Умови і порядок здійснення будівельної діяльності

Загальні вимоги щодо будівельної діяльності визначені За­коном України "Про основи містобудування" від 16.11.1992. Згідно з цим Законом при здійсненні містобудівної діяльності мають бути забезпечені, зокрема:

• розробка містобудівної документації, проектів конкрет­
них об'єктів згідно з державними стандартами, нормами
і правилами, архітектурно-планувальними завданнями
і технічними умовами;

• розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверд-

жених у встановленому порядку містобудівної докумен­тації та проектів цих об'єктів.

Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правила­ми, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Будівництво полягає в організації комплексної забудови території або розташуванні та будівництві окремих будинків і споруд.

Комплексна забудова території є засобом забезпечення громадських та приватних інтересів, спрямованим на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інже­нерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житло­вих будинків, благоустрою території, інших об'єктів. Комплекс­на забудова території забезпечується одним або кількома забу­довниками. Рішення щодо її організації приймаються відповідними радами на підставі техніко-економічних та місто­будівних обгрунтувань.

Особи, які мають намір здійснити будівництво на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл надаєть­ся протягом двох місяців з дня подання письмової заяви на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого буд­івництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектуван­ня, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання доз­волу на виконання будівельних робіт у встановленому порядку.

Зміст, порядок підготовки і видачі вихідних даних на про­ектування визначаються законами України "Про архітектурну діяльність" та "Про регулювання містобудівної діяльності". До вихід­них даних належать:

1) Архітектурно-планувальне завдання - комплекс місто­будівних та архітектурних вимог і особливих умов про­ектування і будівництва об'єкта, що випливають з поло­жень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови, відповідних рішень органів держави та місцевого самоврядування (щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля тощо).

 

2) Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного
забезпечення об'єкта, які мають відповідати його розра­
хунковим параметрам, у тому числі умови водопостачан­
ня, каналізації, тепло-, енерго-, газопостачання, радіо­
фікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових
вод, телефонізації, телебачення, диспетчеризації, пожеж­
ної безпеки, а також особливі умови.

3) Завдання на проектування - складається відповідно до
архітектурно-планувального завдання, технічних умов і
містить вимоги замовника до планувальних, архітектур­
них, інженерних і технологічних рішень та властивостей
об'єкта, його основних параметрів, вартості та органі­
зації його будівництва.

Згідно із законом "Про регулювання містобудівної діяльності" надання вихідних даних у повному обсязі забезпечується вико­навчими органами міських рад або районними держадміністрац­іями не пізніше ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих даних. У наданні вихідних даних може бути відмовлено, якщо розміщення та будівництво об'єкта на конкретній земельній ділянці заборонено містобудівною доку­ментацією, іншими нормативно-правовими актами. Відмова у наданні архітектурно-планувального завдання та технічних умов може бути оскаржена до суду. Порядок надання архітек­турно-планувального завдання та технічних умов щодо інже­нерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення роз­міру плати за їх видачу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 № 2328.

Проектна документація на будівництво об'єктів місто­будування (проект об'єкта) - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, техно­логічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Проектна документація розробляється згідно з вихідними дани­ми на проектування, з дотриманням вимог державних стан­дартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, погоджується з органом містобудування та архітектури і затвер­джується замовником у встановленому порядку.

Порядок затвердження інвестиційних програм і про­ектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи затверджений постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 11.04.2002 № 483. Згідно з цим Порядком проекти будівництва (передпроектна і проектно-кошторисна докумен­тація), що фінансуються із залученням бюджетних коштів та коштів підприємств (організацій) державної власності, затвер­джуються:

• Кабінетом Міністрів України за поданням центральних
органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, об­
ласних (міських) держадміністрацій, інших органів дер­
жавної влади - щодо об'єктів загальною кошторисною
вартістю 30 млн. гривень і більше, та щодо об'єктів, що
споруджуються із залученням іноземних кредитів під га­
рантію Кабміну України, незалежно від їх вартості. При
цьому такі проекти попередньо розглядаються Держбу-
дом згідно з Порядком, затвердженим наказом Держбу-
ду України від 16.07.2003 № 112 (зареєстрованим у
Мінюсті України 04.08.2003 за № 671);

