Вищий ступінь порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння протиставляється найвищому як за значенням, так і за способом творення. Традиційно творення ступенів порівняння розглядають у морфології. Лише автори “Русской граматики” (1980) суперлатив як явище словотвірне вивчають у словотворі, а компаратив (словозмінне явище) – у морфології.

Вищий ступінь порівняння прикметників має дві форми – просту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста (синтетична) форма компаратива. Вона утворюється від нульової форми за допомогою суфіксів -ш- (з давнього -ьш-), -іш-: багатший, дешевший, тонший, дальший, легший, глибший; червоніший, ніжніший, веселіший, добріший, тісніший. У сучасній українській літературній мові суфікс -ш- малопоширений. Він трапляється переважно у прикметниках, утворених від непохідних за походженням, а зрідка й похідних основ: легший, тонший, ширший.

Зрідка в компаративних формах з’являється суфікс -ч-: дужчий, ближчий, дорожчий, вищий. Він виник на базі суфікса -ш-, який після звуків [г], [ж], [з], [с] внаслідок асимілятивно-дисимілятивних процесів видозмінився в морф -ч-: дужий – дужчий, близький – ближчий, дорогий – дорожчий, високий – вищий.

Суфікс -іш- вживається частіше. Сферою його активного застосування є похідні основи нового творення: рухливий – рухливіший, авторитетний – авторитетніший, талановитий – талановитіший. Поширеність цього суфікса в якісних прикметниках пояснюється фонематичною будовою і його сполучувальними можливостями: морф -іш- починається голосним звуком, який сприяє вільній сполучуваності з твірною основою на один або кілька приголосних без будь-яких морфологічних змін: активніший, могутніший, стрункіший.

В окремих випадках можливе паралельне вживання суфіксів -ш- та -іш-: багатший – багатіший, товщий – товстіший. При цьому спостерігається семантична диференціація паралельних форм: старший (своїм становищем) – старіший (віком), гірший (за якістю) – гіркіший (за смаком).

Компаративні форми іноді утворюються від суплетивних основ: гарний – кращий, поганий – гірший, великий – більший, добрий – ліпший. Якщо синтаксичні словосполучення з компаративними прикметниками термінологізуються або фразеологізуються, то вони можуть втрачати ознаки якісних прикметників (ознаки порівняння) і переходити до розряду відносних: вища математика, вища школа, нижча освіта, молодший лейтенант, старший лаборант.

Складена (аналітична, або описова) форма компаратива. Утворюється вона додаванням допоміжних слів більш, менш до прикметників у нульовій формі ступеня: більш активний, менш активний, більш кваліфікований, менш кваліфікований, більш відповідальний, менш відповідальний, більш натренований, менш натренований, більш уживаний, менш уживаний. Ця форма компаратива більш характерна для наукового, офіційно-ділового стилів літературної мови і менш уживана в художньому стилі. Це традиційний погляд. Але існує підстава й для іншої думки, згідно з якою слова більш, менш у конструкціях компаратива повністю зберігають своє лексичне значення і є повнозначними прислівниками, про що свідчить їх здатність бути твірною основою і вступати в словотвірні зв’язки з префіксом най-: найбільш, найменш. “Словник української мови” наводить такі значення цих слів: Більше (рідше більш), прислівник. 1. Вищий ступінь до багато: А люди йшли на панщину, усе більш та більш їх збиралося (Марко Вовчок). 2. Уживається... у значенні далі, надалі, потім, після цього, вже і т. ін.:...Мати не буде більш говорити про тих багатирів (І. Нечуй-Левицький). 3. Переважно, здебільшого:...Я вже і по світі не могла ходити, а все більш лежала (Леся Українка); Менше (рідко менш) прислівник. 1. Вищий ступінь до мало: А ті... на людях горлали не менш (А. Головко). Про те, що слова більш, менш зберігають своє лексичне значення і є повнозначними прислівниками, свідчить їх здатність бути твірною основою і вступати в словотвірні зв’язки з префіксом най- (найбільш, найменш).

У конструкціях типу більш холодний, менш холодний вони не перетворюються на службові морфи і не стають морфологічним засобом вираження ступеня ознаки, а в прикметниковому синтаксичному словосполученні виконують роль залежних компонентів. Отже, це не складена морфологічна форма компаратива, а синтаксичне прикметникове словосполучення із залежними прислівниками більш, менш, які є лексичним засобом вираження вищої міри ознаки, названої прикметником.

Не становлять також окремої морфологічної форми ступеня порівняння: компаративні прикметники в поєднанні з прислівниками набагато, ненабагато, значно, трохи (набагато мудріший, ненабагато довше, значно коротший, трохи більший); прикметники нульового ступеня вияву ознаки в поєднанні з прислівниками уже, трохи, зовсім, злегка (дуже холодний, трохи холодний, зовсім холодний, злегка холодний); прикметникові конструкції з прислівником більш-менш (більш-менш задовільний, більш-менш вдалий, більш-менш переконливий). Прислівники в них є лексичним засобом вираження не ступеня порівняння, а безвідносної міри ознаки.