Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Куйбіда Р.О.

Судоустрій України

(тези лекцій для І курсу юридичного факультету)

Навчальний рік

Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»

 

План

1. Поняття судоустрою і його предмет як галузі права і навчальної дисципліни.

2. Система навчальної дисципліни «Судоустрій України»

3. Зв'язок навчальної дисципліни «Судоустрій України» з іншими навчальними дисциплінами

4. Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України»

5. Основні категорії судоустрою

 

 

1. Поняття судоустрою і його предмет як галузі права і навчальної дисципліни

Поняття судоустрою

 

Судоустрій:

– судова система, яка охоплює суди та органи й установи, що їх обслуговують.

– галузь права, яка визначає завдання, повноваження та організацію органів та установ судової системи. Судоустрій інколи розглядають як підгалузь конституційного права або підгалузь судового права.

– галузь правової науки, яка досліджує історію та сучасний стан судової системи, а також визначає перспективи її розвитку та напрями удосконалення.

– навчальна дисципліна, яка вивчає теорію правосуддя, законодавство про судову систему, завдання, повноваження та організацію органів та установ судової системи.

Предмет судоустрою як галузі права

Предмет галузі права – це коло суспільних відносин, урегульованих нормами відповідної галузі права.

Предмет судоустрою як галузі права складають суспільні відносини, які пов’язані з:

організацією системи судів;

статусом суддів, організацією та функціонуванням суддівського самоврядування;

організацією органів та установ, що обслуговують судову систему (кваліфікаційні комісії суддів, Вища рада юстиції, державна судова адміністрація, Академія суддів).

Предмет навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Предмет навчальної дисципліни -це коло питань, які вивчаються в рамках відповідної навчальної дисципліни.

Предмет навчальної дисципліни «Судоустрій України» складають такі питання:

правові джерела судоустрою України;

основні поняття судоустрою (суд, судова влада, правосуддя тощо);

поняття правосуддя, його характерні ознаки, які відрізняють правосуддя від інших форм діяльності, принципи правосуддя, їх система;

поняття сучасної системи судів, її характеристика;

поняття ланки та інстанції;

склад суду при розгляді справ у різних інстанціях;

вимоги, що ставляться до суддів;

порядок призначення та обрання суддів;

гарантії незалежності суддів;

система кваліфікаційних комісій суддів, їх завдання, повноваження, склад, порядок формування;

кваліфікаційна атестація суддів, кваліфікаційні класи;

дисциплінарна відповідальність суддів, її підстави і порядок застосування;

суддівське самоврядування, завдання, організаційні форми, повноваження;

забезпечення діяльності судів, державна судова адміністрація, її завдання, повноваження, структура;

судова реформа в Україні;

місце в судовій системі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України, Конституційного Суду України, їх склад, повноваження, структура.

 

 

Суд

Суд – багатозначне слово:

1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);

2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);

3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);

4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);

5) судочинство («чинити суд»).

 

Судова влада

У радянській юридичній літературі термін судова влада майже не використовувався.

У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада визначається як вирішальний вплив судової системи на підвладних суб‘єктів [1], або ж як система спеціальних державних органів (судів) [2] чи як діяльність судової системи по забезпеченню впливу на поведінку людини і соціальні процеси [3].

Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього вдаватися), а правосуддя, тобто розв'язання спорів про право, у тому числі між громадянином і державою, громадянином та певними гілками влади[4].

Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судом і на основі закону (Концепція судово-правової реформи, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року[5]).

Іван Фойницький (1817-1913): «керівне начало законодавчої влади – державне благо в майбутньому, керівне начало виконавчої влади – доцільність, а судова влада покликана проводити у державному житті начало законності»[6].

Ознаки судової влади у правовій державі:

1) судову владу має лише держава (третейські суди, комісії з трудових спорів та інші квазісудові органи не здійснюють судової влади, вони є органами добровільної юрисдикції);

2) судова влада реалізується лише судами, утвореними у встановленому законом порядку;

3) носіями судової влади є судді;

4) судова влада є самостійною та відокремленою від інших гілок влади, а судді є незалежними;

5) судова влада реалізується через здійснення судочинства, тобто у чітко визначеному законом процесуальному порядку.