• центральними органами виконавчої влади, Радою
міністрів АР Крим, обласними (міськими) держадмініст­
раціями - щодо об'єктів загальною кошторисною варті­
стю від 10 до 30 млн. гривень;

• підприємствами, установами та організаціями державної

форми власності - щодо об'єктів загальною кошторисною вартістю до 10 млн. гривень.

Проекти будівництва, що фінансуються за рахунок інших джерел, затверджуються у порядку, визначеному інвесторами.

Затвердження проектів будівництва (у певних випадках і робочої документації) здійснюється за наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи, яка є обов'язко­вою відповідно до закону України "Про інвестиційну діяльність" незалежно від джерел фінансування будівництва. Комплексна експертиза об'єднує висновки таких державних експертиз: інве­стиційної, санітарно-гігієнічної, екологічної, пожежної безпеки, охорони праці, енергозбереження, а щодо окремих об'єктів також експертизи ядерної та радіаційної безпеки. Комплексна державна експертиза проводиться спеціалізованими державними організаціями Укрінвестекспертизи, які входять до системи Дер-жбулу України, на підставі договору з інвестором (замовником). Служба Укрінвестекспертизи залучає на договірних засадах ви­конавців складових частин комплексної державної експертизи.

Фінансування капіталовкладень із залученням державних коштів здійснюється лише за наявності погоджених та затверд­жених в установленому порядку титулів будов (об'єктів). По­рядок затвердження титулів будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 995.

Титул будови (об'єкта) визначає її основні техніко-економічні показники і містить такі відомості: найменування будови та її місцезнаходження, сфера управління до якої вона належить, га­лузь, характер будівництва, обсяг капіталовкладень та завдан­ня щодо введення у дію потужностей і основних фондів на весь період будівництва з розподілом за роками та врахуванням нор­мативних термінів тривалості будівництва. Титул є документом, обов'язковим для міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, банків, що здійснюють супроводження, фінансування та реалі­зацію проекту будівництва із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності. На основі погоджено­го та затвердженого титулу будови замовником складається внутрішньобудівельний титул будови (об'єкта), у якому виз­начаються об'єкти та споруди, будівництво яких здійснювати­меться у плановому році, зазначається їх кошторисна вартість та залишок її на початок року, обсяг капіталовкладень на рік, у тому числі витрати замовника.

Робоча документація для будівництва об'єкта виконуєть­ся відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту. Вона розробляється за участю архітек­тора - автора проекту або іншими особами відповідно до догово­ру між замовником і архітектором, з обов'язковим здійсненням авторського нагляду за цією роботою.

Будівництво об'єкта здійснюється відповідно до затвердже­ної проектної документації, державних стандартів, норм і пра­вил, місцевих правил забудови населених пунктів. Документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання бу­дівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженер­них мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт. Такий дозвіл надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови у видачі дозволу заявнику надаються відповідні роз'яснення у письмовій формі. Відмову надання доз­волу може бути оскаржено до суду. Здійснення будівельних робіт без вказаного дозволу або його перереєстрації, здійснення не заз­начених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним бу­дівництвом і тягне встановлену відповідальність.

Згідно із законом "Про архітектурну діяльність" під час буд­івництва об'єкта здійснюється авторський нагляд. Цей нагляд здійснюють архітектор - автор проекту, інші розробники проек­ту або уповноважені ними особи відповідно до законодавства та договору із замовником. У разі виявлення відхилень від проект­них рішень, допущених під час будівництва об'єкта, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський нагляд, повідомляє про це замовника і відповідну інспекцію дер­жавного архітектурно-будівельного контролю для вжиття за­ходів відповідно до законодавства.

Прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію регла­ментується постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. Постановою затверджене Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а також вста­новлено, що порядок прийняття в експлуатацію споруджених об'єктів, не включених до державного замовлення, визначаєть­ся Урядом АРК, обласними, міськими держадміністраціями за погодженням з Держбудом.

Згідно з названим Порядком закінчені будівництвом (ре­конструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлутації об'єкти державного замовлення пред'являються замовником та підрядником для прийняття їх в експлуатацію державним прий­мальним комісіям. До пред'явлення об'єктів цим комісіям за­мовники призначають робочі комісії, до складу яких входять представники замовника, генерального підрядника, субпідряд­них організацій, проектувальника, органів державного санітар­ного нагляду, державного пожежного нагляду, охорони навко­лишнього природного середовища, охорони праці, інспекції з енергозбереження, держатомнагляду (на підконтрольних об'єктах), відповідного профспілкового органу. Робочі комісії пе­ревіряють відповідність об'єктів і змонтованого устаткування проектам на них, відповідність виконаних робіт вимогам буді­вельних норм і правил тощо. Прийняття робочими комісіями об'єктів оформляється відповідними актами, які передаються на розгляд державної комісії.

Державні приймальні комісії призначаються органами, що затвердили проектну документацію, а щодо об'єктів житлово-цив­ільного призначення - районними держадміністраціями або викон­комами місцевих рад. До складу державшої приймальної комісії включаються представники тих же органів, що й до робочих комісій (крім представників генпідрядника, субпідрядних організацій та генпроектувальника), а також представники експлуатаційної орга­нізації, органів державного архітектурно-будівельного контролю, місцевих органів виконавчої влади та виконкомів місцевих рад, на території яких розташовано побудовані об'єкти. Прийняття об'єктів в експлуатацію оформляється актами. Акт про прийняття об'єкта в експлуатацію підписується головою і всіма членами комісії і затверджується органом, що призначив комісію. Дата підписання акта державною приймальною комісією є датою вве­дення об'єкта в експлуатацію.

78. Правовий статус замовника регулюється різними норма­тивними актами. У найбільш загальному вигляді він сформу­льований у ГКУ. Головними обов'язками замовника є також передача підряд­нику затвердженої проектно-кошторисної документації, на­дання йому будівельного майданчика. Замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійсню­вати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вар­тості і якості виконуваних робіт проектам і кошторисам, пе­ревіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, якість використовуваних матеріалів. Положення про підрядні контракти у будівництві Украї­ни (затверджене Науково-технічною радою Мінбуду України, протокол від 15.12.1993 № 9, містять рекомендаційний харак­тер) зауважує, що замовник може бути співвиконавцем контрак­ту. У ролі замовника може виступати сам інвестор або за його дорученням посередницька, управлінська, консультаційна чи інша подібна структура. Такий порядок активно використовуєть­ся у практиці ФРН, де відповідні послуги надають численні інжи-нірінгові та консалтингові фірми. Повноваження інвестора і за­мовника у цьому випадку мають чітко розмежовуватись шляхом укладання між ними договору. Інвестор може залишати за со­бою право вирішення основних питань будівництва об'єкта - виз­начення ціни і строків здачі в експлуатацію.

Функції замовника будівництва об'єктів житлово-кому­нального і соціального призначення на відповідній території виконує управління капітального будівництва обласної, Киї­вської та Севастопольської міської державної адміністрації (Див.: Типове положення про управління капітального буді­вництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2000 № 1401). Згідно із ст. 31 За­кону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від

21.05.1997 до відання виконавчих органів місцевих рад нале­
жать виконання функцій замовника на будівництво, реконст­
рукцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробни­
чої інфраструктури комунальної власності, на організацію
комплексної забудови території, або делегування цих функцій
на конкурсній основі генеральній будівельній організації
(підряднику).

