Ліцензування діяльності фінансових установ

Особливості правового регулювання господарських відносин

У вугільній промисловості

 

У вугільній промисловості центральним галузевим органом виконавчої влади є Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго). Положення про Міністерство палива та енергетики України затверджене указом Президента України від 14.04.2000 № 598.

Мінпаливенерго забезпечує проведення державної політики в паливно-енергетичному комплексі, сприяє його структурній перебудові та здійснює в межах своїх повноважень координацію його діяльності, бере участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів, здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства тощо. Щодо вугільної промисловості Мінпаливенерго, зокрема, здійснює державне регулювання гірничої справи відповідно до його повноважень, у тому числі координацію робіт, пов'язаних з ліквідацією збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, розробляє і здійснює заходи щодо реалізації державних програм, спрямованих на ефективне використання запасів вугілля, збільшення обсягів їх видобування та забезпечення ефективної переробки. Мінпаливенерго розробляє баланси вугілля і продуктів його переробки, здійснює моніторинг ринку цих енергоресурсів; координує та визначає обсяги проведення геологорозвідувальних робіт на вугілля; узагальнює результати геологорозвідувальних робіт та введення в дослідно-промислову експлуатацію вугільних родовищ добувними підприємствами, координує в межах своїх повноважень роботи з дослідно-промислової та промислової розробки цих родовищ; в установленому порядку проводить експертизу, затверджує або подає на затвердження проекти розробки вугільних, родовищ і будівництва, реконструкції та ліквідації об'єктів і підприємств паливно-енергетичного комплексу. Мінпаливенерго здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання ліцензійних умов виданих Міністерством спеціальних дозволів (ліцензій), здійснює інші функції, пов'язані з виконанням покладених на нього завдань.

Зазначені та інші функції щодо вугільної промисловості здійснює Державний департамент вугільної промисловості (Держвуглепром) - урядовий орган державного управління, який діє у складі Мінпаливенерго і підпорядковується йому. Положення про Державний департамент вугільної промисловості затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 № 909.

Суб`єктами основної (первинної) ланки господарювання у вугільній промисловості, як зазначалося, є гірничі підприємства - шахти, розрізи, збагачувальні фабрики тощо. Згідно з указом Президента України від 07.02.1996 № 116 “Про структурну перебудову вугільної промисловості” у цій галузі здійснено ряд заходів відповідно до умов і вимог ринкової економіки. На базі шахт та інших структурних підрозділів, які не мали статусу юридичної особи і входили до складу об'єднань, трестів, комбінатів галузі, створено державні підприємства з правами юридичні особи, проведена корпоратизація з перетворенням цих підприємств у державні відкриті акціонерні товариства, державні акціонерні вугільні компанії. Створено також державні холдингові компанії як господарюючі суб'єкти, які володіють контрольними пакетами акцій вказаних товариств і компаній вугільної промисловості відповідно до указу Президента України від 11.05.1994 № 224 “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”. Управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній, а також державних холдингових компаній здійснюють призначені Міністерством уповноважені особи відповідно до встановленого порядку. Вказані товариства і компанії отримали право самостійно реалізовувати власну продукцію за договірними цінами. Декларування цін на таку продукцію на внутрішньому ринку України запроваджується лише у разі, якщо їх рівень перевищує рівень цін на світовому ринку.

Щодо збиткових державних підприємств - шахт, розрізів - то вони визнані такими, що не корпоратизуються і підлягають закриттю або передачі в оренду чи приватизації в установленому порядку. Порядок визначення та надання державної підтримки вугледобувним підприємствам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1733. Державна підтримка за рахунок коштів державного бюджету надається вугледобувним підприємствам, які мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва, реконструкція яких є економічно доцільною. Обсяги державної підтримки підприємств, а також напрям її цільового використання визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Державна підтримка надається безпосередньо підприємствам на покриття витрат із собівартості товарної вугільної продукції та на капітальні вкладення.

