Вимоги до оформлення індивідуальної роботи

Загальними вимогами до оформлення індивідуальної роботи є: чіткість побудови; логічна послідовність викладу матеріалу; переконливість аргументації, стислість і точність визначень, що виключають можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Індивідуальна робота комплектується у такій послідовності: титульний аркуш; зміст; основна частина; список використаних джерел; додатки. Обсяг реферату — 20—25 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Реферат друкують на друкарській машинці або за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша формату А4 (210 × 297 мм), залишаючи береги таких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній та нижній — не менше 20 мм.

Текст основної частини реферату розбивають на розділитапідрозділи. Назви розділів записують великими літерами перед текстом по центру сторінки. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом має дорівнювати 3—4 інтервалам. Кожну структурну частину реферату (зміст, розділи основної частини, список використаних джерел, кожний додаток) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок реферату має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака «№» і крапки. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, проте на ньому номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки.

Рекомендації щодо виконання індивідуального завдання:

1. Обрати одне теоретичне запитання з рекомендованого переліку згідно з порядковим номером у журналі.

2. Визначити умови задачі відповідно до номеру групи та порядкового номеру в журналі.

Оформити роботу згідно з вимогами, що викладені вище.

Вимоги до оформлення теоретичних питань. Кожний студент обирає одне теоретичне питання згідно порядкового номеру у журналі групи (Додаток Б).

1 група;

2 група.

1. Стиль викладу матеріалу в рефераті має бути строгим і стриманим. Побудовуючи речення бажано використовувати дієслова у неозначено-особистій формі, наприклад: «Уважається доцільним запропонувати...», а не «Я пропоную...». Слід користуватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті реферату та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Усі ілюстративні матеріали у рефераті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці), так щоб їх можна було читати без повороту аркуша або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Усі ілюстрації позначаються скороченим словом «Рис.» (рисунок) і нумеруються послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій, наведених у додатках). Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Після номера ілюстрації наводиться її назва. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні написи розміщують послідовно під ілюстрацією. Посилаючись на ілюстрацію у тексті реферату, називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. У разі повторного посилання на ілюстрацію вживають скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»);

Формули, що наводяться у рефераті, нумерують у межах розділу арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою в тій самій послідовності, в якій їх дано у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба пояснювати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де», без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках (наприклад, «...у формулі (2.1)»).

Інформація, запозичена з інших джерел, а також цитати, наведені у тексті реферату, обов’язково мають супроводжуватися посиланнями на відповідні джерела. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерело, отримати необхідну інформацію щодо нього та перевірити достовірність наведених у рефераті відомостей. Посилання дають або одразу після закінчення цитати — у квадратних дужках зазначаються порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад, [4, с. 35]), або під текстом цієї сторінки — зазначаються прізвище та ініціали автора, назва джерела, видавництво, рік видання та сторінка.

Список використаних джерел наводять після основної частини. Перелік джерел інформації укладають (за абеткою) у такій послідовності:

1) закони України;

2) інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

3) наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана українською або російською мовами;

4) наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

Набір елементів бібліографічного опису літературних джерел різних видів (закон України, статистичний щорічник, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладне видання, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо мають відповідати стандарту.

Оформляючи додатки до реферату, слід дотримуватися таких правил:

- послідовність подання додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті реферату;

- кожний додаток має починатися з нової сторінки;

- кожний додаток незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп’ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо) мусить мати заголовок, надрукований вгорі по центру малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток», після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення (наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т. д.). Один додаток позначається як «додаток А»;

2. При оформленні індивідуального завдання необхідно переписати умову задачі, визначити формули за якими будуть здійснюватися розрахунки. Під час розв’язку задачі необхідно здійснювати пояснення всіх розрахунків. В кінці розв’язку задачі необхідно зробити детальний висновок (Додаток Г).

Оформлена відповідно до наведених вище вимог і повністю скомплектована індивідуальна робота має бути зброшурована.