Правовий статус суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності

Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні праців­ники, а також наукові установи, наукові організації, ви-

у встановленому порядку проходити атестацію на від­повідність займаній посаді;

постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Прийняття на роботу наукових працівників здійсню­ється на основі конкурсного відбору.

Науковий працівник не може бути примушений про­вадити наукові дослідження, якщо вони або їх результа­ти викликають або можуть викликати шкідливі для здо­ров'я людини, її життя та довкілля наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.

Стаття 7. Наукова установа

Наукова установа діє на підставі статуту (положен­ня), що затверджується в установленому порядку.

Управління науковою установою здійснює її керівник.

Керівник наукової установи, як правило, обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників на визначений статутом (положенням) нау­кової установи термін і затверджується власником нау­кової установи або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової ус­танови.

Керівники структурних підрозділів наукової устано­ви обираються на посади на конкурсних засадах у поряд­ку, встановленому статутом (положенням) цих установ.

Стаття 8. Державні наукові установи

Державними науковими установами є наукові уста­нови, засновані на державній власності.

Державні наукові установи створюються, реоргані­зуються та ліквідуються у порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України, якщо інше не передбачено за­коном.

Державним науковим установам передаються в пос­тійне користування земельні ділянки згідно із законо­давством України.

Стаття 9. Права і обов'язки керівника наукової установи

Керівник наукової установи:

вирішує питання її діяльності відповідно до статут­них завдань;

представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємс­твах, установах, організаціях усіх форм власності;

відповідає за результати діяльності наукової устано­ви перед власником або уповноваженим ним органом;

в межах своєї компетенції видає накази і розпоря­дження;

визначає функціональні обов'язки працівників;

призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;

здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи.

Керівник наукової установи щорічно звітує перед ко­лективом наукових працівників про свою діяльність.

Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада на­укової установи є колегіальним дорадчим органом управ­ління науковою і науково-технічною діяльністю науко­вої установи.

Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначаєть­ся статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-техніч­ної, технічної) ради обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її членів при­значається наказом керівника цієї наукової установи.

Керівник наукової установи, його заступники і вче­ний секретар наукової установи є членами вченої (науко­вої, науково-технічної, технічної) ради наукової устано­ви за посадою.

З метою представництва інтересів трудового колекти­ву до складу вченої (наукової, науково-технічної, техніч­ної) ради наукової установи може входити керівник пер-

винної профспілкової організації (профспілковий пред­ставник) наукової установи (за згодою). (Частина четвер­та статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1096—IV (1096—15) від 10.07.2003)

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада на­укової установи:

визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює наукову і науково-технічну оцінку темати­ки та результатів науково-дослідних робіт;

розглядає та затверджує поточні плани наукових до­сліджень;

затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх наукових керівників (консультантів);

затверджує результати атестації наукових праців­ників;

обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;

в межах своєї компетенції розглядає питання про присвоєння вчених звань;

вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені її статутом (положенням).

При науковій установі можуть створюватися спеціа­лізовані вчені ради для захисту дисертацій за відповідни­ми спеціальностями у порядку, передбаченому законо­давством України.

Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави

Для надання державної підтримки науковим устано­вам усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створю­ється Державний реєстр наукових установ, яким нада­ється підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Мі­ністрів України.

Наукові установи включаються Міністерством України у справах науки і технологій до Державного реєстру науко­вих установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ:

користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

не можуть змінювати наукову і науково-технічну ді­яльність на інші види діяльності;

зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних на­уково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матері­ально-технічної бази.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодер­жання ними вимог, передбачених цим Законом.

 

Стаття 11. Державна атестація наукових установ

З метою оцінки ефективності діяльності наукових ус­танов, відповідності одержуваних ними результатів дер­жавним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначен­ня необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атеста­ція наукових установ у порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на вне­сення до Державного реєстру наукових установ, яким на­дається підтримка держави.

Стаття 13. Національний науковий центр

Статус національного наукового центру може бути на­дано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об'єднанню наукових установ чи ви­щих навчальних закладів IV рівня акредитації), що про­водять комплексні наукові дослідження загальнодержав­ного значення та мають світове визнання своєї діяльності.

Надання і позбавлення статусу національного науко­вого центру здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.