При здійсненні будівництва об'єктів функції замовника мо­жуть виконувати дирекції з будівництва, що створюються міністерствами, відомствами або іншими органами, яким згідно із законодавством надане таке право. Дирекція може створюва­тись як окрема юридична особа або у складі юридичної особи як відокремлений структурний підрозділ. Після завершення будів­ництва об'єкта та затвердження акта про прийняття його в експ­луатацію дирекція ліквідується рішенням органу, що її створив. Дирекція з будівництва розпоряджається коштами і майном, виділеними на фінансування капіталовкладень, а також усіма матеріальними цінностями, що обліковуються на балансі будів­ництва, з метою виконання своїх основних функцій - замовника будівництва відповідного об'єкта. До функцій дирекції не вхо­дить здійснення фінансово-господарської діяльності з метою от­римання прибутку, а кошти та майно, виділені на фінансуван­ня капіталовкладень, якими дирекція розпоряджається відпов­ідно до покладених на неї функцій, не належать їй на праві повного господарського відання і не можуть використовуватися на свій розсуд (на поповнення обігових коштів, технічне переоз­броєння виробництва тощо). (Див.: Щодо статусу, який мають дирекції з будівництва підприємств: Лист Держбуду від18.12.1998 № 8/5-341).

 

79. Правовий статус інвестора визначений Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991. Щодо будівниц­тва інвестор - це суб'єкт, який приймає рішення про інвестуван­ня капіталовкладень (власних, позичкових і залучених майно­вих та інтелектуальних цінностей) в об'єкти будівництва. Інвес­торами можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі їх уповноважених органів. Закон закріплює права та обов'язки інвестора. Він, зок­рема, самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвес­тицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом орган­ізації конкурсів і торгів. Інвестор має право володіти, користу­ватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавства, має право передавати ці повнова­ження на основі договорів іншим суб'єктам у встановленому по­рядку. До обов'язків інвестора, зокрема, належать одержання необхідного дозволу або узгодження відповідних державних органів на будівництво, одержання позитивного висновку комп­лексної державної експертизи щодо додержання в проектах буд­івництва нормативів з питань санітарної безпеки населення, еко­логії, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки та інших.

80. Правовий статус підрядника обумовлений тим, що він, як вказано в Господарському кодексі України, зобов'язується влас­ним силами і засобами на замовлення замовника побудувати і зда­ти йому в установлений строк визначений договором об'єкт відпо­відно до проектно-кошторисної документації або виконати обумов­лені договором будівельні та інші роботи. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних дого­ворів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генераль­ний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Закон «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 до кола підрядників відносить архітектора, який здійснює архітек­турно-проектні роботи та виконує інші функції при проектуванні і будівництві об'єктів. Закон визначає права та обов'язки архі­тектора, а також інших проектувальників та підрядників.

Згідно із ГКУ підрядниками можуть бути суб'єкти господарювання, що займаються будівельною діяльністю, або посередницькі, управлінські чи інші, які здійснюють підбір без­посередніх виконавців, укладають з ними контракти, координу­ють їх діяльність, забезпечують здачу об'єктів в експлуатацію. Генеральний підрядник відповідає за виконання всього комплек­су робіт, передбачених контрактом, передачу їх замовнику і за­безпечує координацію діяльності інших підрядників. Головний підрядник відповідає за виконання частини робіт на об'єкті, здає їх генеральному підряднику або замовнику і забезпечує коорди­націю діяльності субпідрядників. Субпідрядники виконують спеціальні і окремі види робіт за домовленістю з генеральним підрядником, головним підрядником або замовником.

До числа підрядників також належать підприємства комунальної власності, які виконують роботи з підготовки

мовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов, з розробки проектної документації, комплекси проектних робіт на будівництво, надають послуги у сфері містобудування та архітектури.

Згідно з Переліком окремих видів проектних та будівель­но-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівницт­ва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 451, суб'єкти гос­подарювання, які безпосередньо здійснюють ці види будівельних робіт, мають бути атестовані.

