Вимоги до технологічного обладнання

На все технологічне обладнання, яке використовують на фар­мацевтичних підприємствах, має бути така документація:

— паспорт (оформляє підприємство-виробник);

— сертифікат безпеки (результати експертизи на відповідність певним вимогам безпечності);

— інструкція з експлуатації.

 

Служба охорони праці підприємства на всі види обладнання та виробничі блоки зобов’язана оформити картки небезпеки від­повідно до “Методичних рекомендацій щодо порядку розробки, узгодження, затвердження та впровадження ПЛЛС на підприємс­твах з виробництва лікарських засобів”.

 

У картку заносять таку інформацію:

— найменування обладнання;

— тип обладнання;

— номер позиції обладнання на технологічній схемі регламенту;

— призначення обладнання;

— розпізнавальні ознаки аварії на виробництві;

— сценарій можливої аварії та план її ліквідації.

 

Загальні вимоги до конструкції виробничого обладнання вста­новлено ГОСТ 12.2.003-91 “Оборудование производственное. 06- щие требования безопасности”.

Обладнання має бути пожежовибухобезпечним. Воно не повин­но створювати небезпеки внаслідок впливу вологого повітря, соняч­ної радіації, механічних коливань, високого та низького тиску, пе­репадів температури, агресивних речовин і мікроорганізмів.

Конструкція обладнання має передбачати захист від ураження електричним струмом, виключення можливості накопичення за­рядів статичної електрики та мати вбудовані пристрої для виводу шкідливих, вибухопожежонебезпечних речовин, які виділяють­ся в процесі роботи.

Під час експлуатації обладнання внаслідок дії небезпечних чинників виникає загроза травматизму. Так, на підприємствах фармацевтичної галузі широко використовують апарати, які пра­цюють за підвищеної температури (сушарки, випарювальні уста­новки), а також апарати, що мають частини з високою швидкістю обертання (сепаратори, центрифуги) тощо.

Простір, у якому постійно чи періодично діють небезпечні чин­ники, називають небезпечною зоною. Розміри небезпечних зон можуть бути постійними (навколо стаціонарного обладнання) та змінними (вантажно-розвантажувальні роботи).

 

Для захисту від дії небезпечних чинників застосовують ЗКЗ:

— огороджувальні пристрої;

— запобіжні пристрої;

— пристрої сигналізації;

— системи дистанційного управління.

 

Огороджувальні пристрої бувають стаціонарними, знімними та пересувними. Стаціонарні огорожі знімають лише під час огля­ду та ремонту. Такими пристроями є корпуси обладнання, суціль­ні кожухи, бар’єри тощо.

Знімні огорожі ставлять на обладнання в місцях періодичного доступу до небезпечних зон для виконання допоміжних операцій (заміна інструмента, завантаження та розміщення сировини та ін.). Вони мають блокуватися з робочими органами, що унемож­ливлює експлуатацію апарата за відкритої огорожі.

Пересувні огорожі небезпечних зон встановлюють на період проведення ремонтних робіт.

Запобіжні пристрої використовують для запобігання аваріям і поломкам окремих частин обладнання і пов’язаного із цим трав­матизму.

У разі порушення встановлених параметрів технологічних процесів запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, відклю­чаючи відповідний апарат чи його вузол.

Запобіжні пристрої різноманітні за призначенням і конструк­цією, їх встановлюють практично на всіх видах обладнання. Так, на центрифугах — обмежувачі швидкості, на вантажопідйомних пристроях — обмежувачі висоти підйому (кінцеві вимикачі) тощо.

 

Сигналізаційні пристрої призначені для інформування персо­налу про режим роботи обладнання та небезпечні й шкідливі ви­робничі чинники, що можуть з’явитися при цьому. Сигналізація буває оперативною та попереджувальною. За способом сповіщен­ня виділяють такі види сигналізації:

— знакову;

— індикаторну;

— світлову;

— звукову;

— кольорову;

— комбіновану.

