Особливості обліку зворотної фінансової оренди.

Для суб'єктів господарювання існує альтернативна можливість залучення грошових коштів шляхом використання внутрішніх резервів підприємств, причому такий спосіб фінансування в деяких випадках навіть вигідніше кредитування. Мова йде про застосування зворотного лізингу.

Використовуючи механізм зворотного лізингу, суб'єкт господарювання продає свої об’єкти основних засобів лізинговій компанії, відразу ж, отримуючи необхідні гроші, а потім бере це ж обладнання в лізинг. Юридично вся операція підрозділяється на два етапи: укладення договору купівлі-продажу майна з лізинговою компанією і подальше укладання лізингового договору.

Предметом договору лізингу можуть бути будь-які неспоживна речі, використовувані для підприємницької діяльності, крім земельних ділянок і інших природних об'єктів. Іншими словами, для продажу підійде будь-яке майно суб'єкта господарювання, причому вибір конкретного обладнання залежить від необхідної суми залучених грошових коштів. Найбільш часто об'єктами лізингових правовідносин стають основні засоби суб'єкта господарювання.

Важливою перевагою зворотного лізингу являється використання вже знаходиться в експлуатації, в якості джерела фінансування нових об'єктів, які лише з цього можливістю використовувати податкові пільги, що надаються учасникам лізингових операцій. Зворотний лізинг дає можливість рефінансувати капітальні вкладення з меншими затратами, ніж при залученні банківських кредитів, особливо якщо платоспроможність підприємства ставиться кредитними організаціями під сумнів через несприятливе співвідношення між його статутним капіталом і позиковими фондами. У свою чергу, використання зворотного лізингу юридично не зачіпає співвідношень власних і позикових коштів, що означає збільшення можливостей щодо отримання додаткових кредитів.

Додаткові плюси зворотного лізингу аналогічні загальним перевагам використання лізингових відносин в господарській діяльності. Фахівці відзначають, що державна політика, як правило, спрямована на заохочення і розширення лізингових операцій, в тому числі шляхом застосування податкових і митних пільг. Крім того, лізинг досить «невибагливий» з точки зору забезпечення виконання зобов'язань, оскільки юридична структура договору така, що передане в лізинг майно залишається власністю лізингодавця до моменту повного виконання договору, що саме по собі є достатньою гарантією. Також однією з переваг лізингу називають можливість отримання високої ліквідаційної вартості після закінчення терміну дії договору.

При зворотному лізингу сума платежів, що сплачуються лізингодавцем, повинна бути достатньою для повного відшкодування інвестору всієї суми, яка була виплачена ним при купівлі, і на додачу забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал. Іншими словами, лізингова компанія продасть лізингоодержувачу його ж майно дорожче, ніж він його раніше продав їй. Різниця в ціні, по-перше, повинна компенсувати надається відстрочення платежу, а по-друге, надавати лізингодавцю можливість заробити на угоді.

З точки зору бухгалтерського обліку при зворотному лізингу продавець (майбутній лізингоодержувач) здійснює з покупцем (майбутнім лізингодавцем) дві фінансово-господарські операції, які для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування є послідовними, але не взаємопов'язаними. Кожна операція є самостійною і окремо відображається у бухгалтерському та податковому обліку. Саме тому відносини з лізингу і питання віднесення на собівартість лізингових платежів при належному виконанні кожної з господарських операцій не слід пов'язувати з продажем майна, який передував його лізингу.