Лісівничо-екологічні проблеми.

ü Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок. Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких деревостанів з високою якістю деревини.

ü Поступова відмова від технологій, орієнтованих на використання важкої техніки як такої, що спричиняє значну шкоду природі; забезпечення виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях деревини.

ü Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів;

ü Система відбору, охорони лісів і про ведення лісогосподарських заходів у лісах природо-заповідного фонду.

ü Ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами і промисловими відходами.

Екологічні фактори

Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. ЇЇ наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату і забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

Структура українських лісів - це наслідок історії їх експлуатації і відтворення. Вона далека від природної, що проявляється у значній фрагментації лісових масивів, високій частці насаджень штучного (45,6%) і порослевого (18,7%) походження, спрощенні породного складу, зниженні біорізноманіття лісів, нерівномірному віковому розподілі деревостанів.

Стійкість значної частини лісів понижена, що проявляється у прогресуючому погіршенні їх стану. В останні десятиліття значно зросли збитки та шкода, заподіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками.

Важлива екологічна (захисна) роль українських лісів загальновідома. Підтримка і посилення цієї ролі протягом останніх десятиріч були основним пріоритетом державної лісової політики України. А це:

§ Висока (понад 10%) і постійно зростаюча частка заповідників, національних парків та інших особливо захисних територій у загальній площі лісів, суттєвий ріст темпів заповідання лісів за останні роки. Економічний спад сприяє полегшенню процедури виділення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Надлишкове виділення нових особливо охоронних територій починає негативно відображатися на ресурсно-економічному потенціалі лісового господарства;

§ Високий процент лісів, економічне використання яких суттєво обмежено (заборонені рубки головного користування, лісовідновні рубки приурочені до моменту природного розпаду деревостанів);

На Україні є значні площі лісів, не врахованих у складі особливо захисних територій, але фактично зростаючих без втручання людини. До їх числа належать насамперед ліси, не доступні для експлуатації через відсутність доріг у Карпатському регіоні, і ліси, значною мірою забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

Раціональне використання лісових ресурсів.

Колись лісами була зайнята велика частина поверхні суша планети, однак з розвитком цивілізації ситуація різко змінилася, і зараз всі ліси займають лише третину поверхні суші. Вже перші хлібороби випалювали великі ділянки лісів, щоб розчистити територію для посівів. З розвитком сільського господарства промисловості лісу стали швидко зникати. Потрібні були землі по ріллі та пасовища, деревина для будівництва та обігріву. У результаті до XX століття природні ліси були знищені практично по всій Європі, на сівбі Африки, на Близькому Сході, Середньої Азії, півдні Росії, у ряді регіонів Америки. Особливим попитом користувалася міцна і красива деревина тропічних дерев. У XX столітті велику частину деревини добували в країнах, що розвиваються, тропічних лісах, площі яких представлялися величезними, а запаси деревини майже невичерпні.

Але виявилося, що це не так. Сьогодні тропічні ліси займають всього 7% суші, тобто в два рази менше, ніж 100-200 років тому. І їх площа зменшується з катастрофічною швидкістю - на 1,25% щорічно, перш за все в Індонезії, Мексиці, Бразилії, Колумбії і в країнах Африки. У Латинській Америці в 20-х роках знищували до 6 млн гектарів на рік. Африка з початку 80-х років втратила понад 50 млн гектарів тропічних лісів.
Скорочення лісових площ і деградація лісів - збезлісення - стали однією з глобальних екологічних проблем. Причиною збезлісення в країнах, що розвиваються залишається, зокрема, потреба в паливі. Майже 70% населення цих регіонів як і раніше для приготування їжі та обігріву будинків і використовують дрова і деревне вугілля. Через знищення лісів вже майже 3 млрд людей зіткнулися з гострою нестачею деревного палива. Ціни на нього зростають, і не купівлю дров нерідко йде майже 40% сімейного бюджету. У свою чергу, високий попит на деревне паливо підхльостує подальшу вирубку лісів.
Раціональне використання природних ресурсів необхідно, тому що лісу - «легені нашої планети», а значить, якщо відбудеться повна вирубка лісу, то різко зменшиться вироблення кисню.