Авалювання та акцептування векселів банками.

Акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред'явлений до платежу. Акцепт має бути безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя.

Акцептування (акцептація) - проставлення на векселі акцепту;

Авалювання векселів – це ухвалення банком зобов'язань по повній або частковій оплаті векселя за одну із зобов'язаних по векселю осіб.

Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язаннями якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль може вчинятися на переказному векселі або додатковому аркуші до нього — алонжі.

В авалі відмічається, за кого він видається. Коли банк здійснює авалювання векселя, він тим самим надає такій особі кредит (строковий або до запитання).

Авалістом може бути:*третя особа, яка не має відношення до векселя, *один із надписантів векселя. Аваліст є боржником «другої»черги(тобто він відповідатиме за зобов’язаннями по векселю у разі невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий). Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов’язань, банк повинен оплатити вексель.

Перед тим, як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта.

Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів щонайменше у двох примірниках. Якщо банк приймає позитивне рішення - укладається договір з клієнтом. Сума, яку банк стягує -розраховується на підставі % ставки банку.

За іногородніми авал. векс-ми може утрим-ся комісія:дамно і порто.

Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

 

Споживчий кредит.

Споживчий кредит — кредит, який надасться тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який по­вертається в розстрочку, яюцо інше не передбачено умовами кре­дитного договору.

Споживчому кредиту притаманні такі особливості:

* відображає відносини між креди­торами і позичальниками, сутність - кредитування кінцевого споживання;

*Спож.кред позичальники, як правило, бе­руть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи час­то використовують одержані кредити як джерело доходів;

* споживчий кредит одержують фізичні особи переважно;

*повернення позиченої вартості – не в результаті вивільнення коштів у по­зичальника, а внаслідок їх накопичення;

*споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей;

* кредит­ні відносини спож кред. громадян будуються за схемою «фізична особа — фізична особа»;

*усі види споживчого кредиту мають соціальний характер.

Суб'єктами кредитування є фізичні особи. Кредитори:комерційні банки;ощадні каси й асоціації;ломбарди;кредитні спілки;підприємства й організації. Між банками і населен­ням може існувати посередник, наприклад торговельна організація.

Об'єкти кредитування — це затрати, пов'язані із задоволен­ням потреб населення для купівлі товарів у особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво та під­тримку нерухомості.

Принципи: цільова спря­мованість, строковість, повернення, платність та забезпеченість.

77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту .

В сучасних умовах в зах. країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки.

Основна перевага кредитної картки - зручність у практичному користуванні.

Кредитна картка — це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері споживання. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування.

Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту.

Виділяють такі типові стадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток: 1) видача банком кредитної картки клієнту-позичальнику; 2) купівля позичальником товарів за картку в магазині; 3) передача магазином торговельних рахунків на куплені товари в банк; 4) перерахування банком коштів на поточний рахунок магазину; 5) щомісячне виставлення магазином рахунків за куплені товари власникові кредитної картки — постачальнику; 6) повернення позичальником коштів банку.

Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися не лише банками, а й такими організаціями, як авіакомпанії, залізниці, готелі, телефонні фірми, автозаправочні станції тощо.

Дохід від опер з кред карт-ми: **комісія; **щорічної виплати клієнтів за кредитні картки (якщо така вста­новлена); **відсотки за кредит, що надасться власникам карток у межах ліміту кредитування.

Крім цього, вони можуть служити як дебетові картки, тобто їх можна використовувати як засіб доступу до рахунків клієнтів. На практиці комерційні банки використовують загальнонаціональні (навіть всесвітні) системи кредитних карток: VISA, American Express, Euro Card та ін. Банки на основі купленої ліцензії емітують кредитні картки цих систем.