Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність



Процес будівництва або будівельна діяльність являє собою комплекс робіт - проектних, будівельних, монтажних та інших, що виконуються у технологічній послідовності з метою створен­ня будівельної продукції.

Господарські відносини, які виникають при здійсненні буді­вельної діяльності, регулюються законами України «Про інвес­тиційну діяльність» від 18.09.1991 (Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646), «Про основи містобудуван­ня» від 1G.11.1992 (Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№ 52.- Ст.683), «Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 (Відомості Верховної Ради України.-1999.- № 31.- Ст.246), "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 загальними і спеціальними нор­мами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими та підзаконними нормативни­ми актами.

Визначення поняття "будівництво" в окремих законодав­чих актах в цілому однакове, хоча й має деякі відмінності. Ст. 4 Закону "Про архітектурну діяльність", визначаючи будівницт­во як складову комплексу робіт, пов'язаних із створенням об­'єкта архітектури, охоплює ним нове будівництво, реконструк­цію, реставрацію, капітальний ремонт об'єкта. Закон "Про основи містобудування" оперує термінами «містобудуван­ня», «містобудівна діяльність», які можна вважати синонімами терміну «будівництво». Містобудування тут включає прогнозу­вання розвитку і планування територій, проектування, будівниц­тво і реконструкцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об'єктів, регенерацію історич­них поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ан­самблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.

Таким чином, поняттям «будівництво» у законодавстві охоп­люється широке коло робіт, пов'язаних із створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням існуючих об'єктів виробничого і невиробничого призначення, що належать до ос­новних фондів.

Закон "Про основи містобудування" від 16.11.1992 визна­чає правові засади містобудівної діяльності в Україні. Під місто­будуванням розуміється цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян і їх об'єднань зі створення та підтриманню повноцінного життєвого середовища. Об'єктами містобудування є територія України, території її адміністративно-територіальних одиниць та їх функціональні території (зони - сельбищні, вироб­ничі, рекреаційні тощо), будинки і споруди та їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури. Суб'єктами містобудування виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи України та іноземних держав. Закон встановлює вимоги, які мають бути забезпечені при здійсненні містобудівної діяльності, визначає зміст і межі державного регулювання у цій сфері, розподіляє ком­петенцію органів виконавчої влади і органів місцевого самовря­дування та регламентує ряд інших питань містобудування.

Закон "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 виз­начає правові та організаційні засади здійснення цієї діяльності і спрямований на досягнення естетичної виразності, економіч­ної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів. Закон встановлює напрями державного сприяння архітектурній діяльності, регламентує питання її організації та здійснення, встановлює права та обов'язки її суб'єктів (архітектора, замов­ників, підрядників, проектувальників та інших) тощо. Суттєво важливим є те, що Закон впорядковує комплекс робіт, пов'яза­них із створенням об'єкта архітектури, включаючи до нього такі складові:

1) підготовку вихідних даних на проектування;

2) здійснення передпроектних робіт;

3) пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту;

4) виконання робочої документації;

5) будівництво об’єкта;

6) прийняття спорудженого об’єкта в експлуатацію.

Державні будівельні норми розробляє та затверджує спеціаль­но уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими орга­нами з питань їх повноважень. Таким центральним органом нині є Державний комітет з будівництва та архітектури України (далі - Держбуд). Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування і забудови територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із Держбудом і реєструються в уста­новленому порядку.

Держбуд затверджує типові регіональні правила забудови, на основі яких Верховна Рада АР Крим, відповідні обласні ради розробляють, погоджують з Держбудом і затверджують регіо­нальні правила забудови. Вказані правила підлягають оприлюд­ненню через засоби масової інформації та є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону.

Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського зна­чення АР Крим, а в разі необхідності і для сіл, селищ, міст район­ного значення. Місцеві правила забудови затверджуються відпо­відними радами і мають узгоджуватися з регіональними прави­лами забудови. Вони складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування. Місцевими правилами за­будови встановлюється порядок вирішення питань розташуван­ня, надання дозволів на будівництво об'єктів та на виконання будівельних робіт, прийняття об'єктів в експлуатацію, порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.

Необхідною умовою проведення будівельної діяльності є її фінансове і матеріально-технічне забезпечення, джерелами і формами яких виступають інвестиції. Правові питання інвести­ційної діяльності регулюються Законом України "Про інвести­ційну діяльність" від 18.09.1991. Інвестиціями визнаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі ка­піталовкладень. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Заборо­няється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, еко­логічних, архітектурних та інших норм, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороня­ються законом.

Закон "Про інвестиційну діяльність" визначає правовий ста­тус інвестора. Взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності регулює договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин в межах закону є їх винятковою компетенцією. Договірні відносини у будівництві регулюються Господарсь­ким кодексом України, а в тій частині, що не врегульована цим Кодексом, також відповідними нормами Цивільного кодексу України. Господарський кодекс містить спеціальну главу «Капі­тальне будівництво», яка регулює підрядні відносини у будів­ництві, визначає сферу застосування, поняття і зміст договору підряду на капітальне будівництво, договору підряду на прове­дення проектних і досліджувальних робіт, встановлює права, обов'язки і відповідальність сторін договору, порядок розра­хунків, а також регламентує ряд інших питань.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 85; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 174.129.93.231 (0.005 с.)