Лекція 4. Облік операцій з фінансової оренди

Лекція 4. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ

План лекції

1. Сутність, класифікація та оцінка фінансової оренди.

2. Облік операцій, пов’язаних з фінансовою орендою.

3. Відображення в обліку повернення об’єкту лізингу

4. Особливості обліку зворотної фінансової оренди.

5.

Сутність, класифікація та оцінка фінансової оренди.

Оренда як один із способів фінансування інвестиційного процесу дуже поширена в економічно розвинених країнах. Підприємець, якому бракує вільних обігових коштів, може звернутися до банку і отримати кредит, однак значно вигіднішим в цьому розумінні виглядає спосіб фінансування господарської діяльності за допомогою орендних операцій.

В Україні в нинішній час існує певна термінологічна розбіжність у трактуванні термінів «лізинг» і «оренда». У вітчизняній практиці ці терміни в деяких аспектах відрізняються. В одних нормативних документах наявне поняття «оренда», в інших – «лізинг», а в деяких ці терміни використовуються нарівні один з іншим. Так, Закон України «Про лізинг» від 16.012.97 р. № 723/97-ВР (далі – Закон № 723) застосовує виключно поняття «лізинг», у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (далі – П(С)БО 14), затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181 (далі – Наказ № 181), вживається тільки таке поняття, як «оренда», а в Податковому кодексі України обидва терміни вживаються як ідентичні, що відповідає міжнародній практиці.

На практиці орендні операції досить різноманітні та характеризуються наявністю всіляких видів класифікацій з різних точок зору, як закріплених в законодавстві, так і тих, що використовуються тільки в навчальній літературі. Класифікацію орендних операцій за критеріями їх розподілу наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Рис. 4.1. Ознаки фінансової оренди

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору;

в) зворотний лізинг (оренда) – господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг;

г) оренда житлових приміщень – операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату;

ґ) оренда житла з викупом – господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передання другій стороні – фізичній особі (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати відступлення права вимоги на платежі за договором оренди житла з викупом;

Початок строку оренди – дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди або дата прийняття сторонами зобов'язань щодо основних положень угоди про оренду.

Строк оренди – період дії невідмовної орендної угоди, а також період продовження цієї угоди, обумовлений на початку строку оренди.

Суборенда – угода про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду третій особі.

Мінімальні орендні платежі – платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1) для орендаря – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2) для орендодавця – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Анюїтет – сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначено П(С)БО 14 «Оренда».

Положення (стандарт) 14 не поширюється на:

1) орендні угоди, пов’язані з розвідкою і використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди відносно використання авторських і суміжних прав;

3) угоди відносно оренди цілісних майнових комплексів.

Рис. 4.2. Структура П(С)БО 14 «Оренда»

Згідно п.2 ст. 16 Закону України від 16.02.1997 р. № 723/97 «Про фінансовий лізинг» (зі змінами та доповненнями) лізинговий платіж по фінансовій оренді може включати:

- частину вартості об’єкта фінансової оренди, що підлягає сплаті при кожному лізинговому платежі;

- суму, що сплачується орендодавцю у якості компенсації відсотків за залучення кредиту для придбання майна за угодою лізингу;

- платіж у вигляді винагороди орендодавцю за отримане в оренду майно;

- відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта оренди, якщо він був застрахований орендодавцем;

- відшкодування інших витрат орендодавця, передбачених орендною угодою.

Основними складовими орендних платежів є частина вартості об’єкта оренди, яка піддягає відшкодуванню, та сума винагороди. Суму відшкодування вартості об’єкта називають платою за об’єкт, а суму винагороди розраховують як відсоток від плати за об’єкт.

Визначення суми орендних платежів починається з визначення справедливої вартості об’єкта оренди. Виходячи зі ставки відсотка орендних платежів,яка приймається з урахуванням рівня ринкової ставки відсотка по банківським кредитам, розраховується мінімальна сума орендного (лізингового) платежу, яка сплачується регулярно (анюїтетні виплати). Загальна сума орендних (лізингових) платежів визначається як добуток від суми анюїтету та кількості періодів сплати орендних платежів.

Для визначення суми анюїтету (суми орендного платежі, що сплачується регулярно) слід користуватися методикою, наведеною у додатках до П(С)БО 14 «Оренда».

Приклад 4.1.

Згідно договору фінансового лізингу 27.12.2010 р. Підприємство отримало в фінансовй лізинг автомобіль, справедлива вартість якого дорівнює 360 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 60 000,00 грн.). сплата лізингових платежів згідно договору здійснюється рівними частинами двічі на рік 30.06 та 30.12 за річною ставкою 24%. Страхування об’єкту фінансового лізингу здійснює лізингодавець в сумі 8 500,00 грн. Лізингоотримувач компенсує лізинговий платіж лізингодавцю в момент передачі об’єкту лізингу. Згідно договору по закінченні строку договору лізингу автомобіль лізингодавцю не повертається, негарантовану ліквідаційну вартість договором не встановлено.

За даними завдання коефіцієнт анюїтету дорівнює 4,111, а сума ануїтету дорівнює 87 570,00 (360 000,00 * 4,111)