Сутність і значення бухгалтерського обліку як основи підприємницької діяльності, його види, функції та завдання на підприємствах готельно-ресторанного господарства

Всі суб’єкти господарювання, займаючись певною справою, бажають мати інформацію, яку суму коштів вони витрачають, скільки вкладають у капітал, скільки віддають державі у вигляді податків і яка сума коштів залишається їм особисто. І бухгалтерський облік надає їм таку інформацію.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є одержання узагальненої інформації про стан майна і його джерела, стан господарювання, стан взаємозв’язків підприємства з іншими підприємствами і на їх підставі визначення результатів господарювання для надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.Виділяють зовнішніх і внутрішніх користувачів бухгалтерського обліку. Перші – це постачальники, покупці, потенційні інвестори, держава (статистична та податкова інформація), банківські установи тощо. Другі – адміністративний персонал підприємства (керівники, акціонери), робітники.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Завдання бухгалтерського обліку обумовлені вимогами управління господарством, функціонуванням господарського механізму. За умов розвитку ринкових відносин, автоматизації облікових робіт дещо змінюються і завдання бухгалтерського обліку.

До бухгалтерського обліку ставляться такі вимоги, як:

-точність і об'єктивність, при якій всі облікові дані мають бути правильними й відображати справжній стан господарської діяльності. Вони повинні відображати не тільки досягнення, а й допущені недоліки в роботі підприємства;

-ясність і доступність обліку необхідна для того, щоб він міг служити засобом контролю і при цьому показники обліку повинні бути простими й зрозумілими, чітко характеризувати важливі сторони господарської діяльності;

-своєчасність обліку необхідна для оперативного керівництва й контролю за раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів; що дасть можливість своєчасно розробляти конкретні заходи, спрямовані на поліпшення роботи господарства.

-економічність обліку означає, що він повинен бути максимально дешевим при необхідній повноті й своєчасності. Це досягається його раціональною організацією і автоматизацією облікових робіт. Автоматизація обліково-обчислювальних робіт не тільки прискорює інформацію, потрібну для управління господарством, а й підвищує ефективність обліку.

забезпечення інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів

На сьогоднішній день існує поділ бухгалтерського обліку на управлінський, фінансовий та облік з метою оподаткування.

Управлінський облік – це оперативний процес формування та накопичення інформації у вартісному, натуральному та трудовому вигляді з метою контролю за окремими ділянками господарської діяльності та прийняття обґрунтованих рішень для забезпечення ефективної взаємодії між окремими підрозділами підприємства. Ця інформація необхідна для накопичення витрат, формування собівартості продукції, планування діяльності. Цей вид обліку є комерційною таємницею, призначений для внутрішніх користувачів, не регламентований законодавством і розробляється відповідно до потреб адміністрації підприємства.

Фінансовий облік – це процес безперервного накопичення інформації про майновий і фінансовий стан підприємства і результати його діяльності. Він відображає всі зміни у складі активів, зобов’язань та власного капіталу у натуральному, трудовому та вартісному вираженні з використанням оперативної інформації управлінського обліку і призначений для зовнішніх користувачів (органи статистики, банки, потенційні інвестори). Цей вид обліку чітко регламентований законодавством.

Облік з метоюоподаткування – це процес накопичення і визнання доходів і витрат підприємства у вартісному вираженні відповідно до чинного податкового законодавства з метою розрахунку податків і платежів до сплати і призначений для працівників структур Державної податкової адміністрації України та керівництва підприємства.

Таким чином, ці три види обліку тісно пов’язані між собою, використовують одні й ті самі масиви інформації, оперують одними й тими ж даними, але призначення і мета їх різна.

У бухгалтерському обліку застосовують натуральні, трудові й грошовий вимірники, але характерним для цього обліку є застосування вартісних показників. Особливістю реєстрації господарських операцій у бухгалтерському обліку є те, що вона проводиться на підставі документів, безперервна за часом, охоплює всі сторони діяльності, дає закінчене узагальнене відображення господарської діяльності кожного підприємства.

