Автомобільні та авіаперевезення міжнародних вантажів

Міжнародні автомобільні переве зення р егламентуються Кон вен-цією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), під-писаного в Женеві в 1956 р. (нині вона діє в редакції 1978 р.),

Конвенцією про шляховий рух (1968), Конвенцією про дорожні знаки та сигнали (1968), Європейською Угодою про загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами (1970), Угодою про міжнародні автомагістралі (1975), Конвенцією про між-народні автомобільні перевезення пасажирів і багажу (1997) тощо.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів була прийнята з метою уніфікації умов, що регулюють міжнародне пере-везення вантажів автотранспортом, зокрема щодо документів, які за-стосовують для перевезення, а також відповідальності перевізника. Вона застосовується:

— до перевезень автомобілями, автомобілями-тягачами, приче-пами, напівпричепами тощо;

— до будь-якого оплатного договору перевезення вантажів, ко-ли місце прийняття вантажу до перевезення та місце доставки вантажу знаходяться в різних державах, з яких хоч би одна є учасницею цієї Конвенції;

— до перевезень вантажів державами, урядовими установами й організаціями;

— до випадків, коли транспортний засіб з вантажем (без його ви-вантаження) здійснює частину шляху морем, залізницею, вну-трішнім водним чи повітряним шляхом.

Для здійснення автотранспортного перевезення укладається єдиний договір навіть у випадку його реалізації кількома перевізниками. Послідовні перевізники мають право укладати угоди між собою. Але умови цих угод не повинні відхилятися від положень єдиного договору та зазначеної Конвенції.

Договір перевезення вантажу автотранспортом підтверджується на-кладною на перевезення вантажу, яка засвідчує прийняття вантажу пере-візником, але не вважається товаророзпорядчим документом. Накладна складається у трьох екземплярах. Перший вручається відправнику, дру-гий додається до товару, третій залишається у перевізника. Іноді наклад-ну складають у чотирьох екземплярах, два з яких залишаються у переві-зника. Накладну підписують відправник та перевізник. При доставці для розвантаження покупцю, він вказує час прибуття автомашини для роз-вантаження і вибуття після розвантаження, підписує накладну і засвід-чує підпис печаткою. Вантаж видається зазначеному в ній отримувачу.

Якщо до перевезення подається різноманітний або поділений на партії вантаж, чи перевезення здійснюють різні транспортні засоби, як продавець, так і перевізник мають право вимагати окрему накладну на кожний транспортний засіб, кожен вид чи окрему партію вантажу.

До автотранспортної накладної відправник додає необхідні доку-менти. Наприклад, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості, інші документи, необхідні для проходження то-варом митного контролю. Відправник повідомляє й іншу інформацію на вимогу перевізника.

Здійснення автомобільних перевезень оплачується за тарифом з розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані. Передбачено також надбавки, знижки та штрафи відповідно до вста-новленої плати (тарифу).

Міжнародні автомобільні перевезення характеризуються таки-ми рисами:

— можливість забезпечити швидку та в повній цілості доставку вантажів у пункти призначення;

— доставка вантажів до отримувача може здійснюватися без пе-ревантаження;

— велика мобільність перевезень;

— висока ефективність при перевезеннях вантажів на невелику відстань (до 200 км);

— ритмічність перевезення вантажів;

— залежність від дорожньої мережі;

— складність управління вантажем, який знаходиться дуже дале-ко від керуючого.

Міжнародні повітряні перевезення регулюють декілька багатосто-ронніх договорів:

— Чиказька конвенція 1944 року. Вона встановила, що регуляр-не здійснення повітряних перевезень в іншу країну неможли-ве без спеціального дозволу тієї країни.

— Токійська конвенція 1963 року про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна;

— Монреальська конвенція 1971 року про припинення незакон-них дій, спрямованих проти безпеки цивільної авіації;

— Гаазька конвенція 1971 року про припинення незаконного за-хоплення повітряних суден;

— Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві 12 жовтня 1929 р. (Варшавська конвенція). Вона є основною міжна-родною угодою, яка визначає умови повітряних перевезень пасажирів і вантажів. В Україні при здійсненні авіаперевезень керуються багатосторон-німи, двосторонніми договорами про повітряне обслуговування, а та-кож Повітряним кодексом, у якому вказано, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод..

Згідно з нормами Варшавської конвенції, договір перевезення оформляється складанням проїзного квитка – для пасажирів, багаж-ні квитанції — для багажу, авіанакладної — для вантажу.

Авіанакладна складається у трьох оригінальних екземплярах. Перший екземпляр, призначений для перевізника, та другий – для ван-тажоодержувача (супроводжує вантаж), підписує вантажовідправник. Третій екземпляр підписує перевізник. Його вручають вантажовідправ-нику після прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник по-винен подати в разі вимоги й інші документи чи інформацію.

Права вантажовідправника:

1) може розпорядитися вантажем до його доставки одержувачу, якщо пред’явить свій екземпляр перевізного документа та сплатить всі витрати по перевезенню;

2) визначає порядок видачі вантажу в місці призначення;

3) може оголосити цінність вантажу й багажу при пред’явленні; їх до перевезення.

Права вантажоодержувача:

1) має право вимагати від перевізника передання вантажу та пе-ревізних документів після прибуття їх до місця призначення, сплати відповідних зборів та виконання інших вимог, вказаних у перевізно-му документі;

2) може примусово здійснювати права від свого імені, а також, діючи в інтересах іншої особи, за умови виконання усіх зобов’язань вантажовідправником за договором перевезення.

Плата за провезення вантажу авіатранспортом залежить від маси вантажу, виду товару, кількості одиниць вантажу (наприклад, кіль-кість контейнерів).

Вантажні тарифи поділяються на такі види:

1) основні — це тарифи, які встановлюються за провезення одного кілограма вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

2) класові тарифи, які застосовуються для перевезення вантажів визначеного, клітки для тварин, пінний вантаж, несупроводжуваний багаж, друкарська продукція й ін.). Вони обчислюються на основі нормального наскрізного тарифу до 45 кг, що збільшується на відпо-відну відсоткову надбавку, а потім округлений результат збільшуєть-ся на масу відправлення;

3) спеціальні тарифи – це пільгові вантажні тарифи і зі знижкою, які застосовуються для перевезень визначених категорій вантажів від/до визначених пунктів тільки в одному напрямку і узгоджуються між авіакомпаніями, що спільно експлуатують авіалінію.

Пасажирські тарифи поділяються на:

1) нормальні, які класифікуються на: а) наскрізні, які друкуються в тарифних довідниках і розрізняються за класами наданого обслуго-ву вання, сезонністю і за видом оформлення перевезень і б) пропо рційні, які застосовуються, якщо немає наскрізних надрукованих та-рифів між якими-небудь пунктами на необхідному маршрутів;

2) спеціальні — це різні екскурсійні і пільгові тарифи, що носять чітко виражений сезонний характер, мають обмеження за терміном дії, періодом їхнього застосування і залежать від кількості пасажирів у групах і умов перевезення.

Авіаперевезення характеризуються такими рисами:

— забезпечення високої швидкості доставки та збереження ван-тажу в дорозі;

— скорочення шляху;

— можливість перевезення вантажу в труднодоступні райони;

— високі витрати щодо доставки;

— узгодження маршрутів міжнародних перевезень авіакомпані-ями різних країн.