Лексико-граматичні розряди прикметників

У сучасній граматиці прикметники класифікують за характером самої ознаки і за способом її позначення.

Одні ознаки предметів є перемінними, тобто такими, що виявляються різною мірою, у різних предметах або в різний час (добрий – добріший, зелений – зеленіший, теплий – тепліший). Вони вказують на якість предметів.

Інші ознаки предметів є постійними (цегляний будинок, капронова нитка, вчорашній день, лісова поляна), тобто такими, що не виявляються різною мірою. Вони вказують на відношення до інших предметів.

Отже, за характером ознаки прикметники поділяють на якісні і відносні. Протиставлення якісних і відносних прикметників становить лише лексико-граматичний розряд, а не категорію, оскільки воно не має відмінних граматичних засобів вираження (пор. голубий – степовий).

Є два способи маркування ознаки – номінативний і вказівний (дейктичний). Номінативний спосіб полягає в тому, що ознака предмета називається прикметником (якісним чи відносним) з прозорим лексичним значенням: блакитний колір, тепле літо, стиглий колос, морська затока.

Вказівний (дейктичний) спосіб виявляється в тому, що слово не називає ознаку предмета, а лише вказує на неї займенником з непрозорим значенням: той колір, таке літо, цей колос, наша затока.

Отже, за способом позначення ознаки предмета розрізняють прикметники номінативні і займенникові. Традиційна граматика займенникові прикметники (як і займенникові іменники) розглядає як різновид окремої частини мови (займенника). Але інколи їх відносять до прикметників.

В. Виноградов серед прикметників виділив особливу групу займенниково-вказівних слів: той, цей, чий, мій, свій, такий, кожний і под. Вони семантично пов’язані з ознакою предмета, але для них характерна виразна займенникова семантика – вказівне значення, яке суттєво відрізняється від прикметникового значення – узагальненого називання конкретних ознак предметів. В. Виноградов наголошував, що такі слова відрізняються від прикметників не лише семантично, а й морфологічними, словотвірними і синтаксичними властивостями (не мають коротких форм, ступенів порівняння, не сполучаються з прислівниками міри). На його думку, займенниково-вказівні слова як морфологічні і лексичні залишки відмираючої частини мови недоцільно поєднувати зі справжніми прикметниками в одній частині мови.

Не належать до прикметника і дієприкметники. Хоч семантично вони й пов’язані з ознакою предмета (складений студентом екзамен, перевірений учителем диктант), але є іншою частиною мови. Категорії виду, часу і стану, яких немає у прикметника, зближають їх із дієсловом.

Так звані порядкові числівники є відносними прикметниками, бо означають ознаку предмета за числом, виражають її за допомогою прикметникової флексії (другий, друга, друге), мають синтаксичні рід, число і відмінок (третій, третього, третя, третьої, третє, треті, третіх, третім), а також категорію істоти/неістоти (треті півні – Н. в.; до третіх півнів – Р. в.; бачу треті двері – Зн. в.). Тому В. Виноградов вважає їх прикметниками. Автори “Русской граматики” (1980), відносячи порядкові слова до категорії прикметників, виділили їх в окремий розряд відносних прикметників, назвали порядковими прикметниками і зблизили із займенниковими прикметниками, оскільки “порядкові прикметники можуть вказувати на місце в ряді”.

Насправді вони точно називають “місце в ряді” за допомогою числа. Наприклад, прикметник п’ятий точно називає місце: після четвертого перед шостим. Тому немає підстав зближати їх із займенниковими прикметниками. Це звичайні відносні прикметники, що називають ознаку предмета за відношенням до числа.

Серед відносних розрізняють присвійні прикметники, які вказують на належність, виражену суфіксами -ів, -ин: батьків, братів, Петрів, дядьків; материн, сестрин, тещин, Миколин.

Отже, прикметники класифікують на два лексико-граматичні розряди – якісні і відносні.

 

Якісні прикметники

Якість предмета, його ознаки виражаються по-різному. Частина прикметників називає якість предмета прямо і безпосередньо.

Якісні прикметники – прикметники, що означають властивість предмета безвідносно до інших предметів.

