Проблеми раціонального використання земельних ресурсів

Земельні ресурси країни - третя важлива складова навколишнього середовища. На початок 1999 р. земельний фонд України складав 60,4 млн. га.

Однією з найважливіших екологічних проблем є стан земельних ресурсів. Через відсутність коштів на заходи по боротьбі з ерозією, яка впливає безпосередньо на продуктивність земель, скорочуються обсяги захисних робіт.

Основні захисні роботи по зберіганню земельних ресурсів є:

- будівництво протиерозійних валів та валів-канав, валів-терас, валів-доріг;

- посадка полезахисних лісових смуг;

- залуження сильно деградованої та забрудненої шкідливими речовинами ріллі;

- рекультивація земель (оновлення);

- вапнування ґрунтів;

- лісокультурні роботи;

- внесення добрив.

Земельні ресурси, як і інші природні ресурси, зазнавали негативного впливу від розміщення небезпечних відходів у навколишньому середовищі. Із загальної кількості токсичних відходів, що зберігаються у сховищах організованого складування, 34 млн. тонн належать до І-Ш класів небезпеки. Умови зберігання небезпечних відходів у сховищах організованого складування та на території підприємств часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, що є одним з факторів інтенсивного забруднення поверхневих та підземних вод, ґрунту, атмосферного повітря, шкодить здоров'ю населення. Тому одним з заходів по зберіганню земельних ресурсів є відповідність умов зберігання небезпечних відходів санітарно-технічним нормам зберігання їх у місцях, призначених для цього. У 1998 р. на раціональне використання і охорону земель витрачено 28,9 млн. грн. капітальних вкладень (12% від загальної суми).

Раціональне використання земельних ресурсів як основа здоров’я нації

Сьогодні нераціональне природокористування досягло рівня, загрозливого для здоров’я людини та існування безпечного довкілля. Екологічні проблеми призводять до виникнення економічних і соціальних проблем. В свою чергу, соціальні проблеми поглиблюють економічні, а економічні ще більш погіршують екологічний стан навколишнього середовища.

Слід зазначити, що за природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбагатших країн світу. Багатоплановість експлуатації землі як об'єкта господарської діяльності людини, її обмеженість у просторі, незамінність, невідтворюваність висувають на перший план проблему раціонального її використання та охорони. Актуальність цієї проблеми, з однієї сторони, все більш зростає у зв'язку з науково-технічним прогресом, ростом виробничих сил, які потребують залучення в господарське користування нових земельних ресурсів. А з іншої, - необхідністю збереження здоров’я населення, оскільки ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідливих речовин.

Проблеми раціонального використання та охорони земельно-ресурсного потенціалу вивчаються такими вітчизняними дослідниками – Д.І. Бабміндрою, С.Ю. Булигіним, А.С. Даниленком, Д.С. Добряком, В.О. Леонцем, А.М. Третяком та іншими. В той же час багато аспектів згаданої проблеми залишаються невирішеними або дискусійними як у теоретичному, так і в практичному відношенні.

Метою статті є з’ясування підходів вирішення проблеми забруднення ґрунтів та раціоналізації природокористування у сучасних умовах.

Ґрунт являє собою верхній тонкий шар континентальної земної кори, утворений під впливом рослин, тварин, мікроорганізмів та клімату з материнських гірських порід, на яких він знаходиться. Це важливий і складний компонент біосфери, тісно пов'язаний з іншими її частинами.

Якщо під впливом природних факторів не порушується рівновага й хід звичних геологічних процесів, то під впливом антропогенних факторів відбуваються негативні процеси, які призводять до деградації та виснаження ґрунтів, виключення їх з сільськогосподарського користування. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель часто приводить до негативних наслідків: дегуміфікації, фізичної деградації, переущільнення, розвитку водної та вітрової ерозії, забруднення ґрунтів токсичними речовинами.

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, не виважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства.

Значною проблемою на сьогоднішній день є застосування гербіцидів, пестицидів та мінеральних добрив. Для розуміння екологічної небезпеки, пов’язаної з використанням пестицидів, необхідно мати на увазі процеси міграції їх у навколишнє природне середовище. Пестициди зазвичай попадають в ґрунти при плановому внесенні із застосуванням тих або інших технічних засобів, при використанні посадочного матеріалу, заздалегідь обробленого пестицидами або внаслідок аварій при їх транспортуванні чи зберіганні. Все більше накопичуються дані про вплив пестицидів на стан здоров’я та захворюваність працюючих і населення, до того ж не тільки як факторів, що мають виражену дію, але і як факторів малої інтенсивності.

Для вирішення зазначених проблем, в першу чергу, має бути забезпечено цільове використання землі відповідно до її господарського призначення. Раціональне та ефективне використання землі означає не тільки отримання максимуму необхідної сільськогосподарської продукції, а й підвищення її родючості. В разі неправильного використання землі, порушень правил агротехніки якість земель знижується, а родючість зменшується, тому сільськогосподарські підприємства повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агрономічні, технічні, меліоративні, економічні і правові заходи. До них відносяться: боротьба з вітровою ерозією шляхом проведення безвідвальної обробки ґрунту зі збереженням стерні на поверхні поля; боротьба з водною ерозією за допомогою поглиблення ріллєвого шару, обробітку ґрунту впоперек на схилах, контурного розорювання; проведення меліорації – науково обґрунтованої та екологічно безпечної системи заходів щодо поліпшення ґрунту; рекультивація земель, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності й господарської цінності порушених земель.

Вирішення проблеми нераціонального використання земельних ресурсів сьогодні неможливо без забезпечення сталого розвитку, спрямованого на підтримання життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля. Сталий соціально-економічний розвиток країни означає таке функціонування її національного господарства, при якому одночасно забезпечуються задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне господарювання, високоефективне використання природних ресурсів; підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва.

Отже, реалізація раціоналізації землекористування неможлива без запровадження ефективних економічних важелів та інструментів, які в умовах ринкових відносин стимулюватимуть і спонукатимуть усіх членів суспільства дбати про основний засіб виробництва в сільському господарстві, який одночасно виступає основою здоров’я нації.