Інші ознаки судової влади: аполітичність, підзаконний характер, повнота, остаточність рішень тощо.

 

Правосуддя

Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. Маляренко В.Т.) – правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

 

Судівництво

Судівництво -єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

 

Судова юрисдикція

Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.

 

 

Література з судоустрою

1. Бойко В., Євдокимов В., Юлдашев О. Право людини на правосуддя (Судове право України): Навч. посіб. - К.: "Варта"; МАУП, 2003. – 256 с.

2. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / За заг.ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.

3. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К.: Кондор, 2003. – 253 с.

4. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України "Про судоустрій України" / За наук. ред. А.О. Селіванова. - К., 2002. – 112 с.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник /О.С. Захарова, В.С. Ковальський, В.С. Лукомський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2007

6. Судові та правоохоронні органи: Підручник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.Є. Марочкін (ред.). — Х.: Право, 2007

 

План

1. Поняття правосуддя, його ознаки

2. Принципи правосуддя, їх класифікація

3. Характеристика принципів правосуддя

 

1. Поняття правосуддя, його ознаки

ПРАВОСУДДЯ, -я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2. Розгляд судових справ; судочинство. 3. Справедливий суд. (Великий тлумачний словник української мови)

 

Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. В.Т.Маляренко) - правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Більшість судових справ характеризуються наявністю правового спору. Правосуддя - це не репресивна (каральна) функція, а правозахисна: не «засуджувати», а «розсуджувати».

 

Ознаки правосуддя:

1) здійснюється лише судом (втручання у здійснення правосуддя заборонене);

2) здійснюється на основі норм матеріального і процесуального права (Конституції, законів України, міжнародних договорів);

3) здійснюється у процесуальній формі, тобто шляхом конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства;

4) спрямоване на захист прав, свобод та інтересів особи;

5) за наслідками розгляду справи суд уповноважений застосовувати державний примус (принцип обов'язковості судових рішень).

 

Можна відстежити зв'язок між правосуддям і судоустроєм: судоустрій повинен бути обумовлений основними засадами здійснення правосуддя. Судоустрій має забезпечувати повну реалізацію основних засад здійснення правосуддя. Ця думка підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Добертен проти Франції" від 25 лютого 1993 року Суд наголосив, що держави повинні організовувати свою судову систему таким чином, щоб їхні суди здатні були задовольнити кожну вимогу статті 6 Європейської Конвенції з прав людини (названа стаття містить вимоги до забезпечення державою права кожного на судовий захист).

Правосуддя не завжди можна ототожнювати з поняттям судочинство. Правосуддя можна розглядати як результат здійснення судочинства. Інший варіант розмежування цих понять: термін "судочинство" позбавлений ціннісно-орієнтованого забарвлення. Він означає процесуальну діяльність судів щодо розгляду і вирішення судових справ. Судочинством є процесуальна діяльність суду незалежно від результатів розгляду справи. Правосуддям можна назвати не всяке судочинство, а тільки те, яке незалежне від будь-яких негативних впливів, позбавлене упередженості і спрямоване на захист прав та свобод людини, на вирішення справи згідно з ідеалами добра і справедливості.

 

 

2. Принципи правосуддя, їх класифікація

 

Принципи правосуддя - це закріплені в Конституції і законах України, міжнародних договорах України керівні положення, які виражають основні демократичні гарантії здійснення правосуддя і демократичну сутність суду; це найбільш абстрактні правила організації і діяльності судів. Принципи зазвичай реалізуються через більш конкретні норми права

Вони спрямовані: до законодавця — при формулюванні правил і до суду - під час застосування цих правил для розв'язання спірних правовідносин.

 

За сферою дії принципи правосуддя можна поділити на:

1) загальноправові принципи (верховенство права, законність),

2) загальні (міжгалузеві) принципи правосуддя (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів),

3) галузеві принципи правосуддя (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з'ясування обставин у справі).

За функціональним спрямуванням принципи правосуддя можна поділити на:

1) принципи організації судової системи, або принципи судоустрою (недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність),

2) принципи діяльності судів, або принципи судочинства (змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвинуваченому права на захист).

