Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України» - це система актів законодавства, які регулюють організацію судів, визначають засади здійснення правосуддя, статус суддів, організацію суддівського самоврядування, а також системи органів та установ, які обслуговують судову систему.

 

Правові джерела можна класифікувати за юридичною силою:

1) Конституція України

2) міжнародні договори, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України

3) закони України

4) підзаконні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної судової адміністрації України тощо)

 

Акти законодавства про судоустрій (приклади):

Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України №2222-ІV від 8 грудня 2004 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141; 2005. - №2. – Ст. 2

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Голос України. – 2001. – №3. – 10 січня

Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №8. – Ст. 56

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50

Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №49. – Ст. 272

Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №25. – Ст. 146

Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №27-28. – Ст. 180

Закон України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – №15. – Ст. 1026

Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2006. – №3. – Ст. 1197

Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР вiд 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – №2. – Ст. 15

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – №16. – Ст. 1088

Кодекс адміністративного судочинства України // Офіційний вісник України. – 2005. – №32. – Ст. 1918

Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №6. - Ст. 56 (з наступними змінами)

Указ Президента України від 29 серпня 2002 року «Про Державну судову адміністрацію України» // Офіційний вісник України. – 2002. – №36. – Ст. 1674

Указ Президента України «Про План заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів» від 20 березня 2006 року //Урядовий кур‘єр. – 2006. – №18.

Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. - № 19. - Ст. 1376

Постанова Кабінету Міністрів України “Про оплату праці суддів” від 3 вересня 2005 року №865 // Офіційний вісник України. - 2005 р. - №36. – Ст. 2195

 

 

5. Основні категорії судоустрою

 

Суд

Суд – багатозначне слово:

1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);

2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);

3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);

4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);

5) судочинство («чинити суд»).

 

Судова влада

У радянській юридичній літературі термін судова влада майже не використовувався.

У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада визначається як вирішальний вплив судової системи на підвладних суб‘єктів [1], або ж як система спеціальних державних органів (судів) [2] чи як діяльність судової системи по забезпеченню впливу на поведінку людини і соціальні процеси [3].

Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього вдаватися), а правосуддя, тобто розв'язання спорів про право, у тому числі між громадянином і державою, громадянином та певними гілками влади[4].

Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судом і на основі закону (Концепція судово-правової реформи, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року[5]).

Іван Фойницький (1817-1913): «керівне начало законодавчої влади – державне благо в майбутньому, керівне начало виконавчої влади – доцільність, а судова влада покликана проводити у державному житті начало законності»[6].

Ознаки судової влади у правовій державі:

1) судову владу має лише держава (третейські суди, комісії з трудових спорів та інші квазісудові органи не здійснюють судової влади, вони є органами добровільної юрисдикції);

2) судова влада реалізується лише судами, утвореними у встановленому законом порядку;

3) носіями судової влади є судді;

4) судова влада є самостійною та відокремленою від інших гілок влади, а судді є незалежними;

5) судова влада реалізується через здійснення судочинства, тобто у чітко визначеному законом процесуальному порядку.

Інші ознаки судової влади: аполітичність, підзаконний характер, повнота, остаточність рішень тощо.

 

Правосуддя

Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. Маляренко В.Т.) – правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

 

Судівництво

Судівництво -єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

 

Судова юрисдикція

Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.

 

 

Література з судоустрою

1. Бойко В., Євдокимов В., Юлдашев О. Право людини на правосуддя (Судове право України): Навч. посіб. - К.: "Варта"; МАУП, 2003. – 256 с.

2. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / За заг.ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.

3. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К.: Кондор, 2003. – 253 с.

4. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України "Про судоустрій України" / За наук. ред. А.О. Селіванова. - К., 2002. – 112 с.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник /О.С. Захарова, В.С. Ковальський, В.С. Лукомський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2007

6. Судові та правоохоронні органи: Підручник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.Є. Марочкін (ред.). — Х.: Право, 2007