Грошова система: поняття, основні елементи та етапи розвитку

Грошова система — це закріплена національним законодавством форма організації грошового обігу в країні

Вирізняють такі загальні елементи грошової системи:

- назва грошової одиниці та її частин;

- види державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

- масштаб цін;

- валютний курс;

- порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;

- регламентація безготівкового грошового обігу;

- правила ввезення та вивезення національної валюти, організація міжнародних розрахунків;

- державний орган, який здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

Назва грошової одиниці та її частин виникає історично. Грошова одиниця - це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що слугує для порівняння і вираження цін усіх товарів та послуг. Держава закріплює (змінює) цю назву законодавчими актами. Види державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу, також визначаються спеціальними законами держави або актами уряду. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання для погашення боргу на території цієї країни.

Розрізняють такі види грошових знаків: банківські білети, казначейські білети, розмінна монета. Різноманітність грошових знаків зумовлюється порядком випуску в обіг та вилучення з обігу.

Банківські білети є нині основним видом грошових знаків. Вони випускаються в обіг центральним емісійним банком країни. Здійснюючи кредитну емісію, центральний банк збільшує грошову масу у вигляді приросту залишків на рахунках у комерційних банках. Надалі ці кошти можуть бути трансформовані у готівку. Погашення кредиту зумовлює приплив грошових знаків з обігу. Отже, банківські білети як кредитні гроші можуть виконувати роль повноцінних грошей, якщо гарантується повернення кредиту.

Казначейські білети потрапляють в обіг при бюджетній емісії, яку здійснюють спеціальні органи міністерства фінансів.

Розмінну монету випускають для зручності обслуговування роздрібного обігу, коли необхідно виконувати розрахунки у дрібних частинах грошової одиниці.

Масштаб цін — це засіб вираження вартості у грошових одиницях, що базується на фіксованій державою ваговій кількості металу в грошовій одиниці.

Валютний курс — це співвідношення грошових одиниць різних країн, яке визначається їх купівельною спроможністю.

Порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється внутрішнім законодавством країни.

Основу грошової системи становлять принципи її організації. Це правила, відповідно до яких держава організовує функціонування грошової системи:

1. Принцип централізованого управління грошовою системою (держава через Національний банк України створює на ринку такі умови, які змушують банки, фінансові інститути та інших юридичних осіб у сфері грошового обігу приймати рішення, вигідні для забезпечення ефективного функціонування національної економіки);

2. Принцип сталості та еластичності грошового обігу (с утність цього принципу полягає в тому, що функціонування грошової системи має бути організоване таким чином, щоб, з одного боку, не допускати інфляції, а з іншого - мати можливість розширювати грошовий обіг, якщо зростають потреби господарства у грошових засобах, чи скорочувати його, коли ці потреби зменшуються);

3. Принцип кредитного характеру грошової емісії (п оява нових грошових знаків (готівкових чи безготівкових) у господарському обігу можлива лише на основі здійснення банками кредитних операцій);

4. Принцип забезпеченості грошових знаків, що випускаються в обіг (грошові знаки забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, золотом, іншими дорогоцінними металами, що становлять активи банків, цінними паперами та іншими довгостроковими зобов'язаннями);

5. Принцип непідпорядкованості Національного банку України Уряду (для підтримання сталості грошового обігу, боротьби з інфляцією, що є пріоритетними завданнями НБУ, могла б виникати загроза у зв'язку з тим, що за певних обставин Уряд почне використовувати грошові засоби НБУ для вирішення своїх проблем);

6. Принцип надання Уряду грошових засобів лише в порядку кредитування (НБУ не повинен фінансувати Уряд. Грошові засоби йому він може надавати тільки в порядку кредитування під певне забезпечення);

7. Принцип нагляду та контролю за грошовим обігом з боку держави (сутність цього принципу полягає в забезпеченні постійного контролю за грошовим обігом, дотримання всіма суб'єктами грошових відносин основних принципів організації готівкового та безготівкового обігу);

8. Принцип функціонування на території України виключно національної валюти (платежі за товари і послуги, інші платежі усередині країни мають відбуватися згідно із законодавством України виключно в національній валюті).

