) праців­ників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу зако­нів про працю України (322—08), якщо цій роботі безпо­середньо передувала і після неї слідувала робота, перед­бачена абзацами другим, третім і четвертим цієї статті;

час навчання в аспірантурі чи ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури. (Закон доповнено статтею 22—3 згідно із За­коном № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Стаття 23. Оплата і стимулювання праці наукового працівника

Оплата праці наукового працівника повинна забезпе­чувати достатні матеріальні умови для ефективної са­мостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науко­во-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та ви­нагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, пе-

редбачених законодавством. (Частина друга статті 23 в редакції Законів № 1646— III (1646—14) від 06.04.2000, № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Дійсним членам та членам-кореспондентам Націо­нальної академії наук України та галузевих академій на­ук встановлюється довДчна плата, розмір якої визнача­ється Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує встановлення ставок (окладів) нау­ковим працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з бюджету, на рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів відповідної кваліфікації ви­щих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації.

Умови оплати праці наукових працівників держав­них наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Пенсійне забезпечення

та соціальний захист наукового працівника

(Про часткове зупинення дії на 2004 рік статті 24 див. За­кон № 1344—IV (1344—15) від 27.11.2003)

Держава встановлює для наукових (науково-педаго­гічних) працівників, які мають необхідний стаж науко­вої роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення на­укових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівни­ку призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 ро­ків, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівни­кам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробіт­ної плати наукового (науково-педагогічного) працівни­ка, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України «Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058—15) та на яку відповідно до законодавства нарахо­вується збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж

наукової роботи, визначений частиною другою цієї стат­ті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної пла­ти, але не може бути більше 90 відсотків середньомісяч­ної заробітної плати.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) пра­цівників підприємств, установ, організацій, вищих нав­чальних закладів III—IV рівнів акредитації, перебуван­ня на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів Украї­ни з урахуванням положень статей 22—1, 22—2 цього Закону.

Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Зако­ном та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших за­конодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників ін­ших державних підприємств, установ, організацій та ви­щих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з роз­рахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, при­значеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників не­державних наукових установ, організацій та вищих нав­чальних закладів III—IV рівнів акредитації — за раху­нок коштів цих установ, організацій та закладів.

При обчисленні пенсії, крім випадків, коли заробітна плата враховується за два роки перед зверненням за призначенням або перерахунком пенсії, середньомісячна заробітна плата визначається за формулою:

Зп = 3сх (Ск: К),

де: Зп — заробітна плата наукового працівника для об­числення пенсії, у гривнях; Зс — середня заробітна пла-

та працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за приз­наченням пенсії; Ск — сума коефіцієнтів заробітної пла­ти наукового працівника за кожний місяць (ifej + Кз₂ + Кз₃ +... + Кз_п); К — кількість місяців наукового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати наукового працівника.

У разі відсутності на момент призначення пенсії да­них про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для ви­значення заробітної плати враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях еконо­міки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату пра­цівників, зайнятих у галузях економіки України, за ка­лендарний рік, що передує року звернення за призначен­ням пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць науко­вого стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв: Зс,

де: Кз — коефіцієнт заробітної плати наукового (науко­во-педагогічного) працівника; Зв — сума отриманої нау­ковим (науково-педагогічним) працівником заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується при обчисленні пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; Зс — середня заробітна плата працівників, зайня­тих у галузях економіки України, за місяць, за який роз­раховується коефіцієнт заробітної плати.

У разі подання науковим (науково-педагогічним) працівником для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату за період до 1 січня 1992 року при визна­ченні коефіцієнта заробітної плати величина середньої заробітної плати за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії да­них про щомісячну середню заробітну плату працівни­ків, зайнятих у галузях економіки України, за попередні

місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати вра­ховується щомісячна середня заробітна плата працівни­ків, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієн­та заробітної плати після отримання даних про щомісяч­ну середню заробітну плату працівників, зайнятих у га­лузях економіки України, за місяць (місяці), що передує (передують) зверненню за призначенням пенсії.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у га­лузях економіки України, у тому числі в сільському гос­подарстві, визначається спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії в усіх ви­падках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове держав­не пенсійне страхування.

У разі зростання заробітної плати в Україні з 1 берез­ня кожного року проводиться підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з по­переднім роком.

