Облік операцій, пов’язаних з фінансовою орендою.

Необоротні активи, передані в оренду, залишаються у складі необоротних активів орендодавця. Отримані в оренду основні засоби, нематеріальні активи та інших необоротні активи орендар враховує на за балансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

Договір оренди, як правило, врегульовує питання лише строку оренди і орендної плати. Документом за допомогою якого оформляється передача об’єкта від орендодавця орендарю, а після закінчення строку дії оренди повернення об’єкта від орендаря до орендодавця, є форма № 03-1 «Акт приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів».

При передачі основних засобів іншому підприємству (в оренду) акт складається у двох примірниках (для підприємства, що здає та приймає основні засоби).

Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансовому оренду об’єкт одночасно як актив і зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Порядок визначення суми мінімальних орендних платежів наведено на рис. 4.2.

 

=

-

-

+

 

Рис. 4.2 Алгоритм розрахунку мінімальних орендних платежів

 

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об’єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду на субрахунку 952 «Інші фінансові витрати». Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов’язань на початок звітного періоду.

 

Для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди призначений рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди».

Рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди». Має такі субрахунки:

531 «Зобов’язання з фінансової оренди»,

532 «Зобов’язання з оренди цілісних майнових комплексів».

 

За кредитом рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» відображається нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об’єкти довгострокової оренди, за дебетом – її погашення, переведення до короткострокових зобов’язань, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об’єктом орендованих необоротних активів.

Витрати орендаря на поліпшення об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об’єкта фінансової оренди.

Амортизація об’єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу. Метод нарахування амортизації об’єкта фінансової оренди визначається орендарем відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 8 «Нематеріальні активи».

З точки зору орендодавця, фінансову оренду поділяють на два види:

· пряма фінансова оренда;

· оренда типу продажу.

 

Сутність прямої фінансової оренди полягає в тому, що орендодавець за дорученням підприємства-клієнта купує за власний рахунок устаткування чи інше майно у певного постачальника, а потім здає його в оренду орендатору.

 

 

Рис.4.3. Схема прямої фінансової оренди

Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об’єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця.

Оренда типу продажу означає реалізацію устаткування або іншої продукції підприємством-виробником шляхом передавання його в довгострокову оренду, що фактично означає реалізацію в кредит з розстрочкою платежу.

 

Рис. 4.4. Схема оренди типу продажу

Собівартість реалізованого об’єкта фінансової оренди визначається за його балансовою вартістю, зменшеною на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, яка відноситься на збільшення дебіторської заборгованості орендаря.

Витрати орендодавця з укладання угоди про фінансову оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визначаються іншими витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

Відповідно до ст.14.1.191 Податкового Кодексу операції із передачі майна за договором фінансового лізингу прирівнюються до операцій з постачання товарів.

Дата виникнення податкового кредиту у лізингоодержувача встановлена ст.198.2 Податкового Кодексу. Даною нормою встановлено, що у лізингоодержувача право на податковий кредит на об'єкт фінансового лізингу виникає в момент фактичного отримання такого об'єкта від лізингодавця.

Частина лізингового платежу, яка складається з процентів та комісій у межах договору фінансового лізингу згідно абз.3 ст.196.1.2 не є об’єктом оподаткування ПДВ. Операції з оплати вартості додаткових послуг, передбачених договорами фінансового лізингу підлягають оподаткуванню ПДВ у загальному порядку згідно із ст.198.2 ПК.

Частина лізингового платежу, що є компенсацією вартості об'єкта лізингу, обкладається ПДВ у періоді його передачі лізингоодержувачу. Тому податкове зобов’язання в періоді нарахування лізингового платежу в тій його частині, що компенсує вартість об’єкта, уже не виникатиме.

Таблиця 4.2