Залежно від змісту складових елементів, принципів функціонування грошової системи можна за певними критеріями виділити різні їх типи.

Первісний тип грошового обігу пов'язаний з використанням металевих грошей.
Перші монети з'явилися в Китаї та в стародавній Лідійській державі у VII ст. до н. е., перші паперові гроші існували в Китаї у VIII ст. до н. е. У 1500 р. уряд Китаю змушений був зупинити випуск паперових грошей через труднощі, пов'язані з їх надлишком та інфляцією.
Типи грошових систем за різних часів наведено на рис. 3.1.

 

Грошова система
Біметалізм	Монометалізм
Паралельна валюта	Подвійна валюта	«Кульгаюча» валюта	Мідь	Срібло	Золото

 

Рис. 3.1. Типи грошових систем.

 

У XVI—XVIII ст. існувала система біметалізму, тобто в обігу одночасно перебували монети із золота й срібла. Біметалізм мав три різновиди:

1. система паралельних валют (співвідношення між монетами встановлювалося стихійно, тобто під час здійснення платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла);

2. система подвійної валюти (співвідношення між монетами встановлювалося державою);

3. система "кульгаючої" валюти (срібні монети були знаком золота).

Між сріблом і золотом встановлювалося певне співвідношення. З часом ціни, зокрема й на ці монети, змінювалися і встановлене співвідношення втрачало силу, що зумовлювало зникнення з обігу одного з видів грошей. На основі цього було виведено закон: "погані" гроші витісняють з обігу "добрі". При біметалізмі "поганими" вважалися гроші, вартість яких на ринку цінних металів була нижчою за їх офіційну грошову вартість, а "добрими" були гроші, які коштували дорожче за офіційну ціну. Витіснення "добрих" грошей "поганими" зумовило перехід від біметалізму до монометалізму — грошової системи, у якій роль грошей виконує один метал.

Найпоширенішим став золотий монометалізм. Залежно від характеру обміну знаків вартості на золото розрізняють три різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт та золотодевізний стандарт.

Найдосконалішою формою вважається золотомонетний стандарт. Золотомонетний стандарт забезпечував стабільність національних грошей. Він щонайбільше відповідав вимогам капіталізму періоду вільної конкуренції, сприяв розвитку вільного ринку, розширенню виробництва, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіталів тощо.

Золотозливковий різновид з олотого стандарту було запроваджено в країнах, що мали порівняно великі запаси золота (Великобританія, Франція). Система золотозливкового стандарту характерна тим, що банкноти обмінюються на золоті зливки, але тільки в разі пред'явлення значної суми банкнот.

Більшість країн (Німеччина, Австрія, Данія, Норвегія та ін.), що не мали достатніх запасів золота, запровадили іншу "урізану" форму - золотодевізного стандарту. Золотодевізний стандарт - грошова система, в якій також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування.

Отже, золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами, в яких золото функцій обігу та платежу не виконувало, тобто це грошові системи без золотого обігу.

В результаті світової економічної кризи 1929-1933 рр. золотий стандарт було відмінено в усіх країнах (наприклад, у Великобританії в 1931 р., США - у 1933 р., трохи пізніше у Франції - в 1936 р.).

 

Грошові реформи та їх типи

Грошові реформи — це повна або часткова структурна перебудова державою існуючої в країні грошової системи.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

Грошові реформи у вузькому розумінні поділяють на такі типи:

1. Грошові реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує.

2. Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Головна мета — заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

3. Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього). Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.

Грошові реформи в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову чинної системи грошово-валютних і кредитних відносин. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи проводяться, зазвичай, декілька років.

За метою проведення та глибиною перебудови грошової системи розрізняють такі грошові реформи:

- становлення нової грошової системи - передбачає впровадження у обіг нової грошової одиниці та
функціональну перебудову системи грошово-валютних та кредитних відносин;

- часткова зміна грошової системи - реформування окремих її елементів: назви та величини
грошової одиниці, видів грошових знаків, порядку їх емісії та характеру забезпечення (у СРСР - 1922-1924 рр. - заміна казначейських білетів на банкноти);

- проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

Лекція2