На підставі оцінки результатів діяльності підприємств галузева комісія, утворена Мінпаливенерго, щороку розподіляє підприємства на такі групи:

· перша група - підприємства, спроможні отримувати прибуток від операційної діяльності, достатній для розширеного відтворення виробництва;

· друга група - підприємства, які мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва, реконструкція яких є економічно доцільною;

· третя група - підприємства, які повинні бути підготовлені до ліквідації у зв'язку з відпрацюванням запасів вугілля, та такі, що мають кондиційні запаси вугілля, але реконструкція яких економічно недоцільна.

Галузева комісія щокварталу розглядає ефективність використання бюджетних коштів, надає Мінпаливенерго свої рекомендації щодо коригування їх розподілу у наступному кварталі, а також з метою ефективного використання аналізує фактичний рівень собівартості товарної вугільної продукції за елементами витрат та інші показники фінансово-економічної діяльності підприємства.

Розподіл підприємств за групами та коштів державної підтримки за напрямами узгоджується Мінекономіки і Мінфіном та затверджується Мінпаливенерго.

Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 29.06.1999 № 1164. Цією ж постановою затверджено перелік збиткових вугледобувних підприємств, що ліквідуються.

Ліквідації підлягає підприємство, яке не спроможне провадити передбачену статутом діяльність, і подальша діяльність якого згідно з техніко-економічним обгрунтуванням визнана недоцільною. Ліквідація підприємства передбачає здійснення заходів щодо припинення господарської діяльності, приведення його основних виробничих фондів до стану, який гарантує безпеку людей, майна і довкілля, та заходів, спрямованих на соціальний захист вивільнюваних працівників.

Пропозицію щодо ліквідації підприємства готує Міністерство на підставі техніко-економічного обгрунтування (проекту) недоцільності подальшої його експлуатації. Пропозиція узгоджується із заінтересованими органами виконавчої влади, зокрема з обласною державною адміністрацією, і подається на розгляд Кабінету Міністрів України, який приймає рішення про ліквідацію підприємства. На підставі цього рішення Міністерство видає відповідний наказ, в якому визначаються дата припинення робіт з видобутку (переробки) вугілля та дата початку робіт з ліквідації підприємства. Зазначеним наказом Міністерство також створює ліквідаційну комісію та визначає підприємства, які здійснюватимуть роботи з фізичної ліквідації підприємства, постійний контроль за ліквідованим об'єктом і вживатимуть заходів, спрямованих на усунення шкідливих наслідків.

Ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо ліквідації підприємства відповідно до законодавства, погашення його заборгованості працівникам та інші, а також готує і подає Міністерству на затвердження баланс про передачу підприємству, що проводитиме роботи з фізичної ліквідації, основних фондів, які підлягають ліквідації та необхідні для виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства. Після виключення підприємства, що ліквідується, з єдиного державного реєстру підприємств та організацій воно позбавляється статусу юридичної особи.

Роботи з фізичної ліквідації підприємства здійснює інше підприємство, визначене Міністерством, згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом ліквідації. Розміщення замовлень на підрядні роботи з ліквідації здійснюється підприємством, що виконуватиме ліквідаційні роботи, за результатами торгів (тендерів), які проводяться згідно закону України від 22.02.2000 “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 20. - Ст. 148). Підсумки фактичного виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства, робіт з охорони довкілля та їх відповідність передбаченим у проекті ліквідації заходам розглядаються спеціально створеною Міністерством комісією, до складу якої разом з представниками органів виконавчої влади входять представники органів державного нагляду, в тому числі державного санітарного нагляду, та оформляються відповідним актом.

Подальше поглиблення реформування вугільної галузі, удосконалення системи взаєморозрахунків на ринкових умовах та досягнення фінансової збалансованості вуглевидобувних підприємств, встановлення ринкових цін на вугільну продукцію здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.1998 № 857 (з наступними змінами) “Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні”. Згідно з нею здійснюється реформування ринку вугільної продукції шляхом створення економічно ефективної системи її реалізації, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника.