81. Склад другої групи учасників будівельної діяльності, до якої належать органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, наділені господарською компетенцією у будів­ництві, визначається межами і формами державного регулю­вання у цій сфері. Згідно із Законом "Про основи містобуду­вання" від 16.11.1992 державне регулювання містобудування включає: аналіз стану містобудування, прогнозування його роз­витку; підготовку, затвердження та реалізацію державних, ре­гіональних і місцевих містобудівних програм, містобудівної документації; координацію взаємодії учасників містобудівно­го процесу; проведення державної експертизи містобудівної до­кументації та проектів конкретних об'єктів; розробку і затвер­дження державних стандартів, норм і правил; контроль за дот­риманням містобудівного законодавства, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації та про­ектів конкретних об'єктів, раціональним використанням тери­торіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будів­ництві; ліцензування спеціальних видів робіт у цій сфері.

Законодавством визначені спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури. До них належать Державний комі­тет України з будівництва та архітектури (Держбуд), відповідний уповноважений орган Ради міністрів АР Крим, управління містобу­дування та архітектури обласних, міських, відділи районних держад­міністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Держбуд діє на підставі Положення про Державний комі­тет України з будівництва та архітектури, затвердженого указом Президента України від 20.08.2002 № 725.

Місцевими органами містобудування і архітектури є відповідні управління і відділи державних адміністрацій. Типо­ве положення про управління містобудування та архітекту­ри обласної державної адміністрації, Типове положення про відділ містобудування, архітектури та житлово-комуналь­ного господарства районної державної адміністрації та інші затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 № 1146. Вказані типові положення визначають ос­новні завдання, функції та поноваження місцевих органів місто­будування і архітектури, регулюють питання їхньої організації та діяльності.

Управління капітального будівництва обласної держав­ної адміністрації згідно із згадуваним Типовим положенням про нього, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2000 № 1401, є структурним підрозділом відповідної дер­жадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові цієї дер­жадміністрації та Держбуду з питань, що належать до його ком­петенції. Основними завданнями управління є забезпечення

реалізації державної політики у галузі будівництва, виконання завдань з будівництва житлових будинків, об'єктів освіти, охо­рони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі тощо та ефективно­го використання капіталовкладень, що спрямовуються на цю мету, сприяння впровадженню у будівництво прогресивних про­ектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів. Управління капітального будівництва відповідно до по­кладених на нього завдань виконує, зокрема, такі функції: забез­печує фінансування проектно-розвідувальних робіт і будівницт­ва об'єктів відповідно до титульних списків будов та укладених договорів; розміщує замовлення на проектно-розвідувальні ро­боти, укладає з проектними і розвідувальними організаціями договори на розроблення проектно-кошторисної документації та здійснення ними авторського нагляду за будівництвом; розміщує замовлення на капітальне будівництво, укладає з будівельними організаціями відповідні договори; разом з підрядними органі­заціями визначає і погоджує ціни на будівництво об'єктів; здійснює технічний нагляд за будівництвом, контроль за відпов­ідністю обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам і стандартам; пред'являє приймальній комісії завершені будівництвом і підготовлені до експлуатації об'єкти, забезпечує комісію необхідними для роботи документами, бере участь у її роботі; передає завершені будівництвом та введені в дію об'єкти підприємствам та організаціям, на які покладено їх експлуата­цію; здійснює розрахунки з підрядниками та іншими організац­іями за виконані роботи та послуги; виконує інші функції, пов'я­зані з реалізацією покладених на відповідну держадміністрацію завдань у сфері будівництва.