Статус та особливості діяльності національних науко­вих центрів визначаються Положенням про національ­ний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Мі­ністрів України.

Стаття 14. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання

З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, на­укових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, — створюється Дер­жавний реєстр наукових об'єктів, що становлять націо­нальне надбання.

Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства України у справах науки і технологій.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, щорічно передбачається у Державному бюджеті України.

Стаття 15. Національна академія наук України та галузеві академії наук

Національна академія наук України та галузеві ака­демії наук — Українська академія аграрних наук, Ака­демія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Акаде­мія мистецтв України (далі — академії) є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

До складу академій можуть входити наукові устано­ви, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність.

Державне управління у сфері наукової і науково-тех­нічної діяльності академій здійснюється згідно з законо-

давством України у межах, що не порушують їхньої са­моврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Самоврядність академій полягає у самостійному виз­наченні тематики досліджень, своєї структури, вирішен­ні науково-організаційних, господарських, кадрових пи­тань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Академії виконують замовлення органів державної влади стосовно розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової екс­пертизи проектів державних рішень і програм.

Академії щорічно звітують перед Кабінетом Мініс­трів України про результати наукової і науково-техніч­ної діяльності та використання коштів, виділених їм із Державного бюджету України.

Національна академія наук України — вища наукова організація України, яка організує і здійснює фундамен­тальні та прикладні дослідження з найважливіших проб­лем природничих, технічних і гуманітарних наук, а та­кож координує здійснення фундаментальних дослі­джень в наукових установах та організаціях незалежно від форм власності. При Національній академії наук Ук­раїни створюється міжвідомча рада з координації фунда­ментальних досліджень в Україні (далі — рада). Поло­ження про раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Галузеві академії координують, організують і прово­дять дослідження у відповідних галузях науки і техніки.

Держава передає академіям у безстрокове безоплат­не користування без права зміни форми власності ос­новні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними від­повідно до законодавства та статутів академій. Земель­ні ділянки надаються академіям у постійне користуван­ня або в оренду відповідно до земельного законодавства України. (Частина десята статті 15 із змінами, внесени­ми згідно із Законом № 1377—IV (1377—15) від 11.12.2003)

Національна академія наук України здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та свого статуту, який затверджується загальними зборами Націо­нальної академії наук України та реєструється Мініс-

терством юстиції України. (Частина одинадцята стат­ті 15 в редакції Закону № 3065—III (3065—14) від 07.02.2002)

Галузеві академії наук України здійснюють свою ді­яльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами акаде­мій. Статути галузевих академій наук затверджуються Кабінетом Міністрів України. (Статтю 15 доповнено час­тиною дванадцятою згідно із Законом № 3065—III (3065—14) від 07.02.2002)

Загальні збори Національної академії наук України та галузевих академій наук мають виключне право виби­рати вчених України дійсними членами (академіками) та членами-кореспондентами, а іноземних вчених — іно­земними членами відповідних академій.

Стаття 16. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти

Наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою частиною навчального процесу вищих нав­чальних закладів III—IV рівнів акредитації.

Наукова і науково-технічна діяльність у системі ви­щої освіти здійснюється відповідно до законів України «Про освіту» (1060—12), «Про вищу освіту» (2984—14) та цього Закону.

(Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

На вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації поширюються права, передбачені цим Законом для нау­кових установ.

Стаття 17. Громадські наукові організації

Громадські наукові організації є об'єднаннями вче­них для цілеспрямованого розвитку відповідних напря­мів науки, захисту фахових інтересів, взаємної коорди­нації науково-дослідної роботи, обміну досвідом.

Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об'єднання гро­мадян з урахуванням положень цього Закону.

Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові наукові колективи, утворювати для виконан­ня статутних завдань науково-дослідні, проектно-конс­трукторські, експертні, консалтингові, пошукові органі­зації, співпрацювати із іноземними та міжнародними ор­ганізаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповід­но до законодавства України.

Стаття 18. Взаємовідносини органів державної влади і громадських наукових організацій

Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації за їхньою згодою до участі у підготов­ці та реалізації рішень стосовно наукової і науково-тех­нічної діяльності, наукової і науково-технічної експер­тизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значу­щість, екологічні та соціально-економічні наслідки реа­лізації відповідних програм, проектів і розробок.

РОЗДІЛ III