Вказаною постановою засновано Державну акціонерну компанію “Вугілля України” (ДАК “Вугілля України”). Компанія утворена з метою захисту загальнодержавних економічних інтересів в умовах реформування та розвитку ринку вугільної продукції. Предметом діяльності Компанії є провадження в основному на біржових засадах постачальницької, посередницької, лізингової та експортно - імпортної діяльності. Основні завдання Компанії - забезпечення розрахунків за поставлену вугільну продукцію у повному обсязі; участь у формуванні паливного балансу держави на підставі вивчення попиту та наявної ресурсної бази; видобуток вугілля, переробка вугілля і вугільної продукції; сприяння реалізації вугілля в основному на біржових засадах; захист вітчизняних виробників вугілля на оптовому ринку електроенергії шляхом впливу на співвідношення між цінами на вугільну продукцію та електроенергію; сприяння створенню Державного лізингового фонду гірничо-шахтного обладнання; забезпечення центральних органів виконавчої влади інформацією про наявність та використання вугільних ресурсів на внутрішньому та світовому ринку вугілля та інші.

Компанія є прибутковою організацією з правами юридичної особи відповідно до законодавства. Засновником та акціонером Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акції Компанії перебувають у державній власності. Кабінет Міністрів виступає вищим органом Компанії, її керівним органом є правління на чолі з головою Компанії, якого призначає Кабінет Міністрів, контролюючим органом - спостережна рада. Відносини з іншими суб`єктами господарювання, зокрема з вугледобувними і вуглепереробними підприємствами, Компанія будує на договірній (контрактній) основі. Статут ДАК “Вугілля України” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 № 1577.

Реалізація вугільної продукції здійснюється, як правило, через аукціони. Такий порядок введено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599 “Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля” (із наступними змінами) з метою створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад і підвищення платіжної дисципліни.

Продажу на аукціоні підлягає вугільна продукція, видобута і вироблена на території України, а також та, що належить державі відповідно до угод про розподіл продукції, конфіскована або отримана в рахунок погашення податкової заборгованості та деяка інша. Аукціони проводяться на базі біржі, визначеної за результатами спеціалізованого конкурсу, який організовує і проводить Міністерство економіки. Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля затверджене вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599. Назване Положення встановлює порядок організації та проведення аукціону, зміст аукціонних угод, гарантії їх виконання тощо. Продавцями виступають суб'єкти господарювання, які видобувають і виробляють вказані енергоносії, зокрема вугілля, та інші суб‘єкти, які отримують їх за договорами, у тому числі зовнішньоекономічними контрактами. Покупцями є суб'єкти господарювання та інші юридичні особи - резиденти України, які бажають придбати енергоносії відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок.

Для організації та проведення аукціонів створюється аукціонний комітет, який здійснює загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів. Комітет затверджує типові форми аукціонної документації та договорів з купівлі-продажу на стандартних аукціонних умовах, затверджує порядок розрахунків, пов'язаних з проведенням аукціону, і виконання укладених на аукціоні угод, приймає рішення про проведення аукціонів або їх черговість, визначає день і час проведення аукціону відповідно до поданих пропозицій, розглядає подані пропозиції з продажу зазначених енергоносіїв і заяви на участь в аукціоні, а також визначає їх відповідність вимогам Положення, контролює виконання біржею угоди про забезпечення організації та проведення аукціонів, виконує інші функції. Персональний склад аукціонного комітету затверджується Мінекономіки за погодженням з Мінпаливенерго.

Біржа організовує та проводить аукціони, для чого розробляє регламент проведення аукціонів, приймає та реєструє заявки на участь в аукціоні, визначає їх відповідність вимогам Положення та передає зведений перелік заявок до комітету на затвердження. Біржа складає та оприлюднює до кожної аукціонної сесії аукціонний бюлетень, який містить інформацію про подані продавцями пропозиції, повідомлення щодо місця, дати та часу проведення аукціону, а також відомості про обсяги запропонованих до продажу енергоносіїв. Біржа реєструє учасників аукціону в день його проведення, оформляє документи за підсумками проведення аукціонів та аукціонні свідоцтва для подання їх комітетові на затвердження, реєструє укладені на аукціоні угоди.