За нормативним закріпленням принципи правосуддя:

1) міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення),

2) конституційні (законність, змагальність сторін, гласність),

3) ті, що закріплені у законах (у Законах «Про судоустрій України», «Про статус суддів», процесуальних кодексах).

 

 

3. Характеристика принципів правосуддя

Доступність правосуддя

(ч. 1-2 ст. 55, ст. 59, ч. 2 ст. 124 Конституції України, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. З ст. З, ст. б, ст. 8 Закону України «Про судоустрій України», ст. 3,12 ЦПК України, ст. 1 ГПК України, ст. 6, 16 КАС України)

Вільний доступ до правосуддя є конституційним правом особи і основою справедливого судочинства. Юрисдикцію судів поширено на всі правовідносини, це означає, що жоден правовий спір, який стосується прав, свобод чи інтересів особи, не може бути виведеним за межі судової юрисдикції.

Принцип вільного доступу до правосуддя передбачає обов'язок судів не відмовляти у розгляді справ компетентної юрисдикції з метою захисту порушеного права, територіально зручне місцезнаходження судів, наявність достатньої кількості судів і суддів на території України.

Судові витрати, які несе особа, не повинні бути перешкодою для судового захисту її прав. Доступність правосуддя можлива лише за умови існування ефективної системи надання правової допомоги, особливо малозабезпеченим.

Однією з важливих умов доступності правосуддя є поінформованість особи про організацію і порядок діяльності судів; правосуддя не є доступним, якщо система судів для особи є складною та незрозумілою щодо визначення компетентного суду для вирішення її справи.

 

Спеціалізація

(ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 18, ст. 19, ч. 2-3 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України»)

Два підходи до розуміння принципу спеціалізації:

1) у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (адміністративні, господарські суди, суди у справах неповнолітніх тощо). Такий підхід реалізований у чинному Законі "Про судоустрій України" (стаття 19).

2) суди мають бути організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства (розділ III Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

 

Територіальність

(ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 18, ст. 19, ч. 2-3 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України»)

Цей принцип передбачає, що суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини (розділ III Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів). Територіальність означає децентралізацію нижчих ланок системи судів загальної юрисдикції (місцевої та апеляційної). Тому кожен місцевий та апеляційний суди мають свою територіальну юрисдикцію (підсудність) - тобто поширення компетенції суду на правовідносини, що виникли чи існують на певній території.

 

Інстанційність

(ч. 2 ст.6 Закону України «Про судоустрій України»)

Відповідно до цього принципу суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня (розділ НІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів). Для забезпечення правосудності судових рішень діють суди вищих інстанцій, зокрема апеляційної та касаційної.

 

Верховенство права

(ст. 3, ч. 1 ст. 8 Конституції України, преамбула Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 КАС України)

Вперше характеристику вимог принципу верховенства права подано у Рішенні Конституційного Суду у справі про призначення судом більш м'якого покарання[7]. Відповідно до розуміння Конституційного Суду “ верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо...

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права ”.Тож Конституційний Суд, характеризуючи принцип верховенства права, розглядає право, не як закон чи систему нормативних актів, а як утілення справедливості. Невипадково, право і с прав едливість мають один корінь. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом, тобто не лише законодавством, що створене нею, але й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - «природнім правом», або природними правами кожної людини.

Найважливіше значення принцип верховенства права має саме для судової гілки влади. Як принцип судової діяльності, він визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Справедливим повинен бути як судовий процес, так і результат судочинства.

Основне значення верховенства права полягає у тому, що людина, її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, принцип верховенства права як загальна засада судочинства визначає спрямованість судочинства на захист прав людини. Цей принцип зобов'язує суд при вирішенні справи давати таке тлумачення закону чи іншому правовому акту, яке б утверджувало права людини. Суд не повинен допускати тлумачення правового акту, що несправедливо б обмежувало ці права.

Принцип верховенства права означає також, що неповне чи суперечливе законодавче регулювання певних правовідносин або ж його відсутність не можуть бути підставою для відмови у розгляді звернення і вирішенні судом заявлених вимог.