Управління капітального будівництва має право залучати на договірних засадах кошти юридичних і фізичних осіб для форму­вання програм будівництва і розвитку будівельної індустрії, а та­кож створювати структурні підрозділи та групи технічного нагля­ду за будівництвом у районах і населених пунктах, розпоряджати­ся коштами, передбаченими у вартості будівництва на виконання основних завдань та функцій замовника, в межах кошторису.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Повноваження вказаних органів у цій сфері поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, з питань яких виконавчі органи рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Власни­ми повноваженнями є: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призна­чення, жилих будинків, шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підряднику) функцій замовника на будівництво об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; залучення на договірних засадах підприємств та орга­нізацій незалежно від форм власності до участі в розвитку буді­вельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, об'єктів інженерного забезпечення; підготовка місцевих місто­будівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації та деякі інші.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядуван­ня, зокрема, належать прийняття в експлуатацію закінчених буді­вництвом об'єктів; здійснення в установленому порядку державно­го контролю за дотриманням законодавства, містобудівної доку­ментації при плануванні та забудові територій; зупинення відповідно до закону будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів або може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, та інші.

82. Згідно із ГКУ будівництво, що виконується суб’єктами господарювання або на їх замовлення, здійснюється на умовах підряду. Можуть укладатися такі договори підряду: на капітальне будівництво, на виконання проектних і досліджувальних робіт, на виконання монтажних та інших робіт для будівництва, інші договори. Особливості структури договірних відносин у будівництві обумовлені специфікою будівельного виробництва, тривалістю його у часі, багатопрофільністю характеру робіт тощо. Зважаю­чи на це договір підряду може укладатися замовником з одним або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за зго­дою замовника залучати до виконання договору субпідрядників на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповіда­ючи перед замовником за результати їх роботи. Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може ук­ладати з генпідрядником чи з постачальником устаткування, або за згодою генпідрядника - із спеціалізованими підприємствами.

У сучасних умовах господарювання набуває поширення прак­тика укладення багатосторонніх контрактів у будівництві, які охоплюють у межах одного договору всіх учасників інвестицій­ного процесу - інвесторів, замовників, підрядників, субпідряд­ників, проектувальників тощо.

Таким чином, основним документом, що забезпечує узгод­жену діяльність учасників будівництва є договір підряду або підрядний контракт. Підрядний контракт передбачає взаємні зобов'язання сторін у процесі будівництва (реконструкції, тех­нічного переозброєння, капітального ремонту тощо) об'єктів. Він укладається на весь період будівництва з уточненням при не­обхідності окремих умов шляхом укладання додаткових угод.

83. Істотними умовами контракту Господарський кодекс визначає: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору; підстави для укладення договору (державне замовлення, рішення інвестора, ліцензії на будівництво та виконання робіт); строки по­чатку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'яз­ки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого за­безпечення будівництва; режим контролю замовником якості робіт і матеріалів; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розра­хунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); врегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

2. Предмет контракту. Вказуються найменування
об'єкта, обсяги і види робіт, що підлягають виконанню.

3. Ціна предмета контракту (договірна ціна). Вона фор­
мується відповідно до Державних будівельних норм
України "Правила визначення вартості будівництва"
(ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду від
27.08.2000 № 174. Норми обов'язкові для будівництва, яке

здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств (організацій) державної власності. Щодо бу­дівництва, яке фінансується за рахунок інших джерел, нор­ми є рекомендаційними, і їх застосування обумовлюється контрактом. Контроль за визначенням вартості будівниц­тва об'єктів, що споруджуються із залученням державних коштів, здійснюється організаціями Держцінбудінспекції відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 03.08.1998 № 1210.

Договірні ціни можуть встановлюватись твердими або динамічними (шляхом складання відповідно твердого або приблизного кошторису). Тверді ціни встановлюються для будівництва тривалістю, як правило, до 1,5 року і є незмінними на весь обсяг будівництва. Приблизні (ди­намічні) ціни можуть уточнюватися протягом всього строку будівництва, але не частіше разу на рік. Кошто­рис вважається твердим, якщо договором не передбаче­но інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути вне­сені лише за погодженням сторін.

При виконанні контракту у разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зо­бов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кош­торису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердо­го кошторису, а замовник - його зменшення. У разі істот­ного зростання після укладення договору вартості мате­ріалів та устаткування, які мали бути надані підрядни­ком, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення вста­новленої вартості робіт, а у разі відмови замовника - роз­ірвання договору в установленому порядку.