 

Сигналізацію використовують для контролю параметрів тех­нологічного процесу: кількості продукту, показників тиску, тем­ператури, вологості середовища, хімічного складу, параметрів шуму, вібрації тощо.

Для попередження про небезпеку застосовують звукові, світ­лові та кольорові сигнали. Сигнальні пристрої встановлюють так, щоб персонал міг бачити та чути їх.

 

Нормативами визначено сигнальні та розпізнавальні кольори.

Так, основними сигнальними кольорами є:

— червоний — заборонювальний, попереджає про безпосеред­ню небезпеку;

— жовтий — той, що привертає увагу, попереджає про мож­ливу небезпеку;

— зелений — означає безпеку.

 

Розпізнавальними кольорами вважають зелений, червоний, синій, жовтий, оранжевий, фіолетовий, коричневий, сірий. їх на­носять на технологічне обладнання, елементи будівельних конс­трукцій та інші споруди.

Сигнально-попереджувальним фарбуванням — жовтим з чор­ними смугами — відмічають елементи будівельних конструкцій і міжцехового транспорту. Огорожі небезпечних зон із внутріш­нього боку фарбують у червоний колір, із зовнішнього — в жов­тий; двері аварійних і рятувальних виходів для евакуації персо­налу — в зелений сигнальний колір; габарити проїздів, проходи на підлозі виробничих приміщень позначають смугою чи штрихо­вими лініями білого або жовтого кольору.

Стандартами передбачено систему знаків безпеки з використан­ням графічних зображень і написів, які вивішують у виробничих приміщеннях і на обладнанні. Наприклад, “Обережно, отрута!”, “Не включати — працюють люди!” та ін.

Важливе значення мають правильне облаштування й експлуа­тація органів управління обладнанням. Вони мають відповідати таким вимогам: кнопки “Пуск” для уникнення їх випадкового включення мають бути заглиблені в корпуси коробок управління; кнопки “Стоп”, навпаки, мають виступати над поверхнею, бути пофарбовані в червоний колір та розташовані в місцях, де най­частіше виникає потреба в зупинці обладнання.

Розміщуючи у виробничих приміщеннях технологічне облад­нання, передбачають зручність і безпечність його обслуговування. Поміж апаратами мають бути зручні проходи для забезпечення постійного спостереження за контрольними приладами, перебі­гом технологічного процесу та можливості проведення огляду та ремонту.

Для персоналу, що обслуговує апарати, має бути розроблено інструкції з техніки безпеки, які після затвердження головним інженером підприємства вивішуються поблизу апарата на вид­ному місці. Виконання основних вимог інструкцій — обов’язок працівників.

Однією з основних умов безпечної роботи обладнання є суворе дотримання правил експлуатації та своєчасне проведення плано­во-профілактичних ремонтів (ППР), відповідно до вимог СНиП III.4-80. Змінений строку проведення ППР або його заміна на ре­монт нижчої категорії можливе лише з дозволу головного інжене­ра підприємства та за умови оформлення спеціального акта. Об­ладнання, що потребує ремонту, має бути ретельно підготоване (очищене від залишків шкідливих речовин, вимите та просуше­не). Після завершення ремонту перед уведенням в експлуатацію обладнання перевіряють на холостому ходу відповідно до вимог інструкцій, розроблених на підприємстві.

Важливою умовою безпечної експлуатації обладнання є дотри­мання вимог санітарних норм і правил ДНАОП 0.03-1.07-73 “Санітарні правила організації технологічних процесів та гігіє- ничні вимоги до виробничого обладнання”.

Підготовка обладнання до роботи полягає в його очищенні, митті та дезінфекції внутрішніх і зовнішніх поверхонь відповід­но до стандартів, прийнятих на підприємстві. Після завершення процедури складають протокол, в якому наводять результати перевірки здійснених заходів і зазначають готовність обладнан­ня до роботи.