 

Законність

(п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 8 ЦПК України, ст. 4 ГПК України, ст. 9 КАС України)

Принцип законності покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні правових актів суд повинен враховувати їхнє місце у ієрархії національного законодавства, тобто юридичну силу.

 

Змагальність сторін

(п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, ст. 4³ ГПК України, ст. 11 КАС України, ст. 16-1 КПК України)

Цей принцип покладає на сторони обов'язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи. Доказову базу у справі формують сторони, вони й доводять перед судом переконливість своєї позиції, роль суду полягає у вирішенні справи.

 

Диспозитивність

(ст. 11 ЦПК України, ст. 11 КАС України, ст. 16-1, 275 КПК України)

Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Сам суд не може ініціювати вирішення справи - це відрізняє його від контролюючого органу. Суд не може виходити за межі вимог сторін у справі. Відповідно до цього принципу сторони можуть вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору.

 

Державна мова судочинства

(ст. 10 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про судоустрій України», ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР», ст. 7 ЦПК України, ст. 3 ГПК України, ст. 15 КАС України, ст. 19 КПК України)

Судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача.

У кримінальному процесі особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Слідчі і судові документи вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

 

План

1. Поняття судової системи і системи судів.

2. Характеристика сучасної системи судів в Україні.

3. Поняття судової ланки і судової інстанції.

4. Загальна характеристика судових інстанцій:

1) перша інстанція;

2) апеляційна інстанція;

3) касаційна інстанція.

5. Загальна характеристика судових ланок:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

 

 

1. Поняття судової системи і системи судів

 

Судова система – це організація судів, а також органів та установ, що забезпечують їхню діяльність, об’єднана спільним завданням, що полягає у гарантуванні права на доступ до правосуддя. Основною складовою судової системи є система судів.

Система судів – це сукупність визначених Конституцією та законами України судових органів (судів), що поєднані організаційними та функціональними зв’язками, мають спільні цілі та завдання, і здійснюють свою діяльність за єдиними принципами.

 

Поняття «судова система» є ширшим від поняття «система судів», оскільки, крім системи судів, включає також систему органів та установ, що забезпечують судову владу (державна судова адміністрація, кваліфікаційні комісії суддів, Вища рада юстиції, органи суддівського самоврядування, Академія суддів України). Але нерідко ці поняття ототожнюються.

 

Вища кваліфікаційна комісія суддів (ст. 90 «Статус вищої кв. комісії суддів») – до 2010 р. була одним із органів, які були утворені на т-ї У. Першими були просто кваліфікаційні комісії. З липня 2010 їх ліквідували, залишилась лише вища каліф. комісія.

Державна судова адміністрація України (ст. 145 ЗУ «Про судоустрій…»). Організаційне забезпечення діяльності суддів.

 

 

Перша інстанція

Відповідає за розгляд справи по суті в повному обсязі з дослідженням доказів і прийняттям судового рішення: рішення у цивільній чи господарській справі, вироку у кримінальній справі, постанови в адміністративній справі. Найчастіше розгляд здійснюється професійним суддею одноособово, але можливе утворення колегій суддів. Судове рішення І інстанції, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна інстанція (ІІ)

Відповідає за перегляд судового рішення першої інстанції, яке не набрало законної сили, на предмет законності і обґрунтованості з можливістю дослідити докази. Перегляд здійснюється, як правило, в межах апеляційної скарги.

Перегляд в апеляційній інстанції здійснюється колегією суддів.

Касаційна інстанція (ІІІ)

Відповідає за перегляд судових рішень судів першої і (або) апеляційної інстанції, які набрали законної сили, з мотивів неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, на предмет законності. Касаційна інстанція обставин у справі не встановлює і доказів не досліджує. Виконують вищі спеціалізовані суди.

Перегляд у касаційній інстанції здійснюється колегією суддів.

Особливим різновидом касаційної інстанції є також суд, який переглядає судові рішення (у тому числі рішення касаційної інстанції) за винятковими обставинами, тобто у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції закону або у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов’язань.

