Поняття, структура, функції та етапи розвитку кредитної системи

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об’єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний банк;

2) банківський сектор;

3) спеціалізовані кредитні установи.

Як правило, кредитна система має трирівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики): центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові інститути.

До банківських установ відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки.

Представниками небанківських кредитно-фінансових інститутів є: інвестиційні компанії, страхові компанії, ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки, пенсійні та інші фонди.

Рис. 1. 1. Структура кредитної системи.

 

Роль окремих ланок в кредитній системі не є рівнозначною. Головною її ланкою є банківські установи (які традиційно займають перше місце за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, що здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки припадає близько 40 % активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових умовах малоприбуткових та ризикованих галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу та зовнішньої торгівлі).

Кредитна система включає також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави:
– страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;
– пенсійні фонди, які здійснюють фінансування великих промислових компаній шляхом купівлі їх акцій та облігацій.

Окрім вищезгаданих банківських і небанківських інститутів кредитна система включає ряд ланок, що виконують допоміжну роль в кредитному механізмі, пов’язуючи різноманітні сектори позикових капіталів в єдину систему: фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, а також взаємні та інші фонди. Кредитна структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислово розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.

Незважаючи на значні відмінності побудови кредитних систем в різних країнах, можна виділити спільні їх риси:

• ядро будь-якої кредитної системи – центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

• державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

• фінансові посередники різних типів.

Сучасна кредитна система – це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу.

Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту.

Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов’язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

2) сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб’єктам, населенню, уряду.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм як систему зв’язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; відносини, пов’язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

- концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

- подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

- продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

- інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об’єднань і груп.

Типи кредитних систем

За типом господарювання кредитна система буває:

- розподільна (централізована) кредитна система;

- ринкова кредитна система;

- кредитна система перехідного періоду.

У розподільній (централізованій) кредитній системі кредити бюджетним організаціям не надаються. Характерним є відутність «вторинних» суб'єктів на випадок безповоротних позик - гарантів та поручителів, страховиків, що забезпечують повернення позички при настанні страхового випадку.

Практика кредитування ринкової моделі кредитної системи більш різноманітна - вона передбачає комерційне кредитування, більш широкий розвиток споживчих позик, можливість одержання бланкового кредиту, використання цінних паперів в якості забезпечення позик. З іншого боку, функціонування ринкової кредитної системи пов'язано з великими кредитними ризиками, у зв'язку з чим позичальник платить за кредит більш високий позиковий відсоток.

Кредитна система сучасної України являє собою систему перехідного періоду, тобто в теорії вона є ринковою моделлю, але елементи окремих блоків не отримали поки необхідного розвитку. У вітчизняній практиці поки слабо представлено синдиковане кредитування, кредитування по контокоренту тощо.

За ступенем розвиненості кредитні системи класифікуються за двома типами:

- розвинені кредитні системи;

- розвиваються кредитні системи.

Розвиненими кредитними системами можна назвати ті, де не тільки присутня вся необхідна сукупність елементів, але і налагоджено їх взаємодію між собою. Приміром, існує не тільки іпотечне кредитування, але і розроблена відповідна методична база, діє банківське законодавство (у тому числі вчинене заставне право), а також інститути надійної реєстрації застави (нерухомості), забезпечення прав учасників заставних відносин. У розвинутій кредитній системі забезпечується не тільки право громадян з відкриття вкладу в кредитній установі, а й створені економічні та правові форми, що гарантують їх повернення власникам.

Кредитна система України відноситься до числа країн, в яких кредитні системи розвиваються. У стадії розвитку знаходиться не тільки кредитна інфраструктура, але і банківське законодавство, що регулює кредитні відносини сторін, а також взаємодія між кредитними організаціями і фінансовими ринками.

За географічною ознакою кредитні системи поділяються на два типи:

- міжнародні кредитні системи;

- національні кредитні системи.

На міжнародному рівні повністю зберігає своє значення не тільки фундаментальний блок, але і організаційний та регулюючий блоки, а також взаємодію між ними. Більш того, під впливом процесів глобалізації загальними стають також ті норми, які регулюють процес кредитування в рамках груп країн (наприклад, в рамках країн ЄС), формують загальні правила ведення кредитного господарства.