Пропозиції з продажу вугілля та інших енергоносіїв, оформлені за затвердженим зразком, попередньо погоджені та зареєстровані комітетом, з метою своєчасного інформування біржею покупців подаються продавцями на біржу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати проведення аукціону. До пропозицій додаються документи, що засвідчують наявність заявлених обсягів енергоносіїв, проект договору купівлі-продажу та необхідна довідкова інформація для покупця.

Енергоносії (вугілля) для купівлі-продажу виставляються у вигляді лотів, обсяги та кількість яких визначає комітет. Комітет установлює шкалу кроку аукціону, відповідно до якої в процесі торгів здійснюється збільшення або зменшення початкової вартості лоту.

Ціни на аукціоні формуються вільно. Їх рівень визначається за контрактними вимогами до термінів і умов поставки та якісних характеристик кожної партії енергоресурсів, що виставляються на аукціон.

Переможцем аукціонних торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. За підсумками аукціону між покупцем і продавцем укладаються аукціонні угоди в два етапи: на першому - підписується аукціонне свідоцтво, на другому - укладаються договори купівлі-продажу.

Аукціонне свідоцтво складається після закінчення аукціону за затвердженою формою у чотирьох примірниках і яке підписується уповноваженими особами покупця, продавця, біржі та комітету. Аукціонне свідоцтво є підставою для укладення договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем. Протягом трьох днів вони зобов'язані підписати договір. У разі відмови продавця або покупця від підписання аукціонного свідоцтва чи договору у визначений термін результати аукціону щодо цих лотів за рішенням комітету анулюються.

Продавець виконує свої зобов'язання щодо поставки після отримання коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору. Якщо покупець своєчасно не перерахував вказані кошти, продавець негайно повідомляє про це комітет. Усі розрахунки проводяться безпосередньо між продавцем та покупцем з урахуванням попереднього внеску покупця, перерахованого ним на поточний рахунок біржі для участі в аукціоні. За вимогою продавця розрахунки за укладеною на аукціоні угодою можуть здійснюватися через біржу.

У нафтогазовому комплексі

 

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі визначені Законом України від 12.07.2001 “Про нафту і газ”. Закон регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки. Метою Закону є забезпечення енергетичної безпеки України, розвиток конкуренції у нафтогазовій галузі, захист прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів та працівників галузі. Вказані відносини регулюються також Кодексом України про надра, законами України від 15.05.1996 “Про трубопровідний транспорт”, та від 14.09.1999 “Про угоди про розподіл продукції”, іншими нормативно-правовими актами.

Закон “Про нафту і газ” встановлює принципи, на яких базується державна політика в нафтогазовій галузі. До них, зокрема, належать такі:

· державне управління та державне регулювання діяльності в нафтогазовій галузі;

· раціональне споживання газу, нафти та продуктів їх переробки, впровадження енергозберігаючих технологій;

· додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, що виникають у галузі;

· сприяння розвитку конкуренції на ринку газу, нафти та продуктів їх переробки;

· взаємна відповідальність постачальників газу, нафти і продуктів їх переробки та споживачів;

· забезпечення раціонального використання надр;

· пріоритетне використання вітчизняного науково-технічного, технологічного та кадрового потенціалу та інші.

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Державне регулювання діяльності в нафтогазовій галузі здійснюється шляхом встановлення загальних правил здійснення цієї діяльності суб'єктами господарювання, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності, спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, формування тарифної політики та іншими засобами, що визначаються законами. Основними завданнями державного регулювання галузі є сприяння конкуренції у нафтогазовому комплексі, забезпечення проведення тут цінової та тарифної політики, захист прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у галузі.