При визначенні середньомісячного заробітку науко­вих (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних зак­ладів III—IV рівнів акредитації для обчислення пенсії враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, зазначених у Переліку по­сад наукових (науково-педагогічних) працівників під­приємств, установ, організацій, вищих навчальних зак­ладів III—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допо­моги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, розмір якої не перевищував:

для керівників, заступників керівників недержавних наукових установ, організацій — максимального розмі­ру посадового окладу (ставки) керівника, заступника ке­рівника науково-дослідної установи Національної акаде­мії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із за­конодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для керівників, заступників керівників недержавних вищих навчальних

закладів III—IV рівнів акредитації — максимального розміру посадового окладу (ставки) ректора, проректора відповідного державного вищого навчального закладу III—IV рівнів акредитації, з урахуванням доплати за на­уковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згід­но із законодавством, обчислених із зазначеного макси­мального розміру посадового окладу (ставки);

для інших наукових працівників недержавних нау­кових установ, організацій, закладів — максимального розміру посадового окладу (ставки) старшого наукового співробітника науково-дослідної установи Національ­ної академії наук України з урахуванням доплати за на­уковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для науковопедагогічних працівників недержавних ви­щих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — максимального розміру посадового окладу (ставки) ана­логічних посад відповідного державного вищого нав­чального закладу III—IV рівнів акредитації, з ураху­ванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчис­лених із зазначеного максимального розміру посадово­го окладу (ставки).

Положення цієї статті поширюються також на пенсіо­нерів із числа наукових працівників, яким пенсія при­значена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівни­кам відповідно до цього Закону призначається за умови звернення за призначенням пенсії та звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповід­но до цього Закону працювали за контрактом на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється, за їх зая­вою, новий розмір пенсії виходячи з більш високого заро­бітку за два роки підряд після призначення пенсії відпо­відно до частини третьої цієї статті.

Право на призначення пенсії відповідно до цього За­кону поширюється також і на осіб, які на момент звер­нення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях

усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, пе­редбачений частиною другою цієї статті.

При виході на пенсію з посади наукового (науково-пе­дагогічного) працівника відповідно до цього Закону нау­ковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за на­явності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників під­приємств, установ, організацій, вищих навчальних зак­ладів III—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допо­моги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше:

для чоловіків — 12,5 року;

для жінок — 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також внаслідок каліц­тва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катас­трофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

інвалідам І групи — 80 відсотків заробітної плати на­укового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам II групи — 60 відсотків заробітної плати на­укового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам III групи — 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інвалідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання, призначається пенсія по інвалідності у розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) праців­ника незалежно від віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 ро­ків, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (нау­ково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначаєть-

ся незалежно від того, чи були вони на утриманні году­вальника), у розмірі:

80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника на трьох непрацездатних членів сім'ї;

60 відсотків — на двох непрацездатних членів сім'ї;

40 відсотків — на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, за­значені в статті 36 Закону України «Про загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування» (1058—15).

Право на призначення пенсії відповідно до цього За­кону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. При­значення пенсій таким працівникам здійснюється відпо­відно до частини третьої цієї статті за умови звернення за призначенням пенсії відповідно до цього Закону та звіль­нення з посади наукового (науково-педагогічного) пра­цівника.

Після призначення пенсії відповідно до цього Закону наукові (науково-педагогічні) працівники можуть пра­цювати за строковим трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та займатися підприємницькою діяльністю.

Право на призначення пенсії відповідно до цього За­кону поширюється також на непрацездатних членів сім'ї наукового (науково-педагогічного) працівника, який по­мер до набрання чинності цим Законом. Пенсія встанов­люється у розмірах, передбачених частиною двадцять другою цієї статті.

Для осіб, які працюють на посадах, що згідно із зако­нодавством відносяться до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до ста­жу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, поперед­ній стаж державної служби зараховується до стажу нау­кової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівни­ку виплачується в повному розмірі незалежно від його доходів, одержуваних після виходу на пенсію.

Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді — стипендії для молодих учених відповідно до законодавства.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законо­давством порядку додаткова жила площа у вигляді кім­нати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів.

Зазначена додаткова жила площа оплачується в оди­нарному розмірі.

Окремим категоріям наукових (науково-педагогіч­них) працівників (за переліком, затвердженим спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки, президіями національної та галузевих академій наук) науковими організаціями та установами можуть надаватися службові жилі примі­щення.

Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організа­цій недержавної форми власності, які пройшли держав­ну атестацію згідно з цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, що ді­ють відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2984—14), міжнародних наукових організацій, від­критих на території України відповідно до міжнарод­них договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (на­уково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

(Стаття 24 в редакції Закону № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2905—III (2905—14) від 20.12.2001, № 380—IV (380— 15) від 26.12.2002, текст статті в редакції Закону № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Додаток 2 183

РОЗДІЛ IV