Облікові реєстри – як спосіб накопичення інформації

Облікові реєстри — це таблиці (бланки) встановленої форми і змісту для відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Вони є носіями впорядкованої вторинної інформації, джерелом якої були первинні документи.

У обліку використовують такі облікові реєстри: книги, журнали, відомості, картки, окремі листки тощо. З метою детального вивчення реєстрів, з'ясування їхнього змісту, призначення та порядку ведення їх класифікують за певними якісно однорідними групами за такими ознаками: призначення і характер запису, обсяг змісту, зовнішній вигляд, будова (рис. 4.3.).

Перенесення інформації з первинних документів до облікових реєстрів здійснюється в міру їх надходження для обробки, але з урахуванням забезпечення можливості своєчасної виплати заробітної плати, складання відповідної звітності, подання декларацій та ведення розрахунків.

Відповідальність за правильність та повноту відображення даних в облікових реєстрах несуть особи, які склали і підписали їх.

Кожне підприємство самостійно вибирає відповідну форму обліку, виходячи з конкретних умов власної роботи та перспектив дальшого розвитку, з обсягу виробничо-господарської діяльності, наявності облікових кадрів та рівня їхньої кваліфікації, можливостей використання комп’ютерної техніки в обліковому процесі.

Під формою обліку розуміють систему взаємозв'язку встановлених облікових реєстрів певної форми і змісту, призначених для відображення наявності й руху засобів підприємства, джерел їх утворення та процесів господарської діяльності, а також способи запису операцій в облікових реєстрах.

 

Кожна форма обліку завжди передбачає відповідне групування господарських операцій та дотримання встановленої послідовності їх відображення, порядок ведення (запису) в реєстрах синтетичного й аналітичного обліку.

Порядок відображення господарських операцій в облікових реєстрах залежить від форми бухгалтерського обліку, що застосовується на підприємстві. Форма бухгалтерського обліку — це з'єднання реєстрів синтетичного й аналітичного обліків, їх взаємозв'язок, послідовність і засоби облікових записів із метою узагальнення й одержання звітності.

Формами бухгалтерського обліку, що використовуються на підприємствах, установах і організаціях України, є: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, книжково-журнальна, спрощена, автоматизована (комп’ютерна).

Малі підприємства, на балансі яких є власні необоротні активи, виробничі запаси, товари і готова продукція, ведуть бухгалтерський облік із використанням облікових реєстрів, затверджених МФУ, погоджених із Держкомстатом України.

Автоматизована форма бухгалтерського обліку базується на комплексному використанні персональних комп’ютерів та обчислювальних мереж. Практичне її застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання.

У разі запровадження автоматизованої (комп’ютерної) форми бухгалтерського обліку здійснюється інтеграція обліку на підставі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на підставі принципу подвійного запису; проводиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; розв’язуються задачі бухгалтерського обліку у двох режимах — регламентному і діалоговому; вихідну інформацію одержують у вигляді друкованих облікових регістрів, а також є можливість деталізації результативних показників за запитами користувачів.

Впровадження в обліковий процес комп’ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» юридичної сили.

 

Термінологічний словник

Вимірник в бухгалтерському обліку – одиниця виміру об’єктів обліку.

Вимірювання – суттєва характеристика об’єктів обліку, тому що вони повинні бути ідентифіковані.

Оцінка – спосіб відображення об’єктів бухгалтерського обліку в узагальненому грошовому вимірнику.

Таксування – переведення натурального вимірника в грошовий.

Собівартість – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво, придбання та збут продукції, товарів, робіт та послуг.

Історична (фактична) собівартість – оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Калькуляція – визначення собівартості одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей витрат.

Облікові реєстри -призначені для систематизації і нагромадження інформації, що відображається в первинних документах, для відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у бухгалтерській звітності

Інвентаризація -перевірка відповідності фактичної наявності майна даним бухгалтерського обліку

Документ -матеріальний носій інформації, що містить відповідні дані, оформлений у встановленому порядку і правовому значенні.