Вартість робіт із будівництва об'єкта формується ген­підрядником із залученням субпідрядних організацій і погоджується із замовником у формі переговорів або в про­цесі проведення конкурсів (тендерів).

Кошторис, яким визначається вартість робіт, є не­від'ємною частиною підрядного договору (контракту), а тому має складатися, підписуватися та затверджуватися керівниками сторін. На це спеціально наголосив Вищий арбітражний суд України у постанові від 25.06.2001, прийнятій за результатами перевірки рішення арбітраж­ного суду Донецької області у справі № 1. У зазначеній постанові вказується, що арбітражним судом помилково прийнято в якості належного доказу наявний у справі до­кумент під назвою «кошторис». Враховуючи, що останній підписано невідомими особами, а не повноважними пред­ставниками сторін, а також що інші наявні у справі «кош­ториси» взагалі ніким не підписані, усі вони не можуть вважатися доказами. Тобто, позивачем не доведено скла­дання та затвердження сторонами у встановленому по­рядку кошторису на виконання робіт, передбачених до­говором, а тому встановлення в договорі загальної вар­тості робіт за цінами 1997 року визначено таким, що не породжує жодних юридичних наслідків.

4. Строки виконання робіт. При визначенні цих строків
сторони враховують вихідні умови, встановлені інвесто­
ром або передбачені проектом. Строки виконання робіт
по окремих етапах визначаються на підставі календар­
ного плану будівництва. Строки встановлюються шляхом
визначення у контракті календарних дат початку і закін­
чення робіт (здачі об'єкта в експлуатацію) або строку від
початку до закінчення робіт. Можливість дострокового
закінчення будівництва має передбачатись контрактом
або узгоджуватись в процесі його виконання. Перегляд
строків виконання робіт може здійснюватись з незалеж­
них від підрядника обставин, якщо він без затримки пись­
мово сповістив замовника про їх появу. У багатосторонніх
контрактах встановлюються загальні строки будівницт­
ва об'єкта, а також строки початку та закінчення робіт
окремими

7. 84. Зміни проектної документації і обсягів робіт у процесі
будівництва. Замовник має право вносити у процесі
будівництва зміни і доповнення до проектної документації
та обсягів робіт. Підрядник зобов'язаний приймати до
виконання ці зміни, якщо він спроможний їх виконати і
вони були видані в обумовлені строки до початку вико­
нання робіт, до яких вносяться зміни. Якщо підрядник
неспроможний виконати додаткові роботи, вони доруча­
ються іншому виконавцю. Зміни та доповнення робіт ма­
ють бути технічно оформлені, з узгодженням додаткової
оплати та (або) переглядом строків будівництва. Зміни
оформляються шляхом підписання сторонами додатко­
вої угоди або протоколу чи акту.

8. Будівельний майданчик. Вибір будівельного майданчи­
ка, передача його підряднику за актом у встановлені стро­
ки, забезпечення можливості вільного і безперервного
доступу на майданчик для виконання робіт є обов'язком
замовника. Замовник оформляє необхідні для викорис­
тання будівельного майданчика документи і в узгоджені
строки передає їх підряднику. Підрядник забезпечує ут­
римання будівельного майданчика у відповідному стані.

9. Матеріально-технічне забезпечення. Сторони визнача­
ють взаємні зобов'язання з забезпечення будівництва
матеріально-технічними ресурсами (матеріалами, кон­
струкціями, устаткуванням тощо). Перелік та обсяги

ресурсів, що постачає замовник, строки їх передачі підряднику визначаються у додатках до контракту. За підрядником зберігається право власності на ресурси власного постачання, якщо вони не оплачені замовником, він несе ризик їх випадкової втрати та пошкодження до моменту здачі об'єкта в гарантійну експлуатацію. При участі у контракті комплектувальної організації їй до­ручаються замовлення, постачання та комплектація ус­таткування.