5. Загальна характеристика судових ланок:

Місцеві суди

В Україні діють 666 місцевих загальних судів (місцеві загальні – районні, районні в містах, міські, міськрайонні; місцеві господарські, місцеві адміністративні), 27 місцевих господарських судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим), утворюються 27 місцевих (окружних) адміністративних судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим).

Місцеві суди діють лише як суд першої інстанції. Місцеві суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають господарські справи. Місцеві адміністративні суди повинні розглядати адміністративні справи.

 

Апеляційні суди

В Україні діють апеляційні суди (апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – апеляційні суди областей, апеляційний суд АРК, апеляційні суди в м. Києві та Севастополі; апеляційні господарські суди – 8; апеляційні адміністративні суди – 11)

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції. Адміністративні справи – лише апеляція. Деякі справи про адміністративні правопорушення потрапляють на розгляд до адміністративного апеляційного суду.

Вищі спеціалізовані суди

В Україні діють:

1) Вищий суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.

2) Вищий господарський суд – як суд касаційної інстанції в господарських справах;

3) Вищий адміністративний суд – як суд касаційної інстанції в адміністративних справах. В окремих категоріях виборчих спорів, як виняток, він також діє як суд першої і останньої інстанції, а також як суд апеляційної і останньої інстанції.

 

Верховний Суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

 

 

План

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга та обов’язки професійного судді. Гарантії незалежності суддів.

2. Вимоги до претендентів на посаду судді. Підготовка суддів. Порядок призначення та обрання суддів.

3. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження.

4. Дисциплінарна відповідальність суддів.

5. Звільнення суддів з посади

6. Грошове і соціальне забезпечення судді.

7. Суддівське самоврядування: завдання та організаційні форми.

8. Статус народних засідателів і присяжних

 

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга та обов’язки професійного судді

У вузькому значенні «статус судді» - це коло повноважень, прав і обов’язків суддів. У ширшому значення – це система правових норм, що регулюють питання, пов’язані із судівництвом. Статус судді (за визначенням Юридичної енциклопедії, том 5, с. 628) – це визначені законом правові засади, які регламентують принципи та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов’язки, порядок обрання (призначення) на посаду та звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного і соціального захисту.

Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні.

Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.

Народними засідателями і присяжними є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Обов‘язковою умовою набуття статусу професійного судді є складення присяги. Присяга судді має не лише велике моральне, але й правове значення, адже порушення присяги відповідно до статті 126 Конституції України є підставою для звільнення з посади судді. Відповідно до статті 55 Закону України «Про СУ та статус суддів», присяга судді складається перед Президентом України, який здійснює перше призначення на посаду судді. Обов‘язки, яких суддя присягає виконувати, визначені статтями 54 Закону України «Про СУ та статус суддів»:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати та вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

2) дотримуватися правил суддівської етики (на зборах суддів)

3) виявляти повагу до учасників процесу

4) додержуватися присяги судді

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, яка охороняється законом, в т.ч. таємниця нарадчої кімнати

6) дотримуватися вимог щодо несумісності

7) щорічно подавати до Державної судової адміністрації для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади декларації про майновий стан до 1 травня.

8) Вдосконалювати свій професійний рівень, проходити з цією метою відповідну підготовку. Суддя, призначений на посаду вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку в Національній школі суддів, а суддя, якого обрано безстроково, проходить двотижневу підготовку в Національній школі суддів не менше, ніж раз на 3 роки.

Права судді:

1) Брати участь у суддівському самоврядуванні з метою захисту своїх професійних інтересів

2) Утворювати об’єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня

 

Призначення

1. Vkks.,gov.ua – оголошення про набір на посаду судді.

2. Передача документів до ВККС

3. ВККС перевіряє документи та надану інформацію

4. Іспит у формі письмового тестування (у стані розробки)

5. Спеціальна підготовка осіб, що склали тести успішно (6 міс) – зараз відстрочено

6. Кваліфікаційний іспит у ВККС (у формі тестування).

7. Формування рейтингу вищою кваліфікаційною комісією суддів

8. Оголошення конкурсу ВККС на вакантну посаду

9. Рекомендація ВККС конкретному кандидату на конкретну посаду.