А різні вимірники, що використовуються в обліку, пов'язані один з одним і в окремих випадках застосовуються разом, що забезпечує правильну характеристику облікових об'єктів.

Бухгалтерський облік має свій предмет і метод, він забезпечує систематичне й взаємозв'язане відображення господарських операцій. Отже, бухгалтерський, облік – це система, суцільного безперервного, документально обґрунтованого і взаємозв'язаного відображення господарських явищ в узагальненому грошовому вимірнику.

Предмет бухгалтерського обліку і його об’єкти. Класифікація об’єктів обліку за матеріальним і правовим аспектами (складом і розміщенням, джерелами їх формування та цільовим призначенням. Готельні послуги і використання номерного фонду як об’єкт обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерелами утворення та цільовим призначенням, а також господарські процеси, які відбуваються під час виробничої діяльності. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання. Він поєднує в собі економічний і правовий аспекти із застосуванням елементів інших дисциплін. Їх взаємозв’язок відображено на рисунку 1.3.

Для розуміння предмета бухгалтерського обліку слід ознайомитись з його об'єктами, які наведені в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, сприятиме зменшенню ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Всі господарюючі суб’єкти мають два аспекти господарювання: продуктивний аспект (засоби виробництва, засоби праці, предмети праці, гроші) і правовий аспект (власний капітал,позичений капітал)

В бухгалтерському обліку продуктивний аспект групування засобів та процесів господарювання називають активом, а правовий аспект-пасивом.

До активів відносяться необоротні і оборотні активи.

До оборотних активів відносять кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або для використання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців після дати складення балансу). Тобто, якщо розглядати оборотні активи через призму економіки, то воно є нічим іншим як предметами праці та засобами обігу (використовуються у виробництві одноразово, повністю переносячи свою вартість на новостворений продукт).

Необоротні активи можна ототожнити із засобами праці, оскільки вони неодноразово використовуються у процесі виробництва та частинами у міру зношування переносять свою вартість на продукт.

Окремим об’єктом обліку є витрати майбутніх періодів, тобто витрати, що мали місце в поточних або попередніх звітних періодах, відносять до майбутніх періодів (наприклад, витрати по освоєнню нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передоплата на періодичні видання та ін.), можуть включатися відповідно як до складу оборотних, так і необоротних активів.

Разом оборотні і необоротні активи становлять засоби виробництва, а отже активи.

Пасиви – це джерела формування господарських засобів підприємства, які розділяються на дві групи:

Ø джерела власних засобів;

Ø джерела залучених (позикових) засобів.

Розглянуті класифікації господарських засобів (активів) підприємства (за складом і розміщенням засобів і за джерелами їх утворення і цільовим призначенням) характеризують майновий стан підприємства. При цьому, оскільки кожний вид засобів має певне джерело утворення, загальні результати першого і другого групування повинні бути рівні між собою. Ця рівність служить підставою для упорядкування бухгалтерського балансу.

Починаючи з першого етапу життєвого циклу - створення, підприємства - головним управлінським завданням постає питання відносно формування статутного капіталу. Цей вид капіталу може бути сформовано з необоротних та оборотних активів у розмірі зафіксованому в установчих документах і обов’язково має бути погашений протягом року з дня його встановлення. Під час здійснення господарської діяльності активи та зобов’язання підприємства будуть змінюватися та впливати на розмір капіталу, але балансове рівняння залишиться незмінним.

Це співвідношення активів, капіталу та зобов'язань називають балансовим рівнянням .

Крім того, класифікація господарських засобів та їх джерел значною мірою визначає організацію системи поточного обліку і характер одержуваної інформації про стан і рух майна й упорядкування фінансової звітності.

До об’єктів бухгалтерського обліку відносяться також процеси, до яких належать процес закупівлі сировини, матеріалів і інших активів,процес виробництва і процес надання послуг, процес реалізації і процес розподілу. В підприємствах готельно-ресторанного господарства одним із цих об’єктів обліку є використання номерного фонду.

Об’єкти бухгалтерського обліку в підприємствах готельно-ресторанного бізнесу можна подати у вигляді схеми,: