Етапи підготовки та захисту індивідуальної роботи

 

Учасники процесу
Студент	Викладач
Вибір теми індивідуальної роботи	Підготовка приблизної тематики індивідуальної роботи. Узгодження теми. Формулювання вимог до кожної теми
Співбесіда щодо методики підготовки індивідуальної роботи з конкретної тематики, визначення термінів виконання та подання індивідуальної роботи
Попередній добір літератури, укладення списку, літератури, перегляд джерел за обраною тематикою
Підготовка проекту плану індивідуальної роботи	Узгодження та затвердження плану індивідуальної роботи
Поглиблене вивчення інформаційних джерел
Робота над індивідуальним завданням	Консультування
Уточнення плану індивідуальної роботи
Підготовка до оформлення індивідуальної роботи	Рецензування індивідуальної роботи
	Прийняття рішення про доцільність обговорення індивідуальної роботи в аудиторії
Захист індивідуальної роботи (в групі або індивідуально)	Створення умов для ознайомлення інших студентів зі змістом індивідуальної роботи
Обговорення індивідуальної роботи
Оцінювання індивідуальної роботи

 

Критерії оцінювання

Загальна оцінка за виконання індивідуального завдання – 20 балів:

- теоретичне запитання – 15 балів;

- розв’язання задачі – 5 балів.

Оцінюючи роботу, викладач зважає на те, наскільки повно розкрито тему, наскільки чітко та послідовно викладено теоретичні питання, чи вірно розв’язано задачу, наскільки повно проаналізовано стан досліджуваного підприємства, наскільки адекватно зроблено висновки, чи оформлено роботу у відповідності до вимог. Якщо робота відповідає всім формальним вимогам студент отримає допуск до захисту.

МЕТОДИЧН1 РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

Зміст роботи

Самостійна робота - важливий компонент науково-дослідницької роботи студентів, що сприяє формуванню творчого мислення молоді, розвитку її інтелекту. Самостійна робота активно впливає на характер навчального процесу, систематизує роботу студента протягом всього семестру. Вона охоплює матеріали лекцій і семінарів, навчає навичкам конспектування, складання опорних конспектів, огляд літератури, виконання самостійних різнорівневих проблемних та практичних завдань.

Самостійна навчальна діяльність студента здійснюється через:

- заучування певної інформації;

- опрацювання наукових джерел (конспектування, рефератування);

- підготовку тез (для доповіді, виступу) за фаховими джерелами та іншими шляхами надходження інформації;

- дослідницьку і пошукову діяльність;

- тестування і самотестування.

До кожного семінарського заняття з кусу «Інвестиційний менеджмент» студентові пропонуються завдання для самостійного опрацювання, які мають пошуковий та творчий характер. Ці завдання дозволяють більш глибоко уяснити тему, оволодіти науковим апаратом дисципліни, формують навички і вміння практичного застосування знань та вмінь з інших фахових дисциплін та курсу, що вивчається, а також захисту висунутих наукових положень і висновків.

Самостійну роботу ми розглядаємо як важливий фактор засвоєння навчального матеріалу, про що свідчать психолого-педагогічні дослідження.
Метою самостійної роботи є формування самостійності студента, його вмінь, знань, навичок, що здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів учбових занять.

Самостійна робота – це робота студентів яка планується та виконується по завданню і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота студентів необхідна не тільки для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д. Незалежно від спеціалізації і характерна роботи, будь-який починаючий спеціаліст повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння і навички діяльності свого профілю, досвід творчої і досвідної діяльності по рішенню нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються як раз в процесі самостійної роботи студентів. Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином – методологією учбової роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації.

Самостійна робота студентів повинна систематично контролюватися викладачем. Основою для самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. При розподілу завдань студенти отримують інструкції по їх виконанню, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури.

Потенційні можливості людини можуть в повній мірі проявитися і реалізуватися лише при раціональній самоорганізації учбової діяльності. При цьому потрібно мати на увазі, що здатність до самостійної учбової діяльності не має безпосереднього зв'язку з рівнем розвитку окремих пізнавальних процесів чи мотиваційних потреб і не може бути пояснена ними.
Під ефективною самостійністю розуміється вміння без систематичного контролю, допомоги та стимуляції з боку викладача самостійно працювати на заняттях, дома, в бібліотеці, вміння організувати окремі форми роботи і всю учбову діяльність в цілому.

В ВНЗ існують різні види індивідуальної самостійної роботи – підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів, завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі – виконання дипломного проекту.

Самостійна робота сприяє:

- поглибленню і розширенню знань;

- формування інтересу до пізнавальної діяльності;

- оволодінню прийомами процесу пізнання;

- розвитку пізнавальних здібностей.

Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів

Організація самостійної роботи

Активізація самостійної роботи студентами забезпечується такими факторами:

1) участю у творчій діяльності;

2) використанням у навчальному процесі активних методів навчання;

3) мотивуючими факторами контролю знань (рейтинговою та на-копичувальною системою оцінювання знань);

4) обов’язковим виконанням індивідуальних завдань;

5) розширенням обсягу знань з дисципліни за рахунок роботи з додатковою літературою.

Основне завдання організації самостійної роботи студентів з дисципліни «Інвестиційний менеджмент» — навчити студентів користуватися навчальним матеріалом, науковою інформацією і формувати вміння і навички постійного підвищення своєї кваліфікації.

Самостійна робота при вивченні дисципліни «Інвестиційний менеджмент ІІ» взаємозумовлює такі форми роботи:

- аудиторну;

- позааудиторну пошуково-аналітичну;

- творчу наукову.

Аудиторна самостійна робота реалізується в процесі лекційних, практичних і семінарських занять.

Під час практичного заняття студенти детально аналізують психологічні компоненти процесу управління залежно від фази управлінського циклу, основні завдання, які постають перед менеджером роботи з персоналом, в процесі спілкування і вирішення питань з представниками позавідомчих структур. Студенти закріплюють теоретичні положення дисципліни, набувають вмінь і навичок індивідуального виконання сформульованих завдань.

У процесі практичних занять перевіряються якість і глибина засвоєння отриманих знань шляхом застосування таких форм аудиторної діяльності, як опитування, аналіз типових помилок, дискусії, семінари, рефлексійний аналіз розуміння матеріалу тощо. Підготовка до таких занять потребує ґрунтовної теоретичної і практичної самостійної роботи студентів.

на семінарах обговорюють попередньо визначені питання, за якими студенти готують тези виступів, реферати. При проведенні семінарів визначаються:

- уміння студентів аналізувати навчальний матеріал;

- здатність формулювати та відстоювати свою позицію;

- активність;

- здатність науково мислити;

- навички самостійної роботи з літературою, першоджерелами з дисципліни та методикою їх опрацювання;

- якість написання рефератів тощо.

Дискусії виявляють індивідуальні особливості розуміння обгово-рюваного питання, вчать у творчій суперечці виявляти істину, встановлювати особисту і спільну точки зору з обговорюваної проблеми.

В процесі дискусії студенти збагачують зміст вже відомого матеріалу, впорядковують і закріплюють його.

Форми проведення семінарів і дискусій можуть бути різними.

З дисципліни «Інвестиційний менеджмент ІІ» застосовують такі форми:

- запитання і відповіді з коментарями;

- розгорнуті бесіди;

- дискусії за принципом “круглий стіл”;

- обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінювання;

- вирішення проблемних питань та розбір конкретних ситуацій;

- бесіди в режимі “мозкової атаки” або у формі “потоку ідей”.

Позааудиторна робота з дисципліни «Інвестиційний менеджмент ІІ» має характер пошуково-аналітичної і наукової.

З’ясування проблем, які виникають у студентів у процесі самостійної роботи, сприяють розвитку мислення, формують уміння і навички.

Завдання для самостійної роботи поглиблюють і закріплюють знання та уміння, які студенти здобувають на лекціях та практичних заняттях. при вивченні дисципліни «Інвестиційний менеджмент» доцільні такі форми проведення самостійної роботи:

- пошук та огляд наукових джерел з проблематики;

- написання рефератів;

- формулювання понять;

- відповідальне виконання домашніх завдань;

- ретельна підготовка до семінарських занять і дискусій різних видів тощо.

Відповідно до навчального плану і розробленої робочої програми під час вивчення кожної теми з курсу «Інвестиційний менеджмент ІІ» передбачено перелік запитань для самостійної роботи (табл. 1).

 

Таблиця 1

Тематика питань для організації самостійної роботи студентів

№	Назва теми	Питання для самостійної роботи
	Концептуальні основи інвестиційного менеджменту та математичний апарат і методичний інструментарій інвестиційного менеджменту.	1.Класифікація інвестицій підприємства. 2.Сутність і задачі інвестиційного менеджменту. 3.Функції і механізм інвестиційного менеджменту. 4.Час як фактор у фінансових розрахунках. 5.Види потоків платежів та їх основні параметри. 6.Методи урахування податків і інфляції. 7.Криві доходності інвестицій.
	Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища.Управління виробничими інвестиціями підприємства.	1.Поняття кон'юнктури інвестиційного ринку та оцінка її динаміки. 2.Методи технічного аналізу кон'юнктури інвестиційного ринку. 3.Методи фундаментального аналізу інвестиційного ринку. 4.Інвестиційний клімат та методи його дослідження. 5.Внутрішня норма доходності, індекс доходності та термін окупності інвестицій. 6.Співвідношення вимірників ефективності виробничих інвестицій
	Управління фінансовими інвестиціями підприємства. Основи інвестиційногоризик-менеджменту.	1.Форми фінансових інвестицій і політика управління ними. 2.Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування. 3.Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. 4.Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій. 5..Диверсифікація інвестицій і дисперсія доходу. 6.Мінімізація ризику інвестиційного портфелю підприємства..

 

 

Продовження табл. 1

 

	Управління організаційними системами і розподіл інвестиційних ресурсів.	1.Механізми розподілу інвестиційних ресурсів. 2.Оцінка фінансової стабільності потенційних партнерів як основа ефективного розподілу інвестиційних ресурсів. 3.Опосередковані фактори, що визначають інвестиційну привабливість проектів.
	Формування власних та позикових інвестиційних ресурсів підприємства	1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства. 2. Дивідентная політика підприємства. 3. Амортизаційна політика підприємммства. 4. Емісійна політика підприємства 5. Управління залученням банківського і комерційного кредиту та облігаційною позикою. 6. Управління відносинами концесії, франчайзингу, лізингу. 7. Управління факторинговими операціями та операціями форфейтингу

 

Важливе значення для перевірки результатів і активізації самостійної роботи студентів має проведення семінарів-дискусій. Дискусія на семінарі може виникнути різними шляхами:

1) стихійно, як реакція на неточний виступ, коли відсутні у виступі необхідні і достатні аргументі або якщо у студентів є інші точки зору з обговорюваного питання;

2) заздалегідь планується й організується викладачем.

І в першому і в другому випадках велику роль відіграють питання викладача, які можуть бути:

- уточнюючими, щоб примусити виступаючого чітко і певним чином сформулювати свою позицію і у випадку не правильного розуміння проблеми винести помилкову думку на обговорення учасників семінару (ні в якому випадку не підкреслювати її помилку);

- наштовхуючими, щоб вести полеміку в необхідному напрямку, не допускати відхилення в сторону, коли починається суперечка за приватності (деталі) та забувається суть проблеми;

- зустрічними, що спонукають до пошуку додаткової аргументації;

- утрудненні, що містять передумови різних думок, які включають мінливі або дійсні протиріччя.

 

Контроль самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів в обов'язковому порядку підлягає контролю. Тим самим переслідуються наступні цілі:

Упродовж семестру різні види самостійної роботи студентів оцінюються такою максимальною кількістю балів:

1) опрацювання рефератів – 5 балів;

2) складання атестації (або тестування) - по 10 балів;

3) виконання контрольних робіт на семінарських заняттях - 5 балів;

4) виступ з теми семінару - 5 балів;

5) повідомлення з теми семінару, доповнення виступу, участь у дискусії - З бали;

6) підготовка тез доповідей для участі у конференції, виступ на секційному засіданні - 10 балів;

7) виконання індивідуального завдання - 20 балів.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Активи — ресурси фірми, враховані як її власність або підтвердження боргових зобов’язань.

Альтернативна вартість — вартість ресурсу, використаного певним чином, яку він міг би мати у разі застосування в найкращий з можливих альтернативних способів.

Альтернативні витрати, або втрата доходу — економічні витрати, пов’язані з екологічними наслідками проекту.

Амортизація — поступове віднесення вартості витрат на придбання, виготовлення та поліпшення основних засобів і нематеріальних активів на зменшення прибутку.

Амортизація матеріальних активів — поступове списання вартості довгострокових матеріальних активів (основних фондів), пов’язане з їх фізичним і матеріальним зношуванням.

Амортизація нематеріальних активів — поступове списання вартості нематеріальних активів у процесі їх використання у виробничому процесі.

Аналіз чутливості — техніка аналізу проектного ризику, що показує, як зміниться значення NРV проекту у разі заданої зміни вхідної змінної за інших рівних умов.

Андеррайтинг — форма кредитування капітальних вкладень, що запроваджуються в комерційних банках, шляхом надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів через повний викуп випуску промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами.

Баланс грошових потоків — таблиця, що характеризує рух грошових доходів і витрат підприємства із залишками на початок і кінець періоду.

Балансовий (валовий) прибуток — прибуток компанії до вирахування з нього податкових та інших обов’язкових платежів.

Безповоротні витрати — виплати, які вже зроблено і неможливо відшкодувати прийняттям чи не прийняттям даного проекту.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — загальне виробництво товарів і послуг у країні за ринковими цінами.

Валовий дохід — загальна сума доходу, одержана від усіх видів діяльності в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі.

Валовий національний продукт (ВНП) — сума виражених у грошах кінцевих товарів і послуг, вироблених і придбаних нацією за певний період.

Валові витрати — сума витрат у грошовій, матеріальній та нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості активів, придбаних для подальшого використання.

Виплати — рівномірні відпливи коштів у рівні проміжки часу.

Витрати коштів — нерівномірні відпливи коштів у часі.

Внутрішнє середовище проекту — сукупність ключових елементів організації (цілі, рівні, структура, розподіл за видами діяльності, кадри).

Виробничий важіль (ліверидж) — потенційна можливість впливати на валовий прибуток зміною структури поточних (валових) витрат та обсягу виробництва (продажу).

Витрати коштів — нерівномірні відпливи коштів у часі.

Внутрішнє середовище проекту — сукупність ключових елементів організації (цілі, рівні, структура, розподіл за видами діяльності, кадри).

Внутрішня норма дохідності (рентабельності) — ставка дисконту, за якої цінність проекту дорівнює нулю.

Грошові витрати — частина валових витрат у грошовій формі.

Гранична дохідність ресурсу —вартість додаткової одиниці продукції, створеної працівником.

Грошовий відплив — витрати грошових коштів (виплати).

Грошовий дохід — частина валового доходу, одержаного у грошовій формі.

Грошовий потік — основний показник, що характеризує ефект від інвестиції у вигляді грошових коштів, які повертаються до інвестора. Основу грошового потоку становлять чистий прибуток і сума амортизації матеріальних і нематеріальних активів.

Грошовий потік — сума чистого доходу та неявних надходжень.

Грошовий приплив — надходження грошових коштів.

Грошові витрати — частина валових витрат у грошовій формі.

Гіринг (ліверидж) — використання запозиченого капіталу для підвищення дохідності інвестицій; співвідношення залучених коштів і власного капіталу корпорації.

Депозит — грошові кошти, надані в управління на певний строк і під процент.

Диверсифікація — процес розподілу інвестицій між різними об’єктами вкладень, безпосередньо не пов’язаними між собою.

Диверсифікація інвестицій — інвестиційна стратегія підприємства (компанії), спрямована на розширення чи зміну інвестиційної діяльності.

Дивіденди — платіж, здійснюваний юридичною особою на користь власника акцій у зв’язку із розподілом частини його доходу.

Дисконтування — перерахунок вигід і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту.

Дисконтування — метод приведення майбутньої вартості гро­шей до їх вартості у поточному періоді (до теперішньої вартості).

Додаткові вигоди і витрати — різниця вигід і витрат проекту в ситуації «з проектом» і «без проекту».

Додаткові грошові потоки — грошові потоки, що стосуються інвестиційного проекту.

Життєвий цикл проекту — процес розвитку проекту, час від першої витрати до останньої вигоди.

Завершальна оцінка — перевірка досягнення цілей проекту та аналіз набутого досвіду для використання його в подальших проектах.

Загальний грошовий потік — фактичні чисті грошові кошти, що надходять фірмі чи витрачаються нею протягом певного періоду.

Зовнішнє середовище проекту — політико-правові та економічні фактори, що можуть впливати на організацію.

Ідентифікація проекту — вибір основоположних цілей проекту, які можуть забезпечити виконання завдань розвитку.

Імпортний паритет — порівнянні місцеві ціни, сплачені за імпортні товари.

Інвестиції — вкладення грошових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інструменти з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

Інфляція — процес, що характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей.

Кеш-фло —різниця між грошовими надходженнями та витратами.

Коефіцієнт вигід / витрат — відношення суми приведених (дисконтованих) вигід до суми приведених (дисконтованих) витрат.

Кредитування без регресу на позичальника —форма кредиту, яка зумовлює покладення всієї відповідальності за реалізацію проекту на фінансово-кредитну організацію, яка бере на себе всі інвестиційні ризики та відмовляється від будь-яких зворотних вимог (регресу) з приводу розподілу відповідальності.

Кредитування з частковим регресом на позичальника —формакредиту, яка зумовлює паритетний розподіл ризиків між учасниками проекту. Всі учасники беруть на себе відповідальності за ризики, які виникають у результаті їх діяльності.

Кредитування на консорційних засадах — схема кредитування, яка припускає згоду між учасниками проекту щодо утворення (будівництва) підприємства, його акціонування або корпоратизації та експлуатації власником на пайових умовах.

ЛІБОР — Лондонська міжбанківська середньозважена ставка пропозиції.

Масштаб проекту — можливий обсяг виробництва, інвестиційних і поточних витрат, необхідних для реалізації проекту.

Матеріальні активи — основні фонди та матеріальні активи у будь-якому вигляді, що відрізняються від грошових коштів, фінансових інструментів, дебіторської заборгованості та нематеріальних активів.

Мета проекту — бажаний та доведений результат, досягнутий у межах певного строку за заданих умов реалізації проекту.

Місце реалізації проекту — географічне розташування проекту.

Нематеріальні активи — нематеріальні об’єкти права власності, що використовуються у виробничій діяльності понад один рік і можуть амортизуватися.

Необхідний рівень дохідності проекту — граничний рівень дохідності проекту, нижче за який інвестори відхиляють проект.

Несхильність інвесторів до ризику — явище, яке полягає в тому, що інвестори не йдуть на додатковий ризик, якщо не очікують, що це компенсуватиметься додатковим доходом.

Неявні вигоди — доходи від найкращого альтернативного використання активу, що не були одержані, внаслідок чого стався неявний грошовий приплив.

Операційний грошовий потік — фактичні надходження або витрати грошових коштів у результаті поточної (операційної) діяльності фірми.

Організація — свідомо формалізована структура ролей у процесі створення або розвитку підприємства.

Основні фонди — матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності більше одного року і можуть амортизуватися.

Оточення проекту — фактори впливу на підготовку та реалізацію проекту.

Паралельний кредит — різновид консорціумного кредиту, в якому беруть участь два або більше банків, що самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами умов кредитування.

Пасиви — джерела ресурсів фірми, враховані як її власні, та залучені фонди, а також боргові зобов’язання.

Переговори — пошук домовленості щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту.

Період окупності — час, необхідний для того, щоб сума, інвестована в той чи інший проект, повністю повернулася за рахунок коштів, одержаних у результаті основної діяльності за даним проектом.

Період окупності — показник ефективності інвестицій, що характеризує строк, протягом якого вони окупаються. Розраховується діленням загальної суми інвестицій на середньорічний грошовий потік, приведений до теперішньої вартості.

Позиціювання на ринку — дії із забезпечення товару конкурентоспроможного становища на ринку та розроблення відповідного комплексу маркетингу.

Поточні витрати — витрати, віднесені на виробництво та реалізацію виготовленої в результаті виконання проекту продукції і здійснювані з метою одержання прибутку протягом року.

Прайм-рейт —найнижча відсоткова ставка, яку пропонують найбільш кредитоспроможним клієнтам за короткостроковими кредитами.

Проект — комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу за встановлених ресурсних обмежень.

Проектний аналіз — сукупність методів і прийомів, з використанням яких можна розробити та оцінити проект, визначивши умови його успішної реалізації.

Проценти — платіж, здійснюваний позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на певний строк грошових коштів або емітентом на користь власника боргових цінних паперів.

Прибутковість інвестицій — показник, який характеризує співвідношення між середньорічною сумою чистого прибутку та обсягами інвестицій.

Пул — тимчасове об’єднання окремих об’єктів інвестування під час формування портфеля або групи інвесторів для реалізації певних інвестиційних програм.

Реалізація проекту — виконання експлуатаційних робіт з метою досягнення цілей проекту.

Револьверне кредитування, або револьверна кредитна лінія — форма кредиту, яка дозволяє фірмі-боржнику запозичити кошти в межах визначеного ліміту, погашати всю суму запозичень або її частку та проводити у разі необхідності повторне запозичення в межах строку дії кредитної лінії.

Регрес —право кредитора пред’являти фінансові вимоги до позичальника.

Релевантні грошові потоки — визначені грошові потоки, що розглядаються у процесі проектного аналізу доцільності інвестицій.

Реальні інвестиції — вкладення капіталу у відтворення (реконструкцію) основних фондів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об’єкти інвестування, безпосередньо пов’язані з проведенням операційної діяльності підприємства; вкладення коштів у реальні активи (матеріальні та нематеріальні).

Реконструкція — докорінне переобладнання; перебудова за новими принципами; відновлення чого-небудь за збереженими залишками або описами.

Ризик — імовірність настання події, пов’язаної з можливими фінансовими втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності підприємства (компанії).

Ризик інфляції — ризик, що виникає у разі знецінення грошей та інвестицій під час інфляції; якщо значення цього ризику можна передбачити, то інвестор, як правило, вимагає додаткового доходу у вигляді інфляційної премії.

Ризик контролю, контрольний ризик — ризик, який полягає у тому, що внутрішня система контролю підприємства (компанії, банку тощо) може здійснити чи допустити помилки.

Ризик країни — ризик утрат, що виникає у зв’язку з інвестуванням у країну, залежно від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обмежувальної політики держави щодо іноземних інвестицій тощо.

Ризик ліквідності —ризик для укладача угоди, який полягає у тому, що контрагент, який володіє активами, не в змозі виконати своїх зобов’язань через тимчасову відсутність цінних паперів (грошових засобів); особливий вид ризику, який виникає у разі низької ліквідності об’єктів інвестування, тривалого періоду інвестиційного процесу тощо. Усувається поставкою проти оплати, існуванням Гарантійного фонду ринку. Якщо значення цього ризику можна передбачити, то інвестор, як правило, вимагає додаткового доходу у вигляді премії за ліквідність.

Ризик ліквідності інвестицій — особливий вид інвестиційного ризику, пов’язаний з низькою ліквідністю окремих об’єктів інвестування на ринку чи з великою тривалістю інвестиційного процесу; за наявності такого ризику інвестор має право розраховувати на додатковий дохід у вигляді премії за ліквідність.

Ризик підприємництва, підприємницький ризик — ризик підприємницької діяльності, який складається з окремих ризиків, що виникають на кожному етапі обігу коштів підприємства (наприклад, ризик підвищення цін на сировину, ризик від псування матеріалів, ризик упровадження нових технологій у виробництво та управління, ризик конкуренції у системі розподілу і торгівлі тощо).

Ризик поставки — ризик неспроможності виконати взяті зобов’язання щодо поставки фінансового інструменту у процесі виконання покупцем чи продавцем укладеної угоди.