10. Відомості подаються до ВРЮ

11. Подання ПУ від ВРЮ

12. ПУ видає наказ про призначення на посаду судді. (ст. 66-72 ЗУ «Про СУ та статус суддів»)

 

В Україні перше призначення на посаду судді (крім судді Конституційного Суду України) здійснюється Президентом України на п'ять років, а після закінчення цього строку суддя обирається безстроково Верховною Радою України.

Обрання.

1. Подача заяви до ВККС разом із пакетом документів

2. Повідомлення про підготовку матеріалів щодо обрання

3. ВККС здійснює перевірку наданих документів і отриманої інформації

4. Рекомендація на посаду судді ВККС

5. ВРУ голосує (ст. 74-79 ЗУ «Про СУ та статус суддів»)

Якщо суддя бажає перейти з одного суду в інший тієї самої спеціалізації і такого самого рівня, то таке переведення здійснюється ПУ.

Якщо суддя бажає перейти із суду однієї спеціалізації до суду іншої спеціалізації, то таке переведення здійснюється (в межах призначення на 5 років чи довічно), причому на конкурсній основі. (Ст. 73, 80 ЗУ «Про СУ та статус суддів»)

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України і з’їздом суддів України встановлено статтями 6-8 Закону України «Про Конституційний Суд України».

 

Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

Завданнями ВККС є:

1. Забезпечення формування конкурсу професійних суддів шляхом відбору та рекомендування осіб для зайняття посади судді

2. Розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих і апеляційних судів.

Склад ВККС: 11 членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше 20 років. 6 із них – це судді. 2 – представники юридичних вищих навчальних закладів. Призначаються З’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. 1- Міністр Юстиції. 1 – омбудсмен. 1 – голова ДСА.

Строк повноважень члена ВККС – 3 роки. Не можна два строки під ряд.

Звільнення судді з посади

Суддя звільняється з посади лише на підставі частини п'ятої статті 126 Конституції України. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, за поданням Вищої ради юстиції.

Суддю звільняють у разі:

загальні підстави

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) припинення його громадянства;

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

особливі підстави

7) порушення суддею вимог щодо несумісності;

8) порушення суддею присяги (д/з знайти підстави ЗУ «Про ВРЮ»);

9) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Рішення про звільнення його з посади у цьому разі не приймається.

Суддівська винагорода

ЗУ «Про СУ та статус суддів, «Про КСУ».

Але це є фікцією, норму відстрочено. Суддівська винагорода складається з окладу та доплат за:

· Вислугу років

· Перебування на адміністративній посаді в судді

· За науковий ступінь

· За роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Розмір окладу визначається відповідно до мінімальної заробітної плати. Набирають чинності з наступного року.

Мають право на щорічну оплачувану відпустку тривалість 30 робочих днів, додатково ще й посадовий оклад для оздоровлення. Суддям, які мають стаж більше 10 років додатково 15 календарних днів. Судді, які потребують поліпшення житлових умов, мають бути забезпечені службовим житлом. Суддя за рахунок бюджету забезпечується мантією та нагрудним знаком. Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем і необхідними для роботи засобами. Життя і здоров’я суддів підлягають обов’язковому соціальному страхування за рахунок фондів соціального страхування.

План

1. Органи, діяльність яких пов’язана із забезпеченням судів.

2. Державна судова адміністрація: структура і повноваження.

3. Особливості організаційного і фінансового забезпечення Конституційного Суду України, Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів.

 

Тема 6. Місцеві суди

 

План

1. Місцевий суд - основна ланка судової системи. Види і мережа місцевих судів.

2. Повноваження місцевого суду.

3. Склад місцевого суду. Голова місцевого суду, його повноваження.

4. Одноособовий та колегіальний розгляд судових справ у місцевому суді. Порядок відводу (самовідводу) суддів.

5.Апарат місцевого суду: структура і повноваження. Організація роботи в місцевому суді.

 

 

1. Місцевий суд – основна ланка судової системи. Види і мережа місцевих судів

 

Місцеві суди мають найбільш розгалужену мережу і є найбільш наближеними до населення. Саме з цієї ланки у більшості випадків починається здійснюватися правосуддя. Місцеві суди вирішують у першій інстанції цивільні, кримінальні, ад