Порядок оплати роботи у святкові та неробочі дні

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі. Робота у вихідні та святкові дні оплачується не менше, ніж в подвійному розмірі:

– відрядникам - не менше, ніж за подвійними відрядними розцінками;

– працівникам, праця яких оплачується за годинними (денними) ставками, - в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки;

– працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше однієї годинної (денної) ставки окладу, якщо робота проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної") ставки понад окладу, якщо робота проводилася більше місячної норми.

 

Оплата праці при виробництві продукції, яка виявилася браком

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Місячна заробітна плата працівника в такому випадку не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак, що виник у результаті прихованого дефекту в матеріалі, який оброблявся, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачують працівнику нарівні з придатними виробами.

 

Оплата простою

Час простою з вини працівника оплаті не підлягає. Час простою не з вини працівника, якщо він попередив адміністрацію (бригадира, майстра та ін.) про початок простою, оплачують з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або окладу.

 

Виплати, які не відносяться до фонду оплати праці

Існують певні виплати за заробітною платою працівників підприємства, що не включаються до фонду оплати праці (рис 23.4).

 

 

Рис. 23.4. Виплати, які не включаються до фонду оплати праці

 

Порядок нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою

Працездатності

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для призначення допомоги цього виду. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначається у наступних випадках:

– при захворюванні (травмі), пов'язаному з втратою працездатності;

– при санаторно-курортному лікуванні;

– при хворобі члена сім'ї у випадку необхідності догляду за ним;

– при карантині;

– при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

– при протезуванні із перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється, виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються залежно від загального трудового стажу працівника (рис. 23.5).

Рис. 23.5. Розміри допомоги із тимчасової непрацездатності залежно від загального стажу працівника

 

Сума допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні шість місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівника.

Існують наступні види відрахувань з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (рис. 23.6).

 

Рис. 23.6. Види відрахувань від заробітної плати

Утримання із заробітної плати

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов'язкові й утримання за ініціативою підприємства.

Обов'язкові утримання включають:

– податок з доходів фізичних осіб - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Ставка податку з доходів фізичних осіб складає 15 %.

Сума податку визначається з нарахованої суми заробітної плати за вирахуванням суми утримань до Пенсійного фонду, утримань на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та утримань на соціальне страхування на випадок безробіття;

– утримання до Пенсійного фонду. Відповідно до чинного законодавства утримання до Пенсійного фонду з нарахованої заробітної плати здійснюються у розмірі 2 %, для деяких категорій працівників встановлено різні ставки утримань - залежно від розміру заробітної плати;

– утримання на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності. Утримання на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності становлять 0,5 %, якщо нарахована заробітна плата не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, та 1 %, якщо перевищує;

– утримання на соціальне страхування на випадок безробіття. Утримання на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 0,5 % від нарахованої суми заробітної плати;

– утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо;

– слід врахувати, що відповідно до діючого законодавства утримання й відрахування до фондів соціального страхування здійснюються із заробітної плати, яка не перевищує максимальної суми нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються соціальні внески та яку враховують при обчисленні соціальних виплат;

– із сум оплати за цивільно-правовими договорами утримують тільки внески до Пенсійного фонду та ПДФО (без зменшення оплати на пенсійні внески), відрахування проводяться лише до Пенсійного фонду.

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно неповернуті суми, одержані у підзвіт, безвідсоткові позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.