Центральним галузевим органом виконавчої влади у нафтогазовій промисловості є Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго). Положення про Мінпаливенерго, як зазначалося, затверджене указом Президента України від 14.04.2000 № 598. Щодо нафтогазової промисловості Мінпаливенерго, зокрема, розробляє і здійснює заходи щодо реалізації державних програм, спрямованих на ефективне використання запасів нафти і природного газу, збільшення обсягів їх видобування та забезпечення ефективної переробки. Міністерство забезпечує координацію діяльності, пов'язаної з транспортуванням нафти, природного газу, газового конденсату і нафтопродуктів, їх експортом, закачуванням та відбором природного газу з підземних сховищ, а також з нафтогазопереробкою, бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо ефективного використання природного газу і додержання дисципліни газоспоживання. Мінпаливенерго розробляє баланси природного газу, нафти і продуктів їх переробки, здійснює моніторинг ринку цих енергоресурсів. Мінпаливенерго координує та визначає обсяги проведення геологорозвідувальних робіт на нафту і природний газ; узагальнює результати цих робіт та введення в дослідно-промислову експлуатацію нафтових, газових, газоконденсатних родовищ добувними підприємствами; координує в межах своїх повноважень роботи з дослідно-промислової та промислової розробки цих родовищ; в установленому порядку проводить експертизу, затверджує або подає на затвердження проекти їх розробки і будівництва, реконструкції та ліквідації об'єктів і підприємств паливно-енергетичного комплексу. Мінпаливенерго здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання ліцензійних умов виданих ним спеціальних дозволів (ліцензій), здійснює інші функції на виконання покладених на нього завдань.

Органи місцевого самоврядування щодо нафтогазової галузі наділені певними повноваженнями. Вони надають відповідно до законодавства згоди на розміщення на відповідній території об'єктів нафтогазового комплексу, погоджують питання про надання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, беруть участь у розробці комплексних планів нафтогазопостачання споживачів на підпорядкованій їм території, у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів нафтогазової галузі у надзвичайних умовах тощо. Органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність суб'єктів, що здійснюють геологічне вивчення нафтогазоносності надр, розробку родовищ нафти і газу, переробку нафти і газу, зберігання, транспортування та реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки, крім випадків, передбачених законодавством.

Закон “Про нафту і газ” встановлює антимонопольні обмеження в нафтогазовій галузі. Суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток нафти і газу, транспортування нафти трубопроводами, транспортування і розподіл природного газу і визнані в установленому законодавством порядку монополістами на ринках нафти і газу, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати її обсяг з метою створення дефіциту нафти чи газу, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством. У разі виникнення спорів між сторонами угоди про транзит не допускається припинення або скорочення транзиту нафти, газу та продуктів їх переробки підприємством трубопровідного транспорту до вирішення спору в суді, якщо інше не передбачено відповідною угодою.

Право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу. Нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами. Після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами державне майно, що було надане у користування власнику цього дозволу, повертається державі. Споруди, обладнання та інші активи, що були створені власником вказаного дозволу в процесі здійснення господарської діяльності в нафтогазовій галузі, є його власністю і після закінчення строку дії дозволу можуть використовуватися ним на власний розсуд.

Підземні сховища нафти, газу та продуктів їх переробки, створені в природних ємностях, є об'єктами права державної власності. Спорудження та експлуатація їх здійснюються на підставі спеціальних дозволів на будівництво та експлуатацію підземних сховищ, виданих Мінекоресурсів.

В Україні функціонує Єдина газотранспортна система, де діють обов'язкові для всіх організаційних структур виробнича дисципліна, правила надання оперативної інформації про обсяги газопостачання, об'єм, режими транспортування і споживання газу, обліковий час, порядок взаємодії структур системи у разі виникнення ускладнень з газопостачанням тощо. В Україні діє також єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням природного газу. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління Єдиною газотранспортною системою України виконує державне підприємство, яке визначається Мінпаливенерго. Це управління поширюється на суб'єктів господарювання нафтогазової галузі, об'єкти яких підключені до Єдиної газотранспортної системи України. Воно передбачає планування та оперативне управління потужностями з урахуванням режимів газопостачання, планування та контроль за додержанням режиму роботи Єдиної газотранспортної системи України, запобігання аварійним ситуаціям тощо.

У ході структурної перебудови нафтогазового комплексу відповідно до указу Президента України від 25.02.1998 № 151 “Про реформування нафтогазового комплексу України” створено Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” (НАК “Нафтогаз України”). Підприємства нафтогазового комплексу, що не підлягають приватизації, перетворені у державні акціонерні товариства, а акції таких товариств у 100-відсотковому обсязі передані до статутного фонду Компанії. Компанії передані також пакети акцій відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, які відповідно до законодавства залишені у державній власності. У користування Компанії передане також майно, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання і розподілу нафти, нафтопродуктів та газу і не підлягає приватизації.

Згідно з названим указом Президента від 25.02.1998 № 151 проведено також розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу шляхом створення дочірніх компаній: з видобування природного газу - компанії “Укргазвидобування”, з його транспортування та зберігання – компанії “Укртрансгаз”, з реалізації природного газу - компанії “Торговий дім “Газ України”.

НАК “Нафтогаз України” діє на підставі Статуту Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747. Вона є державним акціонерним товариством відкритого типу. Засновником Компанії та її акціонером (до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії) є держава в особі Кабінету Міністрів України. Компанія є юридичною особою відповідно до законодавства, діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами і бюджетом, укладає договори, утворює філії, представництва, дочірні підприємства тощо.

Компанія здійснює видобування нафти і природного газу, організацію та виконання геологопошукових робіт, експлуатацію нафтових, газових і газоконденсатних родовищ, постачання природного та скрапленого газу. Вона розробляє довготермінові прогнози і цільові комплексні науково-технічні, економічні та екологічні програми розвитку нафтогазового комплексу, формує соціальну інфраструктуру. Компанія концентрує фінансові ресурси для реалізації інвестиційних проектів, налагодження ефективних організаційних зв'язків між підприємствами Компанії, організовує виробництво необхідних для галузі обладнання, машин, механізмів і приладів, запасних частин та деталей до них; здійснює єдину технічну політику, організовує та координує науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, виробництво і впровадження нової техніки і передових технологій.

Компанія здійснює проектування, будівництво, ремонт та експлуатацію об'єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу, у тому числі нафтопроводів, газотранспортних систем, а також підземних сховищ газу, створює та експлуатує транзитні міждержавні системи транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу, здійснює газифікацію для забезпечення промислових і побутових споживачів газом, здійснює інші види діяльності згідно із Статутом і законодавством. Компанія здійснює контроль за діяльністю підприємств, що входять до її складу, дотриманням технологічних правил, правил безпеки, а також ефективністю використання закріпленого за ними майна.

Ліцензування діяльності фінансових установ

Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Особа, яка має намір провадити певний вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, що ліцензується, особисто або через уповноважений нею орган чи особу звертається до уповноваженого органу із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код). У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їхнє місцезнаходження.

Уповноважений орган здійснює нагляд за діяльністю відповідних фінансових установ, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо законом, який регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

У ліцензії зазначаються:

1) найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

2) вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, на право провадження якого видається ліцензія;

3) найменування юридичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи;

5) місцезнаходження юридичної особи;

6) дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

7) посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

8) дата видачі ліцензії та строк її дії.

Ліцензія підписується директором відповідного департаменту уповноваженого органу або його заступником та засвідчується печаткою уповноваженого органу.

Діяльність з надання фінансових послуг на підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом, здійснюється на всій території України.

50. Правовий статус банків 1. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону. 2. Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та
юридичних осіб. 3. Банки є юридичними особами. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). 4. Посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків, якщо інше не передбачено законом.