Вони мають такі особливості:

- позначають перемінні ознаки предметів, тобто ознаки, які виявляються різною мірою в різних предметах або в тому самому предметі, але в різний час: День тепліший від ночі; Сьогодні вода в Дніпрі тепліша (семантична ознака); лише окремі якісні прикметники виражають абсолютну ознаку: глухий, сліпий, жонатий, вороний, гнідий;

- у зв’язку з цим більшість якісних прикметників утворює ступінь порівняння: синій – синіший – найсиніший, розумний – розумніший – найрозумніший (морфологічна ознака);

- називають ознаки прямо і безпосередньо, не абстрагуючись від сутності предмета, явища як носіїв цієї ознаки, характеризують предмет сам по собі: називають властивості і якості, які безпосередньо сприймаються органами чуття (солодкий, гіркий, кислий; білий, жовтий, зелений; тихий, шумний, дзвінкий; м’який, теплий, холодний, колючий; вузький, широкий, глибокий; пахучий, духмяний); означають властивості характеру особи і особливості її психічного стану (добрий, уважний, надійний, розумний); виражають оцінку (задовільний, найкращий) (семантична ознака);

- мають повну і зрідка коротку форми: зелений – зелен, радий – рад, певний – певен, повний – повен (морфологічна ознака);

- здатні сполучатися з прислівниками ступеня та міри (дуже, занадто, злегка, майже, трохи, абсолютно, зовсім і под.): дуже холодний, надзвичайно веселий, абсолютно чистий, зовсім глухий (синтаксична ознака);

- здебільшого мають непохідну основу (червоний, жовтий, теплий, новий, старий, мудрий і под.), але можуть мати й похідну (розумний, холодний, горбатий, голодний) (словотвірна ознака);

- утворюють прислівники на -о, -е: тихий – тихо, розумний – розумно; добрий – добре, злий – зле (словотвірна ознака);

- утворюють абстрактні іменники на -ин-а, -ість, -от-а: новий – новина, сивий – сивина; радий – радість, ніжний – ніжність, злий – злість; добрий – доброта, сліпий – сліпота (словотвірна ознака);

- утворюють форми суб’єктивної оцінки: добрий – добренький, тонкий – тонюсінький, милий – миленький, товстий – товстуватий, великий – величезний (словотвірна ознака);

- утворюють редупліковані сполуки із значенням ступеня інтенсивності ознаки: блідий-блідий, білий-білий, рідний-рідний, радісний-радісний (словотвірна ознака);

- вступають в антонімічні відношення з прикметниками протилежного значення: світлий – темний, теплий – холодний, молодий – літній, веселий – сумний (семантична ознака).

Для деяких якісних прикметників (напр., білий) характерні всі ці ознаки. Але визначальними можуть бути і кілька ознак: наприклад, якісний іменник жонатий не має короткої форми, ступеня порівняння, не сполучається з прислівниками ступеня і міри, не утворює прислівників на -о, -е, абстрактних іменників, форм суб’єктивної оцінки, редуплікованих сполучень.

Отже, якісні прикметники – явище лексико-граматичне, хоча деякі мовознавці (А. Грищенко) схильні небезпідставно відносити їх до розряду семантико-морфологічних явищ.

 

Відносні прикметники

Інша частина прикметників називає якість предмета, його ознаки опосередковано.

Відносні прикметники – прикметники, що називають ознаку через відношення до інших предметів.

Вони мають такі особливості:

- позначають постійні ознаки предмета, які не здатні виявлятися більшою чи меншою мірою: тутешні звичаї, теперішній час, скляний посуд, морська вода, польові квіти (семантична ознака);

- не утворюють у зв’язку з цим ступенів порівняння: учнівський зошит, навчальний посібник, наукова конференція, студентський квиток (морфологічна ознака);

- називають ознаку опосередковано, через відношення до іншого предмета, явища чи поняття і певні зв’язки з ними (дерев’яний стіл – стіл з дерева, одеські моряки – моряки з Одеси). Вони вказують на різноманітні відношення: до предмета (журнальний стіл – стіл для журналів, взуттєвий магазин – магазин взуття); до особи (учнівська парта – парта для учнів, мамина хустка – хустка мами, міністерський портфель – портфель міністра); до місця (підземна дорога – дорога під землею, лісові звірі – звірі, що живуть у лісі); до часу (ранкова зарядка – зарядка вранці, вечірня газета – газета, що виходить увечері); до дії (проїзний квиток – квиток для проїзду, співочий гурток – гурток, у якому співають); до матеріалу (капронова нитка – нитка з капрону, металева шафа – шафа з металу); до числа (другий дзвінок – дзвінок, який подається вдруге, шостий клас – клас, що нумерується числом “шість”); до топонімів (запорозькі козаки, дніпровські пороги, київські студенти); до особи (батьків портфель, Петрів зошит, материна хустка, Миколин велосипед) і под. (семантична ознака);

