Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду

Певні специфічні риси має протиправне діяння, яким може бути завдана шкода у цьому делікті. Зазначене протиправне діяння, пе­редбачене умовою настання відповідальності, включає в себе ви­ключний перелік протиправних діянь. До них, зокрема, належать:

— незаконне засудження;

— незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

— незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою;

— незаконне застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд;

— незаконне затримання;

— незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана фізичним чи юридичним особам унаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення ор­гану дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (зокрема за стат­тями 1173-1175 ЦК України). Це не стосується випадку, коли суд постановляє незаконне рішення у цивільній справі, за умови вста­новлення у діях судді (суддів), які вплинули на постановлення не­законного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком су­ду, що набрав законної сили, для яких визначається інший порядок (ч. 5 ст. 1176 ЦК України).

Наявність протиправності як характерної ознаки вказаних вище діянь має бути підтверджена постановленням судом виправдального вироку, скасуванням незаконного вироку суду, закриттям криміналь­ної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також ви­несенням відповідного акта про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Тобто для того, щоб визнати вказане діяння протиправним, потрібні підстави, які б реабілітували особу, якій завдано шкоди. В іншому випадку, коли ці діяння не підтверджуються реабілітуючи- ми особу обставинами (наприклад, кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта помилування), то право на відшкодування завданої шкоди не виникає (ч. З ст. 1176 ЦК Ук­раїни).

Крім цього, не має права на відшкодування завданої шкоди та­кож і фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудо­вого) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкод­жала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, неза­конному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи ви­правних робіт (ч. 4 ст. 1176 ЦК України).

Однак, якщо фізична особа вчинила самообмову внаслідок засто­сованих до неї фізичного чи психічного насильства, погроз, обману чи інших незаконних засобів, які доведені в належному порядку, то шкода, завдана особі, повинна відшкодовуватися на підставі ст. 1176 ЦК України.

Суттєвою специфікою цього делікту є те, що шкода, завдана фізичним та юридичним особам органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, відшкодовується неза­лежно від вини посадових і службових осіб цих органів (ч. 1 ст. 1176 ЦК України). При цьому, як уже зазначалося, завдана ними шкода відшкодовується державою Україна в особі відповідних фінансових органів за рахунок майна, в тому числі грошових коштів, які нале­жать їй на праві власності (ст. 326 ЦК України). При цьому у чинно­му законодавстві однозначно не вирішено питання про те, яка шко­да відшкодовується за цим деліктом. Так, ЦК України визначає, що *пкода, завдана цим деліктом, відшкодовується у повному обсязі (Ч- 1 ст. 1176 ЦК України), тобто як майнова шкода, завдана особі, ^так і моральна шкода (ч. 2 ст. 1167 ЦК України). А ст. З Закону про Відшкодування шкоди правоохоронними та судовими органами ви­значає, що відшкодуванню підлягають: 1) заробіток та інші грошові Доходи, які фізична особа втратила внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки за ними цінні папери та відсотки за ними, частка у статутному фонді госпо­дарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибу­ток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності) конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органа­ми дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витра­ти та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені гро­мадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) мо­ральна шкода.

З огляду на те, що законодавець визначає виключний перелік протиправних діянь, за які шкода, завдана фізичній особі правоохо­ронними та судовими органами, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини, потрібно зауважити, що в окремих випадках встановлюється особливий порядок відшкодування. Наприклад, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постанов- лення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодо­вується державою в повному обсязі у разі встановлення у діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішення­ми, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудово- го) слідства, прокуратури або суду, встановлюється згідно з Законом про відшкодування шкоди правоохоронними та судовими органами. При цьому, якщо держава відшкодувала шкоду, завдану посадовою чи службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, вона наділяється правом зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочи­ну за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч. З ст. 1191 ЦК України).