Ризик ринку, ринковий (систематичний) ризик — ризик, пов’язаний зі зміною кон’юнктури ринку під впливом макроекономічних факторів; виникає для всіх учасників цього ринку і не може бути усунений шляхом диверсифікації діяльності. Наприклад, для інвестиційного портфеля у процесі коливання кон’юнктури ринку рівень цін окремих фінансових інструментів коливається у такому самому напрямі, як і зведений ринковий індекс загалом. Показником зміни рівня систематичного ризику за окремими фінансовими інструментами і портфелем є бета-коефіцієнт.

Ризиковий капітал — особливий вид вкладення капіталу в об’єк­ти інвестування з високим рівнем ризику (венчурні підприємства, компанії) у розрахунку на швидке одержання високої норми доходу.

Ризик утрати доходу — один із рівнів ризику, називаний критичним, для якого показником є можливість втрати очікуваної суми валового доходу за даним об’єктом інвестування.

Ризик утрати капіталу — найвищий рівень ризику, називаний катастрофічним, для якого показником є можливість утрати всіх власних активів унаслідок банкрутства.

Ризик інвестиційного проекту — міра непевності в одержанні очікуваного рівня дохідності за реалізації даного проекту.

Розроблення проекту — послідовна підготовка та уточнення цілей проекту по всіх його комерційних, технічних, екологічних, інституційних, соціальних, фінансових та економічних аспектах.

Сегментування ринку — процес поділу споживачів на групи на основі відмінностей у потребах, характеристиках і (або) поведінці.

САРМ (модель оцінювання капітальних активів) — модель рівноваги на ринку капіталів, за якою очікувана дохідність цінного паперу являє собою лінійну функцію чутливості цінного паперу до коливань дохідності ринкового портфеля.

Ставка «прайм-рейт» — базова, або довідкова, ставка, яка є найнижчою відсотковою ставкою, що пропонують найбільш кредитоспроможним клієнтам за короткостроковими кредитами.

Структура інвестиційних ресурсів — пропорція формування окремих джерел фінансування реалізації інвестиційного портфеля у розрізі власних, залучених і запозичених видів цих джерел. Структура інвестиційних ресурсів впливає на дохідність і ризик інвестиційної діяльності.

Сценарний аналіз — техніка аналізу проектного ризику, яка дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Товар — усе, що може задовольнити потребу і пропонується ринку з метою привернення уваги, використання чи споживання.

Теперішня вартість (грошей) — вартість грошей у поточному періоді за їх зворотного перерахунку з майбутньої вартості.

Технічний аналіз інвестиційного ринку — аналіз інвестиційного ринку з огляду на потребу в різних інвестиційних засобах.

Технологія — спосіб виробництва продукту, виготовленого в результаті реалізації проекту.

Тіньові ціни — ціни, що відбивають суспільну цінність ресурсів і продукту проекту в грошових одиницях.

Точка беззбитковості — рівень обсягу реалізації продукції (продажу) протягом певного періоду часу, за рахунок якого під­приємство покриває витрати.

Традиційний грошовий потік — сума чистого доходу та нарахованої амортизації.

Трансфертні платежі — платежі, які не супроводяться створенням чи рухом багатства у суспільстві.

Управління проектом — процес управління людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами та координації їх протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів за складом і обсягом робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенням інтересів учасників проекту.

Фактор — рушійна сила; причина певного процесу, явища; суттєва обставина певного процесу, явища.

Форми інвестицій — способи здійснення інвестицій у різні об’єкти.

Фази циклу проекту (підхід Всесвітнього банку) — проектування та упровадження.

Фінансування шляхом випуску боргових зобов’язань — залучення грошових коштів з метою здійснення капіталовкладень шля­хом продажу боргових зобов’язань — облігацій, векселів та ін., інституціональним або індивідуальним інвесторам в обмін на забезпечене майном корпорації зобов’язання виплати основної суми боргу і процентів.

Фінансування капіталу за рахунок власних коштів — залучення грошових коштів для фінансування капіталу корпорації шляхом продажу простих або привілейованих акцій індивідуальним або інституціональним інвесторам.

Фінансовий потік — надходження та витрати грошових коштів, пов’язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу.

Хеджирування — процес страхування ризику від можливих утрат шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Цикл проекту — час від