- мають лише повну форму і не утворюють коротких форм: асфальтна дорога, морська хвиля, театральне училище (морфологічна ознака);

- не сполучаються з прислівниками ступеня та міри (дуже, занадто, злегка, майже, трохи, абсолютно, зовсім і под.): тракторна бригада, додаткова вартість, київські каштани (синтаксична ознака);

- завжди мають похідну основу і утворюються за допомогою суфіксів від іменникових, прикметникових, числівникових, займенникових, дієслівних і прислівникових основ: березовий сік (від береза), батьківський дім (від батьки), дев’ятий вал (від дев’ять), нашенський край (від наш), висячий замок (від висіти), вчорашній борщ (від вчора) та ін. (словотвірна ознака);

- не утворюють прислівників на -о, -е: річкова риба, земляні роботи, вступні екзамени (словотвірна ознака);

- не утворюють абстрактних іменників на -ин-а, -ість, -от-а: березовий гай, вербові кілки, дитячі руки (словотвірна ознака);

- не утворюють форм суб’єктивної оцінки: степова дорога, польовий табір (словотвірна ознака);

- не утворюють редуплікованих сполук: дерев’яний стіл, братова куртка (словотвірна ознака);

- не мають антонімічних форм: студентський квиток, класна кімната, учительська кімната (семантична ознака).

Семантична межа між якісними і відносними прикметниками умовна і непостійна, рухлива. Відносні прикметники можуть набувати ознак якісних, стаючи відносно-якісними прикметниками:

- якщо вживаються в переносному значенні: золотий перстень – золотий характер, золота осінь; стальна конструкція – стальний характер; залізні ворота – залізні нерви; дерев’яні двері – дерев’яні руки; теляча шкіра – телячі ніжності;

- якщо втрачають семантичний зв’язок із твірним словом: коричневий (колір кориці), голубий (колір голуба).

Якісні прикметники можуть переходити до розряду відносних і ставати якісно-відносними прикметниками: чорна земля – Чорне море, білий сніг – Біле море, жовте листя – Жовте море, червона паста – Червоне море; старша людина – старший лейтенант, молодший брат – молодший лейтенант і под. Такі зміни відбуваються тоді, коли якісні прикметники вживаються у складі географічних назв, термінологічних словосполучень, перифраз і фразеологізмів: село Велика Білозірка, річка Гнила Липа, станція Мала Помічна, річка Чорна Тиса, селище Нова Одеса, місто Старий Самбір; біла гарячка, середній рід, бліда поганка, загальне мовознавство, старший викладач, чорне золото (вугілля), біле золото (бавовна), блакитне паливо (газ), солодкий корінь (цукровий буряк), білі мухи (сніжинки); круглий відмінник, гола правда, голими руками, малий бізнес, жовті профспілки, середній клас, вище технічне училище та ін.

Нестійкими є і граматичні межі між якісними і відносними прикметниками. Це пояснюється двома причинами:

1) не всім якісним прикметникам через особливості лексичної семантики та морфологічної структури притаманні граматичні ознаки цього розряду. Наприклад, якісні прикметники із значенням масті тварин не утворюють коротких форм і прислівників на -о, -е (гнідий, вороний), якісні прикметники на -ськ-ий не утворюють ступенів порівняння і прислівників на -о, -е (бабські розмови, райські яблука, райські умови, рабські умови);

2) частина відносних прикметників при переносному вживанні може набувати граматичних ознак якісних прикметників (золоті руки – дуже золоті руки).

До розряду якісних найчастіше переходять ті відносні прикметники, які утворилися від назв:

- металів: залізний, золотий, крицевий, мідний, срібний, сталевий;

- мінералів і каменів: агатовий, бірюзовий, гранатовий, кам’яний, кришталевий, мармуровий, рубіновий, смарагдовий;

- матеріалу: гумовий, дерев’яний, оксамитовий, скляний, шовковий, капроновий, нейлоновий;

- речовин: восковий, медовий, молочний, смоляний;

- рослин: барвінковий, буряковий, волошковий, пшеничний.

Отже, якісні прикметники протиставляються відносним.